130285 (619013), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Українська традиційність у сфері шлюбно-сімейних відносин дещо відрізняється від психології статевого, насамперед чоловічого шовінізму, історично притаманного іншим слов’янським народам. На думку багатьох вітчизняних дослідників, домінуючою гендерною рисою українців є пошана до жінки та її волі, партнерство статей, взаємна довіра і рівність. Специфічну роль у ментальності українців відіграє архетип Матері, що зумовлює особливе місце жінки у системі родинних стосунків.

Егалітарна модель сім’ї характеризується однаковим залученням шлюбних партнерів до реалізації сімейних ролей. Рольовий розподіл у даній моделі сім’ї відбувається насамперед виходячи з особистісних уподобань і на основі взаємної домовленості подружжя, а не на основі статеворольвої диференціації. Однак, саме свобода вибору егалітарної моделі дуже часто стає тим підводним каменем, на який наражається молодий “сімейний човен”. На думку Т.А.Гурко, труднощі у взаєморозумінні молодого подружжя зумовлені, насамперед, тим, що в сучасній сім’ї зразки поведінки чоловіка і дружини стають менш жорсткими [34, 211].

Аналіз традиційної й егалітарної моделі функціонально-рольового розподілу в сім’ї доводить, що не слід вести мову про однозначну перевагу однієї моделі над іншою, тим більше, що зміни характеру розподілу ролей у сім’ї в процесі сімейного циклу є природними і сприяють успішній адаптації сім’ї до нових життєвих ситуацій. Для успішного сімейного життя більш важливим є збіг уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі.

На думку вітчизняних та зарубіжних дослідників (П.П.Горностай, А.М.Обозов, М.М.Обозов, Ю.Н.Олейник) [17], [18], показником ефективної сімейно-рольової взаємодії подружжя є сімейно-рольова сумісність, як вид міжособистісної сумісності. На думку А.Н.Волкової та Т.М.Трапезнікової, сімейно-рольова сумісність подружжя передбачає узгодженість сімейних цінностей, узгодженість рольових очікувань і рольових домагань подружжя, загальну рольову адекватність шлюбних партнерів [7].

Теоретичний аналіз проблеми рольових очікувань подружжя, як складової сімейно-рольової взаємодії, дав змогу виявити властивості функціонально-рольового розподілу, які за певних обставин обумовлюють конфліктогенність сімейного спілкування. Це суперечливість сімейних ролей, вузькі межі їх виконання, що не задовольняють особистісних потреб членів сім’ї, рольова перевантаженість шлюбних партнерів (зокрема, жінки), невизначеність рольових очікувань подружжя, невідповідність сімейних ролей можливостям особистості, загальна ригідність і хаотичність функціонально-рольової структури сучасної сім’ї.

Вивчаючи задоволеність подружжя шлюбом, Ю.Є.Альошина та І.Ю.Борисов послуговуються у своєму дослідженні таким поняттям, як «статево-рольова диференціація», що є комплексним показником, який враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і ставлення до нього кожного з подружжя [2, 28].

Статево-рольова диференціація визначається на основі таких характеристик:

1. Уявлення подружжя про ролі чоловіка та жінки (статево-рольові установки);

2. Уявлення подружжя про розподіл ролей у сім’ї (приватні статево- рольові установки);

3. Рольова поведінка подружжя (реальний розподіл ролей);

4. Статева ідентичність (фемінність-маскулінність як характеристики кожного з подружжя). Чітка статево-рольова диференціація сприяє звуженню кола обов’язків кожного з партнерів, що дає змогу їм бути більшою мірою включеними в реалізацію завдань та функцій, які перед ними безпосередньо стоять.

Подібна диференціація дозволяє парі в цілому більш успішно вирішувати проблеми, справлятися з великою кількістю завдань, внаслідок чого підвищується задоволеність шлюбом. Водночас збереження жорсткої диференціації, коли необхідність у ній вже відпала (сім’я повністю адаптувалася до ситуації чи проблемність її зменшилася), навпаки, може призводити до зниження задоволеності шлюбом).

Реалізація сімейних функцій безпосередньо впливає на характер подружніх взаємин. М.М.Обозов та О.М.Обозова змістом сімейно-рольової сфери подружніх відносин вважають співробітництво шлюбних партнерів при реалізації сімейних функцій [17, 148].

Функції сім’ї зумовлені розвитком суспільства, вони є історично змінними і тому в часі змінюються ролі чоловіка та жінки в сім’ї, всього устрою сім’ї. Багатьма авторами висловлюються міркування про велике значення й одночасно про тісний зв'язок один з одним параметрів, що характеризують розподіл і реалізацію подружніх ролей у сім’ї [5, 89]. Той факт, що вони пов'язані зі статтю подружжя, тобто з біологічними основами сім’ї, підкреслює їхню значимість і базовий характер, дозволяє розглядати їх як детермінанту багатьох внутрішньосімейних процесів.

Комплексний показник, що враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і відношення до нього подружжя, одержав у літературі назву гендерно-рольової диференціації.

1.4 Суб’єктивні та об’єктивні показники якості шлюбу. Задоволеність шлюбом

Міцність та стабільність сімейних стосунків, а, значить, і факт задоволеності подружжя стосунками в сім’ї, фактично повністю залежить від соціально-економічних умов в суспільстві. Урбанізація, міграційні процеси, можливість швидкого переміщення як у межах країни, так і за її кордонами, майже повна анонімність особистісного життя людини у місті, радикальні і практично постійні зміни у виробництві внаслідок науково- технічного прогресу, вплив масової культури, агресивної реклами, послаблення дії на життя людини релігійних норм, кризові ситуації у розвитку суспільства, висока напруженість особистісного життя – все це не сприяє зміцненню сім'ї.

Багато молодих і не тільки молодих людей не витримують таких навантажень. Це призводить до різноманітних зривів, розладу сімейного життя, адюльтеру, розлучень. Але все сказане не заперечує високої цінності сім'ї, відсутності їй альтернатив, та її постійного сходження на більш високий рівень розвитку.

Проведений аналіз літературних джерел показує, що ще недостатньо розроблені питання, що мають безпосереднє відношення до якості сім’ї та шлюбу. Проведені в цьому напрямку дослідження в основному стосувалися вивчення окремих сторін якості шлюбу: стабільності й стійкості шлюбу, сумісності подружжя, ролі сім’ї в суспільстві й т.д. [22, 129]. Лише деякі автори зверталися до проблеми дослідження сімейних стосунків з погляду якості шлюбу, задоволеності шлюбом подружжя.

Досліджуючи різні підходи до інтерпретації поняття «задоволеність шлюбом», було виявлено, що в психологічній науці немає єдиної концепції понятійного апарату сімейної психології, а так само існують певні фактори, що впливають на задоволеність подружжя шлюбом. Вступаючи в шлюб, людина прагне збагатити, наповнити своє життя новим змістом. Люди сподіваються на те, що після того, як вони одружаться, їхнє життя стане краще й цікавіше. Ці сподівання лежать в основі майбутньої сім’ї. Коли сподівання починають танути, з'являється реальна загроза шлюбу.

У соціологічній науці існує наступна інтерпретація поняття задоволеності шлюбом, як характеристики «суб'єктивної оцінки кожним з подружжя характеру їхніх взаємин». Сім’я при цьому розглядається з погляду її власних динамічних змін, аналогічним процесам у малій групі. Часто вживаними синонімами терміну «задоволеність шлюбом» є «успішність шлюбу», «згуртованість сім’ї», «сумісність подружжя» тощо.

Стабільність шлюбу й задоволеність шлюбом є досить пов'язаними характеристиками, що відображають різні рівні відносин подружжя. Першим, найзагальнішим, є рівень стійкості шлюбу, тобто юридична збереженість шлюбу (відсутність розлучення). Другий рівень є рівень «пристосування в шлюбі», «адаптованості подружжя». Третій рівень є найбільш глибоким. Це рівень «успіху» або «успішності» шлюбу, що характеризується збігом ціннісних орієнтацій подружжя [22, 132].

Подружня задоволеність шлюбом є не що інше, як суб'єктивне сприйняття людьми крізь призму соціокультурних норм ефективності функціонування сім’ї в плані задоволення їхніх індивідуальних потреб. Так, в одному з досліджень були виділені три блоки факторів, що впливають на якість сімейних відносин: перший блок факторів пов'язаний з особистістю подружжя, їхнім походженням і сімейним вихованням, другий блок – пов'язаний з передісторією шлюбу й умовами його виникнення, третій блок – фактори, що проявляються в процесі спільного життя подружжя (характер внутрішньосімейних стосунків, організація побуту).

За результатами дослідження, серед факторів першого блоку несприятливо впливають на успішність шлюбу виховання в неповній родині, ранній вік вступу до шлюбу, а так само заперечення батьків подружжя проти виникнення даного шлюбу.

До числа факторів другого блоку, що негативно впливають на стабільність шлюбу, було віднесено короткочасність дошлюбного знайомства, а так само значну різницю у віці між одруженими.

Найбільш великою виявилася третя група факторів, що відображають специфіку стосунків у сім’ї подружжя, що розлучаються. Ці сім’ї характеризувалися несправедливим розподілом домашніх обов'язків, часто зустрічалася сексуальна дисгармонія, надмірне вживання алкоголю одним з членів подружжя. Окрім цього, загальний шлюбний потенціал складається з фізичного, матеріального, культурного, сексуального й психологічного факторів. Фізичний фактор має повністю інтуїтивний характер: незалежно від статевої ідентифікації, одна людина викликає в іншої людини абсолютну симпатію або антипатію. Ця індивідуальна й глибоко особистісна реакція визначається всім фізичним виглядом, тембром голосу, манерою поводження, мовою, мімікою, жестикуляцією, манерою одягатися властивим окремій людині.

Визначаючись на перших етапах спілкування, фізичний фактор відрізняється винятковою стійкістю. Матеріальний фактор визначається співвідношенням внеску партнера в загальний матеріальний статус сім’ї й відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншого партнера. Культурний фактор визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів подружжя. Виразність цього фактора досить мінлива на протязі життя навіть однієї пари.

Сексуальний фактор визначається відповідністю реальної програми інтимної близькості кожного з партнерів сексуальним очікуванням іншого. Цей фактор піддається багатьом впливам, у тому числі впливам віку й стану здоров'я, з якими він і повинен насамперед співвідноситися. Всі розглянуті вище фактори тісно пов’язані один з одним. І, все-таки, особливе положення займає психологічний фактор. Цей фактор – колектор, на якому фокусуються всі інші, і в той же час він визначає єдність і цілісність людської поведінки. У загальній структурі шлюбної взаємодії психологічний фактор має на увазі співвіднесення особистісних особливостей подружжя, насамперед їхніх характерів і рольових домагань [19, 20].

До числа факторів, що впливають на задоволеність шлюбом відносять наступні:

позитивне ставлення до партнера, що виражається в легкості спілкування, сексуальної, фізичної й інтелектуальної привабливості партнера, збіг ціннісних орієнтацій партнерів;

емоційна задоволеність відносинами з партнером: вираження любові з його боку, повага, взаємна допомога подружжя особистісному зростанню кожного, задоволеність тим, наскільки добре партнер виконує запропоновану соціально-емоційну роль, наскільки рівноправними є його відносини з партнером, наявність сексуальної задоволеності, любов до партнера, відповідність образу дружини образу ідеального чоловіка, відчуття подружжя себе єдиним цілим – подружньою парою;

параметри ефективності спілкування в подружній парі: глибина саморозкриття партнерів, точність невербальної комунікації, наявність у подружжя загальних символів, спільність очікувань, частота успішного спілкування в парі, подібність сприйняття подружніх ролей, взаєморозуміння й емпатія;

взаємодія, що поєднує такі фактори успішності шлюбу, як дружба подружжя, спільність їхньої діяльності, ефективність взаємодії, фізична близькість при взаємодії. Крім явища «задоволеності шлюбом» вчені виділяють таке поняття як «незадоволеність шлюбом» [15, 31-32].

Подружня незадоволеність є наслідком незадоволеності потреб, серед яких:

незадоволеність сексуальних потреб одного або обох членів подружжя;

незадоволеність потреби в цінності й значимості свого «я» (порушення почуття власної гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення, образи, критика);

незадоволеність потреби одного або обох членів подружжя в позитивних емоціях (відчуження подружжя, емоційна холодність);

фінансові розбіжності подружжя (питання спільного бюджету, внеску кожного партнера в матеріальне забезпечення сім’ї);

незадоволеність потреби у взаємодопомозі, потребі в співробітництві, пов'язаної з розподілом обов'язків у родині;

різні потреби в проведенні відпочинку й дозвілля.

1.5 Методи діагностики подружніх взаємин

Необхідну інформацію, що дозволяє дати кваліфіковану оцінку взаємин подружжя, психолог одержує за допомогою діагностичних опитувальників, що виявляють особливості спілкування й взаємин, якості особистості членів подружжя, способи проведення сімейного дозвілля, спільність інтересів і цінностей, а також дозволяють зрозуміти морально-психологічні основи подружніх взаємин.

Характеристики

Список файлов курсовой работы