116058 (617751), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

О. Духнович намагався писати такою мовою, яка була б зрозуміла простому народові підвищити освіту рідного народу. [9. 39-47].

Висновки

Олександр Духнович не був людиною загальноукраїнського, всеслов'янського чи європейського значення, але він користувався загальною повагою народу ще за життя, а після смерті його ім'я стало культом в позитивному значенні цього слова. Навколо імені О. Духновича об'єднувалися люди різних культурних, громадських, політичних та релігійних орієнтацій: москвофіли та українофіли та його просвітницька та педагогічна діяльність була пов'язана з рідним народом.

Найбільш характерною рисою О. Духновича є його працьовитість і жертовність, він працював зранку до ночі, не знаючи відпочинку, а всі свої заробітки віддавав матері-вдовиці та на громадські справи, головним чином, на заснування шкіл, культурних організацій та періодичних видань.

У Духновича сформувався певний мовний світогляд, він усвідомлював значення літературної мови для існування руського (малоруського, тобто українського) народу та його поступу. Основою руської загальнолітературної мови він вважав церковнослов'янську, яку потрібно збагачувати словами, зворотами і формами з живої мови (так сформувалася російська літературна мова), не підносячи жоден із діалектів на рівень літературної мови.

Педагог стверджує, що дитина стає особистістю, людиною тільки тоді, коли вона набуває освіту і виховання.

Олександр Духнович у своїх педагогічних ідеях стояв на позиціях традиційного українського просвітительства, вважаючи, що за рахунок поширення освіти можна значно поліпшити суспільство.

Вершиною педагогічної творчості О.В. Духновича є написання ним першого підручника з теорії і практики навчання і виховання молоді "Народной педагогии в пользу училищ й учителей сельских" у 1857 р. Цей твір став підручником практичної і теоретичної діяльності просвітителя і відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку вітчизняної педагогіки та шкільної справи.

О.В. Духнович, як і його попередник Г.С. Сковорода, вважав, що виховання має враховувати природу дитини. Він закликав учителів, батьків глибоко вивчати природні особливості дітей, виявляти сили, надані їм природою, і, не чинячи опору, сприяти всебічному їхньому розвитку: "щоб сили людські, тілесні і духовні, природою людині надані, з молодості... зберегти і удосконалювати"

Особливо педагог наполягає на врахуванні вікових особливостей і будови тіла учнів при залученні їх до фізичної і, зокрема, аграрної праці. У зв'язку з тим, що діти не однакові за природою, вони потребують індивідуального підходу, "адже від натури деякі діти схильні суттю на деякі витівки". У такому разі педагог зобов'язаний вживати засобів, якими б розвивалися бажані й гальмувалися негативні якості. При цьому Духнович застерігає вихователя від того, "щоб пристрастями тими не нашкодив, але ще примножив і збільшив в учневі такому..."

Забезпечити повноцінне тілесне і духовне зростання дітей може народна школа, головним завданням якої є виховання високоморальної, працьовитої, добродійної людини. Саме тому серцевиною педагогіки О.В. Духновича є ідея народності, яка полягає в тому, щоб виховувати - в дітях людяність, людинолюбство, доброчинність.Також мова має сприяти розумовому, моральному та естетичному вихованню дітей. Педагог вважав, що у процесі навчання діти мають засвоювати реальні знання. Сільські діти мають користатися ними у своїй праці на землі, при опануванні певними ремеслами і видами діяльності. Тобто О.В. Духнович обстоював реальні знання, але водночас дбав і про те, щоб у процесі пізнання у дітей розвивалися пізнавальні можливості. Цій меті були підпорядковані розроблені педагогом навчальні плани для першого і другого класів початкової школи, а також зміст згаданих вище підручників. Укладаючи їх, як і весь зміст початкової освіти, О.В. Духнович дотримувався дидактичних принципів: наочності, доступності та посильності, активності в навчанні, ґрунтовності та міцності знань тощо

Навчаючись у школі, діти мають засвоїти релігійну і народну мораль, яка зміцнює духовні сили.

О.В. Духнович щиро вірив у те, що шляхом поширення освіти поліпшується мораль людей, а це, у свою чергу, робить суспільство гуманнішим і веде до злагоди та згоди в ньому.

Отже, Олександр Духнович зостався в історії українознавства передусім як невтомний плугатар на ниві просвітництва, суспільно-громадської праці. Як справедливо зауважив Ю. Бача, Духнович безперечно належить до людей всеукраїнського виміру, він саме в цьому вимірі жив, творив і залишається для нас не для того, аби згадати це високе ім'я з нагоди ювілею. Такі постаті, як О.Духнович, важливі для нинішніх і прийдешніх поколінь саме тому, що на прикладах їхнього життя і діяльності маємо вчитися безкорисливо служити найвищим ідеалам рідного народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Азарова В.П. Просвітницька діяльність О.Духновича.-М.,1999.- С.98-117.

2.Армунова М.І. Педагогічні ідеї О.В. Духновича // Рад. Школ.-1987.-№3.- С. 10-14.

3.Вовк Л. Духовне відродження // Освіта.-1995-№2.-С. 16-19.

4. Ваньківський О. Духнович О. Вибране // Освіта.-1998-№1.-С. 23-43.

5.Гомоннай В.В. Антологія педагогічної думки на Закарпатті.- .-1995-№2-3-С. 16-19.

6. Глоба Л. О. Духнович та розвиок драматургії на Закарпатті //Українська література – в загальній школі .- 2003.- №7.-С 46-47.

7. Гриценка М.С. Педагогічні ідеї О.В. Духновича // Історія педагогіки — К.:Рад. Школа, 1973. — С. 184—187.

8.Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах // Закарпаття.- 2001. №5.-С. 65-70.

9.Євтух М. Видатний український педагог і просвітитель О. Духнович //Педагогіка.-1998.№2.-С 39-47.

10. 5. Зубрицький Д., Сагайдак А. Духнович О. Твори в чотирьох томах //Шлях освіти.-1998.№1.-С 34-43.

11. Мармасова О. Г. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки// Історія педагогіки — К.:Рад. Школа, 1983. — С. 229-234.

12.Машталер А.В. Педагогічні погляди О.В. Духновича // Ужгород.- 2004. №2.-С 18-34.

13.Митюров Б.Н. Развитие педагогической мысли на Украине в XVI-XVII вв. — К.:Рад. Школа, 1968. — С. 37—38.

14.Ричалкин М. О. В. Духнович - педагог і освітній діяч. - К.:Рад. Школа, 1973. — С. 111-114.

15. Ричалкин М. Олександр Духнович. Збірник матеріалів науково ї конференції // Освіта.-1995-№7 С. 23-43.

16.Сагайдак А. Духнович О. Твори в чотирьох томах //Шлях освіти.-1995.№3.-С. 22-24.

17.Скільський Д.М Морально-естетична спрямованість змісту навчальних книг // Педагогіка.2005.№4.-С. 54-59.

18.Стельмахович М.Г. До джерел історії педагогіки // Освіта. №1.-2002.-С.112-132

19.Ступок О.П. Педагогічні погляди А.В. Духновича // Совецкая педагогика.- 2003.- №5.-С. 68-77.

20.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.-К.,1979. - С. 298-300.

Характеристики

Список файлов курсовой работы