115794 (617660), страница 6
Текст из файла (страница 6)
На внутрішньому обліку зош №90 на 2003-2004 навчальні роки знаходилось дві неблагополучні сім'ї. Обидва хлопці – учні 6-А класу. В одного з дітей – лише мати, в іншого – є мати,вітчим, брат і сестра. Хлопці схильні до бродяжництва та скоєння злочинів. Школу не відвідували. У першому випадку відвідування домівки класним керівником не дало результатів – ніхто не відкрив. Тому педагоги змушені були звернутись до правоохоронних органів. Наставник разом з участковим міліціонером відвідали сім'ю. Виявилось, що хлопець вже три дні дома сам, голодний, де мати – не знає. Дитину привели до школи, нагодували. Створена комісія для експертизи житлових умов учня для подання школою заяви на позбавлення матері батьківських прав. «Додаток 5» Хлопець відстає в розвитку, тому була запропонована спеціальна розроблена допомога у навчанні. Міліція забов' язала мати контролювати відвідування сином школи, але учень не з'являвся на заняття. За рішенням Оперативної групи школа клопотала про надання дитині путівки до оздоровчого табору. Класний керівник перевіряв, чи прибув хлопець за путівкою і як його справи. В цьому випадку основна робота наставника і вчителів спрямована на нормалізацію соціального становища учня, створення сприятливих умов для подальшого виховання. Робота ускладнена небажанням матері хлопця співпрацювати зі школою. В роботу вчителя з такими дітьми мають бути залучені: шкільний психолог, соціальні служби, правоохоронні органи. Колективне виховання в таких випадках взагалі не діє, методи стимулювання і заохочення використовувати не має сенсу, радикальні міри взагалі не можна застосовувати. Основними засобами стає співбесіда, вивчення індивідуальних особливостей.
В іншому випадку дитина не відвідувала школи, бо втекла з дому. Школа подала в розшук. Була проведена бесіда з матір'ю, яка заявила, що не має впливу на сина і просила, щоб школа клопотала про позбавлення її батьківських прав. Хлопця направляли до інтернати, звідки він втікав. Після того, як його розшукали, почав з'являтись до школи, але не працював, обґрунтовуючи це тим, що мати не забезпечила його канцелярськими виробами. Основна робота – це бесіди з хлопцем та батьками, організація спілкування з представником правоохоронних органів. Іще один цікавий метод – це використання принципу врахування національних особливостей. Дійсний батько хлопця – єврей, проживає в Ізраілі. Наставником була здійснена спроба встановити контакти з єврейською общиною. Але там в допомозі хлопцю було відмовлено, бо в цій країні національність визначається за матір'ю.
В школі, де відбувалось дослідження, проводиться широка профілактична робота: два рази на рік запрошується для проведення лекції нарколог, представники правоохоронних органів та соціальної служби. З групами важких дітей, з урахуванням віку, проводяться спеціальні бесіди та заняття. Завучем з виховної роботи в старших класах був проведений експеремент: відбулись спеціальні заняття, метою яких є набуття учнями позитивних властивостей характеру, формування основних моральних цінностей у формі гри за спеціально розробленими методиками. Весь матеріал, за яким відбувались заняття, поділений на специфічні тематичні модулі. В ігрових ситуаціях та жартівливій формі показано шкода від поганих звичок. Поряд із цим переслідувалась мета створити сприятливий мікроклімат в колективі, навчити школярів правильно спілкуватись, підвищити згуртованість класу та організувати допомогу всім членам колективу, що її потребують. Ці заняття і тренінги дали позитивний результат: підвищився рівень дисципліни в класі, покращився коефіцієнт згуртованості, а найголовніше – виявлено так званих аутсайдерів і визначені напрямки встановлення зв'язків їх з лідерами. Організована допомога невстигаючим.
Але, загалом, в загальній школі використовуються основні методи та напрямки роботи з важкими учнями. Рідко спостерігається використання вчителем новаторських форм праці або творчого застосування загальних засобів.
Іще на один момент хочу звернути увагу. Це проведення бесід з важкими учнями. При виборі теми і манери спілкування необхідно неодмінно враховувати вікові особливості вихованців. Ось деякі з запропонованих тем класним керівникам та наставникам:
З молодшими підлітками (V–VI класи)
Головне завдання – формування моральної самосвідомості, відповідальності як риси особистості та навчання культурі поведінки на основі керування собою. Виховуються такі якості: відповідальність, об'єктивна самооцінка, дисципліна.
Обговорення тем з групою важких учнів: «Як вивчити свій характер», «Герої та антігерої», «Людина і обставини»
Практикум: заповнення карти самооцінки якостей особистості на основі самопізнання своїх рис характеру.
Програма виховної роботи зі старшими підлітками (VII – VIII класи)
Бесіди:
«Людська трагедія (смерть, вбивство, катастрофа, війна) або Людська драма (втрата близьких, підневільна праця тощо)»,
«Заповідь: Не роби іншим того, чого не хочеш, щоб зробили тобі»
«Людська радість»
«Знайди себе раніше, ніж почнеш шукати щось інше»
Практикуми:
тестування, тренінги з питань підготовки до життєво важливих ситуацій.
В старших класах для важких учнів в рамках навчального плану організується трудова діяльність, в процесі якої вони набувають практичні вміння та певні риси особистості.[5]
Таким чином в цьому пункті визначено основні особливості і напрямки роботи сучасних вчителів з учнями, що підпадають під визначення важких. Але як було вказано вище, не завжди дії педагогів приводять до бажаних результатів. Тому неодмінно треба ознайомитись з наступним пунктом роботи: в які соціальні служби можете звернутись по допомогу ви і ваши вихованці.
2.3 Проблеми безпритульності і соціальні служби по боротьбі з дитячою злочинністю
За місцем проживання "важкі діти" розподілялися таким чином: мешканці Києва і Київської області 609, інших регіонів України - 296, країн СНД- 9. Подібне пропорційне відношення цих явищ і в інших притулках. [1, c.144]
Потрапили в притулок внаслідок: конфліктів у сім'ї, конфліктів у школі, бродяжництва й бездоглядності, жебракування, конфліктів з однолітками, зазнали сексуального або фізичного насильства, загубилися чи були підкинуті, внаслідок порушення житлових прав, вилучені з сім'ї, особистого звернення.
Майже всі діти, які потрапили до притулку, мають статус педагогічно занедбаних, їхній психофізичний стан послаблений, рівень самооцінки низький, спільною рисою для них усіх є порушення норм соціалізації.
Основною метою профілактичної, корекційно-виховної роботи є: виховання у підлітків любові до себе, до людей, до навколишнього світу; розвиток елементарних навичок гігієни, самообслуговування, культури харчування, спілкування та поведінки; сприяння особистісному зростанню неповнолітніх; боротьбі з негативними звичками й головними вадами в розвитку особистості, таких як тривожність, імпульсивність, агресивність, асоціальна поведінка.
Профілактична, корекційно-виховна робота здійснюється на основі індивідуального підходу з урахуванням віку й ступеня розвитку неповнолітніх.
Педагоги використовують прийоми активізації інтелектуальної та емоційної сфери, застосовують такі форми роботи, як бесіди, творча діяльність, малювання, виготовлення альбомів, плакатів, колажів, проведення вікторин, конкурсів, рингів, складання казок.
З 2001 року в Києві працює медико-оздоровчий соціально-реабілітаційний центр, метою функціонування якого є комплексна медико-оздоровча, соціально-психологічна, педагогічна реабілітація й розвиток життєвої компетентності вихованців. Педагогу необхідно знати про існування і роботу центру, щоб більш поширено допомогти своїм вихованцям.
Основні завдання центру:
створення сприятливих умов, максимально наближених до домашніх, для організації життя й розвитку вихованців;
забезпечення соціальних потреб неповнолітніх у своєчасній кваліфікованій медичній, навчально-виховній, психологічній допомозі;
створення умов для формування соціально-адаптивної та соціально-продуктивної особистості;
- забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня (у школі І - III ст.);
- розроблення та втілення в практику інноваційного змісту, форм і методик навчально-виховного, соціально-психологічного та лікувально-оздоровчого реабілітаційних процесів.
Дослідження причин направлення дітей до цього центру, показало, що такими є:
труднощі виховання дітей в неповних сім'ях - 23%;
низький матеріальний рівень життя - 17%;
нерозуміння між дітьми та батьками - 15%;
алкоголізм батьків - 10%;
проблема емоційного навантаження в багатодітних сім'ях - 8%;
конфлікти між батьками як чинник невротизації дитини - 5%;
байдужість до проблем дитини, недостатність уваги з боку батьків - 5%;
втеча з дому з вини батьків - 3%;
ігнорування дітьми батьків, як дорослих - 3%;
стресовий стан, що пов'язаний зі смертю близьких родичів - 6%;
негативний емоційний стан, що пов'язаний з розлученням батьків - 5%; [1, c.145-146]
У Києві також відкриті два благодійних реабілітаційних центри для неповнолітніх: "Дитяча надія" МФБ "Варнава" і "Отчий дім".
Для виявлення неповнолітніх, схильних до жебракування, токсикоманії, проституції, алкоголю, наркотиків, а також дорослих, що втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, щомісячно районні служби у справах неповнолітніх складають графік і спільно з відділами кримінальної міліції у справах неповнолітніх, відділами освіти, педагогами- організаторам й роботи з дітьми та підлітками за місцем проживання, дільничними інспекторами, працівниками ЖЕКів проводять акції "Діти вулиці", "Підліток", "Вокзал". При проведенні зазначених заходів з адміністрацією приймальників-розподільників для неповнолітніх та притулків для неповнолітніх узгоджують питання про кількість вільних місць для дітей.
Велике значення в роботі з дитячою бездоглядністю й безпритульністю мають профілактичні заходи. Найефективніші з них, на мій погляд, такі:
систематичне виявлення й діагностика девіантної поведінки;
психолого-педагогічна корекція важковиховуваних учнів;
освітньо-виховна робота серед школярів (шкода наркотичних речовин, статеве виховання, правильне висвітлення безпритульності і тієї шкоди, якої вона завдає дитині, введення предмета валеології);
співпраця вчителів і батьків;
організація дозвілля дітей;
проведення соціально-психологічних і соціально-педагогічних програм з запобігання девіантній поведінці підлітків;
виявлення груп бездоглядних учнів;
прогнозування шкільним психологом контингенту дітей, які можуть в майбутньому приєднатися до "дітей вулиці".
Перехід до нової освітньої програми доцільний у зв'язку з новими ринковими відносинами, потребами на ринку праці. Отримавши освіту, дитина повинна бути запитана та мати можливість реалізувати себе як особистість. Тобто як навчання, так і виховання повинні відповідати потребам сьогоднішнього і навіть завтрашнього дня. Це потрібно для того, щоб у майбутньому теперішнє покоління не залишилося "за лаштунками життя".
Організація роботи з безпритульними має враховувати такі умови:
кількість, стать і вік безпритульних;
психофізичний стан;
бажання безпритульного набувати вмінь і навичок у певному виді праці;
соціально-економічне становище місцевості та переважний вид праці;
перспективи розвитку господарства даної місцевості для визначення потрібної кількості робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій.
Іще одна проблема сучасності - організація виробничої праці підлітків гальмується нерозвиненістю ринку й безробіттям у країні, коли навіть висококваліфіковані спеціалісти не мають роботи.
З батьками, які перебувають на обліку, треба проводити профілактичну роботу (бесіди, обстеження житлово-побутових умов «додаток 6», подання психологічної, інформаційно-методичної та гуманітарної допомоги), що має на меті поліпшення становища в даній сім'ї. Якщо така профілактична робота мас позитивний результат, то тоді відпадає потреба в застосуванні до батьків адміністративних заходів, якщо ж ні, служби у справах неповнолітніх мають зібрати матеріали як крайній захід, коли всі можливі методи впливу не дали бажаних результатів, подати позивні заяви до суду про позбавлення батьківських прав або відібрання в батьків дітей без такого позбавлення.
У Києві зайнятість неповнолітніх організовується відповідно до комплексної програми "Молодь міста Києва на 2001-2005 роки" та Київської міської програми "Зайнятість населення на 2002-2004 роки".
Робота з неповнолітніми охоплює різні напрямки. Пріоритетними серед них є: контроль за умовами праці неповнолітніх на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності; направлення до центрів зайнятості з метою працевлаштування, навчання на курсах підвищення кваліфікації або перекваліфікації та для роботи на тимчасових робочих місцях у літній період.
Гарантії працевлаштування неповнолітніх забезпечуються бронюванням робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях міста. Наприклад, на 2003 рік райдержадміністрації ухвалили квоти для неповнолітніх, які в загальній сумі становлять 330 робочих місць, з них для випускників загальноосвітніх шкіл та ПТУ - понад 200, для підлітків, які залишилися без піклування батьків - 22, 15-річним підліткам - 19, звільненим з місць відбуття покарання - 42 робочих місця.
Тим неповнолітнім, які перебувають на обліку, також пропонують усякі варіанти тимчасових та громадських робіт. Проте, така робота, як правило, не влаштовує неповнолітніх.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
