162983 (624112), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

1. Реалізувати списані необоротні активи, а отримані кошти використати для купівлі нового обладнання.

2. Використовуючи таку форму кредиту як лізинг отримати такі основні засоби у своє власне користування як:

• Машини та обладнання (певні станки, а також оброблюючі верстати) – 500 тис.грн.

• Транспортні засоби ( машини для перевезення) – 2500 тис.грн

• Інструменти та прилади, інвентар (безпосередньо засоби праці) – 50 тис.грн

• Будинки, споруди, передавальні пристрої – 10000 тис.грн.

Усього - 13050 тис.грн. Дані кошти можна взяти з нерозподіленого прибутку, тобто за власний рахунок провести реорганізацію виробництва, а можна залучити позикові кошти інвесторів, так як згідно розрахунку з’ясували, що залучення коштів інвесторів є більш вигідним для підприємства, аніж взяття кредитів банків. Обладнання, транспортні засоби та деякі інші основні засоби можна взяти в лізинг, тобто довгострокову оренду з правом викупу в подальшому за залишковою вартістю, щоб не втрачати час від простоїв виробництва.

2.3 Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів

Етапи розрахунку потреби в капіталі для фінансування оборотних активів:

1. Визначення періоду, протягом якого кошти будуть «заморожені» в оборотних активах:

- тривалість виробництва;

- тривалість зберігання сировини, матеріалів і таке інше на складі;

- тривалість зберігання готової продукції на складі;

- строки оплати клієнтам відвантаженої продукції;

- строки оплати поставленої сировини, матеріалів тощо.

2. Визначення середніх витрат на виробництво продукції:

- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів;

- одноденні витрати на персонал;

- одноденні накладні витрати.

3. Розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів:

- кумулятивний метод;

- селективний метод.

Перший етап пов’язаний з визначенням кількості днів, на які кошти відволікаються в окремі позиції оборотних активів.

Загальний період, протягом якого капітал авансується в оборотні активи, визначається таким чином:

(+) період з моменту оплати сировини, матеріалів до їх постачання (360 днів);

(-) період надання товарних позичок постачальникам факторів виробництва (1 день);

(+) період зберігання сировини, матеріалів на складі;

(+) тривалість виробництва продукції, робіт, послуг (1 день) ;

(+) період зберігання готової продукції на складах (0 днів);

(+) строки надання товарних позичок споживачам продукції (період з моменту відвантаження продукції до моменту надходження коштів за неї) (72 дня);

(-) період використання авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції (1 днів).

Отже, загальний період, протягом якого капітал авансується в оборотні активи, буде дорівнювати: 360-1+1+72-1=431 (днів).

Другий етап полягає у прогнозних розрахунках середньоденних витрат у грошовому еквіваленті, які авансуються в сировину, матеріали, напівфабрикати, персонал, накладні витрати тощо.

Для розрахунку цих витрат необхідно обчислити планову виробничу собівартість продукції, величину адміністративних витрат і витрат на збут.

Відповідно до фінансової звітності ЗАТ «Сіверянка» собівартість наданих послуг становила:

У 2006 році – 7593 тис. грн.

У 2007 році – 8259,1 тис. грн.

Так як підприємству необхідно виходити зі збитків, то планова собівартість на 2008 рік становить - 8925,2 тис. грн.

В одноденному розрахунку даний показник буде рівний (тис.грн)

Величина адміністративних витрат становила:

У 2006 році – 1411,7 тис. грн.

У 2007 році – 1638 тис.грн

Планові адміністративні витрати на 2008 рік становлять – 1411,7 тис.грн. В одноденному розрахунку даний показник буде рівний (тис. грн).

Витрати на збут становили:

У 2006 році – 467,3 тис. грн.

У 2007 році – 213,7 тис.грн.

Планові витрати на збут на 2008 рік будуть дорівнювати – 39,9 тис.грн. В одноденному розрахунку (тис.грн).

Отже, товариство планує подолати фінансову кризу за рахунок збільшення обсягів наданих послуг, зменшення адміністративних витрат, а також мінімізувати витрати на збут.

На третьому етапі здійснюється безпосередній розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів.

Потреба в коштах для фінансування виробничих запасів залежить від їх первісної вартості, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги, які виникають у зв’язку з придбанням запасів;

- суми ввізного мита, непрямих податків, які сплачуються у зв’яку з придбанням запасів;

- затрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування транспортних ризиків;

- затрати підприємства, пов’язані із доведенням запасів до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Вартість незавершеного виробництва і готової продукції визначається собівартістю виробництва відповідних запасів і включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та нарахування на неї, загально-виробничі витрати, постійні накладні витрати тощо.

Вартість виробничих запасів становить – 2968,5 тис.грн

Вартість незавершеного виробництва і готової продукції, робіт, послуг – (24,79+3,92+0,11)* 431 = 12421,4 тис. грн.

Після всіх проведених розрахунків можна стверджувати, що загальна потреба в капіталі = 13050+2968,5+12421,4 = 28439,9 (тис.грн).

На завершальній стадії розрахунку потреби в капіталі кожне підприємство повинно вирішити, а як саме воно зможе залучити необхідні кошти. Дане рішення повинно прийматися на основі розрахунку вартості капіталу. Товариству «Сіверянка» буде більш вигідно залучати інвесторів.

Так як підприємство в першу чергу потребує оновлення основних засобів, то йому можна скористатися фінансовим лізингом.

Фінансовий лізинг характеризується складною системою економічних відношень – орендних, торгових, кредитних тощо. Особливості фінансового лізингу є однією з форм фінансового кредиту. Ці кредитні аспекти фінансового лізингу полягають у наступному:

1. Фінансовий лізинг задовольняє потреби в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу – довгостроковому кредиті.

2. Фінансовий лізинг забезпечує повний обсяг задоволення конкретної цільової потреби підприємства у позикових засобах.

3. Фінансовий лізинг автоматично формує повне забезпечення кредиту, що знижує вартість його залучення.

4. Фінансовий лізинг забезпечує покриття «податковим щитом» усього обсягу кредиту, що залучається.

5. Фінансовий лізинг забезпечує велику гнучкість у термінах платежів, що пов’язані з обслуговуванням боргу.

6. Фінансовий лізинг забезпечує зниження вартості кредиту за рахунок ліквідної вартості лізингового активу.

7. Фінансовий лізинг не потребує формування на підприємстві фонду погашення основного боргу у зв’язку з поступовою його амортизацією.

Отже, для купівлі основних засобів підприємство скористається фінансовим лізингом. Варто зазначити, що оновлення і модернізацію виробництва варто планувати на декілька років. Таке планування дозволить зменшити навантаження на фінансовий стан підприємства і поступово замінити застаріле обладнання новим.

Сума загальної потреби в капіталі є досить високою, проте, підприємству не варто брати довгострокового кредиту (крім лізингу), а навпаки скористатися, наприклад кредитною лінією обслуговуючого комерційного банку.

Відкриття кредитної лінії передбачає укладання договору між банком і клієнтом. У даному договорі обумовлюються терміни, умови і гранична сума надання банківського кредиту, коли в ньому виникає реальна потреба. Як правило, банк установлює розмір комісійної винагороди (комісійний відсоток) за свої фінансові зобов’язання щодо надання кредиту в обсязі невикористаного ліміту кредитної лінії. Для підприємства перевага даного виду кредиту полягає в тому, що воно використовує позикові засоби відповідно до своїх реальних потреб у них. Звичайно кредитна лінія відкривається на термін до одного року. Особливістю даного виду банківського кредиту є те, що він не носить характер безумовного контрактного зобов’язання і може бути скасований банком при погіршенні фінансового стану підприємства-клієнта.

3. Оцінка вартості капіталу підприємства

Оцінивши скільки коштів нам потрібно для ефективного управління тепер слід проаналізувати з яких джерел ми будемо залучати дані кошти (банки, інвестори).

Однією із важливих передумов ефективного управління капіталом підприємства є оцінка його вартості.

Вартість капіталу - це ціна залучення підприємством фінансових ресурсів. Це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство.

Концепція такої оцінки виходить із того, що капітал має відповідну вартість, яка формує рівень операційних та інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових у системі управління фінансовою діяльністю підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни капіталу, який залучається, а визначається цілий ряд напрямів господарської діяльності підприємства в цілому.

Отже, розглянемо основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.

1. Вартість капіталу підприємства є мірою прибутковості операційної діяльності. Вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути сплачений за використання сформованого чи залученого нового капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції. Цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, тобто нижньою межею у плануванні його розмірів.

2. Показник вартості капіталу використовується як критерій у процесі здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за допомогою якої сума чистого грошового потоку приводиться до теперішньої вартості у процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він є базою порівняння з внутрішньою ставкою дохідності інвестиційного проекту, який розглядається. Якщо вона нижча, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інвестиційний проект повинен бути неприйнятним.

3. Вартість капіталу підприємства є базовим показником формування ефективності фінансового інвестування. Оскільки критерії цієї ефективності задаються самим підприємством, то при визначенні оцінки прибутковості окремих фінансових інструментів базою порівняння виступає показник вартості капіталу. Цей показник дозволяє оцінити не тільки ринкову вартість чи дохідність окремих інструментів фінансового інвестування, але й сформувати найбільш ефективний напрям і види цього інвестування на попередній стадії формування інвестиційного портфеля. Таким чином, цей показник є мірою оцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому.

4. Показник вартості капіталу підприємства виступає критерієм прийняття управлінських рішень щодо використання оренди (лізінгу) чи придбання у власність виробничих основних засобів. Якщо вартість використання (обслуговування) фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства, застосування цього напряму щодо формування виробничих основних засобів є для підприємства невигідним.

5. Показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується у процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового левериджу. Використання фінансового левериджу полягає у формуванні найвищого його диференціалу, однією із складових якого є вартість позикового капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується у процесі оцінки вартості капіталу, який залучається з різних позикових джерел, і формування відповідної структури джерел його використання підприємством.

6. Рівень вартості капіталу підприємства є важливим виміром рівня ринкової вартості даного підприємства. Зниження рівня вартості капіталу приводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо оперативно ця залежність відображається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких піднімається чи падає при відповідному зниженні чи зростанні вартості їх капіталу. Отже, управління вартістю капіталу є одним із самостійних напрямів підвищення ринкової вартості підприємства, що є однією із цілей управління його прибутковістю.

7. Показник вартості капіталу – це критерій оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів (у першу чергу – оборотних). Виходячи із реальної вартості капіталу, який використовується, та оцінки її виміру, підприємство формує агресивний, помірний (компромісний) або консервативний тип політики фінансування активів.

Вартість капіталу підприємства розраховується на основі середньозваженої вартості капіталу (WACC):

Характеристики

Список файлов курсовой работы