163741 (624478), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Таблиця 5 Показники фінансової стійкості

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власних коштів збільшився на 60 відповідних одиниць, причиною цьому стало збільшення власних обігових коштів швидшим темпом чим збільшення оборотних активів. Маневреність робочого капіталу зменшилось на 0,95 відповідних одиниць, за рахунок зменшення запасів і робочого капіталу. Маневреність власних обігових коштів зменшилось на 0,11 одиниць, в наслідок зменшення частки ліквідних активів у власних обігових коштах. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів збільшився на 0,79 одиниць, за рахунок збільшення власних обігових коштів. Коефіцієнт покриття запасів зменшився на 1,75 одиниць, за рахунок зменшення коштів, що вкладені в запаси. Коефіцієнт фінансової стабільності збільшився на 0,54 одиниць виміру, за рахунок збільшення власних коштів над позичковими. Коефіцієнт фінансової стабільності збільшився на 4,49 одиниць, за рахунок збільшення власного капіталу в порівнянні 2009 рік до 2006 р.

Проаналізуємо показники ліквідності (платоспроможності) ТОВ «Відродження», за даними таблиці 5.

Таблиця 5 Показники ліквідності ТОВ «Відродження»

Коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився на 0,75 одиниць і показує, що в 2009 році на 1 грн. зобов’язань припадає 1,57 грн. найбільш ліквідних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності в порівнянні 2009 рік з 2006 роком збільшився на 0,11 одиниць, зумовлене збільшенням найбільш ліквідних коштів. Співвідношення короткострокової, дебіторської та кредиторської заборгованості збільшилась на 0,18 відповідних одиниць за рахунок збільшення дебіторської заборгованості (Додатки А, Б).

2.2 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Одним з найважливіших напрямів аналізу під час оцінювання кредитоспроможності підприємства, що подає заявку на кредит для реалізації інвестиційного проекту, є вивчення інвестиційної привабливості підприємства-позичальника. На рис. 3.6 показано найважливіші фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства. Інвесторам і кредиторам необхідно оцінювати їх для прийняття рішення стосовно виділення коштів на реалізацію інвестиційного проекту.

Перераховані фактори відносно підприємства можна умовно розділити на дві групи — зовнішні (мають визначальний вплив на роботу підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Відповідно ці дві групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що з’являються за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності. Під час вирішення даного завдання обов’язково потрібно застосовувати комплексний підхід, що передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їхніх взаємозв’язків і взаємовпливу.

Рис. 1. Головні фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства

Кредитору й інвестору необхідно ознайомитися не тільки з документами стосовно інвестиційного проекту, що фінансується або кредитується, але й з документами на всю сукупність інвестиційних проектів даного підприємства. Це слід робити надзвичайно ретельно, оскільки результати практичної реалізації кожного проекту обов’язково будуть відбиватися на фінансовому становищі позичальника й, відповідно, на його кредитоспроможності, тим більше інвестиційній.

Аналіз подібної програми — непроста й делікатна справа, яку в кожній конкретній ситуації потрібно виконувати з урахуванням реальних умов та інтересів, причому не тільки сторін можливої кредитної операції, але й третіх осіб, які не беруть участі в реалізації саме даного проекту [14,c.153].

На закінчення можна зазначити, що аналіз інвестиційної привабливості підприємства й інвестиційної кредитоспроможності позичальника істотно знижує ризик за надання довгострокового кредиту і, безсумнівно, окупає банкірам та інвесторам усі витрати, пов’язані з налагодженням серйозної постановки даної роботи. Стан виробничого потенціалу підприємства безпосередньо впливає на його інвестиційну кредито-спроможність. Для вирішення своїх практичних завдань дана категорія фактично не використовується інвесторами й кредиторами. Заведено оцінювати фінансове становище або говорити про капітал підприємства й ефективність управління цим капіталом. Насправді капітал працює лише після переходу у виробничу форму, начебто наповнивши собою структуру виробничого потенціалу підприємства. Отже, він перетворюється в основні фонди, оборотні кошти й нематеріальні активи. Ці складові капіталу, матеріалізовані у виробничому потенціалі підприємства, можуть бути предметом аналізу й оцінювання. Практично для будь-якого підприємства можна отримати кількісну оцінку величини капіталу в грошовій формі, що міститься в зазначених складових виробничого потенціалу. Інакше кажучи, це та частина потенціалу підприємства, яка може бути виражена величиною капіталу, який має підприємство. Але насправді у виробничого потенціалу підприємства є й інша частина, яку достатньо вірогідно виразити в грошовій формі неможливо. Точніше кажучи, незважаючи на спроби окремих дослідників, задовільно вирішити дане завдання досі нікому не вдалося.

У цю другу частину виробничого потенціалу, без якої капітал не може працювати, входять кадрова складова виробничого потенціалу, рівні організації праці й виробництва. Без цієї частини, яка не піддається суворому кількісному оцінюванню, виробничого потенціалу підприємства фактично не існує, оскільки основні фонди, оборотні кошти й нематеріальні активи самі по собі, без даної частини, працювати не можуть і саме друга частина дає змогу матеріалізованому в них капіталу виконувати свої функції.

2.3 Обгрунтування напряму інвестування та визначення його ефективності

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (привабливості) інвестування.

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів [11,c.178].

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, ступінь яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна оцінка ефективності проекту для народного господарства в для галузі, групи підприємств, регіону тощо. Від виду оцінки ефективності реалізуються певні методи аналізу.

Методи аналізу застосовуються дуже давно, а під час виникнення часової теорії грошей використовуються паралельно з методами, які ґрунтуються на концепції дисконтування. Традиційні методи базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) ефективності (дохідності) та період (строк) окупності інвестицій.

Норма ефективності обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма ефективності менше за одиницю, проект має бути відхилений як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. Інвестор завжди переслідує мету максимізації прибутку і бажає залучити позичкові кошти за щонайменшу ціну. Кредитори, в свою чергу, як власники або розпорядники капіталу прагнуть продати позичкові кошти якомога дорожче. Тому необхідний ретельний аналіз можливих джерел фінансування вартості.

2.4 Фінансовий план

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов'язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;

• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;

• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів:

• звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть витрачені?

• як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?

• яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?

• чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов'язання?

Характеристики

Список файлов курсовой работы