116240 (617821), страница 4
Текст из файла (страница 4)
- Продовження ряду за зразком (наприклад, послідовність викладання намистин: червона-зелена-червона-зелена-червона-...);
- Ілюстрації до казки ("Ріпка", "Колобок") у порядку розгортання дії.
7. Збирати п'ятимісні матрьошки і пірамідки з 7-8 кілець.
8. Збирати розрізні картинки з 4 частин.
9. Вважати напам'ять до 10.
10. Визначати кількість предметів в межах 5 без перерахунку:
а) на якійсь картці намальовано 3 ...;
б) дай мені 3 ...;
в) скільки тут?
11. Порівнювати за кількістю:
- Пошук множин з однаковою кількістю елементів, складених:
а) з однакових предметів,
б) з різних предметів;
- Пошук більшої множини;
- Пошук меншої множини.
12. Порівнювати безперервні кількості (води, піску); пошук однакових, великих, менших.
13. Вимірювати безперервні кількості довільною міркою («Дай мені 3 стаканчика рису»).
14. Розуміти слова «спочатку - потім», «довго - скоро», «швидко - повільно», «зараз».
15. Класифікувати об'єкти за однією ознакою.
16. Розрізняти цифри в межах 10 [8, 105].
4 Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з величиною предметів
При формуванні уявлень про величину предметів використовується спеціальний дидактичний матеріал. У другій молодшій групі для порівняння достатньо взяти два предмети, пропонуючи дітям визначити як абсолютну (довгий - короткий), так і відносну величину (довший - коротше). Основна вимога до дидактичного матеріалу в цій групі - порівнюємо властивість повинна бути яскраво виражено і реально характеризувати предмет.
На перших заняттях переважно використовувати плоскі предмети, поступово розширюючи їх коло, щоб зформувати у дітей узагальнене уявлення про те, що при порівнянні будь-яких предметів різної довжини вони визначаються як довгі - короткі, довше - коротше; різної ширини - широкі - вузькі, ширше і т. д. Слід враховувати, що різний колір дозволяє виділити величину, тому спочатку потрібно пропонувати для порівняння різнокольорові предмети. На кожному занятті слід надавати дітям можливість-діяти з роздатковим матеріалом (смужки паперу різної довжини при рівній ширині і, навпаки, різної ширини при рівній довжині; різної довжини, різної ширини; клаптики тканини різної товщини і т. п.). Дії з роздатковим матеріалом забезпечують можливість всебічного обстеження предметів кожною дитиною.
Навчання дітей другої молодшої групи ведуть поступово. Спочатку дошкільнят навчають при порівнянні двох плоских предметів показувати і називати довжину, як найбільш легко виділяється протяжність, потім інші виміри. Порівняння предметів по кожному вимірюванню окремо слід проводити на 3-4 заняттях. Вихідним у роботі з малюками є обстеження - спеціально організоване сприйняття предметів з метою використання його результатів у тій чи іншій змістовної діяльності.
Позитивний ефект дає застосування таких прийомів прямування, як показ довжини, ширини і т. д., проведення пальцем за вказаною протяжністю, «вимір» розведеними пальцями або руками, порівняння різних ознак величини шляхом застосування або накладення [8, 74].
Обстеження дає можливість встановити напрям кожної конкретної протяжності, що має суттєве значення для їх відмінності. Діти дізнаються, що при показу довжини рука рухається зліва направо, уздовж предмета, показуючи ширину, ру ка рухається поперек предмета, висота показується знизу нагору або зверху вниз, а товщину показують розведеними пальцями і ступінь розведення залежить від товщини предмета. Товщина округлих предметів показується шляхом обхвату їх. Показ обстежуваної ознаки величини потрібно повторювати 2-3 рази, щоразу кілька зміщуючи лінію руху, щоб діти не співвіднесли дану ознака з якою-небудь однією лінією або стороною предмета.
Враховуючи той факт, що в процесі пізнання дії завжди повинні супроводжуватися словом, необхідно називати обстежувані ознаки величини. Спочатку це робить вихователь, а потім вимагає осмисленого вживання дітьми слів довжина, ширина, висота, товщина.
Велике значення надається навчання молодших дошкільнят способам порівняння: додатком і накладення. При накладенні або додатку порівнювані предмети підрівнюють з одного краю (краще з лівого) або ставлять поруч на одну площину, якщо порівнюють по висоті.
Для вправи дітей в порівнянні предметів за величиною можна давати такі, наприклад, завдання:
- з двох смужок різної довжини, розкладених на столі, показати довгу або, навпаки, коротку;
- дітям пред'являються по черзі зразки різної довжини; необхідно знайти смужку такої ж довжини;
- потрібно взяти найдовший брусок з двох; показати його довжину, потім показати довжину короткого бруска;
- знайти довгий олівець з двох, покласти його вгорі, а короткий покласти під ним [7, 35].
Вихователь перевіряє, як діти виконують завдання, пропонує їм розповісти про величину обраного предмету, пояснити, чому саме цей предмет вони обрали. У процесі цих вправ у дітей розвивається окомір, накопичується досвід в умінні розрізняти розміри, який значно розширює чуттєву основу знань; збагачується і вдосконалюється мова дитини за рахунок використання при позначенні величини предметів відповідних слів. Поступово дітям стають доступними такі відповіді: «Це короткий брусок», «Лялька довго йде у свій будиночок, тому що доріжка довга», «Я показав ширину вузької стрічки» і т. п.
Необхідно вчити дітей називати розмір предметів, зіставляючи й протиставляючи їх одне одному: «Червона стрічка коротше синьої, а синя довше червоної, верхня коробка вже нижня, а нижня ширше верхньої, зелений олівець товстіше жовтого, а жовтий тонше зеленого». Впізнання самих протяженностей цілком доступно маленьким дітям, але головне полягає в тому, щоб віддиференціювати точність їх назв, а це повністю залежить від виховної роботи, що проводиться з дітьми.
Велике місце в роботі з маленькими дітьми повинно бути відведено ігровим ситуаціям, Наприклад: «Посадимо ведмедиків на лавки» (на довгу - багато, на коротку - одного). «Поставимо машини в гаражі» (широкі - вузькі, високі - низькі). «Хто швидше прийде у свій будиночок?» (Довга - коротка доріжка). «Підбери стрічки для бантиків лялькам, ведмедикам».
Для уточнення, закріплення знань проводять ігри типу «Знайди і опиши», «Що там?», «Підбери пару».
У середній групі вчать порівнювати три - п'ять предметів, менш контрастних за розміром. При цьому діти опановують порівняльною оцінкою величини (довше, коротше, ще коротше, найкоротша не тільки в порядку спадання, але і в зростаючій мірі при одночасному встановленні взаємно зворотних відносин. Різниця в розмірах порівнюваних предметів поступово зменшується від 5 до 2 см. Спочатку дітей навчають розкладати предмети по порядку в ряд, користуючись зразком, а потім за правилом (починай з самого довгого бруска і т. п.).
Створюючи на очах у дітей зразок ряду предметів і розглядаючи його, вихователь звертає увагу на послідовне розташування предметів, напрямок ряду (висхідний або спадний), постійну різницю між двома суміжними предметами. Оскільки виявлення останнього часто ускладнює дітей, на перших порах можна відзначати спеціально проведеною лінією (міткою) або іншим кольором «зайвий шматочок» в кожного наступного елемента в порівнянні з попереднім. Аналіз зразка - ефективний прийом навчання, так як він спрямований на обстеження наочно представлених предметів і сприяє формуванню поняття «відношення порядку» і його властивостей.
Правило вибору (вибирай кожного разу з усіх смужок найдовшу або саму коротку) також служить засобом побудови упорядкованого ряду. Воно визначає послідовність дій - практичне або зорове зіставлення елементів і вибір потрібного. Усвідомлення відносин порядку та його властивостей у цьому випадку відбувається на основі заданого способу дії, самостійно, в результаті виконання завдання.
Перевіркою правильності виконання завдань служить попарне порівняння предмета з «сусідами» з ряду, так діти вчаться розуміти, що оцінка розміру предмета носить відносний характер. Тут так само, як і в молодшій групі, широко використовуються ігрові ситуації: «Побудуємо драбинку», «Наведемо порядок», «Розкладемо по порядку», «На якій сходинці півник?» І т. п.
У середній групі дітей навчають порівнювати плоскі предмети за довжиною і шириною одночасно (стрічки рівної довжини, але різної ширини і т. п.).
Велика увага приділяється розвитку окоміру. Дітям дають завдання знайти з чотирьох-п'яти предметів рівний за своїми розмірами зразком чи більшого, меншого розміру (знайди такої ж довжини, знайди довше, коротше і т. д.). Щоб здійснити всі завдання, передбачені програмою середньої групи, треба провести не менше 10-12 занять. Знання та вміння, отримані на таких заняттях, необхідно систематично закріплювати і застосовувати в інших видах діяльності: порівнювати розміри різних частин рослин, підбирати смужки потрібних розмірів для ремонту книг, малювати, ліпити предмети відповідних розмірів, спостерігати, як змінюються розміри будинку, що будується, і т . д.
Далі слід перейти до формування уявлень про тривимірності предметів. З цією метою визначаються довжина, ширина, висота у предметів, які займають щодо постійне положення в просторі (наприклад, предмети меблів), а потім і в інших предметів (деталей будівельного матеріалу, конструктивних виробів і т. п.). Виділення і визначення трьох вимірів проводять при порівнянні предметів різного обсягу. В результаті діти приходять до висновку, що більшими чи меншими предмети називаються в залежності від розміру всіх трьох вимірів [7, 34].
У старшій і підготовчій групах триває вирішення завдання впорядкування предметів по довжині, ширині, висоті і об'єму в цілому. Тепер кількість упорядковує в ряд предметів збільшується до 10, а різниця їх розмірів ще більше зменшується (від 3 до 1 см). Ускладнення завдань полягає в тому, що одні й ті ж предмети розміщуються в ряд то по одній, то іншій ознаці (наприклад, палички спочатку розкладаються по довжині, а потім по товщині). Інше ускладнення полягає в тому, що вказаний вихователем предмет в ряду порівнюється не тільки з сусіднім, а й з усіма попередніми йому чи наступними. У результаті цього дитині стає зрозумілим, що кожен елемент у ряді менше (більше), ніж всі попередні, і більше (менше), ніж всі наступні. Так відбувається усвідомлення не тільки відносності розміру, але і транзитивності відносин між впорядкованими елементами (якщо а>b і b> с, то а> с).
Висновок
Методика формування елементарних математичних уявлень у системі педагогічних наук покликана надати допомогу в математиці - одного з найважливіших навчальних предметів у школі, сприяти вихованню всебічно розвиненої особистості. Виділившись з дошкільної педагогіки, методика формування елементарних математичних уявлень стала самостійною науковою та навчальною областю. Предметом її дослідження є вивчення основних закономірностей процесу формування елементарних математичних уявлень у дошкільників в умовах суспільного виховання. Коло завдань, що вирішуються методикою, досить великий:
- наукове обгрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних, просторових, тимчасових і інших математичних уявлень дітей у кожній віковій групі;
- визначення змісту матеріалу для підготовки дитини в дитячому саду до засвоєння математики в школі;
- вдосконалення матеріалу з формування математичних уявлень у програмі дитячого саду;
- розробка та впровадження в практику ефективних дидактичних засобів, методів і різноманітних форм і організація процесу розвитку елементарних математичних уявлень;
- реалізація наступності у формуванні основних математичних уявлень в дитячому садку і відповідних понять у школі:
- розробка змісту підготовки висококваліфікованих кадрів, здатних здійснювати педагогічну та методичну роботу з формування і розвитку математичних уявлень у дітей в усіх ланках системи дошкільного виховання;
- розробка на науковій основі методичних рекомендацій батькам щодо розвитку математичних уявлень у дітей в умовах сім'ї.
Теоретичну базу методики формування елементарних математичних уявлень у дошкільників складають не лише загальні, принципові, вихідні положення філософії, педагогіки, психології, математики та інших наук. Як система педагогічних знань вона має і свою власну теорію, і свої джерела. До останніх відносяться:
- наукові дослідження та публікації, в яких відображені основні результати наукових пошуків (статті, монографії, збірники наукових праць і т.д.);
- програмно-інструктивні документи ("Програма виховання і навчання в дитячому садку", методичні вказівки і т.д.);
- методична література (статті в спеціалізованих журналах, наприклад, в "Дошкільне виховання", посібники для вихователів дитячого саду і батьків, збірники ігор і вправи, методичні рекомендації тощо);
- передовий колективний та індивідуальний педагогічний досвід з формування елементарних математичних уявлень у дітей в дитячому садку і сім'ї, досвід та ідеї педагогів-новаторів.
Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей постійно розвивається, вдосконалюється і збагачується результатами наукових досліджень і передового педагогічного досвіду. В даний час завдяки зусиллям вчених і практиків створено, успішно функціонує і вдосконалюється науково-обгрунтована методична система з розвитку математичних уявлень у дітей. Її основні елементи - мета, зміст, методи, засоби і форми організації роботи - найтіснішим чином пов'язані між собою і взаємообумовлюють один одного. Провідним і визначальним серед них є мета, так як вона веде до виконання соціального замовлення суспільства дитячим садом, готуючи дітей до вивчення основ наук (у тому числі і математики) в школі.
Список використаних джерел
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. - 1999. - № 1.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
