Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Матеріали та обладнання. Батометр, склянка з трубочками, притерта пробка, шест з дерев'яною площадкою, гумове кільце, ведро.

Завдання І. Вибір місця де беруться проби.

Проби необхідно брати у ділянках водоймища, які найбільш відрізняються одна від одної, наприклад у зоні біля берега та на середині озера або ставка, в заростях і на відкритих ділянках і т. д. При глибині більше 1,5-2 м треба брати проби з поверхні та придонного шару, а іноді і з проміжних шарів (через кожен метр, а при великих глибинах — через кожні 2 - 5 м).

При вивченні забруднення водоймища стічними водами або при його евтрофікації, слід брати проби за 200-3 00 м вище місця, де стічні води впадають у річку і на 2-3 км нижче, щоб отримати дані про самоочисну здатність річки, Також потрібен аналіз самої стічної рідини. Загальне уявлення про шкідливість стічної води можна отримати на основі визначення окисненості та біологічного споживання кисню (БСК) [4].

Завдання 2. Способи якими беруться проби води.

Проби води треба брати за допомогою спеціальних приладів. Відбирати проби води для хімічного аналізу простим набиранням не можна, тому що це призводить до перемішування води з повітрям і результати визначення розчинених у воді газів будуть невірними. Краще користуватися приладом, який називається батометр. Його опускають на визначену глибину у відкритому вигляді, причому вода проміжних шарів у ньому не затримується. На потрібній р глибині батометр закивають за допомогою посильного вантажу. Посильний вантаж одягається на трос, на якому підвішений батометр, потім він пливе по цьому тросу і, вдарив по особливому пристрію у верхній частині батометра, закриває його. Таким чином, перемішування води з повітрям не відбувається і вода береться з потрібної глибини. Для визначення глибини узяття проби, трос, на якому спускають батометр, розмічують за допомогою лоскутків різного кольору, або батометр спускають зі стріли, яка має автоматичний лічильник. У нижній своїй частині батометр має відросток, на який одягнена каучукова трубка з затискачем. За допомогою цієї трубки і відбувається наповнення склянок для проб води. Для робіт на відносно невеликих і неглибоких водоймах використовують батометр, схема якого дана на рис. 2.1. Цей батометр відрізняється тим, що безпосередньо у його стінку вмонтован термометр, навпроти якого в оправі прорізане вузьке віконце, герметичне зачинене склом. Це дає можливість визначати температуру проби води, що береться [18].

Якщо батометра немає, для глибини не більше 2-3 м зі склянки, яка призначена для проби на визначення розчинного у воді кисню або вільної вуглекислоти, виймають скляну притерту пробку, а на її місце вставляють каучукову або коркову пробку, яка обладнана двома скляними трубочками. Одна з цих трубочек майже досягає дна склянки і обрізана як раз рівно з верхнім краєм пробки; інша трубочка простягнута на 20-30 см вище пробки і обрізана рівно з її нижнім краєм (рис. 2.2). Склянку закріплюють на шесті, на якому є мітки метрів і сантиметрів. Шест зі склянкою швидко опускають на задану глибину і вода починає затікати у склянку через трубку, яка закінчується у дна, а повітря виходить через трубку, яка простягнута уверх. Перемішування води з повітрям не відбуається. Про заповнення дізнаються по закінченню виділення на поверхню води пухирців повітря.

При роботах узимку склянки з пробами необхідно щільно оберігати від замерзання і ставити їх у спеціальний утеплений ящик в теплих мішечках з ватною підкладкою, або ставити їх у відро з водою, слідкуя за тим, щоб не замерзла вода у самому відрі.

Завдання 3. Зберігання проб води.

Зберігати проби на визначення розчинених у воді газів не можна. Визначати кисень, вільну вуглекислоту, сірководень та актину реакцію (рН) потрібно обов'язково не пізніше, ніж через кілька годин після відібрання проби. Фіксувати кисень потрібно зразу після наповнення склянок. Лише узимку під час морозів можна принести склянки з пробами у приміщення і там фіксувати кисень. Після розчинення осаду кислотою, визначення кисню може бути відкладене на декілька годин [17].

Відразу після узяття проби необхідно визначити закисне і окисне залізо, тому що закисне швидко окиснюється киснем, розчиненим у воді. У день, коли відібрали пробу, необхідно зробити наступні визначення: фізичні властивості, окисненість, різні сполуки азоту (азот альбумідний, аміак, нітрати та нітрити), фосфати. Вміст усіх цих речовин протягом короткого часу дуже змінюється через окислювальні та мінералізуючі процеси.

Визначати лужність, твердість, загальний вміст заліза, кальцію та магнію, сульфатів і хлоридів можна не зразу, тому що вміст цих речовин незначно змінюється у часі. Якщо початок аналізу затримується, то проби необхідно зберігати при низькій температурі, близькій до 0°С. Це уповільнює процеси окиснення та мінералізації, але не припиняє їх.

При пересиланні для консервації в окрему бутиль наливають 500 мл досліджуваної води і додають до неї 1 мл 25 % сірчаної кислоти; у воді з цієї бутилі визначають окисненість, альбумідний азот та аміак (потрібно нейтралізувати підкислену воду перед визначенням альбумідного азоту і аміаку). В іншу бутиль відливають ще 300 мл води, яка консервується додаванням 0,5 мл хлороформу. У воді з цієї бутилі визначають нітрати, нітрити і фосфати. Для інших визначень воду не консервують [3].

Завдання 4. Реєстрація результатів аналізу.

На систематичний запис усіх етапів гідрохімічного дослідження потрібно звертати серйозну увагу. Не можна відкладати запис навіть на короткий час. При роботі у польових умовах завжди потрібно мати при собі польову книжку, у який реєструється номер станції, місце та глибину, дату і годину відбору проби, температуру, прозорість води, номери склянок з пробами на визначення кисню, вільної вуглекислоти та сірководня, номера склянок з пробами на загальний аналіз. У цій книжці відмічають важливі метеорологічні дані у момент відбору проб. Усі записи у польовій книзі необхідно вести простим олівцем. Зразу після повернення в лабораторію необхідно привести польові записи у повний порядок, звірити номери склянок, дописати упущене, виправити помилки.

Результати лабораторної роботи записують у лабораторний журнал. У цьому журналі відмічають дату, місце відбору і номер проби (номер склянки), дату виконання аналізу, кількість реактивів, які пішли на титрування відібраного для аналізу об'єму води або інші проміжні дані, наприклад, висоту столбу проби та стандарту у циліндрах (при колориметруванні). Тут також записують результати обчислень кількості потрібних речовин.

Рис. 2.1. Батометр для взяття проб води

Рис. 2.2. Склянка з трубочками

Перевірка якості води за допомогою біотестування на цибулі

Мета роботи: Визначити якість піддослідної води шляхом усередненого росту корінців цибулі.

Матеріали та обладнання:

1. Скляні пробірки, довжиною приблизно 10 см і діаметром 1,5 см;

2. Штативи для пробірок;

4. Лінійка

5. Фотоапарат чи камера.

Основні положення

Цей метод – легкий чутливий спосіб для вимірювання загальної токсичності, яка викликана хімічною дією, виражений ингібуванням росту корінців цибулі.

Цей метод застосовують до наступних типів зразків:

1. Природні води (наприклад, озера, річки, колодязі).

2. Питна вода (наприклад, вода з крану від різних труб).

3. Комунальні та індустріальні стічні води.

4. Водорозчинні та екстракти водонерозчинних хімікатів.

Ріст корінців інгібується при їх поміщенні в токсичні речовини, в середовище і зміненим рН, чи у випадку, коли нерозчинні речовини перешкоджають живленню рослин.

Хід роботи

Для проведення досліду відбирають цибулю (розміром приблизно 1,5см в діаметрі) звичайної цибулі Аllium cepa L. Для проведення цього досліду потрібно 50 цибулин. Для запобігання висихання коренів, неочищені цибулини одну за одною збирають в банку з чистою водою. Цей набір цибулин тепер готовий до початку досліду.

Використовуючи маленький, гострий ніж, видаляють жовто-коричневі зовнішні луски, і, якщо це можливо, частину коричневої плити основи, при цьому залишаючи кільце кореня непошкодженим. Цибулю, необхідну для досліду, збирають в банки з водою.

Готують для кожної піддослідної концепції 7 дослідних пробірок в штативі. Заповнюють дослідні пробірки досліджуваними зразками – 7 пробірок для кожної концентрації.

Виймають всі цибулини з банки і кладуть їх на м’який папір, злегка підсушують. Поміщають одну цибулину на верх кожної пробірки таким чином, щоб коренева пластинка торкалася до речовини в пробірці [17].

Після 24 годин заміняють досліджувані зразки води в контролі і в усіх тестуємих концентраціях відповідно. Повторіть заміну рідин після 48 годин (24год + 24год).Кожного дня заміна рідин в усіх досліджуваних пробірках проводиться таким чином. Візьміть одну досліджувану пробірку з цибулею в одну руку. Підніміть двома пальцями цієї ж руки цибулину на декілька міліметрів, не допускаючи витягування коренів з досліджуваної пробірки. Переверніть досліджувану пробірку дном до низу і вилийте рідину. Поверніть досліджувану пробірку у вихідне положення, тримаючи цибулю таким же чином (трохи вище верхівки досліджуваної пробірки) і заповніть її свіжим зразком. Поставте досліджувану пробірку назад у штатив.

Тест на цибулі повинен бути виконаний при нормальній кімнатній температурі (близько + 20˚С) і захищений від прямого сонячного світла. В якості стандарту бажане врахування росту за період 48 чи 72год; після трьох днів різниця між досліджуваними і контрольними коренями виражена ще краще, у зв’язку з чим рекомендується більш довший період впливу.

Ступінь токсичності досліджуваних хімікатів оцінюється вимірювання довжини кожного корінця з спільного пучку (для кожної концентрації використовуються 10 цибулин чи менше – до 5, якщо в наявності є лише невелика кількість хімічної речовини чи тестуємого зразку). Середні показники росту для кожного тестуємого ряду збираються для звіту про проведення тестування.

Кінчики кореня , які можуть рости після різних впливів набувати форми крючків, спіралей чи пухлин. Такі спостереження можуть давати інформацію про специфічний вплив хімікатів. В якості ростового середовища найбільш зручно використовувати звичайну водопровідну воду для контрольного зразку. Водопровідна вода повинна бути доброї якості; з рН близько 7 і вмістом кальцію і магнію в сумі приблизно 50-70 мг/л, і без будь-яких токсичних іонів (як, наприклад, міді від мідних труб чи алюмінію у воді приватних колодязів з низьким рН). Якщо мідні труби використовуються для транспортування питної води, шкідливої дії міді можливо уникнути, почекавши декілька хвилин, щоб вода стекла, перед тим як її набирати [17].

Вираження результатів

1. Ступінь токсичності досліджуваних хімікатів чи зразків для коренів цибулі оцінюється через значення довжини кореня. Крива росту може бути намальована на основі отриманих значень росту в процентах від контролю (ордината) проти досліджуваних концентрацій (абсциса). На кривій значень ефективної дози отримують: ЕС₅₀ – ефективні концентрації, при яких ріст кореня складає до 50% контролю (100%). Дані також можна використовувати і для статистичної обробки.

2. Результати тесту на цибулі Allium можуть також демонструватися фотографічно.

3. Дані токсичності, отримані в цьому експерименті росту, мають кількісний характер: ступінь токсичності, викликаний певним впливом. Результати завжди надаються відносно однієї чи більше контрольних серій, способу процедури, який, як вважається, компенсує пошкодження іншого характеру (наприклад, попередня обробка гербіцидами).

Розділ 3 Використання методу біотестування для оцінки якості води основних водних об`єктів м. Чернігова

В результаті використання методу біотестування ми одержали такі дані.

Дані за 15 квітня 2008 року

Лук І (в cм)

Проба води з річки	Показники
Водоканал	3	4,5	3,7	5,9	5,3
р. Білоус	3,9	6,4	6,7	5,6	6,6
р. Десна	4,3	6,3	5,2	4,1	5,8
о.Святе	3,7	3,2	4,6	5,5	4,1
Стрижень	3,0	5,9	6,5	6,6	4,8
Контроль	3,5	3,7	3,4	3,6	3,4

Лук ІІ (в cм)

Проба води з річки	Показники
Водоканал	6,0	6,9	6,5	7,6	7,2
р. Білоус	7,8	7,9	8,9	7,5	6,2
р. Десна	8,8	5,2	7,9	6,8	8,2
о.Святе	8,4	6,2	5,4	8,2
Стрижень	7,8	4,6	9,1	9,0	7,2
Контроль	6,2	7,7	7,0	7,5	7,8

Салат посівний І (в cм)

Проба води з річки	Показники
Водоканал	3,3	3,1	3,3	3,5	3,6	3,4	3,3
р. Білоус	2,1	2,4	2,2	2,5	2,3	2,4	2,1	2,2
р. Десна	1,8	1,9	1,7	2,0	2,6	2,5	1,7	1,9
Стрижень	1,2	1,5	1,4	1,3	1,5	1,6	1,4
Контроль	1,1	1,0	1,2	1,4	1,0	1,3	1,1

Салат посівний ІІ (в cм)

Дані за 15 травня 2008 року

Характеристики

Список файлов курсовой работы