160658 (623188), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Динаміка надходжень до цільових фондів також не мала чітко визначеної тенденції. Спостерігається зниження частки цих надходжень у 2009 році 0,17% порівняно з 2008 роком 0,33% на 0,16%.

Отже, розглянуто динаміку структури доходів Державного бюджету України в 2008-2009 роках. Із наведеного вище можна зробити наступні висновки:

На даний момент в державі не існує довгострокової бюджетної політики. Здається таке враження, що із року в рік бюджет формується не на основі аналізу макроекономічних показників національної економіки та будь-яких розрахунків, а на суто емпіричних підставах.

Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджету України в 2008-2009 роках коштами лягало на податкові надходження. При чому така тенденція зберігається із року в рік з невеликими коливаннями. Але політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру. Тобто внутрішня структура цих надходжень не є постійною і не має яскраво виражених тенденцій.

Відносно високу частку неподаткових надходжень в структурі доходів державного бюджету можна пояснити тим, що в умовах нестабільної економічної ситуації в країні держава прагне до отримання більш гарантованих доходів у порівнянні з податками.

2.2 Стан виконання Державного бюджету України за січень-вересень 2009 року

За оприлюдненими Державним казначейством України даними, за січень-вересень 2009 року до державного бюджету (загальний і спеціальний фонди) мобілізовано доходів у обсязі 131 943,8 млн. грн. (з урахуванням відшкодування ПДВ та без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 102,7% планових показників січня - вересня 2009 року.

У січні - вересні 2009 року до загального фонду державного бюджету мобілізовано 107 416,1 млн. грн. (із урахуванням відшкодування ПДВ), або 100,2 відсотка до помісячного розпису доходів загального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду державного бюджету мобілізовано 24 527,6 млн. грн. (без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 114,9 відсотка до помісячного розпису доходів спеціального фонду Державного бюджету України.

У вересні 2009 року до загального та спеціального фондів державного бюджету мобілізовано 10 942,2 млн. грн. (із урахуванням відшкодування ПДВ та без урахування власних надходжень бюджетних установ), в т. ч. до загального фонду державного бюджету мобілізовано 8 852,7 млн. гривень. (табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Довідка про виконання державного бюджету за доходами у січні-вересні 2009 року, млн. грн

	Всього	Загальний фонд	%	Спеціальний фонд	%
Разом доходів:	131 943,80	107 416,10	100,2	24 527,60	114,9

В той же час, за даними Міністерства Фінансів України у січні-вересні 2009 року Державний бюджет України отримав 148916,9 млн. гривень.

Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 101816,2 млн. гривень.

Неподаткові надходження до державного бюджету становили 40624,1 млн. грн. гривень. (табл.. 2.2)

Таблиця 2.2

Показники виконання Державного бюджету України за січень-вересень 2009 року

Показники	Фактичне виконання млн. грн
Доходи	148 916,90
Податкові надходження	101 816, 20
Неподаткові надходження	40 624,10
Цільові фонди	478,2
Офіційні трансферти	5 159,90

Розділ 3. Удосконалення чинної системи доходів державного бюджету України

3.1 Покращення чинної податкової системи України

Вагоме значення у вдосконаленні чинної системи доходів Державного бюджету України є покращення чинної податкової системи України.

Економічна ситуація в країні певною мірою залежить від стану податкової системи. Характер стягнення податків безпосередньо впливає на соціальний стан населення, рівень їхнього життя.

Податкова реформа - справа нелегка. Податки можуть бути як інструментами творення, так і стати силою руйнування, якщо не об’єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні та етичні фактори оподаткування.

На нинішньому етапі відродження національної економіки назріла потреба в реформуванні податкової системи, створення цілісного стабільного та раціонального податкового законодавства.

Крім цього, треба відзначити, що значний внесок у розбудову української держави зробила і податкова служба України.

Саме 13 років тому колишній Президент України Леонід Кучма видав два Укази: від 22 серпня 1996 року "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" та від 30 жовтня 1996 року "Питання державних податкових адміністрацій", які фактично визначили організаційну та структурну форми податкової служби України.

Діяльність державної податкової служби спрямована на забезпечення виконання всіма громадянами, підприємствами, організаціями встановленого Конституцією та іншими законами України обов'язку зі сплати податків і зборів.

Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, адже податки це плата за цивілізацію. Тому слід усвідомити головне: як би не називалась служба, на яку покладено збирання податків, головне її завдання забезпечення економічної стабільності держави. Але, на жаль, до податкової служби завжди і всі ставляться з недовірою і не зовсім приязно. Звичайно, ділитися заробленими грошима з тими, хто цього потребує, певним особам не дуже хочеться. Почасти і деякі ЗМІ висвітлюють діяльність податківців не зовсім об'єктивно. Податкові ініціативи коментуються так однобоко, що податкова служба виглядає монстром, який тільки те й робить, що відбирає зароблені гроші. Таким чином формується негативна суспільна думка.

Проте державна податкова служба лише виконує функції, визначені чинним законодавством, і несе за це відповідальність перед державою.

Озираючись у минуле, слід зазначити, що розвиток податкової політики в Україні вимагає від податкової служби чималих зусиль щодо удосконалення у законодавчому порядку механізму нарахування та справляння податків. Проте ці зусилля нерідко зводилися нанівець через безсистемність податкової політики. Більшість прийнятих протягом цього періоду законопроектів було спрямовано не на вдосконалення податкової системи, а переважно на розв'язання проблем конкретних галузей економіки чи промисловості регіонів і навіть конкретних підприємств.

Вкрай нелегко відбувалося і становлення державної податкової служби. Щоденні перешкоди, нехтування державними інтересами з боку тих, хто уповноважений їх отстоювати, - ось що доводилося долати.

Україна як міцна держава вживає багато заходів щодо створення потужної податкової системи, але є ряд важливих проблем які на даний час є не вирішеними.

Економічне зростання держави забезпечують такі характеристики податкової системи:

загальний рівень оподаткування (для його оцінки використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як співвідношення суми податків, обов'язкових платежів у бюджет і внесків по обов'язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки;

приведення у відповідність дохідної та видатної частин зведеного бюджету.

Основними проблемами в сфері податкової політики залишаються:

нестабільність та недосконалість податкового законодавства, відсутність Податкового кодексу;

високий податковий тиск;

безсистемне та невиправдане надання податкових пільг та звільнень від оподаткування, що звужує базу оподаткування та призводить до нерівномірності податкового навантаження та викривлень структури економіки;

зростання податкового боргу;

невідповідність окремих норм діючого податкового законодавства вимогам законодавства ЄС;

неузгодженість бухгалтерського і податкового обліку;

недосконала податкова амортизаційна політика;

несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджету поряд з наявністю численних випадків безпідставного декларування платниками до відшкодування від'ємного значення податку.

Для того щоб змінити стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері.

Серед основних напрямків реформування податкової системи доцільно назвати:

зниження податкових ставок;

спрощення механізму обчислення податків;

стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва;

посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв.

Вихідним пунктом реалізації зазначених напрямів реформування податкової системи в сучасних умовах є створення цілісного та стабільного податкового законодавства.

Також, необхідно розпочати масштабну податкову реформу на основі запровадження таких заходів і пріоритетів:

поступового скорочення кількості податків, зборів та обов’язкових платежів, зниження ставок податків і удосконалення предмета оподаткування;

розширення бази оподаткування за рахунок суттєвого зменшення масштабів ухилення від системи податків та уникнення оподаткування, ліквідації неефективних податкових пільг;

оподаткування надприбутків, які отримують фінансово-промислові групи і монополісти від експлуатації корисних копалин та природних ресурсів, державної власності, недосконалих бюджетних пільг і дотацій;

приведення правил визначення доходів і видатків суб’єктів господарювання у відповідність із загальновизначеними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності;

гарантії стабільності податкової системи, створення умов для прямої дії податкового законодавства.

Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості для суспільства того чи іншого виду діяльності.

Велика кількість податкових пільг для одних підприємств означає високі податкові ставки для інших, що змушує останніх ховати свої доходи з метою збереження конкурентноздатності.

3.2 Альтернативи шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;

заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

Характеристики

Список файлов курсовой работы