132787 (619824), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Навмисна фізична агресія з високим ступенем імовірності викликає відповідну агресію. Така реакція спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у 69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих форм фізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагу останній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямою формою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.

В ситуації створення перешкод "мені чи моїм друзям" агресивно реагує кожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тут виступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.

Перебування в компанії друзів по-різному впливає на ступінь агресивності вікових підгруп. На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків у порівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибирають вербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні до прояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.

Специфічна ситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18% підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії – фізичний-пасивний-непрямий.

Таблиця 1.2

Типологія форм агресивного поводження (за А. Бассом) [12]

Таблиця 1.3

Соціальні ситуації і відповідні їм типи агресивного поводження (у %) [12]

Отже, результати дослідження виявляють існування деяких стереотипів у виборі тих чи інших поведінкових моделей. Так, у ситуації контакту з людиною, до якої суб'єкт відчуває антипатію, частіше виникає бажання відмовити їй у виконанні якогось прохання. Такий же тип поводження в поєднанні з прямими словесними нападками провокується поганим настроєм чи контактом підлітка (частіше юнака) з людиною, яка чимось їй заважає. На навмисні словесні образи і фізичну агресію більшість молодих людей реагують аналогічним чином, не намагаючись себе стримувати. Перебування в групі однолітків підвищує імовірність поширення пліток і слухів про недоброзичливців (пліткарям завжди була потрібна публіка). Дія всіх цих ситуацій зумовлена визначеними особистісними характеристиками індивіда, зокрема, його статтю і віком. У цілому, результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що ситуативні фактори відіграють істотну роль в актуалізації агресивного поводження молоді.

1.4 Діагностика агресивної поведінки

Відкрита, явна агресивність легко діагностується спостереженням за станом і поведінкою учня. Ворожий, озлоблений стан не можна сплутати ні з яким іншим. Звичайно, першою реакцією педагога буде запобігання біді, що насувається. Так чинять завжди: стан розгарячілого учня необхідно спочатку вгамувати, а потім вже звертатися до здорового глузду і з'ясування причин. Бачивши агресивні наміри учня, його готовність перейти до дії або сам початок акту жорстокості чи насильства, вчитель буде:

• не роздумуючи рознімати дітей, відводити розгарячілу дитину, що рознервувалася, в таке місце, де та могла б побути якийсь час одна, поки не заспокоїться;

• негайно з'ясовувати причину виникнення агресивного стану школяра. Якщо його було навмисно спровоковано образливою поведінкою іншої сторони – вигуком образливих слів, плювками, киданням предметів – учинити строгий розбір поведінки, застосувати при необхідності "шокову терапію", повести справу так, щоб кривднику надалі неповадно було здійснювати подібні дії. Образлива поведінка учнів повинна присікатися найрішучішим чином;

• при розборі поведінки брати до уваги не всю передісторію відносин між дітьми, в якій ніхто і ніколи не розбереться, а лише останній, попередній інциденту вчинок. Так більше шансів вчинити справедливо. Застосовуючи цілеспрямоване спостереження, можна зрозуміти більшість станів, попередніх агресивній поведінці дітей.

Ознаки агресивності:

• впертість, постійні заперечення, відмови навіть від легких доручень, ігнорування прохань вчителя;

• забіякуватість;

• постійна або тривала пригніченість, роздратованість;

• безпричинні спалахи гніву, озлобленість;

• жорстоке поводження з тваринами;

• прагнення образити, принизити;

• владність, прагнення наполягти на своєму;

• егоцентризм, нездатність зрозуміти інших;

• емоційна глухота, душевна черствість;

• самовпевненість, завищена самооцінка [12].

Щоб упевнитися, чи немає помилки у ваших діагностичних оцінках, постежте додатково, як дитина реагує на:

• ваші доручення, прохання, вимоги;

• звертання, пропозиції, прохання однокласників;

• раптову зміну ситуації.

Якщо реакції неадекватні, то з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що агресивний стан має місце. Для того, щоб переконатися в агресивному стані дитини, її намірі, прихованому спонуканні, агресивній фантазії, можна використовувати спеціальні тести, твори на задану тему, бесіди з учнями.

Для вивчення особливо важких випадків, загальної емоційної занедбаності, психічних відхилень можуть бути призначені консультації з лікарями, педагогічні консиліуми, психіатричні експертизи. У всіх випадках діагностичні обстеження проводяться так, щоб діти не могли здогадатися, про що саме хоче дізнатися вчитель.

Для роботи в класі

Діагностичні методики

Назва: Одне речення.

Форма, метод: Твір на задану тему.

Мета: З'ясувати, як оцінює себе дитина, які свої якості вона вважає найважливішими і хоче про них сказати всім.

Обладнання: Листочки паперу, ручки всім дітям.

Реалізація: Попросіть дітей дописати речення "Я...". Нехай напишуть, що захочуть. Звичайно, пишуть те, що є головною частиною їх "Я-концепції", наприклад: "Я вчуся на "добре" і "відмінно"", "Я люблю тварин", "Я допомагаю своїй мамі".

Варіації: Можна ускладнити завдання і попросити дітей назвати одне або декілька своїх головних якостей, наприклад: "Я високий і сильний". Не потрібно підказувати, стежте, щоб діти не списували один у одного. В останньому випадку це завдання виявиться даремним.

Обробка результатів: Відповіді вивчіть, зробіть висновки. Найцікавіші і невідомі вам відомості внесіть в особисті картки учнів. Порівняйте з матеріалами, які вже є у вашому розпорядженні. Якщо ви ведете статистичний аналіз, то додайте відповідні бали в графи учнів.

Висновки: Встановлюються діти, що вимагають підвищеної уваги і корекції поведінки.

Діагностичні методики

Назва: Пізнай себе.

Форма, метод: Тест.

Мета: Скласти уявлення про агресивні схильності учнів.

Устаткування: Планшет для тестів з новим завданням.

Реалізація: Дітям пропонується тест і визначається час на його заповнення (не більше 2 хв.). Потім планшети з відповідями збираються і обробляються.

Тест:

Говорять, що ти:

1. Порушуєш шкільні правила.

2. Любиш сміятися над іншими.

3. Можеш ударити товариша.

4. Любиш битися.

5. Лаєшся поганими словами.

6. Не маєш друзів.

7. Можеш зламати дерево.

8. Обзиваєш дітей.

9. Б'єш свою кішку, собаку.

10. Говориш одне, а робиш інше.

Варіації: Залежно від віку і рівня розвитку дітей можна "розбавити" тест нічого не значущими питаннями, щоб приховати його спрямованість. Об'єм тесту зросте.

Характеристики

Список файлов курсовой работы