161059 (623348), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Методи моделювання передбачають використання в процесі прогнозування і планування різного роду економіко-математичних моделей, що являють собою формалізований опис економічного процесу (об’єкта), що вивчається, у вигляді математичних залежностей та відношень. Розрізняють наступні моделі: матричні, моделі оптимального планування, економіко-статистичні (трендові, факторні, економетричні), імітаційні моделі, моделі прийняття рішень. Для реалізації економіко-математичних моделей використовуються економіко-математичні методи.

На практиці прогнозування і панування широко використовуються також метод економічного (системного) аналізу, нормативний і балансовий методи. Для розробки цільових комплексних програм використовується програмно-цільовий метод (ПЦМ) в поєднані з іншими методами.

Слід зазначити, що представлений перелік методів і їх груп не є вичерпним. Розглянемо методи, які широко використовуються в розвинених закордонних країнах.

Розділ 2. Характеристика методів фінансового планування на підприємстві

2.1 Методи експертних оцінок

Основна ідея прогнозування на основі експертних оцінок полягає в побудові раціональної процедури інтуїтивно-логічного мислення людини в поєднанні з кількісними методами оцінки та обробки отриманих результатів.

Сутність методів експертних оцінок полягає в тому, що в основу прогнозу закладається думка спеціаліста або колективу спеціалістів, засноване на професійному, науковому і практичному досвіді. Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

Індивідуальні експертні оцінки засновані на використанні думок експертів-спеціалістів відповідного профілю. Серед індивідуальних експертних оцінок найбільш широко використовуються метод «інтерв’ю», аналітичний метод, метод написання сценарію.

Метод «інтерв’ю» передбачає бесіду прогнозиста з експертом за схемою «питання-відповідь», в процесі якої прогнозист в залежності від раніше розробленої програми ставить перед експертом питання стосовно перспектив розвитку об’єкта. Успіх такої оцінки залежить в значній мірі від можливості експерта давати висновок експромтом на різні запитання.

Аналітичний метод передбачає детальну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку об’єкта. Експерт може використовувати всю необхідну йому інформацію про об’єкт прогнозу. Свої висновки експерт оформлює у вигляді доповідної записки. Основною перевагою цього методу є можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта. Але він не зовсім придатний для прогнозування складних систем і розробки стратегії через обмеженість знань одного спеціаліста-експерта в суміжних областях знань.

Метод написання сценарію слід віднести як до індивідуальних, так і до колективних експертних оцінок. Сутність і основні його характеристики будуть розкриті нижче.

Найбільш достовірними є колективні експертні оцінки. Методи колективних експертних оцінок передбачають визначення одноголосності думок експертів за перспективними напрямами розвитку об’єкта прогнозування. В сучасних умовах використовується математико-статистичний інструментарій для обробки результатів опитування експертів. Наприклад, для оцінки ступеня одностайності думок експертів за рішенням тієї чи іншої проблеми вираховуються: дисперсія оцінок, середньоквадратичне відхилення оцінок, а на їх основі – коефіцієнт варіації оцінок. Чим менше значення цього коефіцієнта, тим вище одностайність думок експертів.

Для організації проведення експертних оцінок створюються робочі групи, до функцій яких належать проведення опитування, обробка матеріалів і аналіз результатів колективної експертної оцінки. Робоча група назначає експертів, які дають відповіді на поставлені запитання, що стосуються перспектив розвитку даного об’єкта. Кількість експертів, що залучаються для розробки прогнозу, може коливатися від 10 до 150 чоловік, в залежності від складності об’єкта. Визначається мета прогнозу, розробляються питання для експертів. Для проведення опитування необхідно забезпечити однозначність розуміння окремих питань і незалежність суджень експертів. Після опитування здійснюється обробка матеріалів колективної експертної оцінки. Кінцева оцінка може визначатися як середнє судження або як середнє арифметичне значення оцінок всіх експертів. Можуть використовуватися й інші підходи. При обробці науково-технічних прогнозів методика статистичної обробки матеріалів передбачає використання сукупності оцінок відносної важливості, зроблених експертами по кожному із напрямків дослідження. Оцінки важливості виражаються в балах і можуть набувати значень від 0 до 1, від 0 до 10, від 0 до 100 і т. д.

В світовій практиці серед методів колективних експертних оцінок найбільш широко використовуються: метод колективної генерації ідей, метод «635», метод «Дельфі», метод «Комісій», метод написання сценарію. Розглянемо сутність перерахованих методів.

Сутність методу колективної генерації ідей (мозкового штурму) полягає в використанні творчого потенціалу спеціалістів при «мозковому штурмі» проблемної ситуації. Це один з методів пошуку ідей, який вперше був розроблений в кінці 30-х років американцем А. Осборном, який прагнув вирішувати проблеми за допомогою спонтанних ідей. Дещо подібне використовували 400 років тому індійські майстри «Хінду» під час своїх зборів: заборонялася критика і дискусії, кожен міг вільно висловлювати свої ідеї, оцінка виносилася пізніше.

Метод колективної генерації ідей передбачає реалізацію наступних етапів. Перший етап пов'язаний з формуванням групи учасників «мозкового штурму» (за чисельністю та складом) по вирішенню певної проблеми. Оптимальна чисельність групи учасників знаходиться емпіричним шляхом. Найбільш продуктивними визнані групи в кількості 10-15 чоловік. На другому етапі складається проблемна записка. Вона формується групою аналізу проблемної ситуації і включає опис методу і проблемної ситуації. Третій етап – етап генерації ідей. Кожен із учасників має право виступати багато разів. Критика попередніх виступів і скептичні зауваження не допускаються. Ведучий коректує процес, схвалює удосконалення або комбінацію ідей, надає підтримку, звільнюючи учасників від замкнутості. Тривалість мозкового штурму рекомендується не менше 20 хвилин і не більше 1 год. в залежності від активності учасників. Четвертий етап пов'язаний з систематизацією ідей, висловлених на етапі генерації. Формується перелік ідей, виділяються ознаки, за якими ідеї можуть бути об’єднані, ідеї об’єднуються в групи відповідно виділеним ознакам. На п’ятому етапі здійснюється деструктурування систематизованих ідей. Кожна ідея піддається багатосторонній критиці зі сторони групи висококваліфікованих спеціалістів. Група формується в кількості 20-25 чоловік. На шостому етапі дається оцінка критичних заміток і складається список практично реалізованих ідей. Цей метод дозволяє якісно і досить швидко проводити оцінку варіантів розвитку об’єкта прогнозування.

Метод «625» - це один із різновидів «мозкового штурму». Цифри 6,3,5 означають наступне: 6 учасників, кожен і яких повинен записати 3 ідеї протягом 5 хвилин. Лист ходить по колу. Таким чином, за півгодини кожен запише в свій актив по 18 ідей, в загальній складності – 108. Структура ідей чітко визначена. Можливі модифікації методу Цей метод широко використовується в закордонних країнах (особливо в Японії) для відбору із безлічі ідей найбільш оригінальних і прогресивних для вирішення певних проблем.

Метод «Дельфі». Одна із перших спроб розробки більш ґрунтовної процедури при експертному прогнозуванню була прийнята Т. Гордоном і О. Хелмером – співробітниками однієї із корпорацій США, які в 1964 році опублікували результати узагальнення і статистичної обробки думок спеціалістів відносно перспектив розвитку в ряді областей науки. Цей метод отримав широке визнання під назвою метод «Дельфі». Використовується він при прогнозуванні розвитку науки та техніки, інвестицій та інших аспектів.

Мета методу «Дельфі» - розробка програми поступових багатоступеневих індивідуальних опитувань. Проводиться індивідуальне опитування експертів зазвичай у формі анкет. Потім здійснюється статистична їх обробка на ЕОМ і формується колективна думка групи, виявляються і узагальнюються аргументи на користь різних суджень. Оброблена на ЕОМ інформація повідомляється експертам, які можуть коректувати оцінки, пояснюючи при цьому причини своєї незгоди з колективним судженням. Ця процедура може проводиться до 3-4 разів. В результаті відбувається звуження діапазону оцінок і виробляється узгоджене судження відносно перспектив розвитку об’єкта.

Особливості методу «Дельфі»:

• анонімність експертів. Учасники експертної групи невідомі один одному. Взаємодія членів групи при заповненні анкет повністю виключається;

• можливість використання результатів попереднього туру опитування;

• статистична характеристика групової думки.

Цей метод допомагає визначити розвиток проблемних ситуацій довгострокового характеру. Наші спеціалісти, які роблять в області науково-технічного прогнозування, також розробляють методи обробки експертних оцінок. Вони носять назву евристичних.

Метод «комісій» - це один із різновидів методів експертних оцінок, заснований на роботі спеціальних комісій. Групи експертів за «круглим столом» обговорюють ту чи іншу проблему з метою узгодження точок зору і розробки єдиної думки. Недолік цього методу полягає в тому, що група експертів в своїх судженнях керується в основному логікою компромісу.

Метод написання сценарію заснований на визначенні логіки процесу або явища в часі за різних умов. Він передбачає встановлення послідовності подій, що розвиваються при переході від існуючої ситуації до майбутнього стану об’єкта. Своєрідним сценарієм може бути опис послідовності та умов міжнародної інтеграції господарств країн.

Прогнозний сценарій визначає стратегію розвитку об’єкта, що прогнозується. Він повинен відображати генеральну мету розвитку об’єкта, критерії для оцінки верхніх рівнів «дерева мети», пріоритети проблем і ресурси для досягнення основних цілей. В сценарії відображаються послідовне вирішення задачі, можливі перешкоди. При цьому використовуються необхідні матеріали про розвиток об’єкта прогнозування. Сценарій повинен бути написаний так, щоб після ознайомлення з ним стала зрозуміла генеральна мета роботи у світлі соціально-економічних задач на прогнозований період. Він зазвичай носить багатоваріантний характер і розглядає три лінії поведінки: оптимістичну – розвиток системи в найбільш сприятливій ситуації; песимістичну – розвиток системи в найбільш складній ситуації; робочу – розвиток системи з урахуванням протидії негативним факторам, поява яких найбільш ймовірна. В рамках прогнозного сценарію доцільно розробляти резервну стратегію на випадок непередбачуваних обставин. В розробці сценарію бере участь група спеціалістів. Тому завжди з’являється невизначеність, пов’язана з суб’єктивністю суджень. Цінність сценарію тим вища, чим менша ступінь невизначеності, тобто чим більша ступінь узгодженості думок експертів.

Метод морфологічного аналізу передбачає вибір найбільш прийнятного рішення проблеми із числа можливих. Його доцільно використовувати при прогнозуванні фундаментальних досліджень. Метод морфологічного аналізу включає ряд прийомів, які передбачають систематизований розгляд характеристик об’єкта. Дослідження проводиться за методом «морфологічного ящика», який будується у вигляді дерева цілей або матриці, в клітках якої розміщені відповідні параметри. Поступове з’єднання одного якого-небудь параметра першого рівня з одним із параметрів наступних рівнів являє собою одне із вирішень проблеми.

2.2 Методи екстраполяції

В методичному плані основним інструментом будь-якого прогнозу є схема екстраполяції. Сутність екстраполяції полягає у вивченні тенденцій минулого і теперішнього часу з переносом їх на майбутнє. Розрізняють формальну і прогнозну екстраполяцію. Формальна базується на передбаченні збереження в майбутньому минулих і теперішніх тенденцій розвитку об’єкта прогнозу. При прогнозній екстраполяції фактичний розвиток пов'язаний з гіпотезами про динаміку процесу, що вивчається, з урахуванням зміни впливу різних факторів у перспективі.

Методи екстраполяції є найбільш поширеними і розробленими. Основу екстраполяційних методів прогнозування складає вивчення динамічних рядів. Динамічний ряд – це безліч спостережень, проведених послідовно в часі.

В економічному прогнозуванні широко використовується метод математичної екстраполяції. В математичному розумінні він означає поширення закону зміни функцій із області її спостереження на область, що находиться поза зоною спостереження. Тенденція, описана деякою функцією в часі, називається трендом. Тренд – це тривала тенденція зміни економічних показників. Функція являє собою найпростішу математико-статистичну (трендову) модель вивченого об’єкта. Слід помітити, що методи екстраполяції необхідно застосовувати на початковому етапі прогнозування для виявлення тенденцій.

Характеристики

Список файлов курсовой работы