130297 (619017), страница 4
Текст из файла (страница 4)
За методикою Айзенка на визначення типів темпераменту у групі суттєво переважає кількість осіб з холеричним типом темпераменту. На другому місці у нас сангвініки, потім флегматики і кілька меланхоліків. За контрольною шкалою у нікого зі студентів не було високих показників, всі в межах норми, тому результати можна вважати об’єктивними.
3.3Статистичний аналіз проведених методик
Результати дослідження були порівняні за допомогою методів статистичної обробки даних. Для цього ми використали t – критерій Стьюдента, а також коефіцієнт лінійної кореляції. Для того, щоб провести порівняльну статистику, ми поділили цей колектив на дві групи, так як вони поділені у навчанні.
За t – критерієм Стьюдента у нас в першій групі виявились вищі показники за всіма шкалами.
Суттєва відмінність є у відчутті психологічного клімату. Ми бачимо, що у першій групі цей показник – 16, 12000, а у іншій групі – 5, 64706. Найменша відмінність є за шкалою комунікабельності – у першій групі – 14, 20000, а у другій – 13, 76471. Наша гіпотеза про те, що в групі, де показники комунікабельності вищі – відчуття психологічного клімату також є позитивнішим підтвердилась. Хоча очікувалась більша розбіжність за цими шкалами. Дуже дивно, що за шкалою нейротизму перша група також випереджає другу. Для першої цей показник – 14, 16000, а для другої – 11, 58824. Таким чином інша наша гіпотеза, про те що психологічний клімат буде у тій групі негативнішим, де вищі показники нейротизму, спростовується і не підтверджується після статистичної обробки даних.
Коефіцієнт лінійної кореляції дає можливість встановити зв'язок між досліджуваними шкалами.
Ми виявили кореляційний зв'язок між такими шкалами: між шкалою змагальності та незалежності існує прямий кореляційний зв'язок (r= 0, 62 при p<0, 05), це означає, що зі збільшенням показників однієї шкали збільшуються показники іншої. Це свідчить про те, що змагаючись людина відчуває все більшу незалежність, це пояснюється тим, що у змагання особа покладається тільки на себе, вона вірить тільки у свої сили і цим самим посилюється незалежність. Але це можна проінтерпретувати і з іншої сторони. Якщо людина відчуває достатню незалежність, вона впевнена у своїх силах, у неї позитивна оцінка своїх можливостей, то вона швидше вступає у конкурентні стосунки, добивається вищого соціального статусу і активно змагається з іншими членами колективу (рис. 1).
Р
исунок 1 - Кореляційний зв'язок між показниками незалежності та змагальності.
Також прямий кореляційний зв'язок існує між шкалою екстравертованості, незалежності та змагальності (r=0, 42, r=0, 31 при p<0, 05). Цей зв'язок показує, що із збільшенням показників за однією зі шкал збільшуються показники іншої. Чим людина незалежніша, тим більше вона відкривається зовнішньому світу, це можна пояснити, що така людина має хорошу самооцінку, вона легко знаходить контакт з оточенням і має добрі адаптивні можливості. Зі збільшенням показників за шкалою змагальності зростають показники за шкалою екстравертованості і навпаки. Змагальність свідчить про те, що людина активно прагне брати участь у груповому житті, намагається досягти кращих результатів. Відповідно риси екстравертів такі, як відкритість до зовнішнього світу, комунікабельність, велика ініціативність та легка зміна поведінки, сприяють цьому. Також, якщо людина є налаштовано на зовнішній світ, то вона буде легко залучатися до групового життя, буде змагатися за кращий соціальний статус.
Виявлений прямий кореляційний зв'язок між шкалою змагальності та нейротизмом (r=0, 48 при p< 0, 05). Це цілком зрозуміло, чому підвищення однієї з цих шкал веде до збільшення іншої. Коли людина змагається, то вона переживає за досягнення результату, у неї підвищується тривожність, емоційність. У разі невдалого для неї результату може спостерігатися некерованість і вибух негативних емоцій. І навпаки, наприклад, коли людина маж занижену повагу до себе, а це є рисою нейротизму, то вона може вступати у змагальні стосунки, щоб самоствердитись.
Висновки
У даній курсовій роботі наведене теоретичне узагальнення оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі студентів-першокурсників у вищому навчальному закладі, що виявляється у розкритті психологічних особливостей цього процесу.
Наше дослідження показало, що загалом у цьому студентському колективі відчутний позитивний психологічний клімат. Гіпотези, які були поставлені у дослідженні були перевірені з допомогою статистичних методів. У нас було дві гіпотези одна, з яких підтвердилась, а інша спростувалась. Було допущено, що в групі, в учасників якої показники за шкалою комунікабельності вищі, буде відчутний позитивніший психологічний клімат. Ця наша гіпотеза підтвердилась. Адже особи, які наділені такою здатністю завжди знаходять спільну мову зі всіма членами колективу, легко пристосовуються і знаходять вихід з будь-якої ситуації, бо вміють влучно підібрати потрібне слово. Нами передбачалось, що відмінності за шкалами комунікабельності у різних групах, яка, на нашу думку, могла впливати на відчуття психологічного клімату в колективів одній, буде більшою.
Також ми припускали, що відчуття психологічного клімату буде негативнішим, де вищі показники нейротизму. Ця наша гіпотеза не підтвердилась. У першій групі, де відчуття психологічного клімату було набагато вищим, ніж у другій (16, 12000 > 5, 64706), показники за шкалою нейротизму також були більшими (14, 16000 > 11, 58824). Що для нас було дуже дивним.
Соціально-психологічний клімат в колективі – це своєрідна інтегральна форма суб’єктної активності, яка є результатом виходу суб’єкта за межі об’єктивних вимог діяльності. В ній тісно переплетені і являють динамічну єдність як власний життєвий досвід студента-першокурсника, так і його творчий потенціал. Особлива роль в процесі соціально-психологічно клімату в колективі студентів-першокурсників належить як його адаптивним властивостям, вмінню сприймати й аналізувати ситуацію навчання та життєдіяльності, так і бажанню, готовності, вмінню реалізувати свої задуми і конкретній практичній діяльності. Студенти на початку навчання долають навчальні труднощі і мало замислюються над перспективами своєї майбутньої професійної діяльності. Таким чином студентів необхідно спонукати до роботи над собою, до аналізу своєї діяльності, а також формувати в них потребу до самостійної діяльності в університеті, навичок саморегуляції своєї поведінки. Також організувати процес навчання, при якому буде відбуватися не просте звичайне пристосування до нових умов життя і навчання в університеті, а й усвідомлене входження в процес професійної підготовки фахівця, формування високого рівня професійної спрямованості.
Величезну відповідальність саме в цей період покладається на кураторів академічних груп. Для нормальної і швидкої адаптації куратори повинні створити для студентів психологічний комфорт в групі – бажаний для студента стан, який свідчить про гармонію у внутрішньому, психічному і соціальному його житті. Студент відчуває комфорт, коли задовольняються всі його потреби, коли оточуючі люди виявляють до нього прихильність, коли він сам задоволений результатами своєї діяльності.
Список використаної літератури
1. Алексєєва М.І. Психологія ранньої юності. – К.: Т-во «Знання» УРСР, 1971. – 46с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1988.
3. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. Уч. пособие, - М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
4. Ассаджоли Р. Психосинтез. -М.:Refl-book, 1994.
5. Балабанова Л.М. Актуализация процессов психосоматического совершенствования студентов в условиях высшей школы. Вестник Харьковского Университета. Серия «Психология», 2000., № 472.
6. Балл Г.А. Понятие адаптации и ее значение для психологии личности. // Вопр. психол., 1991. - 224с.
7. Бодалев А.А. Личность и общение. – М., 1983. – 271 с.
8. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (психологическое исследование). - М., 1968.
9. Бондаренко О.Ф. Психологическая помощь личности. – Х.: Фолио, 1996.
10. Буєва Л.П. Человек: деятельнось и общение. – М.: Мысль, 1976.
11. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. – М.: МГУ, 1981.-200с.
12. Гапонова С.А. Особенности адаптации студентов вузов в процессе обучения // Психол. журнал., 1994. - №3.
13. Годник С.М., Клименко В.А. О динамике позиции первокурсника в учебном процессе университета // Актуальные проблемы педагогики и психологии высшей школы. – Воронеж: ВГУ, 1974.
14. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. -М., 1989.
15. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования. - М., 1984.
16. Дьяченко М.И., Кондыбович А.А. Психология высшей школы. – Минск, 1978. – 313 с.
17. Захарова Л.Н. Личностные особенности, стили поведения и типы профессиональной самоидентификации у студентов // Вопр. психол. - 1991. - №2, - с. 60-67.
18. Колесов Д.В. Адаптация организма подростка к учебной нагрузке.-М., 1987.-176 с.
19. Кон И. С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – М.
20. Краткий психологический словарь / Под. ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г. - М.: Политиздат, 1984.
21. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика, - М., 1981. - 278 с.
22. Наумов Н.Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. – М.: Наука, 1988.
23. Орбан-Лембрик Л.Е Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. – 448 с. (Альма-матер).
24. Психологія життєвої кризи/ Відп. редактор Титаренко Т.М. – К., 1998. – 348 с.
25. Соколова И.М. Методы исследования адаптации студентов. Харьковский государственный медицинский университет. Харьков, - 2001. - 274 с.
26. Endler N.S. (1981). Persons, situations, and their interactions. In A.I. Rabin, J. Aronoff, A.M. Barclay, R.A. Zucker (Eds). Further explorations in personality. New York: Wiley.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
