163151 (624179), страница 3
Текст из файла (страница 3)
2. Особливості механізму ціноутворення на ринку цінних паперів полягають а тому, що попит на ньому формують інвестори, а пропозиція - емітенти різних фондових інструментів. Відповідно рівнем цін на цьому ринку виступають котирувані ринкові ціни на окремі види цінних паперів.
В основі попиту інвесторів лежить потреба в отриманні доходу на вкладений в придбання цінних паперів капітал (у формі відсотків і дивідендів, а також приросту курсової їх вартості). Рівень цього доходу не може бути нижчим за рівень норми прибутку на капітал при безризикових інвестиціях. Будь-які інші форми інвестиційного вибору відповідно до концепції ефективності ринку повинні приносити однаковий рівень доходу при однаковому рівні ризику. Відповідно більш висока норма прибутковості по відношенню до рівня ризику по конкретному фондовому інструменту формуватиме більш високий об'єм попиту на нього і навпаки.
В основі пропозиції емітентів лежать, як правило, потреби в забезпеченні розвитку реального виробництва (операційної діяльності) необхідними фінансовими (інвестиційними) ресурсами, об'єм яких не може бути сформований за рахунок внутрішніх джерел. При цьому емісія цінних паперів є для господарюючих суб'єктів (або держави) лише однією з альтернативних форм залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Якщо вартість залучення кредитних ресурсів буде нижчою, ніж залучення засобів на ринку цінних паперів, їх емісія може не відбутися (за інших рівних умов).
Таким чином, ціна попиту і ціна пропозиції на ринку цінних паперів визначається різними економічними інтересами інвесторів і емітентів, а відповідно і різними специфічними чинниками, що враховують умови формування цих інтересів. Реальний процес здійснення операцій на ринку цінних паперів, а відповідно і процес реального ціноутворення, відбувається тільки в тому випадку, якщо економічні інтереси інвесторів і емітентів співпадають. При цьому певний вплив на процес ціноутворення на цьому ринку надає і спекулятивний капітал.
З урахуванням чинників, формуючих реальних попит і пропозиція цінних паперів, а також спекулятивних ціноутворюючих чинників складаються конкретні ціни на окремі фондові інструменти на біржовому і позабіржовому ринках.
3. Особливості механізму ціноутворення на валютному ринку полягають в тому, що ціною основного об'єкту продажу на ньому виступає валютний курс (за умови покупки-продажу іноземної валюти за національну) або крос-курс (за умови покупки-продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту).
Валютний курс є ціною грошової одиниці будь-якої країни, вираженою в грошовій одиниці даної держави на певну дату. Звичайно він показує, скільки одиниць національної валюти потрібне для покупки однієї одиниці іноземної валюти. Валютний курс представлений, як правило, двома показниками - ціною покупки і ціною продажу валюти. Різниця між цими двома курсами формує маржу (премію) валютних ділерів або операторів, що здійснюють обмін валют.
Крос-курс характеризує співвідношення між двома валютами, витікаюче з їх курсів по відношенню до третьої валюти.
Якщо рівень валютного курсу, виражений в національній валюті, до певної міри залежить від об'єму попиту і пропозиції іноземної валюти на національному валютному ринку, то на крос-курс іноземних валют ці показники впливу не надають.
Котирування валют здійснюється на валютних біржах шляхом встановлення валютних (в національних одиницях) і крос-курсів, а також шляхом процедури "фіксингу" на конкретних торгах на основі зіставлення об'єму попиту і пропозиції по окремих видах валют.
4. Особливості механізму ціноутворення на ринку страховки полягають в тому, що попит на окремі види послуг страховок формують страхувальники, а пропозиція - страхувальщики. При цьому ціною послуг страховок з окремих видів продуктів страховок виступає сумарна "премія (внесок страховки) страховки", яку страхувальщик виплачує страхувальнику за прийнятий на себе ризик.
Формування цін пропозиції на окремі послуги (продукти страховок) страховок здійснюється шляхом актуарних розрахунків. Методи здійснення актуарних розрахунків диференціюються залежно від виду страхування, широти інформаційної бази, що використовується, і інших умов. Результати актуарних розрахунків ціни послуг страховок одержують своє віддзеркалення в системі тарифних ставок, пропонованих страхувальником по окремих видах послуг страховок (продуктів страховок).
5. Особливості механізму ціноутворення на ринку золота (і інших дорогоцінних металів) полягають в тому, що характер ціноутворення на ньому найбільшою мірою відображає специфіку механізму формування і котирування цін на товарному ринку.
Знання механізму ціноутворення на окремих видах фінансових ринків дозволяє підприємству більш ефективно здійснювати операції по залученню фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, формуванню портфеля фінансових інвестицій, страхуванню фінансових ризиків і іншим аспектам фінансової діяльності.
Висновки
Кожна країна має свою унікальну модель фінансової системи. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, пішла шляхом створення банківсько-орієнтованої моделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взято німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякі елементи формувалися на основі ринково орієнтованої (англосаксонської) моделі, наприклад, система державного моніторингу учасників ринку цінних паперів створювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути - за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства.
Фінансовий ринок України виник у 90-ті роки, і останнім часом потужно розвивається. Але недосконалість інфраструктури ринку цінних паперів і нестабільна макроекономічна ситуація призводять до певного відриву фондових процесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, необхідні для довгострокового інвестування і економічного зростання. Тому актуальним є дослідження проблем і перспектив розвитку фінансового ринку України.
1. Основними проблемами фінансового ринку України є недостатній розвиток вторинного ринку цінних паперів, стан корпоративного управління в акціонерних товариствах та недосконала операційна інфраструктура. В основу розвитку фінансового ринку України слід покласти підвищення прозорості діяльності емітентів цінних паперів та їх рейтингову оцінку. Основні засади розкриття інформації, яка є дієвим інструментом впливу на акціонерне товариство та захисту прав інвесторів, здійснюються через: безоплатність розміщення емітентом інформації в загальнодоступній базі Комісії з використанням технологій Інтернету; впровадження в звітності стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів; поступове впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності.
2. Кількісні показники розвитку фінансового ринку України демонструють сталу тенденцію до зростання, якісні параметри характеризуються зміною структури зареєстрованих випусків цінних паперів, зростанням ролі облігацій і похідних фінансових інструментів, що означає виникнення процесу трансформації ринку пайових паперів у ринок боргових. Розвиток практики рейтингування рівня корпоративного управління сприятиме підвищенню капіталізації акцій емітента, ефективному розвитку публічного організованого ринку цінних паперів; формуванню більш чіткої стратегії розподілу прибутку і дивідендної політики підприємств.
3. Перспективи розвитку фінансового ринку України слід пов'язувати із розвитком ринку похідних фінансових інструментів; інструментів сек'юритизації фінансових активів та ринку іпотечних цінних паперів. Для стимулювання розвитку ринку похідних фінансових інструментів на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання щодо однозначного визначення цих інструментів та базових активів; визначення прав і обов'язків сторін в угодах з похідними фінансовими інструментами; створення механізмів захисту інтересів учасників ринку; визначення вимог до учасників ринку похідних, управління ризиками операцій з похідними, обліку цих інструментів тощо.
4. Формування системи рейтингування в Україні повинно здійснюватися виключно на ринкових засадах. Недоцільним в умовах нерозвинутості та монополізації ринку рейтингових послуг є запровадження обов'язкового рейтингування регіонів, галузей та суб'єктів підприємницької діяльності, а також фондових інструментів. Державне регулювання діяльності з рейтингування має здійснюватися тільки стосовно виробників послуг даного виду та не мати відношення до об'єктів рейтингування (замовників рейтингу) і споживачів рейтингів (інвесторів та клієнтів) і зводитися до визначення критеріїв, яким мають відповідати структури, що прагнуть займатися рейтинговою діяльністю, насамперед з точки зору їх технічної спроможності та кваліфікації персоналу.
5. Можливими формами інтеграції діяльності фінансових посередників є: агентські відносини, кооперація, фінансовий супермаркет. Сучасному стану розвитку фінансового ринку України більшою мірою відповідає їх співпраця на базі укладених агентських угод. У подальшому слід очікувати розвиток кооперативних форм інтеграції, надання універсальних фінансових послуг та цілковито інтегрованих продуктів. Найбільш вдалою організаційно-правовою формою, яка дозволяє банкам можливість зливатися з іншими фінансовими установами, є фінансова холдингова група.
6. Інтеграція фінансових посередників дозволяє досягти синергетичного ефекту і додаткової вигоди від об'єднання ресурсів компаній, що проявляється у таких позитивних перевагах: збільшення доходів за рахунок розширення спеціалізації, поліпшення маркетингу та посилення позиції на ринку; зменшення витрат та економії на взаємодоповнюючих ресурсах; оптимізація оподаткування; зниження вартості капіталу. Вона може спонукати до створення об'єднаного наглядового органу, оскільки фрагментарний нагляд за діяльністю фінансової групи, яка займається всіма зазначеними видами бізнесу, є неефективним.
Список використаних джерел
1. Звіт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України за 2006 р. // http://www.ssmsc.gov.ua/4/2006/part2. Pdf
2. Алексеев М.Ю., Миркин Я.М. Технология операций с ценными бумагами. - М.: Перспектива, 1992. - 324с.
3. Белых Л.П. Основы финансового рынка: Учеб. пособ. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. - 231 с.
4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 1999. - 512 с.
5. Буряк П.Ю., Татарин Н.Б. Корпоративне управління: особливості розвитку в Україні // Фінанси України. - 2006. - №6. - С.78-81.
6. Гапчич Д.М. Становлення рейтингової інфраструктури фондового ринку України // Фінанси України. - 2005. - №1. - С.77-82.
7. Голъцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К.: РИА "Текст", Ділова Україна, 1992. - 416с.
8. Гриценко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків, страхових компаній та пенсійних фондів // Вісник Національного банку України. - 2004. - №2. - С.15-17.
9. Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. - М., 1995. - 422с.
10. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. - М.: Банки и биржи, 1995 - 624с.
11. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: моногр. / М.С. Клапків - Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2002. - 570c.
12. Король В.А. Проблеми управління фінансами відкритих акціонерних товариств // Фінанси України. - 2007. - №2. - С.82-86.
13. Кузнецова Н. С, Назарчук I.Р. Ринок цінних паперів в Україні і правові основи його формування та функціонування. - К.: ЮРІНКОМ, 1998 - 528с.
14. Леонов Д.А., Смаглюк Є.М. Перспективні напрями розвитку інформаційної інфраструктури ринку акцій в Україні // Фінанси України. - 2007. - №2. - С.35-41.
15. Лилик О. Bancassurance та перспективи його розвитку в Україні // Вісник НБУ. - 2007. - №2. - С.32-37.
16. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - К., Каравела, 2004 - 344с.
17. Мельник В.А. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства. - К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. - 560 с.
18. Миркин Я.М. Формирование рынка ценных бумаг: денежно-кредитные аспекты // Деньги и кредит. - 1992. - № 2
19. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 320 с.
20. Охріменко О.А. Ринок корпоративних облігацій України: тенденції та суперечності // Фінанси України. - 2005. - №12
21. Павлова Л.Н. Профессиональная деятельность на рынке ценных бумаг: Практ. пособ. - М.: ЗАО "Бухгалтерский бюллетень", 1997. - 192 с.
22. Первозванский А.А. Финансовый рынок: расчет и риск. - М., 1994. - 216 с.
23. Співак Л., Каракулова І. Функціонування та взаємодія банків і небанківських фінансових інститутів в Україні // Вісник НБУ. - 2006. - №7. - С.46-48.
24. Фінансовий ринок: Навч. посіб. / В.М. Шелудько. - К.: Знання, 2002. - 536 с.
25. Фурман В. Перспективи створення альянсів страхових компаній і банків в Україні // Вісник Національного банку України. - 2005. - №4. - С. 20-21.
26. Черкасова С.В. Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів // Фінанси України. - 2003. - №10. - С.130-134.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
