132334 (619564), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Напередодні ведення таких збор, разом із членами батьківського комітету оформила класну кімнату; підготувала виставку дитячих виробів і малюнків, стенд із педагогічною літературою і т.д.

В.Ф. Юречко вважає, що тільки тематичні збори підвищують педагогічну культуру батьків, а звідси і значно поліпшують сімейне виховання дітей.

Цікавий досвід роботи з родителями Л.В. Чупіной СШ №17, м.Вінниці, що організувала сімейний клуб у себе в класі. У клубі задіяні всі батьки дітей. Презентація клуба відбулася в березні 1996 р., на якому було затверджене назва клуба "Зернятко". Девіз - "Навчи дитини любити і ти його навчиш усьому". Роботу клуба Любов Володимирівна початку з залучення батьків у культурно-досугову діяльність, тобто батьки разом із вчителем і дітьми готують розважальні заходи. На даному етапі Любов Володимирівна початку проводити лекторій по підвищенню педагогічної культури батьків. За словами Л.В. Чупіної позитивні результати видні не тільки у виховному аспекті, але й у навчальній діяльності дітей.

Цікавий досвід Вінницької школи №7. Особливий інтерес представляє він у зв'язку з тим, що соціально-педагогічна робота в школі проводилася на основі створених у її структурі соціальних служб: медико-психолого-педагогічної; сімейної; культурного дозвілля і педагогічної анімації; правового й економічного захисту родини; професійній орієнтації і соціальній адаптації; соціальної профілактики; фізичного і психічного здоров'я; розвитку і підтримки дитячих і юнацьких ініціатив. Керує їхньою діяльністю Ольга Василівна Зейбель.

Однак, перш ніж розповісти про цей досвід, слід зазначити, що стосовно проблеми організації соціально-педагогічної служби існують дві принципово різних концепції. Одна з них полягає в тім, що ця служба організаційно повинна будуватися в спеціальних соціально-педагогічних центрах мікрорайону.

Інша полягає в тім, що центрами соціально-педагогічної роботи повинна стати школа. Прихильників другої концепції на багато більше і чимало серед фахівців нинішнього покоління. Подібна точка зору у відомій мері розділяється колективом авторів (В.Н. Каласьєв, І.В.Яковлева, Н.М. Полуектова, Н.В.Старков) розробки "Діагностика професійних здібностей системи добору соціальних педагогів і соціальних працівників". Вони зокрема вважають, що місцями роботи соціального педагога - дошкільні установи, школи, коледжі і т.д.

Так склалося в школі №7, що соціально-педагогічна робота пішла через школу, ними накопичений визначений досвід.

Головним у підвищенні ролі родини в соціалізації особистості є тісна взаємодія її зі школою в цьому процесі на основі наукової системної організації роботи вихователів, більш широкого використання громадськості (шкільні батьківські комітети, шкільні ради батьків, ради сприяння родині і школі і т.д.).

1.Організація соціальних служб у школі.

Створення соціальних служб у школі №7 почалося з того, що колектив вирішив підвищити ефективність виховної роботи, якість соціалізації особистості. Вони виходили з наступного припущення, организуемая соціальними педагогами робота з родинами і дітьми дозволить школі стати відкритою системою, а широта і розмаїтість соціальних зв'язків у такій школі підвищить соціальну підготовленість особистості. Основний шлях рішення цієї задачі - вплив соціальних педагогів на родину, тобто гіпотеза наступна: соціалізація особистості школяра стає ефективніше, якщо:

• у структурі школи створюються соціальні служби;

• родина стає основним об'єктом впливу з боку школи за посередництвом соціальних служб.

Першої в школі була створена Медико-психолого-педагогічна сімейна служба, у 1992 році, у даний час у ній працює 9 соціальних педагогів, психолог і лікар 10,5 ставки.

Соціальними педагогами цієї служби за 3 роки проведений наступна робота: вивчена середовище, у результаті чого оформлена характеристика мікрорайону; проведена робота з діагностики родини з метою виявлення її морально педагогічного клімату і виховного потенціалу. На основі отриманих дані родини отдифференцированни на типи і відповідно типам розроблені програми впливу на них.

2. Служба культурного дозвілля.

Ця служба була створена 1992 року, у ній працювали від 3 до 5 чоловік (соціальні педагоги). Основне призначення служби - задіяти як дітей, так і дорослих у різні спільні види діяльності культурно-досуговой спрямованості. Форми організації тієї діяльності різноманітні: різні варіанти дитячих і сімейних свят і фестивалів ("День матері", "Свято новоселів" і т.д.), ігрових сімейних конкурсів і змагань ("Спортивна родина", "Родина ерудит" і т.д), читацьких конференцій типу "Вечір спогадів, забуті імена", чи "Відпочиваємо всією родиною", - зустріч з артистами народного театру "Зоря".

При проведенні спільних заходів педагогів з родителями й учнями практикуються ділові ігри, такі як "Вертушка спілкування", "Прес-центр" і т.д.

Фахівцями служби вівся постійний облік зайнятості дітей у різних видах культурно-досуговой і спортивної діяльності.

Наступна соціальна служба:

Служба правового й економічного захисту родини й особистості, професиональной орієнтації і соціальній адаптації. Основна мета служби - допомогти учнем, батькам адаптуватися в сучасних соціально-економічних умовах, забезпечити успіх їхнього професійного самовизначення. Для учнів організовувалися зустрічі з представниками різних спеціальностей і професій. Для батьків і дітей був організований економічний всеобуч, давалися консультації по складанню бюджету родини, планування витрат на раціональне харчування. Велася робота і по правовій освіченості батьків і дітей. Давалися конкретні ради правової спрямованості, проводилися тематичні заняття, вечори питань і відповідей, конкурси правознавців.

3. Служба психічного і фізичного здоров'я родини й особистості.

Основні задачі цієї служби - пропаганда здорового способу життя; виявлення причин психічного і фізичного нездоров'я дітей; організація взаємозв'язку між особистістю, родиною, лікарями і педагогами, профілактика шкідливих звичок.

4. Служба розвитку і підтримки дитячих і юнацьких ініціатив.

Діяльність служби по підтримці і розвитку детско-юношеских соціальних ініціатив у школі розмежована на такі основні аспекти:

• Соціальний - забезпечення умов для школярів у реалізації їхніх захоплень і творчих проектів, у творчому освоєнні навколишнього світу (це творчі заняття, колективні творчі справи).

• Комунікативний - узагальнення через розвиваючі интеллектуально-тренинговие гри, інші досуговие форми.

• Освітній - розробка і поводження колективних і індивідуальних ігор, занять, ігор, справ по додатковому утворенню.

• Інформаційний - вивчення основ наукових знань, спеціальної літератури, консультативна навчальна робота з організаторами творчих справ, педагогами, ініціативними групами.

5. Служба соціальної профілактики.

Основними задачами є:

• Індивідуальна робота з родинами, що бідують в особливій педагогічній увазі.

• Організація послуг сімейного спілкування, психолого-педагогічні консультації для батьків.

• Організація допомоги дітям, соціально мало захищеної категорії родин, придбання пільгових путівок і т.д.

• Робота з учителями по забезпеченню індивідуального навчання і виховання дітей з метою подолання ними шкільної дезадаптации.

• Захист дітей від жорстокості дорослих.

• Охорона прав дитини, відповідно до Конвенції про права дитини.

Соціальної допомоги і більш пильного до себе уваги вимагають родини, що мають статус біженців. Число таких родин за останні роки сильно зросло, родин, у яких батьки мають статус безробітних.

Силами соціальних педагогів у школі організована робота "Телефону довіри".

За даними соціальних педагогів у цій школі значно покращилася успішність, видні відчутні позитивні результати виховної роботи.

З досвіду школи №7 напрошується висновок, що робота соціальних педагогів у школі просто необхідна, великий педагогічний ефект виходить від робіт соціальних служб, організованих у школі. Хотілося б, звичайно, щоб багато шкіл пішли досвіду школи №7, виходячи, зі своїх власних особливостей побудували систему соціально-педагогічної роботи.

За даними досліджень родин у початковій ланці середньої школи №13 м. Вінниці, просліджується залежність між обстановкою в родині й успішністю. Кількість щодо благополучних родин збігається з кількістю встигаючих дітей на "4" і "5". Кількість учнів за зниженими оцінками по поводженню збігається з кількістю педагогічно неспроможних родин, що є причиною зниження активності викладачів у навчально-виховному процесі.

Також, за даними вчителів була простежена залежність успішності хлопчиків і дівчинок у різних типах родин.

У школі виявився досить відомий факт кращої успішності дівчинок, не в останню чергу, обумовлений, як уніфікацією вимог до учениць і учнів. Через переважно жіночим складом учителів, що краще можуть оцінити і заохотити успіхи дівчинок.

Кожному соціальн-педагогу необхідно на початку планованої роботи зробити аналіз сімейного виховання (А С В), що проведено у школі №13.

Кожному батьку був виданий бланк відповідей, у якому він повинний виділити той номер висловлення, з яким згодний.

Аналіз відповідей проходив по наступним аспектах:

- Рівень протекції в процесі виховання (шкала П+; П-)

Мова йде про тім, скільки сил, уваги, часу батьки приділяють вихованню дитини.

Серед батьків молодших школярів спостерігалася гіперпротекція (шкала П-) - випадок украй зниженого рівня протекції. Дитина при цьому виявляється на периферії уваги батьків. За нього беруться лише тоді, коли случається щось серйозне.

- Ступінь задоволення потреб дитини (шкала З+; З-)

У відповідях батьків молодших школярів переважала шкала (З-) - ігнорування потреб дитини, що означає недостатнє прагнення батьків до задоволення потреб дитини. Частіше страждають при цьому духовні потреби, особливо в емоційному контакті, спілкуванні з родителями, у їхній любові.

- Кількість вимог до дитини в родині (шкала В+;В-).

Аналізуючи відповіді по даному аспекті, серед багатодітних родин, у відповідях переважала надмірність вимог (шкала В+). Це означає підвищену моральну відповідальність. Вимоги в цьому випадку до дитини великі, непомірні. Батьки упевнені, що цього вимагають обставини, у яких родина знаходиться в даний момент. У родинах де одна дитина, переважали відповіді зі шкалою (В-) - недостатність обов'язків. У цьому випадку дитина має мінімальну кількість обов'язків у родині.

- Кількістю вимог, заборон, т.е вказівка на те, що дитині робити не можна, визначається ступінь самостійності дитини.(шкала Н+;Н-)

У батьків молодих у відповідях переважала шкала(Н+) - у цьому випадку дитині "усі не можна". Таке положення дитини стимулює розвиток реакції емансипатии. У більш літніх батьків у відповідях переважала шкала (Н-) - недостатність вимог заборон. У цьому випадку дитині всі можна. Навіть якщо й існують якісь заборони, дитина легко порушує їх.

Даний аналіз сімейного виховання дозволяє виявити самі глобальні причини відхилення в сімейному вихованні:

Причина порушення, що по відповідях батьків знаходиться на першому місці - це розширення сфери батьківських почуттів (шкала РБП).

Дане джерело порушення виховання виникає тоді, коли в силу яких-небудь причин, подружні відносини між родителями виявляються порушеними: дружина немає (умер, у розводі, або відносини з ним не задовольняють батька). Нерідко при цьому мати (рідше батько), хочуть щоб дитина, став для них чимось великим, ніж просто дитиною.

З'являється прагнення віддати чи сину дочці "усі почуття", "усю любов".

На другому місці знаходиться наступна причина - виховна непевність батьків. (шкала ВН). У цьому випадку через якісь психологічні особливості батьків відбувається перерозподіл влади в родині між дитиною і батьком. Батько йде "на приводу" у дитини, уступає йому у всіх питаннях. Це відбувається тому, що дитина знайшла в батька "слабке місце". Такі батьки бояться упертості, опору своїх дітей і знаходять досить багато приводів уступити їм.

На третім місці наступна причина порушення виховання - внесення конфлікту між чоловіками в сферу виховання (шкала ВК). При цьому різниця в думках батьків з питань виховання буває діаметральної: один наполягає на дуже строгому вихованні, іншої ж схильний шкодувати дитини. При цьому легко виявляється, що кожного цікавить, хто правий у виховних суперечках, а не те, як виховувати дитини.

Для того щоб глибше зрозуміти причини відхилення в сімейному вихованні, даний аналіз сімейного виховання необхідно підкріпити методикою батьківського відношення. Вона дозволяє виявити особливість батьківського відношення до дитини. Особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, його вчинків. Для цього батькам був запропонований "бланк відповідей", що містить твердження про батьківське відношення. Батьку необхідно виділити той номер відповіді, із твердженням якого він згодний.

Методика аналізу батьківського відношення складається з декількох аспектів:

1. Прийняття - відкидання

Характеристики

Список файлов курсовой работы