131205 (619241), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Спостереження за дітьми раннього віку показали, що такі прояви агресії, як бажання відібрати іграшки, заволодіти чужим місцем або просто бійка, часто заохочуються дорослими, особливо батьками. Нерідко можна почути повчання батьків: "Не давай себе ображати" тощо. В наш жорстокий час чимало батьків занепокоєні тим, що їхня соромлива дитина не зможе постояти за себе в майбутньому. Загал батьків менше побоюється виховати агресивну дитину, ніж сором'язливу. Крім того, засилля на телеекранах західних відеофільмів, особливо "фільмів жахів" та "бойовиків", шкідливо впливає на свідомість передусім дітей, заохочує до агресивної поведінки.
Дорослі іноді вважають: доки діти маленькі, таку поведінку їм можна пробачити ("підросте—зрозуміє"—типова позиція батьків). Дитина, яка залишилась непокараною, повсякчас прагнутиме повторювати агресивні вчинки. Закріплений в такий спосіб стереотип дій поповнить арсенал поведінкових реакцій дитини і буде використовуватись нею в подібних ситуаціях. Дитина вважатиме, що завдяки агресії можна придбати бажане або відстояти свої права. Засвоєний з дитинства агресивний стереотип завжди "під рукою". Коротко, в дитини вже сформувалась інструментальна агресія—поведінка, за якою агресивні дії є засобом досягнення своїх потреб.
Психологи зазначають, що спочатку агресія є немотивованою, бо є вимушеним відхиленням поведінки. Згодом вона набуває стійких агресивних форм поведінки, що свідомо обираються. Процес перетворення немотивованої агресії в мотивовану агресивну поведінку починається з того, що дитина завше хоче відповідати вимогам суспільства, однак не може цього досягти через несприятливі для неї соціальні умови, невм.ння правильно визначити свою соціальну роль, суперечні очікування, недостатнє оволодіння прийнятними засобами соціальної адаптації, брак духовних і фізичних сил для подолання труднощів тощо.
Дитина в шести-семирічному віці починає відчувати зростаючий тиск з боку школи та соціуму. Отож з перших років навчання можливі постійні прояви агресії в поведінці окремих дітей. Діти молодшого шкільного віку починають інтенсивно критикувати практично все: від оцінок розумової діяльності, що виявляється в бажанні чи небажанні однолітків грати або спілкуватися, до думок членів сім'ї стосовно тих розумових, фізичних, моральних та емоційних достоїнств, якими дитина хотіла б володіти. Щоб пристосуватися до атмосфери критики та жити в ній, дитина формує захисні механізми. Найбільш поширеними з них є ті, що в психології мають назву психологічну спрямованість і проявляються в суворо визначених ситуаціях. Спостереження та педагогічна практика показують, що такі реакції досить поширені серед дітей усіх вікових груп [3, с. 191 ]. їх відносять до засобів психологічного захисту й називають недиференційованим захисним механізмом, неконструктивною, неадекватною (стосовно розв'язання проблеми, що виникла) поведінкою. Ці реакції включають в себе широкий діапазон поводження: неслухняність, груба, зухвала поведінка, бійки, крадіжки, наклепи, пропускання занять у школі, відмова їсти, втеча з дому, утрируваний прояв сміливості, пустування, бравування, порушення шкільної дисципліни, хуліганські витівки. Часто вони бувають спричинені переживанням образи, ураженого самолюбства, неадекватного ставлення близьких, бажанням не виявити слабких сторін своєї особистості, здобути авторитет, прагненням довести свою повноцінність, отримати визнання. Форма агресивної поведінки залежить від конкретного контексту подій.
Агресивна поведінка молодших школярів може формуватися на негативних прикладах дорослих. Особливо схильними до агресії можуть стати діти, які зустрічаються з її проявами у власній сім'ї та відчувають на собі її наслідки. Чимало батьків вдаються до фізичних покарань і навіть до жорстокості у вихованні своїх дітей. Вони не усвідомлюють, що дитина в дорослому віці стане такою ж грубою і бездушною, як і вони самі, до того ж часто відкрито (словом чи ділом) буде виявляти свою неповагу до батьків. Отже, інколи психокорекційну роботу потрібно починати з батьків.
До несприятливих наслідків може призвести неузгодженість між словом та діями дорослих. Це швидко помічають та використовують маленькі діти, а ще більше молодші школярі та підлітки» У цьому разі дитина вчиться оцінювати життєві ситуації з позиції "їм можна, а мені ні?" Таку здатність називають "кримінальною", а тип такої* людини—типом "небезпечної людини", яка ще не скоїла злочин, але передумови для агресивної (частіше злочинної) поведінки в неї вже сформувались на ґрунті переконання в нечесних компромісах дорослих..
Спалахи люті з елементами агресивної поведінки вперше спостерігаються тоді, коли бажання дитини, з якоїсь причини, не задовольняється. Перепоною до виконання бажання звичайно служить заборона або обмеження з боку дорослого.
Великого значення для появи агресивності у шкільному віці набуває популярність дитини у групі однолітків. Не маючи адекватних засобів спілкування, дитина кулаками намагається посісти лідируюче місце в групі. І різні вікові періоди вирішальне значення для здобуття популярності мають різні вимоги з боку групи. Мають значення інтелектуальний рівень, розвиненість мови, фізичний розвиток, спритність, ступінь оволодіння різними діяльності. Агресивність таким чином може бути наслідком переживань, пов’язаних з образою, ущемленим самолюбством. Уперше вона виникає в тій ситуації, яка травмує психіку і спрямована проти тих, кого дитина вважає причиною неприємних переживань і конфліктів.
Ми розглянули лише деякі причини та чинники, що спричиняють формування та закріплення агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку. На наш погляд, вони є найбільш важливими і типовими.
Розділ 2. Експериментальне вивчення агресивної поведінки у дітей молодшого шкільного віку
2.1 Методи дослідження та їх процедура
І.Проективний тест «Будинок. Дерево. Людина» Для вивчення емоційного стану учнів ми використовували проективний тест Дж. Бака «Будинок. Дерево. Людина». Американський психолог Дж. першим створив і розробив детально систему інтерпретації тесту «Будинок. Дерево. Людина». Він дозволяє виявити ступінь вираженості:
незахищеності;
тривожності;
недовіри до себе;
почуття неповноцінності;
агресивності;
конфліктності;
труднощів у спілкуванні;
депресивності.
Слова будинок, дерево, людина - знайомі кожному, але вони не специфічні, і тому при виконанні завдання досліджуваний змушений проектувати своє представлення кожного об'єкта і своє відношення до того, що даний об'єкт символізує для нього. Вважається, що малюнок будинку, дерева, людини - це своєрідний автопортрет людини, що малює, тому що у своєму малюнку вона уявляє ті риси об'єктів, що тією чи іншою мірою значимі для неї.
Для виконання тесту БДЛ досліджуваній дитині пропонується папір, простий олівець, аркуш. Стандартний аркуш для малювання складається навпіл. На першій сторінці в горизонтальному положенні вгорі друкованими літерами пишеться «БУДИНОК», на другий і третій у вертикальній позиції зверху кожного аркуша - відповідно «ДЕРЕВО» і «ЛЮДИНА», на четвертій - ім'я і прізвище досліджуваного, дата проведення дослідження. Для малювання звичайно використовується простий олівець 2М, тому що при вживанні цього олівця найбільше яскраво видні зміни в силі натиску.
інструкція для дитини; «Намалюй, будь ласка, якнайкраще будинок, дерево і людину». На всі уточнюючі питання випробуваного варто відповідати, що він може малювати так, як йому хочеться. Під час тесту проводиться спостереження за тим, як дитина малює.
Якісний аналіз малюнків проводиться з обліком їх формальних і змістовних аспектів. Інформативними формальними ознаками малюнка вважаються, наприклад, розташування малюнка на аркуші папера, пропорції окремих частин малюнка, її величина, стиль розфарбовування, сила натиску олівця, стирання чи малюнка її окремих частин, виділення окремих деталей. Змістовні аспекти містять у собі особливості, рух і настрій намальованого об'єкта.
Для аналізу малюнків використовуються три аспекти оцінки - деталі малюнків, їхньої пропорції і перспектива. Вважається, що деталі малюнка представляють усвідомлення і зацікавленість людини в щоденній життєвій ситуації. Випробуваний може показати у своєму малюнку, які деталі мають для нього особистісну значимість, двома способами: позитивним (якщо під час роботи над малюнком дитина підкреслює чи стирає деякі деталі малюнка, а також, якщо вона повертається до них) чи негативним (якщо пропускає основні деталі об'єктів, що малюються). Інтерпретація таких значимих деталей чи комплексів деталей може виявити деякі конфлікти, страхи, переживання дитини, яка малює. Але інтерпретувати значення таких деталей випливає з урахуванням цілісності всіх малюнків, а також у співробітництві з тим, хто малює, тому що символічне значення деталей часто буває індивідуально. Наприклад, відсутність таких основних деталей людини, як рот чи очі, може вказувати на визначених труднощах у людському спілкуванні чи його запереченні. Пропорції малюнка іноді відображають психологічну значимість, важливість і цінність речей чи ситуації відносин, що безпосередньо чи символічно представлені в малюнку будинку, дерева і людини. Пропорція може розглядатися як відношення цілого малюнка до даного простору чи папера як відношення однієї частини цілого малюнка до іншої. Наприклад, дуже маленький малюнок людини може показати почуття неадекватності суб'єкта в її психологічному оточенні.
Перспектива показує більш складне відношення людини до її психологічного оточення. При оцінці перспективи увага звертається на положення малюнка на аркуші стосовно глядача (погляд зверху чи знизу), взаємне розташування окремих частин малюнка, рух намальованого об'єкта.
Кожен симптомокомплекс складається з ряду показників, що оцінюються балами. Якщо показник відсутній, ставиться нуль у всіх випадках, присутність деяких ознак оцінюється в залежності від ступеня вираженості. При наявності більшості ознак ставиться 1 чи 2 бали в залежності від значимості даної ознаки в інтерпретації окремого малюнка чи всієї цілісності малюнків тесту. Наприклад, відсутність основних деталей обличчя: ока, носа чи рота - 2 бали (симптомокомплекс «труднощі в спілкуванні»), факт зображення людини в профіль у тому ж симптомокомплексі - 1 бал. Вираженість симптомокомплексу показує сума балів усіх показників даного симптомокомплексу.
При інтерпретації тесту БДЛ необхідно виходити з цілісності всіх малюнків. Наявність тільки однієї ознаки не свідчить про наявність визначеної психологічної особливості.
2.2 Методика «Малюнок неіснуючої тварини»
Для вивчення емоційної сфери дітей ми провели також методику «Малюнок неіснуючої тварини»
Аспекти аналізу малюнка розділяються на формальні і змістовні. Де формального аспекту відносяться:
а) семантика розташування в просторі;
б) графологічні ознаки;
Семантика простору проективного малюнка: простір малюнка семантично неоднорідний. Він пов'язаний з емоційним забарвленням хвилювань, тимчасовим періодом - сьогоденням, і майбутнім, а також с реальним і ідеальним.
На аркуші лівий бік і низ малюнка пов'язані з негативними емоціями, депресією, пасивністю. Права сторона (відповідно домінантою правій руці) верх - з позитивними емоціями, енергією, активністю, конкретністю дій.
У нормі малюнок розташований на середній лінії (чи трохи зліва) І ледве вище середини аркуша паперу. Положення аркуша ближче де верхнього краю (чим вище, тим краще виражена) трактується як висока самооцінка і незадоволеність власним положенням у суспільстві, тенденцією до самоствердження, потреба у визнанні. Розташування вгорі малюнка на аркуші папера говорить про прагнення відповідати високому соціальному стандарту, прагненню до емоційного тепла з боку оточення. Це свідчить також про зменшення фіксації на перешкодах до досягнення ситуативних потреб.
Розміщення в нижній частині аркуша - зворотній показник: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, немає зацікавленості у своєму соціальному стані, відсутність прагнення бути прийнятим оточенням, схильність до фіксації на перешкодах до досягнення ситуативних потреб.
Права і ліва напівплощини аркуша мають протилежний зміст "пасивність - діяльність", "внутрішнє - зовнішнє, "минуле - майбутнє" Відповідно розцінюється місце розташування малюнка вправо і вліво від середньої лінії аркуша, а також орієнтація голови і тіла тварини вправо, вліво. Місце розташування скоріше символізує готовність до реалізації на момент малювання, у той час як орієнтація голови і тіла символізує загальну спрямованість убік досягнення тих чи'інших станів у рамках зазначених позицій. Необхідно обережно підходити до інтерпретації малюнків, що займають більше 2/3 площі аркуша папера. Особливу категорію складають маленькі малюнки, розташовані в лівому верхньому куті аркуша. Цей тип локалізації часто свідчить про високу тривожність, схильність до регресивної поведінки.
Графологічні аспекти інтерпретації:
1. Аналіз лінії - переривчаста лінія, «острівці» ліній, несполучені вузли, «забруднені» малюнки говорять про легку напруженість, підвищений рівень тривожності, що властиво невротикам. Контури малюнка тут можуть бути розмитими, у всьому виконанні може почуватися невпевненість, незручність.
2. Аналізується напрямок лінії та характер контуру.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
