169139 (625278), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Гранично допустимий нагрітий викид шкідливої речовини в атмосферу ГДР (г/с), з одиночного джерела (труби), при якому забезпечується не перевищення ГДК концентрація його в приземному шарі повітря, повинен визначатися за формулою:

Розрахуємо ГДР:

(г/с)

1.3 Визначення границь санітарно-захисної зони для підприємств

Вимогами “Санітарних норм проектування промислових підприємств СН 245-71” передбачено, що об’єкти, що являються джерелами викиду у навколишнє середовище шкідливих і неприємно пахучих речовин, варто відокремити від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Їх розмір встановлюють у залежності від потужності підприємства, умов здійснення технологічного процесу, характеру і кількості шкідливих речовин, що виділяються у навколишнє середовище. Відповідно до класифікації промислових підприємств у залежності від відокремлених шкідливостей встановлено 5 санітарно-захисних зон; для підприємств 1 класу – 1000м; 2 класу – 500м; 3 класу – 300м; 4 класу – 100м; 5 класу – 50м.

Розмір санітарно-захисної зони L повинен уточнюватися як у бік збільшення, так і в бік зменшення у залежності від троянди вітрів району розташування підприємства за формулою:

,

де - розрахункова відстань (м) від джерела викиду до границі санітарно-захисної зони;

Р – середньорічна повторюваність напрямків вітрів розглянутого румба,

Р₀ – повторюваність напрямків вітрів одного румба при круговій троянді вітрів (Р₀=12.5%).

Повторюваність напрямків вітру і штилів (%) для Одеси наведена у табл.(1.3)

Повторюваність напрямків вітру і штилів (%)

Таблиця1.3

Розрахуємо відстань по кожному з напрямків вітру:

LПн =

LПн.Сх =

LСх =

LПд.Сх =

LПд =

LПд.Зх =

LЗх =

LПн.Зх =

Lштиль =

У цьому розділі розраховано при заданій та небезпечній швидкостях вітру максимально приземну концентрацію шкідливої речовини та визначено відстань по якій воно досягається. Розраховано значення гранично допустимого викиду. Визначено значення приземних концентрацій шкідливої речовини за вісьма смолоскипами на різних відстанях від джерела.

РОЗДІЛ 2. НЕОРГАНІЗОВАНІ ДЖЕРЕЛА ВИКИДУ

2.1 Визначення кількості шкідливих речовин, що надійшли через нещільності фланцевих з’єднань

Знаходимо об’ємні частки складників газової суміші:

де а_і – масова частка компонентів суміші у трубопроводі;

М_і - відносно молекулярна маса складників газової суміші.

n(Н₂)=

n(СО)=

n(СН₄)=

Абсолютний тиск газової суміші у трубопроводі:

P_abc = P_надл + В, (2.1)

де Р_надл – надлишковий тиск, Па;

В – тиск зовнішнього середовища, Па;

Р_абс= 209030.0 + 101325.0 = 310355.0 (Па)

Парціальний тиск складників газової суміші, Па:

P_i = n_i ∙P_aбc, (2.2)

Р(Н₂) =0.9188∙310355.0=285154.174 (Па)

Р(СО) =0.0087∙310355=2700.0885 (Па)

Р(СН₄) =0.0725∙310355=22500.7375(Па)

Концентрація складників газової суміші, мг/м³

, (2.3)

де t – температура газової суміші у трубопроводі.

(мг/м³)

(мг/м³)

(мг/м³)

Густина газової суміші у трубопроводі,

, (2.4)

(кг/м³)

Молекулярна маса газової суміші у трубопроводі:

(2.5)

(г/моль)

Об’єм газів у трубопроводі, м³:

V = 0.7850∙d²∙L (2.6)

де d – діаметр трубопроводу;

L – довжина трубопроводу.

V = 0.7850∙0.0121∙160=1.5198 (м³)

Коефіцієнт негерметичності фланцевих з’єднань цехового трубопроводу m приймається рівним 0,0010.

Кількість газової суміші (г/ч), що виділяється через нещільності фланцевих з’єднань трубопроводу розраховується за формулою:

(2.7)

(г/ч)

Об’єм газової суміші (м³/г), що виділяється через нещільності фланцевих з’єднань трубопроводу розраховується за формулою:

, (2.8)

(м³/г)

Кількість газової суміші складників, що виділяється через нещільності фланцевих з’єднань трубопроводу розраховується за формулою (г/ч):

G_i = V_см∙С_і (2.9)

G(H₂) = 0.0062∙205567.914 = 1.2745

G(СО) = 0.0062∙27250.949 = 0.1689

G(СH₄) = 0.0062∙129766 = 0.8046

2.2 Визначення кількості шкідливих речовин, що надійшли за з вільної поверхні рідини за рахунок випару

Кількість шкідливих речовин, що випаровуються з вільної поверхні рідини (при збереженні у відкритих резервуарах, просоченні, промиванні, розливі й т.п.) залежить від її властивостей, температури, площі дзеркала випару, тривалості випару й рухливості повітря. Процес переносу паркої речовини від джерела випару в навколишнє середовище може бути дифузійним, а також обумовленим природною або змушеною конвекцією.

Розглянемо випадок випару шкідливих речовин з вільної поверхні при плівковому режимі. При такому режимі біля поверхні рідини створюється плівка нерухомого повітря порівняно великої товщини. Перенос речовини з поверхні через цю плівку забезпечується дифузією.

Знаходимо мольні частки складових рідини:

(2.10)

де М_i - відносні молекулярні маси складові рідини;

Знаходимо суми:

Мольні частки:

n(H₂O)=

n(C₆H₆)=

n(C₂H₄Cl₂)=

Парціальний тиск насичених пар компонентів над чистими рідкими речовинами:

(2.11)

де А, В, С - емпіричні коефіцієнти, значення яких для кожного компонента суміші рідини представлене в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Знаходимо парціальний тиск:

Для води:

=1.85898

Для бензолу:

=2.3493

Для дихлоретана:

=2.2797

9634.1109(Па)

29791.7053(Па)

25380.3741(Па)

Знаходимо парціальний тиск пару компонентів над сумішшю рідини:

(2.12)

Р(Н₂О)=0,7799 ∙ 9634.1109 = 7513.6431 (Па).

Р(С₆Н₆)=0,1334∙ 29791.7053=3974.2135 (Па).

Р(С₂Н₄Сl₂)=0,0868 ∙ 25380.3741=2203.0165 (Па).

Коефіцієнт дифузії парів компонентів при t= 0°С и Р = 101308 Па,

D₀(Н2О)= 18.8·10^-6 ( )

D0 (С₆Н₆) =9.05·^10-6( )

D0 (С₂Н₄Сl₂) = 8.02·10^-6( )

Коефіцієнт дифузії парів компонентів при заданій температурі t, °С і

Р = 101325 Па:

(2.13)

Розрахуємо коефіцієнти дифузії:

D₁(Н₂О) = 18.8000·10^-6 · =25.5035·10^-6.

D₁(С₆Н₆) = 9.0500·10^-6 · =12.27696·10^-6.

D₁(С₂Н₄Сl₂) = 8.0200·10^-6 · =10.8797·10^-6.

Площа поверхні випару в апарату, м²:

F_ап=0.7850·d ²_ап=0.7850·1.2²=1.1304 (м²) (2.14)

Площа люка:

F_л= 0.7850d² _Л =0.7850·0.4²=0.1256 (м²) (2.15)

Далі, розраховуємо відношення F_л /F_ап залежно від якого, по табл. 2.2, вибираємо коефіцієнт k₂ ,враховуючий ступінь закриття поверхні випару:

Таблиця 2.2

0.1111 k₂=0.2

Коефіцієнт, що враховує зниження температури поверхні випару, для води k₁= 1.3, бензолу k₁=1.3, дихлорэтана k₁= 1.3. Глибина, рахуючи від верхнього краю люка до поверхні рідини:

h=H_ап(1.0-k3) (2.16)

де k3 – ступінь заповнення рідиною апарату.

h=2.2 ∙ (1.0-0.7) =0.66 (м).

Концентрації складової газової суміші, мг/м³:

. (2.17)

Знаходимо концентрації:

Для води:

C= =51048.8286 (мг/м³).

Для бензолу:

C= =117020.7165 (мг/м³).

Для дихлорэтана:

C= =82332.2342 (мг/м³).

Парціальний тиск компонентів газової суміші у зовнішньому середовищі:

(2.18)

Р(С₆Н₆) = 0 Р(С₂Н₄Сl₂) = 0

де - вологість повітря, %;

(2.19)

де t – температура рідини та газового середовища в апараті.

Характеристики

Список файлов курсовой работы