115507 (617555), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Від негативних наслідків необґрунтованого ігнорування методів, організаційних форм і засобів навчання в рамках традиційної методики викладання математики та надмірної, методично невиправданої, комп’ютеризації навчального процесу застерігає З. Слєпкань: “Запровадження нових інформаційних технологій навчання не повинно бути самоціллю. Воно має бути педагогічно виправданим, розглядатись передусім з погляду педагогічних переваг, які воно може забезпечити порівняно з традиційною методикою навчання” [5,c.28].
Від занадто широкого й методично невиправданого застосування комп’ютера в навчальному процесі застерігає О. Вербицький: “Необхідно перш за все визначити конкретні цілі та зміст навчання у комп’ютерному варіанті. Якщо виявиться, що цілі можуть бути досягнуті за допомогою традиційних, надійних, звичних для викладача і студентів засобів, то краще за все звернутися саме до них. Для комп’ютерного навчання доцільно відбирати лише той зміст, розробка та засвоєння якого не може обійтися без електронно-обчислювальних машин" [5, с.37].
За думкою О. Співаковського [5], використання нових інформаційних технологій навчання у вищому навчальному закладі, крім сприяння досягненню основних, запланованих цілей навчання у конкретній предметній галузі, сприяє досягненню і додаткових цілей навчання: формуванню в майбутнього вчителя позитивного ставлення до нових інформаційних технологій навчання, переконаності в ефективності цих технологій навчання, практичному засвоєнню методів навчання в умовах нових інформаційних технологій навчання. Студенти долають психологічний бар’єр між традиційними формами, методами й засобами навчання і навчанням із застосуванням комп’ютерних засобів набагато швидше, ніж учителі, що вже мають досвід роботи традиційними методами.
В. Клочко [5] виділяє такі характерні відмінності традиційної освіти й сучасних вимог до технології навчання, на яких ґрунтується підхід до побудови методичної системи навчання на базі нових інформаційних технологій:
1) традиційна система навчання готувала фахівців до умов виробництва, яке вже функціонувало, завданням сучасної системи освіти є підготовка фахівців до маловідомих умов;
2) у традиційній системі освіти домінує технократичний підхід з прагматичними цілями. У сучасних умовах виникає необхідність гуманітаризації освіти;
3) традиційна система освіти орієнтувалась на стійку систему знань, умінь і навичок. Таким чином, необхідні еквіваленти елементів знань, які були б стійкими відносно зміни умов виробництва;
4) традиційна система освіти була в основному спрямована на репродуктивну діяльність, творча компонента була присутня у незначній мірі. Сучасні умови виробничої діяльності потребують творчих фахівців, які мислять нестандартно;
5) традиційна технологічна діяльність орієнтувалась на статичну картину світу. Нова картина світу, в якому буде працювати фахівець, невідома.
На думку М. Голованя [5], інформаційно-комунікаційні технології навчання мають якісні відмінності від традиційних технологій. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій не є простим придатком до існуючих методичних систем навчання, вони вносять суттєві корективи в усі компоненти методичної системи (мету, зміст, методи, засоби та організаційні форми навчання). Інформаційно-комунікаційні технології навчання мають також суттєві відмінності між собою, зумовлені тим, що в їх основу закладено різні теоретичні засади, а також тим, що за допомогою таких технологій реалізуються різні функції навчання, і реалізуються вони по-різному.
Доцільність та ефективність використання інформаційної технології в навчальному процесі педагогічного вищого навчального закладу нерозривно пов’язані з поняттям інформаційної культури.
Формування інформаційної культури педагогів - це насамперед формування системи знань, навичок та вмінь, які необхідні педагогам для використання інформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності. Зміст інформаційної культури для педагогів має свою специфіку. Невід’ємним компонентом цього змісту є психолого-педагогічні особливості застосування комп’ютера у навчанні.
Найважливішим компонентом інформаційної культури є формування вміння практичного використання комп’ютера при розв’язуванні практичних задач. Для працюючих у системі освіти, як загальної, так і професійної, основи інформаційної культури виступають важливою частиною не лише загальноосвітньої, але й професійної підготовки. Мова йде не тільки про формування у студентів уміння розв’язувати різноманітні задачі за допомогою комп’ютера, а й про вміння навчити майбутніх учнів використовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі власної навчально-пізнавальної діяльності.
У процесі формування інформаційної культури вчителів доцільно розкрити роль комп’ютера у справі розв’язування завдань виховання та розвитку особистості учнів. Цей аспект загальної підготовки вчителів має виняткове значення, оскільки багато з них і досі вважають комп’ютерну техніку в школі тільки засобом розв’язування математичних задач та проведення різноманітних обчислень.
У процесі формування інформаційної культури майбутні педагоги повинні зрозуміти, що комп’ютер сприяє формуванню в того, хто навчається, рефлексії своєї діяльності [7]. Рефлексія - одна з форм самосвідомості, яка орієнтована на осмислення людиною своєї діяльності, усвідомлення своєї особистості, а також діяльності і особистості своїх партнерів. Можна виділити такі види рефлексії: інтелектуальну і особистісну. Перша з них спрямована на осмислення власної діяльності, друга - на осмислення самого себе, властивостей і якостей характеру, усвідомлення власного “Я". Крім того, можна виділити міжособистісну рефлексію, яка за своїм змістом збігається з інтелектуальною або з особистісною, але відрізняється тим, що спрямована на іншу людину. Формування рефлексії - одна з найважливіших навчальних цілей. Пізнання самого себе, своєї діяльності є необхідною передумовою формування навчальної діяльності. Особистісна рефлексія є засобом адекватної самооцінки й виступає необхідною передумовою самоконтролю, самовиховання в широкому смислі слова, визначення свого місця в житті. Нові можливості у формуванні в студентів інтелектуальної рефлексії з’являються перш за все завдяки тому, що використання комп’ютера надає можливість наочно представити студентам, до чого призводить кожна їх дія.
Систематичне і педагогічно доцільне використання під час аудиторних занять мультимедійних засобів сприяє вдосконаленню сенсомоторної сфери студентів, розвиває їх зорову і слухову чутливість, формує вміння сприймати, розвиває спостережливість. Поряд із цим використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвитку перцептивної уваги. Окремі властивості зорових і слухових подразників та їх комплексний вплив на психіку людини обумовлюють виникнення мимовільної уваги, її стійкості та зосередженості. Використання комп’ютерних засобів навчання дозволяє збільшити обсяг аудіовізуальної інформації для засвоєння студентами, що у свою чергу сприяє розвитку їхнього мислення, формує систему розумових дій, здатність до самостійної творчої роботи.
При визначенні ефективності будь-якої методики навчання необхідно враховувати особливості психічних процесів кожного студента, а саме: особливості мислення, властивості пам’яті, окремих аналізаторів (слух, зір), а також характер і волю. Без урахування зазначених факторів неможливо досягнути засвоєння студентами навчального матеріалу у повному обсязі. За допомогою комп’ютера педагог має можливість матеріалізувати деякі абстрактні властивості реальних об’єктів, чим сприяє підвищенню доступності навчального матеріалу для засвоєння студентами. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі виступає своєрідним каталізатором, який призводить до якісних змін системи освіти в цілому, у тому числі і в змісті навчання. За допомогою комп’ютера вдається зробити доступним багато з того, що протягом тривалого часу вважалося недоступним унаслідок своєї абстрактності. Зокрема, з’являється можливість наочно представити студентам навчальний матеріал, який охоплює різні сфери життя та діяльності людини.
Проаналізувавши наукову, методичну, психолого-педагогічну літературу, досвід НПУ імені М.П. Драгоманова та інших провідних педагогічних вищих навчальних закладів України з проблеми використання інформаційно-комунікаційних технологій загалом у навчальному процесі, існує перелік вимог до інформаційно-комунікаційних технологій:
1) комплексність та універсальність;
2) простий, зрозумілий, україномовний інтерфейс;
3) простота і надійність у використанні, сумісність із периферійними пристроями з метою надання звукового супроводу, можливості друку тощо;
5) компонентність у реалізації основних функцій (компонента, за означенням О. Співаковського [5], - це абстрактна одиниця, яка може використовуватися при виконанні певної визначеної роботи, тобто мати визначені обов’язки. Компонента повинна мати невеликий набір чітко визначених пунктів і бути пов’язаною з іншими компонентами настільки слабко, наскільки це можливо);
6) програмний продукт має містити увесь спектр понять, операцій і функцій, вільне оперування якими передбачено змістом навчальної дисципліни;
7) використання програмного продукту не повинне передбачати наявності у користувача ґрунтовних знань з програмування та володіння ним термінологією, не характерною для даної сфери діяльності людини.
Слід зазначити також про доцільність надання переваг вітчизняним програмним продуктам з метою уникнення правових протиріч із законодавством України щодо визнання авторських прав на інтелектуальну власність.
На сьогоднішньому етапі розвитку суспільних та економічних відносин інформаційно-комунікаційні технології в повній мірі можна вважати невід’ємною частиною навчального процесу. Комп’ютер поступово перетворюється на своєрідний вимірювач ефективності обраних навчальних стратегій. Оскільки вже сьогодні певний базовий рівень інформаційної культури вимагається від кожного члена суспільства, то вміння використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій набуває виняткового значення щодо політехнізації навчання та загальної підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності.
Впровадження комп’ютера у навчальний процес вищого навчального закладу не повинне спрямовуватись на поступове обмеження впливу й ролі викладача, його місця і значення у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів. Педагог був і залишається ключовою ланкою навчально-педагогічного процесу, і останній завжди буде йому підпорядкованим і ним керованим.
3. Місце дисципліни землевпорядне проектування у підготовці інженерів-землевпорядників
Дисципліна "землевпорядне проектування" займає одне з ведучих місць в навчальному плані підготовки фахівців спеціальності 7.070904 "Землевпорядкування та кадастр". Вона, спираючись на об'єктивні економічні закони, систему соціально - економічних та екологічних заходів, спрямованих на реалізацію положень земельного законодавства, розробляє методологію і методику ефективного і раціонального використання та охорони земель на різних категоріях, видах і типах землекористування, адміністративно-територіальних утворень, по регіонах і країні в цілому.
У ході вивчення дисципліни викладаються закономірності і конкретні методичні рекомендації по розробці і обґрунтуванню проектних рішень по створенню і вдосконаленню організації території адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, територіальній організації сільськогосподарського та інших виробництв відповідно до умов різних регіонів країни і форм власності на землю.
Мета курсу полягає у вивчення закономірностей організації використання землі, як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, прискорення темпів росту продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного процесу і раціонального використання землі, трудових і фінансових ресурсів, професійній і екологічній підготовці інженера-землевпорядника [9].
В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати методику техніко-економічного обґрунтування організації території адміністративно територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, складання схем і проектів землеустрою, володіти методами наукових досліджень, різними способами організації території, формуванням правового режиму землекористування, створенням сприятливого середовища і поліпшенням природних ландшафтів, розробкою системи заходів зі збереження, відновлення і поліпшення родючості ґрунтів, попередженню деградації земель від негативних явищ.
Дисципліна "Землевпорядне проектування", на вивчення якої типовим навчальним планом відведено 486 год., в т. ч. аудиторних занять 340 год. Викладається на III і IV курсах в системі всіх інших дисциплін навчального плану. Програма курсу охоплює два види землеустрою: територіальний землеустрій, внутрішньогосподарський землеустрій.
Курс "Внутрішньогосподарський землеустрій" (четвертий курс) передбачає навчити теоретичним і практичним навикам організації угідь і сівозмін на території сільськогосподарських підприємств і господарств, проводити екологічну та економічну оцінку запроектованим заходам, формування витягів для бізнес-плану [9].
4. Методика та зміст практичного заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території"
Практичне заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території" відноситься до розділу дисципліни "Внутрігосподарський землеустрій існуючих сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань та створених нових", передбачає проведення студентами агроекологічної типізації земель, виявлення коефіцієнту екологічної стабільності території шляхом виконання практичної роботи "Визначення ступеня екологічної стабільності території" за індивідуальними планами землекористувань.
Методика проведення практичного заняття включає такі етапи:
1. Підготовчий, під час якого учні знайомляться з метою практичного заняття, отримують завдання та вимоги щодо представлення результатів проведеної роботи;
2. Змістовно-організаційний, під час якого відбувається навчальна діяльність, що передбачена планом даного заняття;
3. Підсумковий, під час якого проводиться звітування учнів щодо виконаної роботи, перевірка набутих знань і вмінь, підведення підсумків практичного заняття.
При проведенні заняття забезпечуються такі міжпредметні зв’язки: Земельне право, Геоінформаційні системи у землевпорядкуванні, Основи землеустрою.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
