117593 (618023), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Важливі зміни відбувалися і у внутрішньополітичному житті Ізраїля. На виборах в Кнессет в 1977 році переміг блок Лікуд, що положило кінець багаторічному перебуванню партії Авода при владі. Це було розцінено як “ політичний землетрус “: вперше після проголошення незалежності до влади прийшов новий уряд, який складався з представників політичного центру та релігійних партій, а Авода відійшла в опозицію. Новий прем’єр-міністр Манахем Бегін запропонував керівникам арабських країн сісти за стіл переговорів.

Важливим наслідком війни був мир між Ізраїлем та Єгиптом. Після візиту президента Єгипту А.Садата до Ієрусалиму в листопаді 1977 року почався складний процес переговорів, який досяг кульмінації під час зустрічі на найвищому рівні керівників обох держав в резиденції президента США Дж. Картера в Кемп-Девіді ( вересень 1978р.). Програма цих переговорів розглядалася як основа для підписання мирної угоди не лише між Ізраїлем та Єгиптом, але і між Ізраїлем та іншими арабськими країнами. В розвитку програми були висунуті детальні пропозиції стосовно обговорення статусу Західного берега та сектора Газа. 26 березня 1979 року лідери Ізраїля та Єгипту підписали договір в Білому домі в Вашингтоні[2,C.174].

Садат досяг свого. Ізраїльські війська були виведені з Синайського півострова. Між Єгиптом ті Ізраїлем були встановлені дипломатичні відносини та почався процес нормалізації, що увінчався в 1982 році обміном послами. Були відкриті сухопутні, повітряні та морські кордони між Єгиптом та Ізраїлем. Проте слід сказати, що після цього Ліга арабських держав засудила дії Єгипту за сепаратизм та виключила його зі свого складу.

Наслідки війни Судного дня суттєво вплинули на близькосхідну ситуацію. Передусім зазнала поразки ізраїльська військова доктрина, яка походила від нібито постійної спроможності Ізраїля наносити удари по арабським країнам без суттєвих втрат для себе. Ізраїль, за офіційними даними втратив 2300 чоловік вбитими, Єгипет від 7 до 10 тисяч, Сирія від 3 до 4 тисяч. Можна сказати, що саме за часів кризи 1973 року світ усвідомив наскільки сильно його нафтова безпека залежить від Близького Сходу та країн ОПЕК. Більш ніж 30 років, що минули з часів першої нафтової кризи, нафта довела, що вона кров індустріальної економіки. Не дивлячись на розвиток технологій залежність від нафти нікуди не ділася. Економічна криза, ембарго на нафту ускладнила взаємовідносини Ізраїля навіть з країнами Західної Європи та Південної Америки.

Такими можна назвати економічні та політичні наслідки війни. Проте є дещо не менш важливе-а саме психологія. До 1973 року євреї не знали поразок в протистоянні з арабськими державами. Між тим в Судний день їхній фронт було розбито. Шок, приниження перших годин війни їм ніколи не забути. Ізраїльтянам довелось зрозуміти, що неможливо жити як раніше, покладаючись на армію, танки та солдатів.

Висновки

Отже, розглянувши арабо-ізраїльську війну 1973 року можна зробити деякі висновки. Головною передумовою війни Судного дня були невирішені питання у зовнішньополітичних стосунках арабських держав з Ізраїлем. Шестиденна війна зіграла поганий жарт з ізраїльським народом, який почав почувати себе непереможним і, відповідно, ставав вразливим. В результаті Шестиденної війни були захоплені території арабських державі, зрозуміло, що вони з цим не могли миритись, а підтримка з боку Радянського союзу лише додавала їм впевненості. Тут слід наголосити і на нерозсудливих діях ізраїльського уряду, дії якого і були дійсною причиною арабської агресії. Також не слід забувати і про коаліційні дії арабського світу. Жовтнева війна 1973 р. Вперше відобразила справжню єдність арабських держав[3,C.7]. Військові дії, котрі вели проти Ізраїля Єгипет та Сирія привели до тями багатьох ізраїльських політиків, які будували плани створення “ Великого Ізраїля від Нілу до Єфрату. “. В ті дні ізраїльська армія вперше зазнала серйозної поразки та понесла важкі втрати.

Проаналізувавши передумови війни, можна припустити, що ще однією причиною війни було небажання Ізраїлю йти на поступки незважаючи на пропозиції під час переговорів з представниками арабських держав.

Визначивши причини війни, ми розглянули хід військових дій. З цього приводу можна сказати, що у війні 1973 року арабські держави вперше мали значну перевагу в живій силі та техніці. Проте, незважаючи на це ці держави не змогли розвинути успіх, що було досягнуто в перші дні війни. Причиною цього можна назвати перш за все кращу підготовку особового складу ізраїльської армії.

Метою війни з боку арабських держав було повернення своїх територій, які вони втратили після минулих війн. Єгипет прагнув досягти своєї мети, якщо не військовим, то дипломатичним шляхом. Слід також сказати, що цей конфлікт був дуже важливим для США та СРСР і вони все ж відіграли вирішальну роль у вирішенні цього конфлікту. Хоча можна навіть припустити, що війна 1973 р. була підтримана ними задля досягнення власних інтересів на Близькому Сході. Можна припустити, що СРСР та США задавали тон цієї війни, а в подальшому намагались вирішити конфлікт перш за все з урахуванням власних інтересів.

Щодо наслідків війни для всіх її учасників, то слід зауважити, що головну роль у вирішенні конфлікту відігравала адміністрація США, провідником якої був Г.Кіссінджер. Саме його вдалі дії на політичній арені дозволили вирішити конфлікт саме в тому ключі, який потрібен США. Перш за все завдяки зусиллям Кіссінджера Сполученим Штатам вдалося поновити дипломатичні відносини з Єгиптом та встановити з ним досить дружні відносини. Війна Судного дня мала велике значення для розстановки сил в регіоні, встановлення нових векторів у системі міжнародних відносин. Неможливо не відзначити і економічні наслідки війни, які мали величезний вплив на світову економіку. Перш за все ембарго арабських нафтових гігантів щодо США та інших західних держав було причиною економічної кризи. Ця війна продемонструвала, що арабський світ став серйозним супротивником з яким треба рахуватися. Втрати завойованих територій, погіршення внутрішньополітичного становища, сильне погіршення іміджу держави на міжнародній арені - все це залишилося Ізраїлю після війни Судного дня.

Підводячи підсумки, можна сказати, що головний урок Жовтневої війни 1973 року полягає в тому, що цей конфлікт ще раз підкреслив неможливість вирішення політичних проблем на Близькому Сході з допомогою військової сили.

Список використаних джерел:

1. Карасова Т.А. Ближневосточное урегулирование и израильское общество. - Ближний Восток и современность. - 1999. - N7. - с. 59-77;

2. Эпштейн А. Марш одиноких. Иерусалимская профессура в годы триумфа политического сионизма.- Вестник еврейского университета.- 1999, N20, с. 156-180;

3. Сравнение позиций арабских и израильских интеллектуалов. Шарона М. Лавка иллюзий на перекрестке культур.- Вести – Окна (Израиль).- 6.11. 1997. - с. 8-9; там же, 13.11.1997. - с. 6-8;

4. Saad R. The Last War?. - Al-Ahram Weekly.- 14 October 1998;

5. Bahaa S. Anti-Normalization in the Gulf.- Al-Ahram Weekly.- 26 April 2000;

6. Ганкин Л., Строкань С. Война для двоих.- Коммерсант – Власть.- 9 апреля 2002.- с. 45;

7. Ezzat D. What Will be the Shape of the Arab World?.- Al-Ahram Weekly.- 24 November 1999;

8. Арабские страны. История и современность.М., 1981. – с. 43-47;

9. Великий Октябрь и актуальные проблемы арабського мира. - М., 1979. – с. 87-88;

10. Медведко Л.И. Ветры перемен в Персидском заливе. – М., 1973. – с.32-38;

11. Медведко Л.И. К востоку и западу от Суеца. – М., 1980. – с.45-63;

12. Примаков Е.М. Анатомия ближневосточного конфликта. – М., 1978. – с. 98-114;

13. Современная Азия. Справ очник. – М., 1977. – с.90-98;

14. Сейд Новело. Аль-Халидж аль-Арабий. Аль-хухуд аш-шаркиийя ли-ль-ватан аль-арабий. – Бейрут, 1979. – с.44-48;

15. Сылех аль-Укад. Ат-тайярат ас-сиясийя фи аль-Халидж аль-Арабий. – Каир, 1968. – с.86-92;

16. The Arab States and Israel. – Toronto,1972 – c.23-28.

17. Внешняя политика Советского Союза и международные отношения. Сборник документов 1969 - 1977 гг.. - М., 1970 - 1978.

18. Всемирный конгресс миролюбивых сил. Москва 1973 год (25 - 31 октября 1973 года): Материалы комиссий. - М., 1973.

19. American Foreign Relations 1973. - N.Y., 1976.

20. NATO - Final Communiques 1949 - 1974. Texts of Final Communiques. - Brussel, 1974.

21. Алов О. - Ближний Восток - дипломатический фронт. // Новое время. - 1976, 47.

22. Лосев С.А., Тыссовский Ю.К. - Ближневосточный кризис: нефть и политика. - М., 1980.

23. Примаков Е.М. - Экономический аспект кризиса на Ближнем Востоке. // Международная жизнь. - 1972, 5.

24. СССР и ближневосточное урегулирование 1967 - 1988 гг.: Документы и материалы. - М., 1989. - С. 452.

25. Резолюція Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй № 338 .

Характеристики

Список файлов курсовой работы