162508 (623915), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Щоб фінансовий важіль одночасно позитивно впливав і на рентабельність власного капіталу, і на фінансову стійкість, необхідним є визначення ефективного співвідношення між миттєво ліквідним та іншим майновим забезпеченням зобов’язань підприємства. Тобто потрібен розрахунок рівня фінансового важеля не тільки в структурі джерел фінансування майна підприємства, а й у структурі активів.
Оскільки фінансова стійкість пов’язана з можливістю фінансового забезпечення погашення боргів підприємства, то при визначенні шляхів оптимізації фінансової цільової структури капіталу доцільно поряд із дослідженням особливостей фінансової структури капіталу, яка являє собою співвідношення власного та запозиченого капіталу, оцінити і його майнову структуру. Саме раціональна структура майна підприємства є позитивним чинником зростання рівня фінансової стійкості підприємства.
Розглядаючи можливості регулювання фінансової стійкості підприємства саме з урахуванням дієвості структуризації його капіталу, виділяємо декілька напрямків співвідношення його різнокласифікаційних структурних елементів:
1) у фінансовому аспекті – співвідношення власного та позикового капіталу;
2) у майновому аспекті – співвідношення майна у грошовій та не грошовій його формах.
Виходячи з мотивації формування оптимальної фінансової структури капіталу за критерієм забезпечення фінансової стійкості підприємства, доцільним є не тільки розрахунок значень фінансових важелів за фінансовим та майновими аспектами структуризації капіталу, а й порівняння отриманих значень. Адже фінансова стійкість підприємства забезпечується переважним рівнем фінансового важеля в майновій структурі капіталу порівняно з рівнем фінансового важеля його фінансової структури. [8, с. 73–74].
Фінансова стійкість підприємства забезпечується переважним рівнем фінансового важеля в майновій структурі капіталу підприємства порівняно з фінансовим важелем його фінансової структури. На основі цього твердження ми можемо записати:
ФВф.стр.к. < ФВм.стр.к., (3.1)
де ФВф.стр.к. – фінансовий важіль фінансової структури капіталу;
ФВм.стр.к. – фінансовий важіль майнової структури капіталу підприємства.
Розрахунок фінансового важеля у фінансовій структурі капіталу підприємства здійснюється за формулою:
ФВф.стр.к. =ПК / ВК (3.2)
Визначення рівня фінансового важеля у майновій структурі капіталу підприємства здійснюється за такою формулою:
ФВм.стр.к. = Мгр.ф. / Мнегр.ф., (3.3)
де Мгр.ф. – майно в грошовій формі;
Мнегр.ф. – майно в не грошовій формі.
Виходячи із вище наведених формул визначення фінансового важеля як у фінансовій, так і у майновій структурі капіталу, формула (3.1) може бути перетворена у формулу:
ПК /ВК < Мгр.ф. / Мнегр.ф. (3.4)
У структурі капіталу ВАТ позиковий капітал становить досить незначну частину порівняно з власним капіталом. Тому для оптимізації структури капіталу необхідно збільшити суму позикового капіталу, що дасть змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів. Розглянемо ситуації при збільшенні позикового капіталу на 50% від основної його суми та на 100%.
Таблиця 3.1. Вплив зростання позикового капіталу на плече фінансового важеля підприємства
| Показник | 2005 р. | Збільшення ПК на 50% | Збільшення ПК на 100% |
| Позиковий капітал, тис. грн. | 147004 | 220506 | 294008 |
| Валюта балансу, тис. грн. | 1809393 | 1956397 | 2103401 |
| Власний капітал, тис. грн. | 848307 | 848307 | 848307 |
| Плече фінансового важеля | 0,17 | 0,26 | 0,35 |
Вище проведені розрахунки показують, що у 2005 р. плече фінансового важелю дорівнює 0,17, що значно нижче його оптимального значення (0,3–0,5). При збільшенні позикового капіталу на 50% і незмінному обсязі власного капіталу коефіцієнт фінансового важеля зростає до 0,26, в останньому випадку – до 0,35.
Як видно з даних, наведених в додатку Н, на підприємстві досить висока частка оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво. З метою поповнення грошових коштів необхідно зменшити ці запаси на 50% і отриману суму (195883,5 тис. грн.) направити до грошових коштів. Внаслідок такої операції у другому випадку сума майна АТ у грошовій формі з урахуванням кредиту (220506 тис. грн.) становить 427518,5 тис. грн. В останній ситуації – 501020,5 тис. грн. Майно в не грошовій формі в обох випадках становить 1522810,5 тис. грн. Провівши розрахунок фінансового важеля в майновій та фінансовій структурі капіталу маємо наступну ситуацію.
Таблиця 3.2. Фінансовий важіль в майновій та фінансовій структурі
| Показник | 2005 р. | Збільшення ПК на 50% | Збільшення ПК на 100% |
| Мгр.ф. / Мнегр.ф. | 0,01 | 0,28 | 0,33 |
Отже, найсприятливішою ситуацією для забезпечення ефективного функціонування підприємства є ситуація збільшення позикового капіталу на 50%, оскільки саме в цьому випадку виконується вимога переважання фінансового важелю в майновій структурі над рівнем фінансового важеля у фінансовій структурі (0,26<0,28).
До того ж, у цьому випадку виконується нерівність, яка ще раз підтверджує об’єктивну необхідність збільшення позикового капіталу на 50% від основної його суми:
ПЗ*0,2 ≤ Мгр.ф. ≤ ПЗ*0,5 – 140248,8 ≤ 427518,5 ≤ 350622.
де ПЗ – поточні зобов’язання.
На основі вище викладеного матеріалу можемо скласти певний порядок формування оптимальної цільової структури капіталу за критерієм зростання рівня фінансової стійкості підприємства.
Отже, запропонований порядок розрахунків щодо формування оптимальної цільової структури капіталу дасть змогу не тільки оперативно й оптимально структурувати капітал підприємства у його майновому та фінансовому втіленнях, а й спрогнозувати максимальність зростання рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості підприємства на майбутнє, розробити загальні можливі напрями підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.
Висновки
Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним з найістотніших і найважливіших показників. Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.
Політика управління власним капіталом являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка зводиться до забезпечення його виробничо-комерційної діяльності.
Трансформація економічних відносин на сучасному етапі розвитку економіки потребує значних грошових вкладень, тому кожен суб’єкт господарювання самостійно вирішує питання збільшення свого капіталу, його ефективного інвестування і реінвестування. Вибір варіантів і шляхів залучення капіталу має відмінності залежно від сфер діяльності, організаційно-правової форми господарювання. Крім того, на прийняття рішень щодо управління власним капіталом впливають як фактори зовнішнього середовища, так і внутрішні характеристики підприємства та підходи власників і менеджерів.
Перший розділ даної курсової роботи присвячений вивченню теоретичних аспектів управління власним капіталом. Зокрема були з’ясовані питання сутності власного капіталу, його функції, переваги та недоліки, наведені підходи різних науковців до визначення змісту даного поняття. Розглянуті основні форми функціонування власного капіталу: статутний капітал, пайовий, додатковий, резервний, нерозподілений прибуток, вилучений та неоплачений капітал та надана їх характеристика. Детально вивчені питання сутності політики управління власним капіталом як частини загальної стратегії підприємства та її основні завдання. А також наведено механізм оцінювання вартості окремих елементів власного капіталу.
В результаті аналізу фінансової і господарської діяльності ВАТ було встановлено наступне:
1. Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе сьогодні є одним з найкрупніших в Європі виробників як серійних, так і ексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальних комплексів для хімічної, газової та інших галузей промисловості. Товариство має партнерські зв’язки і поставляє свою продукцію більше ніж у 40 країн світу.
2. Основними джерелами фінансування діяльності підприємства є власні кошти, в тому числі нерозподілений прибуток, а також банківські кредити, які використовуються з метою поповнення обігових коштів.
3. При аналізі обсягу, структури та динаміки власного капіталу були виявлені наступні тенденції: за аналізований період відбулося значне зменшення загального капіталу товариства – на 130592 тис. грн. Його зменшення обумовлено, в основному, зменшенням нерозподіленого прибутку – на 91% і на 9,8% – за рахунок зменшення іншого додаткового капіталу. Зменшення відбулося, також, по статті вилучений капітал.
Найбільшу питому вагу у структурі власного капіталу займає власний капітал, який у натуральному вираженні залишається незмінним, проте у відносному вираженні він збільшився на 11,28%.
4. На основі проведеного аналізу фінансової стійкості можна зробити висновок, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства погіршилась. Зокрема, спостерігається зниження значення коефіцієнта автономії, коефіцієнта фінансової стійкості. Значення коефіцієнта фінансування свідчить, що за аналізований період зросла залежність АТ від позикових коштів. Значення коефіцієнта маневрування власного капіталу показує, що можливості підприємства щодо фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності і проведення ефективних розрахунків з кредиторами значно погіршилися. Отже, можна стверджувати, що фінансовий стан ВАТ є нестійким і має стійку тенденцію до погіршення.
5. При аналізі залишку або нестачі джерел коштів для формування запасів і затрат було виявлено, що дане підприємство знаходиться у кризовому фінансовому стані. Тобто, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування.
6. Важливим показником ефективності використання власного капіталу є його оборотність, що характеризує інтенсивність використання коштів підприємства та його ділову активність. Швидкість обертання власного капіталу за аналізований період значно покращилася. Так, якщо у 2003 р. власний капітал здійснює 0,74 оберти, то на кінець періоду цей показник збільшився до 1,57. термін обертання зменшився на 260 днів, що є позитивом.
7. В процесі проведення факторного аналізу рентабельності власного капіталу було встановлено, що найбільший вплив на зменшення рентабельності власного капіталу здійснює частка позикового капіталу в загальній сумі активу, яка є досить незначною.
У ІІІ розділі курсової роботи запропоновано інструментарій та методи оптимізації структури капіталу. Остання являє собою таке співвідношення власних та запозичених фінансових коштів підприємства, яке дозволяє повною мірою забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації. Найбільш раціональним щодо досягнення оптимальності співвідношення структурних елементів капіталу підприємства може бути метод, який ґрунтується на одночасній максимізації зростання рентабельності власного капіталу та рівня фінансової стійкості.
У структурі капіталу ВАТ позиковий капітал становить досить незначну частину порівняно з власним капіталом. Тому для оптимізації структури капіталу необхідно збільшити суму позикового капіталу, що дасть змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів.
Проведені розрахунки свідчать, що найсприятливішою ситуацією для забезпечення ефективного функціонування підприємства є ситуація збільшення позикового капіталу на 50%, оскільки саме в цьому випадку виконується вимога переважання фінансового важелю в майновій структурі над рівнем фінансового важеля у фінансовій структурі (0,26<0,28).
До того ж, у цьому випадку виконується нерівність, яка ще раз підтверджує об’єктивну необхідність збільшення позикового капіталу на 50% від основної його суми: ПЗ*0,2 ≤ Мгр.ф. ≤ ПЗ*0,5.
Отже, управління власним капіталом відіграє важливу роль у діяльності суб’єктів господарювання та здійснює значний вплив на їх фінансовий стан. Проведений аналіз свідчить про можливість підвищення ефективності використання власного капіталу на підприємстві, що у свою чергу забезпечить ріст його фінансової стійкості та дозволить покращити показники діяльності підприємства і створить усі передумови для подальшого успішного функціонування.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р.
2. Закон України «Про внесення змін до ст. 20 Закону України «Про підприємства в Україні» від 21.09. 2000 р.
3. Господарський кодекс України від 19.01.2003 р.
4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592 с.
5. Бланк И.А. Управление формированием капитала – К.:Ника-Центр, 2000. – 512 с.
6. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – Київ: Молодь, 1997. – 1000 с.
7. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. – 2002. – №3. – ст. 36–40.
8. Квасницька Р. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури капіталу підприємства // Економіст – 2005. – №5. – ст. 73–75.
9. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
10. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
11. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 388 с.
12. Руденко Л.В. та ін. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посібник – К.: Укоопспілка, 2000. – 422 с.
13. Савицкая Г.В. Аналіз хозяйственной деятельности предприятия: 2-е узд., перераб. и доп. – Мн.: ИП «Єкоперспектива», 1997. – 498 с.
14. Слав» юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України // Фінанси України – 2005. – №8. – ст. 123–131.
15. Слав» юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 460 с.
16. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 485 с.
17. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: / За ред. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
18. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.
19. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.
20. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во «Перспектива», 1999. – 656 с.
21. www. yandex. ru.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
