153199 (622070), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Отримані таким шляхом дані оформимо у вигляді таблиці:

Так, в звітному періоді в порівнянні з плановими показниками матеріаломісткість знизилася на 0,011, що, у свою чергу, привело до зменшення собівартості продукції в частині матеріальних витрат на 8925,71 тис.грн. В результаті збільшення матеріаловіддачі на 0,016 випуск продукції на підприємстві збільшився на 10494,80 тис.грн. Одним з показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток на гривну матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника, виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порівняння і встановити чинники зміни його величини. Для цього можна використовувати наступну модель чинника: П / Мвитр = (П / У) * (У / ВП) * (ВП / Мвитр) = R * ЧВ * МВ, де П – прибуток від реалізації продукції;

У – виручка від реалізації продукції;

R – рентабельність обороту;

ЧВ – частка виручки в загальному об'ємі випуску товарної продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів (майна) розраховується за формулою : Р = ×100, Де Р – коефіцієнт рентабельності активів (майна) ; П – прибуток у розпорядженні підприємства ; А – середній розмір активів. Цей коефіцієнт показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи.

З таблиці 2.4 видно, що в звітному році прибуток на гривну матеріальних витрат знизився на 0,003 грн., зокрема за рахунок зміни:

а) матеріаловіддачі: Δ МВ * ЧВ (пл) * R (пл) = 0,016 * 0,678 * 0,1101 = 0,001194

б) частки реалізованої продукції в загальному об'ємі її виробництва: МВ (факт) * ΔЧВ * R (пл) = 1,237 * 0,497 * 0,1101 = 0,067688

в) рентабельності обороту: МО (факт) * ЧВ (факт)* ΔR = = 1,237 * 1,175 * (-0,0493) = -0,071947 Баланс відхилень: 0,001194 + 0,067688 + (-0,071947) = -0,003065 У зв'язку з тим, що в звітному періоді показник виручки на гривню матеріальних витрат знизився на 0,003 грн., слід виробити тактичну і стратегічну політику, направлену на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

3. НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.

3.1. ОБГРУНТУВАННЯ КОНКРЕТНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.

Для підприємств готельного бізнесу, що працюють у умовах ринкової економіки, мають місце економічні ситуації, пов’язані з коливанням попиту на окремі тури з причин сезонності та інших. Це спричиняє зміну обсягів виробництва готельних послуг та їх продажів, що, своєю чергою, серйозно впливає на собівартість послуг і фінансові результати готелю. Для підприємств, що стикаються з проблемою високої собівартості, пропонується ефективна затратна політика, що містить:

• розрахунок собівартості способом “директ-костинг”;

• виявлення резервів економії витрат;

• спроби з зниження розміру й рівня собівартості продукції, послуг;

• контролю над станом і характером змін фактичної собівартості.

Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів є одним з істотних чинників підвищення прибутковості готельного підприємства. Головними джерелами економії, застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів, як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, варто відмітити, що перед тим, як упроваджувати такі системи, необхідно зіставити витрати, які понесе готель у зв'язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі. Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі) застосування нових ресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів, що покриває витрати. До таких технологій відносяться:

1) система освітлення на фотоелементах (реагують на рух) – якщо встановити таку систему в коридорах на поверхах, де розташовуються номери можна добитися означає розташовуються номери можна добитися значної економії електроенергії, оскільки коридори повинні в обов'язковому порядку бути освітлені цілодобово незалежно від того, чи проживає хтось в номерах на даному поверсі, або він порожній.

2) крани у ванних кімнатах на фотоелементах – діє за тим же принципом.

3) система автоматичного відключення світла в номерах – світло гасне протягом 1 хвилини після того, як гість виходить з номера. Також в цілях економії інших видів ресурсів доцільно замінювати деякі з них, використання яких є витратним і нераціональним, на новий вигляд матеріальних ресурсів. Можна з упевненістю сказати, що процес пошуку нових можливостей і шляхів економії матеріалів це в деякій мірі процес творчий, такий, що вимагає від керівництва готелю не тільки хорошого знання про нові технології і матеріали, які є на ринку, але також іноді і неординарних рішень, ведучих до успіху.

Обґрунтування конкретних управлінських рішень. Ефективність виробництва в значній мірі залежить від управління матеріальними ресурсами – планування, нормування, забезпеченості і використання, а також організації їх зберігання. Це обумовлено такими чинниками значущості матеріальних ресурсів у виробництві:

– витрати на матеріальні ресурси – основна частина собівартості продукції;

– виробничі запаси складаються з основної суми власних оборотних коштів, тому прискорення їх оборотності – великий резерв підвищення ефективності;

– правильна організація управління матеріальними ресурсами – умова ритмічності виробництва;

– посилення нормування споживання матеріальних ресурсів і лімітацію вимагають посилення режиму економії.

Створення і зберігання запасів зв'язане з великими витратами, щорічна сума цих витрат, по оцінках зарубіжної статистики, зазвичай перевищує четвертую частина вартості самих запасів. Тому дуже важливо в умовах ринку визначити оптимальну величину цих витрат, яка забезпечувала б ефективне функціонування виробництва при мінімальному об'ємі витрат на його матеріально-технічне забезпечення. Витрати на створення і зберігання запасів залежать від величини виробничого запасу, страхування вартості змісту складів, витрат, пов'язаних з втратами (псування, старіння і ін.) і інших.

Але в той же час при створенні і зберіганні запасів треба брати до уваги і невартісні чинники. Тут треба мати на увазі гарантії відносно якості, досвід постачальника, упевненість в постачанні і бажану перспективу взаємин між постачальником і покупцем (виробником). Важливим є також транспортний чинник, який у ряді випадків грає важливіше значення, ніж ціна ресурсу. Адже може скластися таке положення, коли заявлена постачальником висока ціна при перевезенні в 10 км. виявиться вигіднішою за низьку ціну, названу постачальником, що знаходиться за 200 км. Регулюванню запасів присвячено багато досліджень, і на це є достатньо підстав. Це і зрозуміло: вигода в результаті раціонального підходу до регулювання запасів досягає, як показує практика, істотних розмірів. Це особливо важливо для підприємств, що потребують запасів у великих розмірах.

Важливим моментом в розрахунку запасів є знання витрат, пов'язаних з ними. Найбільш істотними з них є:

1. Вартість оформлення замовлення. Тут, як і у будь-якому випадку, виникають як постійні, так і змінні витрати. Постійні витрати – це заробітна плата працівників відділу постачання, вкладення в устаткування, накладні витрати, розраховані на певний об'єм сировини. Змінні витрати залежать від способу оформлення замовлення, вартості пересилки документів, збільшення числа замовлень і інших чинників.

2. Витрати на поточні запаси. Відомо, що кожне підприємство з метою безперебійного функціонування повинне підтримувати мінімальні запаси. І в цьому випадку запаси стають до певної міри формою капіталовкладень. В даному випадку капітал зв'язаний в матеріалах, сировині і товарах. І, природно, якби він був вільний, то він знайшов би своє застосування: навіть помістивши його в банк, можна було б отримувати відсоток. Іншими словами, з погляду економічної науки, створення навіть мінімальних запасів викликає витрати у формі невикористаних можливостей. Поточні витрати на запаси повинні також включати складські витрати. Вони виникають із збільшенням запасів в порівнянні з нормованим об'ємом, оскільки в цьому випадку потрібне розширення складів і т.п. У поточні витрати також слід включити витрати на страхування, псування товарів, розкрадання і т.д.

Найважливішою умовою для вдосконалення управління матеріальними ресурсами є зниження їх витрат на одиницю продукції, зниження матеріаломісткості. У зв'язку з цим необхідно знижувати норми витрачання матеріалів. До матеріальних ресурсів, норми витрат на яких встановлюються в натуральних вимірниках, відносяться сировина і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, напівфабрикати власного виробництва, пристосування цільового призначення і окремі види матеріалів допоміжного технологічного призначення. По решті матеріальних ресурсів (запасні частини, матеріали для догляду за технологічним устаткуванням і поточного ремонту будівель і споруд) витрати нормуються по укрупнених нормативах з урахуванням вигляду і об'єму робіт, вони є складовою частиною кошторисних ставок витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню, включаючи витрати на зміст і експлуатацію інформаційно-технічних центрів. Під нормою витрати матеріальних ресурсів розуміються їх максимально допустимі величини, при яких забезпечується виробництво одиниці продукції (вироби) певного вигляду і встановленої якості в умовах налагодженого виробництва. Нормування матеріальних ресурсів включає розробку, твердження, впровадження і використання встановлених норм і нормативів витрати в конкретних виробничих умовах.

У системі матеріальних норм виділяють чотири основні групи норм:

– норми витрати в основному виробництві;

– норми витрати на допоміжні та інші потреби;

– норми витрати паливно-енергетичних ресурсів;

Характеристики

Список файлов курсовой работы