115535 (617566), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

— прагнути розширити власний діапазон різних засобів спілкування шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, організації простору, візуального контакту) і самоконтролю зовнішньої техніки;

— домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки було органічно пов'язане з внутрішнім переживанням як логічне продовження педагогічного завдання, думки й почуття вчителя.

Висновки

Отже, на шляху до морально-духовного та фізичного самовдосконалення педагог має дотримуватися таких принципів:

Комплексність – необхідність відпрацьовувати всі елементи зовнішності в комплексі, оскільки на тлі однобоких зрушень одразу чітко будуть помітні недопрацювання в іншому аспекті. Наприклад, учитель, що дбає про свій зовнішній вигляд, отримує прекрасні результати (елегантний костюм, зачіска до лиця, майстерний макіяж тощо). Водночас, якщо він не володіє своїм голосом (говорить голосно або дуже тихо), то досить швидко зачарування вчителем розсіюється.

Індивідуалізація (індивідуальний стиль, імідж, своєрідність жестикуляції, міміки, голосу, постави, тобто все те, що відрізняє одного вчителя від іншого).

Самовдосконалення. Не зупиняючись на досягнутому, постійний крок уперед, до вершин майстерності.

Дотримання постійності у вияві ознак учительської зовнішності. Іншими словами, взявши на себе роль вихователя, педагог пам'ятає про це щохвилини і демонструє її через свою зовнішність незалежно від того, чи знаходиться він у безпосередньому контакті з учнями чи ні.

Дотримання професійної культури (інтелігентність, педагогічна етика, толерантність, педагогічний такт, емоційна стійкість, нездатність зашкодити психіці дитини поглядом, жестом, мімікою, тоном мовлення та ін.).

Концентричність. Передбачає, що кожне нове вміння, яке розвиває вчитель і яке поступово трансформується у звичку, має базуватися на попередніх знаннях, уміннях і навичках та перебувати у безпосередньому зв'язку.

Активність полягає в тому, що процес самовдосконалення — наслідок власної активності та ініціативи.

Цілісність — означає перехід від роботи з елементами із системними компонентами і системою в цілому. Вдосконалюючи складник зовнішності, вчитель паралельно вдосконалює техніку саморегуляції, взаємодії з учнями, застосовуючи набуті вміння на практиці. Це дає змогу підняти рівень педагогічної техніки в цілому, що, безумовно, вплине на рівень зростання педагогічної майстерності.

Єдність особистісного і дійового, що передбачає самовдосконалення в умовах певної діяльності особистості. Без цього неможливо отримувати нові імпульси розвитку (генеральна ідея педа­гогічної майстерності, за словами Е.С.Барбіної, — дослідника феномена педагогічної майстерності).

Перспективність — бачення близької і далекої перспективи, робота на завтрашній день, що стимулює сьогоднішню діяльність щодо самовдосконалення.

Вчитель-професіонал не лише учить інших, але і сам постійно вчиться, удосконалюючи майстерність. Якщо він не поповнюватиме свої знання, то настане час, коли нічого буде віддавати іншим. Не-переривчаста освіта, таким чином, є характерною особливістю педагогічної професії. Такі, на наш погляд, істотні особливості педагогічної професії. Уважний і прискіпливий читач небезпідставно відмітить, що ті особливості педагогічної професії, про які тільки що говорилося, властиві і представникам деяких інших професій. Так, гуманізм властивий і педагогові, і лікарю; багатофакторность діяльності — агрономові; віддаленість результатів діяльності в часі — лісоводові. Не випадково професію педагога порівнюють з багатьма іншими, наприклад, професією архітектора, садівника, артиста, інженера, капітана далекого плавання і тому подібне, підкреслюючи окремі межі і деякі особливості, в чомусь що їх зближують. Але це лише підтверджує думку про різносторонній і, між тим, — специфічному, самобутньому характері педагогічної діяльності. І всі ці порівняння є не що інше, як художній образ багатогранної професії педагога, вчителя.

Список використаної літератури

1. Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / О.С. Прокопова; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. — К., 2003. — 20 с.

2. Болтівець С.І. Формування психогігієнічної позиції педагога // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 8. - С. 45-48.

3. Виленский М.Я. Физическое воспитание в целостной системе профессиональной готовности выпускника высшей школы // Здоровый образ жизни и физическая культура студентов: социологические аспекты. – Москва-Харьков, 1990.- №1. – С.65-70

4. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття// Освіта України. –2002. –28 грудня.

5. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. –К.:Знання, 2007. –477с.

6. Лосский Н.О. Условия абсолютного добра.– М., 1949. –382с.

7. Макаренко A.C. Про мій досвід // Твори: В 7 т. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 246.

8. Профессиональные функции педагога, особенности его профессии. http://paidagogos.com/?p=61

9. Пятков В.В. Формирование мотивационно-ценностного отношения студентов к физической культуре (на материалепедвузов): Дис…канд. пед. наук. – Сургут, 1999. – 184с.

10. Реализация оздоровительной функции образования: проблеми теории и практики. - Донецк: Каштан, 2008. - 168 с.

11. Словник української мови: В 11 т. — К.: Наук, думка, 1979. — Т. 10. —с. 108.

12. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. - К., 1987. - 544 с.

13. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5т. –Т.2. –К. Рад.шк.,1976. –С.341.

14. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання // Вибр. пед. твори: У 2 т. — К.: Рад. шк., 1983. — Т. 1. — С. 193.^.

Характеристики

Список файлов курсовой работы