154593 (622507), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Клінічна картина і рентгенологічні ознаки ідентичні такими при первинному остеоартрозі, але поразка буває звичайно несиметричною і захоплює одиничні суглоби. Плин важчий, чим при первинному остеоартрозі, деформація розвивається швидше і виражена значніше. Діагноз ставлять на підставі клініко-рентгенологічних ознак артроза, що розвилися після попереднього чи артриту травми суглоба, а також при наявності уроджених порушень статики.
Діагноз базується на наявності, стійкої деформації суглоба без виражених запальних явищ і значного обмеження функції, звуженні суглобної щілини, крайовому остеосклерозі епіфізів і остеофітозі на рентгенограмі при нормальній температурі тіла і під час відсутності змін крові.
На рентгенограмі - зміна малюнка губчатого, речовини епіфізів, стовщення суглобних поверхонь, множинні остеофіти.
Діагноз ставлять на підставі ендемічного характеру хвороби, хронічного прогресуючого плину, множинної деформації суглобів, короткопалості, зупинки росту, рентгенологічної картини. Прогноз: хвороба неухильно прогресує [6].
РОЗДІЛ 2
РОЗДІЛ 2.ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ АРТРОЗІ
2.1. Особливості лікувальної фізичної культури при артрозі
Хворим на ревматоїдний артрит, деформуючий артроз, остеохондроз під час ремісії рекомендують періодично лікуватися на бальнеологічних і грязьових курортах (Саки, Євпаторія, Хмельник, Бердянськ, Одеса та ін.) з використанням кдіматотерапевтичних процедур і морських купань.
Ефективність фізичної реабілітації при захворюваннях суглобів
визначають, окрім загально клінічних показників, за показниками збільшення
амплітуди рухів і відновленням функції суглобів і хребта, сили і витривалості
м'язів.
Лікувальну фізичну культуру призначають у період загострення артрозу і під час підгострого його перебігу. Відповідно до цих особливостей захворювання ЛФК застосовують у два періоди.
Завдання ЛФК у І період при деформуючих артрозах: розвантаження ураженого суглоба, збільшення суглобової щілини, зменшення болю; покращання крово- та лімфообігу, трофічних процесів в ураженому суглобі; розслаблення м'язів, усунення контрактур і збільшення амплітуди рухів: формуваня тимчасових компенсацій і підвищення загального тонусу організму. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття 5-6 разів на день, гідрокінезитерапію.
Розвантаження ураженого суглоба і зменшення взаємотиску суглобових поверхонь досягають вихідним положенням під час виконання фізичних вправ, виключенням осьового навантаження на кінцівку. Лікувальна гімнастика проводиться в положенні лежачи і сидячи та складається з загальнорозвиваючих, дихальних спеціальних вправ. До останніх відносять пасивні, активні за допомогою і без неї вправи для ураженої кінцівки, що виконують у полегшених умовах, махові рухи у хворих суглобах і на розслаблення. Вправи проводяться у повільному темпі і обмежуються амплітудою, що не викликає появи болю. Найкраще фізичні вправи робити в теплій воді, що сприяє усуненню спазму і розслабленню м'язів, ліквідації рефлекторних контрактур, зменшенню болю і збільшенню рухливості в ураженому суглобі. Протягом дня рекомендують пасивні зміни зігнутого і розігнутого положення для ураженого суглоба, можна робити манжетні витягання малим вантажем. Поступово біль зменшується і збільшується амплітуда рухів в ураженому суглобі, хворому призначають напівпостільний режим і переходять до застосування ЛФК за II періодом.
У II період завдання ЛФК доповнюють. Вони націлені на зменшення атрофії м'язів, зміцнення м'язово-зв'язкового апарату ураженого суглоба, нормалізації його функції або формування постійних компенсацій; усунення дефектів постави і загальне зміцнення організму [11].
Рис. 2.1. Вправи для зміцнення м'язів шиї
При остеохондрозі хребта І період ЛФК провидять у фазі гострого перебігу захворювання. В цей час на перший план виступає біль і пов'язане з ним безперестанне рефлекторно-захисне напруження м'язів спини. Тому завдання ЛФК такі: розвантаження ураженої ділянки хребта і збільшення відстані між окремими хребцями, розслаблення м'язів спини та шиї; зменшення тиску на корінці спинномозкових нервів і зменшення болю; покращання крово- та лімфообігу в уражених сегментах, попередження спайкових процесів; підняття загального тонусу організму.
В заняттях лікувальною гімнастикою при локалізації остеохондрозу у шийному відділі хребта необхідно додержуватися таких методичних принципів (З.В. Касванде, 1976):
-
при патологічній рухливості хребцевих сегментів заняття слід проводи ти у фіксуючому шийний відділ ватно-марлевому комірі типу Шанца (рис. 3);
-
активні рухи у шийному відділі хребта в гострий і підгострий періоди протипоказані, оскільки вони можуть призвести до звуження міжхребцевих отворів і компресії нервових та судинних утворень; їх вводять у заключний пері од і виконують у повільному темпі, без посилювання та напруження;
-
усі вправи слід чергувати з вправами на розслаблення;
-
з перших процедур вводять вправи для зміцнення м'язів шиї у вигляді 5-7-секундного опору згинанню голови (рис. 3.1, 1), повороту (рис. 3.2, 2), утримання її в положенні лежачи на спині, животі, боці;
-
для подолання наслідків протибольової анталгічної пози і больовою синдрому, що зменшували екскурсію грудної клітки, слід включати дихальні вправи;
-
не допускати підсилення больових відчуттів під час виконання фізичних вправ [6].
Комплекси лікувальної гімнастики складають з вправ для дрібних і середніх м'язових груп, на розслаблення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок, махових рухів руками. Вправи виконують у положенні лежачи й сидячи. Як затихає больовий синдром вводять вправи на зміцнення м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок, які чергують з дихальними і вправами на розслаблення. Використовують вправи на координацію, рівновагу. Орієнтовна схема заняття з лікувальної гімнастики при остеохондрозі шийного відділу з синдромом плечолопаткового періартрозу у І період ЛФК представлена у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Орієнтовна схема заняття з лікувальної гімнастики для хворих з плечолопатковим періартрозом на початку курсу лікування (за З.В. Касвадзе, 1976)
| Частина заняття і її зміст | Тривалість, хв | Методичні вказівки |
| Вступна частина | ||
| 1 В.п. - лежачи або сидячи. Вправи на розслаблення м'язів верхніх і нижніх кінцівок | 1-2 | Не допускати болю при виконанні вправ, рухів у шийному відділі хребта при виконанні вправ |
| 2. В. п. - лікті на колінах. Гімнастичні вправи для дрібних і середніх м'язових груп, вільні, без зусилля, що чергуються з розслабленням | 2-3 | |
| Основна частина | ||
| 1. В. п. - сидячи. Махові вправи для рук у сагітальній площині у поєднанні з дихальними вправами. Гімнастичні вправи (згинання, розгинання, зовнішня ротація) для рук з укороченим важелем. Розслаблення після кожної вправи | 3 | Темп повільний. Виконання без найменших зусиль. |
| 2. В. п. - передпліччя на столі. Розгинання, згинання, відведення, ротація, за допомогою реабілітолога. | 1-3 | Амплітуда рухів - "до болю". Темп повільний. Розслаблення 1:1. |
| 3. В. п. - те саме. Гімнастичні вправи для дрібних, середніх і великих груп нижніх кінцівок. Вправи для тулуба - напівнахили, повороти у поєднанні з дихальними вправами | 2-3 | Стежити за положенням голови, уникати різких рухів |
| 4. В. п. - сидячи. Вправи з опором для голови за допомогою реабілітолога | 1-2 | Дотримуватись суворо індивідуального підходу |
| Заключна частина | ||
| 1. В. п. - сидячи. Вправи на розслаблення м'язів верхніх кінцівок | 2-А | |
| Всього | 15-20 | |
При локалізації остеохондрозу в попереково-крижовій частині хребта, звичайно, хворому проводять витягання хребта різними методами і в різних умовах, застосовують мануальну терапію. Реабілітолог має допомогти хворому знайти протибольову (анталгічну) позу і рухи, які сприяють зниженню напруження м'язів і зменшенню болю. Він слабшає в положенні так званого "зведеного курка" - лежачи на боці з зігнутими у кульшових суглобах ногами. Приносить полегшення хворим поза лежачи на спині, ноги зігнуті у кульшових і колінних суглобах, а гомілки укладені на підставку або м'який валик. Деякі інші пози показані на рис. 2.2.
Комплекси лікувальної гімнастики будують з урахуванням анатомо-біомеханічних особливостей попереково-крижового відділу хребта (В.О. Епіфанов, 1987). Насамперед це стосується вихідного положення, від якого залежить внутрішньодисковий тиск в ураженій ділянці. Доведено, що він підвищується майже удвічі у вертикальному положенні. Тому в цей період всі вправи рекомендують виконувати у вихідних положеннях, що розвантажують хребет - лежачи на спині, животі, боці і в упорі стоячи на колінах. Разом з цим обов'язково включають вправи на розслаблення м'язів тулуба і кінцівок, витягання хребта по його осі, що сприяє збільшенню міжхребцевих проміжків і діаметру міжхребцевих отворів, зменшенню компресії на нервові корінці та оточуючі судини [17].
Рис. 2.2. Витягання хребта: 1-у ліжку, 2 - підводне (М.І.Хвисюк, С.С.Пухачова, 1979)
Природно, що протипоказані вправи на розгинання поперекового відділу хребта, нахили тулуба уперед більше як на 15-20° - ("кіфозуючі" вправи), що підсилюють компресію на зв'язковий апарат, внутрішньодисковий тиск, зміщують диск, розтягують тканини і м'язи поперекової ділянки. Повністю виключають будь-які інші вправи, що збільшують рухливість у цьому відділі хребта і тим самим ще більше травмують дегенерований диск і підсилюють подразнення нервового корінця.
Рис. 2.3. Розвантажувальні пози і лікування положенням:
1 - модифікована поза за Перлю; 2 - розгинання за Перлю; 3 - поза хворого при поперековому лордозі; 4 - коригуюча розвантажувальна поза
Для стабілізації ураженого відділу хребта, зміцнення м'язів тулуба, тазового пояса і кінцівок у заняттях використовують фізичні вправи статичного характеру, спочатку з малою експозицією (2 -3 с), а згодом із зростаючою. Для зменшення ймовірності зрушення хребців і пов'язаного з цим загострення остеохондрозу рекомендується під час занять фіксувати поперековий відділ хребта паском важкоатлета при локалізації на рівні D8 або ортопедичним корсетом при локалізації остеохондрозу вище цього рівня.
В заняття включають вправи для дистальних відділів нижніх кінцівок, у посиланні імпульсів до рухів, статичні і динамічні дихальні вправи; на розслаблення м'язів тулуба та кінцівок. Застосовують вправи, що сприяють розкриттю задньобокових відділів хребта, де розташовані корінці спинномозкових нервів. Такими вправами є: підтягування зігнутих ніг до живота у положенні лежачи на спині і т.д.; вигинання тулуба в упорі стоячи на колінах. Рекомендуються ізометричні напруження м'язів, тиск поперековою ділянкою на кушетку в положенні лежачи на спині, ноги зігнуті у колінах. Вони можуть підсилюватися напруженням сідничних м'язів і м'язів промежини. Ці вправи збільшують внутрішньочеревний тиск і тим самим зменшують внутрішньодисковий. Всі вправи виконуються вільно, без зусиль, різких рухів, у повільному темпі, з малим числом повторень, з паузами для відпочинку, не допускаючи втомлення м'язів хворої кінцівки і поперекової ділянки [5].
У IІI період, коли запальні явища та біль в ураженому сегменті зменшуються і покращується загальний стан хворого, ЛФК має такі завдання: зміцнення м'язів ураженого відділу хребта і тулуба; відновлення правильних анатомо-фізіологічних положень уражених сегментів; рухливості хребта і навичок правильної постави; підготовка хворого до побутових і трудових навантажень.
Вправи виконують з вихідних положень, що розвантажують хребет. Вихідне положення сидячи при остеохондрозі попереково-крижового відділу виключають через збільшення внутрішньодискового тиску, а стоячи використовують мінімально лише для відновлення навичок правильної постави і навчання ходьби. Протипоказані різкі вправи і рухи, що стрясають хребет.















