117594 (618024), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

- урахування громадської думки, пропозицій громадян та громадських організацій при обговоренні й ухваленні рішень з питань діяльності Збройних Сил України;

- виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і раціональне використання бюджетних коштів, спрямованих на утримання і функціонування воєнної організації;

- своєчасне, повне і достовірне інформування органів державної влади та суспільства про діяльність Збройних Сил України.

Цивільний контроль над воєнною організацією держави здійснюється на основі /принципах/:

• верховенства прав, неухильного дотримання вимог законодавства;

• розмежування функцій і повноважень політичного керівництва воєнною організацією держави та професійного військового управління Зброй­ними Силами України, унеможливлення дублювання їхніх функцій;

• взаємодії і відповідальності органів державної влади та органів військового управління за здійснення оборонної політики;

• деполітизації та деідеологізація контролю. Службові /посадові/ особи, здійснюючи функції контролю у сфері оборони не можуть бути зв’язані рішеннями політичних партій чи громадських організацій;

• прозорості видатків на національну безпеку;

• здійснення діяльності ЗС України на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;

• відкритості для суспільства інформації про діяльність ЗС України, яка не становить державну таємницю;

• відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається, та за реагування на звернення громадян, громадських організацій, виступи ЗМІ.

Стаття 5 Закону визначає предмет цивільного контролю у сфері оборони і безпеки, тобто те, що підлягає цивільному контролю: хід виконання програм реформування ЗС України, вирішення проблем соціальної і професіональної адаптації військовослужбовців, стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка громадян до захисту Батьківщини, дотримання вимог Конституції та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України, стану правової і соціальної захищеності осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з військової служби та членів їхніх сімей тощо.

Система цивільного контролю над воєнною організацією держави складається з :

• парламентського контролю;

• контролю, здійснюваного Президентом України;

• контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

• контролю а боку судових органів та нагляду з боку органів прокуратури;

• громадського контролю.

Суб’єктами цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави є:

• Верховна Рада України;

• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

• Президент України;

• Рада національної безпеки і оборони України;

• Кабінет Міністрів України;

• центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом;

• органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

• прокуратура У країни;

• судові органи України;

• громадяни України та громадські організації, утворенні відповідно до Конституції України;

• засоби масової інформації.

Разом а тим, Закон визначає особливості та обмеження у здійсненні контролю. Йдеться про те, що суб’єкти цивільного контролю здійснюють свої повноваження в сфері контролю з дотриманням встановленого законодавством України режиму доступу до інформації, яка віднесена до держав­ної таємниці, а також обмежень, встановлених законом для захисту стратегічних інтересів держави, у тому числі в разі введення надзвичайного і воєнного стану.

Оперативні та мобілізаційні плани ЗС України, інших військових формувань контролю з боку громадян та громадських організацій не підлягають.

В розділах закону України „Про демократичний цивільній контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави” визначає повноваження суб’єктів цивільного контролю, щодо контролю за діяльністю Сил України.

Особливе місце в здійсненні демократичного цивільного контролю займають засоби масової інформації.

2. Роль засобів масової інформації в політичному житті суспільства. Форми взаємозв’язку армії та засобів масової інформації.

Найважливішим інститутом політичної системи є засоби масової формації /ЗМІ/, які в останній час все частіше навивають „четвертою владою”. ЗМІ забезпечують суб’єктам політики великі можливості для реалізації мети політики, служать певним соціальним силам, виступають могутнім фактором обґрунтування необхідних для політичних лідерів сил, базою, основою політичних відносин.

Засоби масової інформації виступають одним з важелів здійснення політичної соціалізації особистості; за допомогою різних методів і способів допомагають людині формувати свою політичну орієнтацію і погляди на явища навколишнього світу. Колективний характер цілей, які реалізуються в політики вимагають їх обов’язкового усвідомлення громадянами, координацію їх поведінки. Не випадково Елвін Тофлер в книзі „Метаморфози влади” стверджує, що в тріаді влади – сила, багатство, знання в майбутньому значно зростає вага знань. Він включає в поняття „знання” не тільки інформацію, різноманітні данні, уявлення і зразки, але і засоби передачі знань /засоби комунікації/.

Таким чином засоби масової інформації є установи, які створюють­ся для того, щоб збирати, обробляти та передавати різноманітну інфор­мацію за допомогою спеціальних друкованих і технічних засобів. До ЗМІ, або ж мас-медіа відносяться: друковані періодичні видання/ газети, журнали, тощо / і електронні носії інформації /радіо, телебачення, Інтернет видання/. Роль, яку відіграють ЗМІ є набагато важливішою, ніж це може здатися на перший погляд. Індикатором того, що ЗМІ дійсно ма­ють великий вплив на суспільство, можуть бути численні мовні штампи, якими їх наділено протягом минулих десятиріч: „четверта влада”, „ланцюговий пес демократії”, „великий арбітр”, „очі та вуха суспільства” тощо.

У суспільстві, що орієнтується або ж побудоване на засадах демократії, ЗМІ відіграють наступні основні функції:

Функція розповсюдження демократії. Для більшості громадян ЗМІ є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів дер­жавної влади, події та процеси, що відбуваються у власному суспіль­стві та і світі. Якість ЗМІ визначається рівнем об’єктивності та аналітичного підходу журналістів до презентації фактів у своїх публіка­ціях. В той же час у демократичному суспільстві читач повинен критич­но оцінювати подання на його розгляд інформації, переосмислювати її робити власні висновки.

Функція нагляду за діяльністю органів державної влади. У більшості сучасних країн при вирішенні астрономічної кількості поточних суспільних проблем перевага, як правило, надається представницькому варіанту демократії , коди громадяни доручають державному, апарату забезпечувати власні права та свободи від імені та з метою захисту їх інтересів. Таким чином, зазвичай представницька демократія функціо­нує ефективніше за „демократію участі”, при якій громадяни беруть безпосередню участь в управлінні державними справами. Конструктив­ною рисою представницької демократії повинні бути швидкість, ефек­тивність та якість здійснень повноважень представниками державному апарату. За умов відсутності контролю за їх діяльністю представниками державної влади у ряді випадків здатні до зловживання наданими їм повноваженнями. Тому у демократичному суспільстві мас-медіа постають „ланцюговим псом” „великим арбітром”, виконуючи функцію нагляду за діяльністю органів державної влади, попереджаючи розгул корупції та, як наслідок цього відродження демократії.

Функція зв’язку громадського суспільства з владою. Дана функція великою мірою перегукується з двома попередніми. Так, у демок­ратичному суспільстві ЗМІ сприяють активному залученні громадян до процесу управління громадськими та державними справами. Велика кіль­кість ЗМІ не тільки доносить до читачів інформацію про діяльність ор­ганів державної влади, але й дає громадянам змогу висловлювати свою думку щодо згаданої діяльності. Саме мас-медіа є інструментом „зворотного зв’язку” між громадянами і державною владою.

Функція забезпечення плюралізму думок. В інформаційному просторі нашої демократичної держави діє доволі значна кількість засобів масової інформації. Вони можуть бути диференційованими за різними критеріями: рівнем науковості, колом читачів і глядачів, територією поширення, темами, що висвітлюються, складом засновників та формою вла­сності /державні, приватні, „змовницькі” тощо/. Різноманіття пред­ставлених перед споживачами носіїв інформації є ознакою плюралістич­ності держави та суспільства. За таких умов громадянин має можливість охопити проблеми та явища з різних, іноді протилежних боків і на та­кій основі об’єктивно отримати інформацію. Наявність у державі опози­ційних до державної влади ЗМІ є ознакою її демократичності. Завдяки конкурентній боротьбі між владними фінансово-політичними структурами та вільними ЗМІ суспільство в кінцевому результаті отримує правдиву інформацію про стан у державі та її політику. Недопустимим є панування та засилля державних ЗМІ, які прагнуть представити діяльність органів державної влади у вигідному для останніх світлі. Проте з ін­шого боку, діяльність таких ЗМІ є необхідною для донесення до громад­ськості офіційної інформації державних органів, яку ЗМІ іншої форми власності часто відмовляються доводити до громадян. Для ефективного виконання державної функції ЗМІ необхідне відповідне демократичним принципам правове забезпечення їх діяльності, що дало б можливість пресі бути „вільною” до необхідної межі в той же час відповідальною за подану нею інформацію.

Функція підвищення політичної культури громадян. Презентую­чи перед споживачами інформацію та подаючи власний погляд на пробле­ми, ЗМІ сприяють активності даних споживачів як громадян. У період сус­пільних та державних криз часто самі ЗМІ є „дзвоном”, що будить сві­домість індивідів як громадян, закликаючи останніх брати активну участь в управлінні державою.

Таким чином, роль мас-медіа у демократичному суспільстві випливає з тих функцій, які вона виконує в ньому. ЗМІ допомагають побудувати „відкрите суспільство” /Б. Рассел, К. Поппер, Дж. Сорос/, що ґрунтується на засадах самозбереження та безпеки нації, на визнані самоцінності особистості людських спільнот. Отже, у відкритому суспільстві і ЗМІ мають бути вільними, тобто саме вони мають забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних та культурних інституцій для гро­мадського суспільства. В цьому їх унікальна та виняткова роль. Вільні ЗМІ та демократичне суспільство взаємовпливають один на одного. Вільні ЗМІ допомагають утвердженню демократичного суспільства, останнє в свою чергу, забезпечує подальший їх розвиток.

У разі збалансованого виконання перерахованих функцій витікають обґрунтовані підстави вважати інформаційну сферу держави і сус­пільства вільною. У більшості країн світу /у тому числі і в Україні/ свобода мас-медіа забезпечується законодавче. У демократичному сус­пільстві держава надає правові гарантії ЗМІ на широту діяльності у межах, визначених законом. Свобода ЗМІ залежить від того, наскільки широкими є дані межи.

Свою функцію донесення інформації до її споживача ЗМІ особливо динамічно виконують під час проведення виборчих компаній. Зазначимо, що їх роль у цей період залежить від значної кількості факторів, у першу чергу від залученого інтелектуального потенціалу та рівня їх фінансово-матеріального забезпечення. Помітну роль відіграють націо­нальні традиції, особливості історичного шляху народу, рівень струк­турованості громадського суспільства, тощо. Віра та спосіб залученим того чи іншого ЗМІ до передвиборчої компанії /як і висвітлення інших подій/ великою мірою залежить від того, до якої класифікаційної кате­горії він відноситься.

Умовно можна виділити наступні категорії мас-меді:

„Уповноважені”, тобто ті телерадіокомпанії та редакції пе­ріодичних друкованих видань, засновниками яких є державні чи муніципальні органи, організації, установи або ж ті, які повністю чи част­ково фінансуються за рахунок коштів, виділених із державного чи міс­цевого бюджету. „Уповноважені” ЗМІ несуть основні навантаження у сфері інформаційного забезпечення передвиборної компанії. Вони виконують завдання забезпечення зареєстрованим кандидатам, виборчим об’єднанням та блокам рівних умов проведення передвиборчої агітації.

„3аангажовані”, тобто ті мас-медіа, які були засновані зареєстрованими кандидатами /кандидатом/, виборчим об’єднанням з метою ознайомлення широкої громадськості з ними /ним/ і здійснення вибору на його користь. Так часто ЗМІ є упередженими. Слугуючи меті „розкручування” свого кандидата, вони часто публікують негативні матеріали про його суперників.

„Оплачувані”, тобто ті, які не відносяться до попередніх двох категорій і які мають право на договірній основі, за плату нада­вати ефірний час, площу для друку кандидатам, виборчим об’єднанням чи блокам.

„Незалежні”, тобто протилежні „заангажованим” у сенсі об’єктивності оцінки ходу передвиборчої кампанії та самих виборів. Від ЗМІ другої та третьої категорії вони відрізняються тим, що роблять це з власної ініціативи, за власними переконаннями і не за кошти кандидата. Зрозуміло, зо таке ділення значною мірою умовне.

Характеристики

Список файлов курсовой работы