129635 (618830), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Для активізації спілкування школярів різного віку можна запропонувати й інші ігри та вправи, навчальний ефект яких полягає у наданні дітям можливості побачити альтернативи поведінки в запрограмованій ситуації спілкування, приміряти ці способи поведінки до себе, спробувати їх реалізувати.

Організовуючи ігри, вихователь обов’язково має дотримуватися таких правил:

1. виступати у грі в ролі партнера, а не регламентатора;

2. давати дітям можливість самостійно вирішувати, грати їм чи не грати в гру, зовсім відмовитися чи приєднатися до гравців у міру виникнення бажання;

3. кількість учасників не повинна перевищувати 6 осіб;

4. до гри слід залучати дітей різного віку;

5. дівчаток і хлопчиків має бути порівну.

На основі цих ігор, я прийшла до висновку, що необхідно перш за все сконцентрувати увагу на провадження ігор для формування комунікативних навичок дітей.

Отже комунікативні здібності школярів оцінювались за критеріями:

1. невимушеність і легкість спілкування;

2. легкий перехід від однієї теми розмови до іншої;

3. уважність до партнера;

4. командна дія школярів.

Таким чином, було виявлено три рівні комунікабельності: високий, середніми й низький за наступними показниками. Високий рівень характеризується високим рівнем уважності до проблем партнера, легкістю спілкування та переходом від однієї теми розмови до іншої. Середній рівень указує на наявність дефіциту спілкування. Ці діти ще не зрозуміли суті спілкування. Низький рівень, до нього відносимо дітей з комплексами в спілкуванні, а, отже, тих, на кого необхідно звернути увагу для подолання дітьми бар'єра в спілкуванні. Характеристика показників кожного з рівнів дала можливість опиратися на них у подальшій дослідницько-експериментальній роботі, що спрямована на використання ігрових ситуацій для формування комунікативних здатностей молодших школярів.

2. Формування комунікативних здібностей у молодших школярів

Моя експериментальна робота з використання ігрових ситуацій для формування комунікативних здібностей молодших школярів здійснювалась за такими напрямами: формування комунікативних здібностей з однокласниками, старшокласниками, дорослими.

Кожен із напрямів передбачав:

1. легке спілкування між всіма учасниками;

2. уважність і доброзичливість до партнера по розмові;

3. виконання справ, різних доручень, які потребують вияву командної гри.

Стратегія мого експерименту з використання ігрових ситуацій для формування комунікативних здібностей молодших – формування комунікативних здібностей за рахунок командної гри та уваги до партнерів. Ця стратегія припускає суттєву трансформацію ціннісних орієнтирів та методів, базується на принципах колективізму, відмову від власного «Я» на користь команді. І ось чому:

1. будь яка позитивна оцінка сприяє розвитку в спілкуванні;

2. основною стратегією має стати формування почуття спільності, воно породжує співчуття, співпереживання та підтримку.

Виходячи з цих положень, я використовувала в своїй експериментальній роботі ігри, адресовані дітям молодшого шкільного віку (див. додаток Б). Їх зміст спрямован на привернення уваги до партнерів, їх настрою, зовнішності, діям, вчинкам; головний метод – безпосередня взаємодія. Експеримент показав досить високі результати.

Перший етап: спілкування без слів. Основна мета – відмова від звичайних для дітей вербальних засобів взаємодії. Загальне правило:

1. спілкування без слів розвиває комунікативні навички іншими методами, що сприяє розвитку командного духу і поліпшує розуміння одне одного. У кожну гру запроваджена своя мова «умовних сигналів»;

2. фізичні контакти, за допомогою яких учасники спілкуються без допомоги предметних атрибутів.

Яка ж роль педагога? Він грає разом з дітьми, показує зразки ігрових дій, час від часу коментує їх дії, спрямовує увагу. В гру запрошуються лише бажаючі. Якщо хтось відмовляється, не треба наполягати, але намагатись ненав’язливо зацікавити дітей.

Були проведені такі ігри:

«Життя в гаю»

Вчитель (сідає на стілець та розсаджує дітей навколо себе): уявіть собі, що ви опинилися у гаю та говорите на різних мовах. Але вам треба якось спілкуватись між собою. Як це зробити? Як спитати про що-небудь, як виразити своє доброзичливе відношення, не сказав ні слова? Щоб запитати, як справи, плескаємо своєю долонею по долоні товариша (показує). Щоб відповісти, що все добре, нахиляємо голову до його плеча; бажаємо виразити дружбу та любов – ласкаво гладимо по голові (показує). Готові? Тоді почали!

Подальший хід гри розгортається довільно, але необхідно стежити за тим, щоб діти не розмовляли між собою.

«Добрі ельфи»

Вчитель у колі дітей. Колись давним-давно люди, борючись за виживання, вимушені були працювати вдень та вночі. Певна річ, вони дуже втомлювалися. З початком ночі вони почали прилітати до людей та, ніжно гладячи їх, ласкаво заколисували добрими словами. А вранці, повні сил, з подвійною енергією брались за працю. Зараз ми з вами розіграємо ролі давніх людей та добрих ельфів. Ті, хто сидять по праву руку від мене, виконують ролі цих трудівників, а хто по ліву руку – ельфи. Потім ми поміняємося ролями. Отже почалась ніч (далі відбувається гра без слів).

«Мурахи»

Вчитель (розсадивши навколо себе дітей): Чи приходилось кому-небудь з вас бачити в гаю мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з мурах не б’є байдики, кожний зайнятий: хтось носить галки для укріплення житла, хтось готує їжу, хтось виховує дітей. І так весну і все літо. В пізньої восени, коли наступають холоди, мурашки збираються разом, щоб заснути в своєму теплому будиночку. Вони сплять так міцно, що їх не хвилюють ані сніг, ані хуртовина, ані мороз. мурашник прокидається з початком весни, коли перші сонячні проміння починають пробиватись крізь товстий шар голок. Але перш ніж почати звичне трудове життя, мурашки влаштовують банкет. У мене таке запропонування: зіграємо роль мурашок у радісний день свята. Покажемо, як мурахи вітають один одного, радуючись весні, як розповідають про те, що їм снилося всю зиму. Тільки нам треба не забувати, що розмовляти мурашки не вміють. Тому будемо спілкуватися жестами.

Зміст ігор, рівні права, заборона вербальних контактів знімають напруженість, відлюдність. Це сприяє поліпшенню комунікативних навичок.

3. Методика та результати контрольного експерименту

Після проведення формуючого експерименту я провела контрольний експеримент для виявлення покращення уявлень у молодших школярів про доброзичливі стосунки та активного позитивного ставлення до них. В експерименті брали участь учні 1‑А та 3‑В класів загальноосвітньої школи №16 міста Краматорська.

Для виявлення теперішнього рівня комунікативних здібностей я використовувала такий метод дослідження як тестування (см. додаток А).

Пропонований тест дозволяє виявити комунікаційні здатності. Здатності людини не є вродженими. Дитина не народжується з готовими здатностями, а народжується із задатками, які і є природними передумовами розвитку здатностей. Однак задатки ніколи не визначають розвиток конкретних здатностей: на підставі тих самих задатків можуть виникнути різні здатності, залежно від середовища розвитку дитини, установок у сім'ї й т. д. Відсутність яких-небудь здатностей не є життєвим крахом: усе в можливостях людини. Необхідні здатності можна (і потрібно!) розвивати.

Ціль даного тесту – виявити комунікаційні здатності школяра. По черзі пропонується 40 питань про особливості Вашого звичайного способу поводження. Вільно виражайте свою думку по кожному їх. Постарайтеся представити типові ситуації й дайте перший «природний» відповідь, що прийде Вам у голову. Відповідайте швидко й точно. Пам’ятайте, що немає «гарних» або «поганих» відповідей. Результатом тесту є Ваш показник виразності комунікаційних здатностей. Результати тесту допоможуть Вам краще пізнати себе. Низькі показники свідчать про необхідність розвитку цих здатностей. Низький рівень здатностей може приводити до внутрішніх конфліктів, які можуть бути дозволені шляхом саморозвитку.

В результаті цього тестування було виявлено, що рівень комунікативних здібностей школярів помітно зріс. Зокрема в експериментальному класі після проведення констатуючого експерименту високий рівень комунікативних здібностей був 4,6%, середній у 59,5%, низький у 35,9% учнів (див. мал. 1–2). На кінець контрольного експерименту високий рівень мали 15,4%, середній – 75,8%, низький – 8,8% учнів. свідченням результативності виконаної роботи стали якісні зміни в поведінці дітей: були закладені основи комунікацій між людьми, що сприяло збільшенню кількості виявів допомоги іншим, активності на уроках, стали легко спілкуватися не тільки між собою в класі, а й зі старшокласниками. Ці діти вже готові до освоєння більш складних уявлень, ніж перед проведенням формуючого експерименту, а саме:

1. Будь уважний до співрозмовника, вияви ініціативу, якщо бачиш, що цього не проявляє партнер;

2. Будь активним на уроці, але нікого не перебивай, умій вислухати; будь терпимим до іншого, навіть якщо він не правий;

3. Допоможи товаришам, якщо вони в ній потребують; запитай у них, чи не потрібна їм твоя допомога.

Малюнок 1. – Оцінка комунікабельності учнів після проведення констатуючого експерименту

Малюнок 2. – Оцінка Комунікабельності учнів після проведення констатуючого експерименту

Висновок

Дидактична гра – це засіб пізнання світу: через гру дитина вивчає кольори, форму, властивості матеріалів, вивчає рослини, тварин. У грі в дітей розвивається вміння спостерігати, розширюється коло інтересів, виявляються смаки й запити. Продумуючи завдання й зміст ігор із правилами, необхідно поступово ускладнювати їх. Не можна шаблонізувати дидактичної гри, необхідно давати простір дитячій ініціативі й творчості. У самостійних іграх не слід нав'язувати зміст дидактичної гри. У житті дитини дидактична гра має таке ж значення, як для дорослого робота, служба. У грі виховуються ті фізичні й психологічні навички, які будуть необхідні для роботи: активність, творчість, уміння переборювати труднощі й ін. Ці якості виховуються в гарній грі, у якій є «робоче зусилля й зусилля думки», а «дидактична гра без зусилля, гра без активної діяльності – завжди погана гра» .

Керівництво дитячими дидактичними іграми повинне мати на меті:

1. установлення правильного співвідношення між грою й миром, знаннями в житті дитини;

2. виховання в грі фізичних і психологічних якостей, необхідних для майбутнього діяча й працівника.

Таким чином, я прийшла до висновку, що ігри мають величезну роль у вихованні, навчанні й також при формуванні комунікабельності молодших школярів. При цьому підвищується ефективність навчання в порівнянні із традиційним у школі. Тому, я вважаю, необхідно створити умови для впровадження такої практики в сферу освіти, що може помітно поліпшити не тільки ступінь засвоєння матеріалу, але й дозволить значно спростити процес комунікацій: між школярами, друзями, учителями, родителями й тощо.

А також це допоможе підвищити ефективність комунікацій, а, отже, інтенсифікувати свій особистий час.

Ефективне формування комунікативних здібностей у дітей молодшого шкільного віку можливе при умові використання у педагогічному процесі ігрових ситуацій.

Список використаної літератури

1. Актуальні питання формування інтересу в навчанні. Навчальна допомога з редакцією Г.І. Щукіной М. 1984

2. Бую Т.А. Гра в естетичному вихованні молодшого школяра Початкова школа 1997 №2

3. Волинав. В. Російська мова Єкатеринбург 1997

4. Губанова О.В., Лєвкіна И.С. Використання ігрових прийомів на уроках Початкова школа 1997 №6

5. Дошкільна педагогіка, Москва «Освіта» 1991 р.

6. Воліна В.У Цікаве азбуковедення: книга для вчителів; М. 1991 р.

7. Кобанова Л.В. Навчальні ігри як засіб підвищення ефективності уроків Початкова школа 1992 №1

8. Карпова Е.В. Дидактичні ігри в початковий період навчання – Ярославль: Академія розвитку; 1997 р.

9. Кірічок В. Гри в етичному вихованні Початкова школа 1997 м №6

10. Крутецький В.А. Психологія навчання й виховання школярів М. 1976

11. Масловська Т.А. Дидактичні ігри на уроках математики Початкова школа 1997 №2

12. Ночвікова.О. Дидактична гра в навчальному процесі Початкова школа 1997 р. №6

13. Рижикова Г.И. Використання ігрових прийомів при вивченні слів з неперевіряємим написанням Початкова школа 1995 №1

14. Семяшкіна Н.И. Значення дидактичних ігор і завдань при навчанні грамоті Початкова школа 1997 №2

15. Шербініна Г.К. Казка як засіб виховання. Початкова школа 1995 №3

16. Смоленцева А.А. Сюжетно-дидактичні ігри, Москва «Освіта» 1987 р.

17. Історія дошкільної педагогіки, Москва «Освіта» 1989 р.

18. Хутірський А.У Сучасна дидактика: підручник для вузів. – Спб: Пітер, 2001

19. Купісевич. Основи загальної дидактики. М., 1986.

20. Лернер И.Я. Процес навчання і його закономірності. М., 1980

21. Дидактика середньої школи. Під ред. Скаткіна М.Н. 2-і вид. М., 1982

22. Дошкільна педагогіка. За редакцією В.И. Ядешко й Ф.А. Сохіна. 1996 р.

23. Психологія і педагогіка гри дошкільника (Матеріали симпозіуму)/Під ред. А.В. Запорожця А.П. Усовой. М., 1998 р.

24. Ельконін Д.Б. Дитяча психологія М., 1999 р.

25. Запорожець А.В. Деякі психологічні проблеми дитячої гри. – Дошкільне виховання. 1995 рік.

Додаток А

Характеристики

Список файлов курсовой работы