115083 (617413), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

б) енергетичний обмін між техносферою і біосферою;

в) світ природи як духовна цінність;

г) взаємозв'язок природних умов та розвитку суспільства.

Зміст екологічної освіти в сфері формування екологічних уявлень спрямовано на стимуляцію психологічного входження особистості у світ природи.

У сфері формування суб'єктивного відношення до природи зміст екологічної освіти полягає в розвитку цього відношення у школярів. Критерієм сформованості ставлення до природи є високі показники всіх параметрів. Найбільш педагогічне значення має формування суб'єктної модальності відносин до природи.

У сфері формування стратегій і технологій екологічної діяльності зміст екологічної освіти полягає в оволодінні школярами уміннями і навичками:

а) естетичного освоєння природних об'єктів;

б) одержання наукової інформації про світ природи;

в) взаємодії з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища;

г) природокористування в природному середовищі;

д) природоохоронної діяльності.

В процесі навчання даним технологіям формуються непрагматичні стратегії екологічної діяльності.

2 ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ

Історія людства нерозривно пов'язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною переросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчатися дбайливо відноситися до природи вони знищать себе. А для цього треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання треба з молодшого шкільного віку, тому що в цей час отримані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання.

Екологічне виховання - складова частина морального виховання. Тому під екологічним вихованням треба розуміти єдність екологічної свідомості і поведінки, гармонійної з природою. На формування екологічної свідомості впливають екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються на уроках природознавства.

Визначаючи сутність екологічного виховання можна виділити, по-перше: особливості цього процесу:

- східчастий характер:

а) формування екологічних уявлень;

б) розвиток екологічної свідомості і почуттів;

в) формування переконань у необхідності екологічної діяльності;

г) вироблення навичок і звичок поведінки на природі;

д) подолання в характері учнів споживчого відношення до природи;

- тривалість;

- складність;

- стрибкуватість;

- активність;

по-друге: величезне значення психологічного аспекту, що містить у собі:

1) розвиток екологічної свідомості;

2) формування відповідних потреб, мотивів і установок особистості;

3) вироблення моральних, естетичних почуттів, навичок і звичок;

4) виховання стійкої волі;

5) формування значимих цілей екологічної діяльності.

2.1 Ціль екологічного виховання

Ціль екологічного виховання - формування відповідального відношення до навколишнього середовища, що будується на базі екологічної свідомості. Це припускає дотримання моральних і правових принципів природокористування і пропаганду ідей їх оптимізації, активну діяльність по вивченню й охороні природи своєї місцевості.

Відповідальне відношення до природи - складна характеристика особистості. Вона означає розуміння законів природи, що визначають життя людини, виявляється в дотриманні моральних і правових принципів природокористування, в активній творчій діяльності по вивченню й охороні середовища, пропаганді ідей правильного природокористування, у боротьбі з усім, що згубно відбивається на навколишньому середовищі.

Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозалежної наукової, моральної, правової, естетичної та практичної діяльності учнів, спрямованої на вивчення і поліпшення відносин між природою і людиною.

Критерієм сформованості відповідального відношення до навколишнього середовища є моральна турбота про майбутні покоління.

2.2 Задачі екологічного виховання

Ціль екологічного виховання досягається в міру рішення в єдності наступних задач:

освітніх - формування системи знань про екологічні проблеми сучасності і шляхи їхнього подолання;

виховних - формування мотивів, потреб і звичок екологічно доцільного поводження і діяльності, здорового способу життя;

розвиваючих - розвиток системи інтелектуальних і практичних умінь по вивченню, оцінці стану і поліпшенню навколишнього середовища своєї місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності по охороні навколишнього середовища:

- інтелектуального (здатності до аналізу екологічних ситуацій);

- емоційного (відношення до природи як до універсальної цінності);

- морального (волі і наполегливості, відповідальності).

2.3 Зміст екологічного виховання

Зміст екологічного виховання містить у собі систему норм, що випливають з ціннісних орієнтацій. Система цінностей виходить з розуміння унікальності і самоцінності природи. При цьому людина розглядається як частина природи, а при характеристиці природи підкреслюється її багатобічна цінність для людини.

Зміст екологічного виховання засвоюється учнями в їхній різній діяльності. Кожна з форм організації навчального процесу стимулює різні види пізнавальної діяльності учнів:

- самостійна робота з різними джерелами інформації дозволяє нагромадити фактичний матеріал, розкрити сутність проблеми;

- гра формує досвід прийняття доцільних рішень, творчі здібності, дозволяє внести реальний вклад у вивчення і збереження місцевих екосистем, пропаганду цінних ідей.

2.4 Методи екологічного виховання

На перших етапах найбільш доцільні методи, що аналізують і коректують сформовані в школярів екологічно ціннісні орієнтації, інтереси і потреби. Використовуючи їхній досвід спостережень і природоохоронної діяльності, вчитель у ході бесіди за допомогою фактів, цифр, суджень викликає емоційні реакції учнів, прагне сформувати в них особисте відношення до проблеми.

На етапі формування екологічної проблеми особливу роль відіграють методи, що стимулюють самостійну діяльність учнів. Завдання і задачі спрямовані на виявлення протиріч у взаємодії суспільства і природи, на формування проблеми і народження ідей про шляху її рішення з урахуванням концепції досліджуваного предмета. Стимулюють навчальну діяльність дискусії, що сприяють прояві особистого відношення учнів до проблем, знайомству з реальними місцевими екологічними умовами, пошукові можливостей їхнього рішення.

На етапі теоретичного обґрунтування способів гармонійного впливу суспільства і природи вчитель звертається до розповіді, що дозволяє представити наукові основи охорони природи в широких і різнобічних зв'язках з урахуванням факторів глобальних, регіональних, локальних рівнів. Пізнавальна діяльність стимулює моделювання екологічних ситуацій морального вибору, що узагальнюють досвід прийняття рішень, формують ціннісні орієнтації, розвивають інтереси і потреби школярів. Активізується потреба у вираженні естетичних почуттів і переживань творчими засобами (малюнок, розповідь, вірші і т.п.). Мистецтво дозволяє компенсувати переважну кількість логічних елементів пізнання. Властивий мистецтву синтетичний підхід до дійсності, емоційність особливо важливі для розвитку мотивів вивчення й охорони природи.

Засобом психологічної підготовки школярів до реальних екологічних ситуацій виступають рольові ігри. Вони будуються з урахуванням специфічних цілей предмета.

Ряд методів має універсальне значення. Кількісний експеримент (досвіди по виміру величин, параметрів, констант, що характеризують екологічні явища; експериментальне вивчення екологічної техніки, технології; досвіди, що ілюструють кількісне вираження екологічних закономірностей і т.п.) дозволяє успішно формувати структурні елементи екологічного знання і відношення до них як особисто значимим.

Прагнучи викликати в школярів емоційні реакції, показати непривабливість безвідповідальних дій, учитель використовує приклад і заохочення. Покарання - це крайній, винятковий захід впливу на учнів. Якщо дані методи виховання будуть використовуватися на потрібному етапі навчання, з урахуванням психологічної підготовленості учнів і з урахуванням природних умов, то вчитель може сформувати екологічно грамотну і виховану особистість.

2.5 Екологічне виховання на уроках природознавства

Як відомо, виховання в широкому змісті слова - це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж - це процес взаємодії вчителя й учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

На уроці вирішуються три задачі:

- освітня;

- виховна;

- розвиваюча.

Тому урок дає більше можливостей для виховання у учнів нового відношення до природи, заснованого на гуманізмі.

Щоб екологічне виховання не було необґрунтованим, обов'язково потрібно формування екологічної свідомості. Екологічно утворена особистість, знаючи яку шкоду природі приносять ті або інші дії, формує своє відношення до цих дій і вирішує для себе питання про їхню правомірність. Якщо людина екологічно вихована, то норми і правила екологічної поведінки будуть мати під собою тверду основу і стануть переконаннями цієї людини. Ці уявлення розвиваються в учнів у курсі "Ознайомлення з навколишнім світом" (1 клас, I - IV). Однак найбільш повний розвиток вони, звичайно, повинні одержувати в курсі "Природознавство".

Тут, на доступному учнем рівні, розглядаються зв'язки між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою і людиною. Через пізнання даних зв'язків і відносин учні вивчають навколишній світ і в цьому їм також допомагають екологічні зв'язки. Їхнє вивчення сприяє розвиткові логічного мислення, пам'яті, уяви, мови.

Постійна увага вчителя до розкриття екологічних зв'язків значно підвищує інтерес учнів до предмета. При описовому ж вивченні курсу інтерес у школярів поступово знижується, це відбувається неминуче, навіть у тому випадку, якщо вчитель залучає цікаві факти, загадки, прислів'я і т.д., оскільки теоретичний рівень матеріалу залишається, власне кажучи, незмінним. Якщо ж при вивченні природознавства розкриваються різноманітні і досить складні зв'язки, що існують у природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні задачі, поставлені перед учнем, ускладнюються і це сприяє розвиткові інтересу.

Дуже велике значення має розкриття зв'язків між людиною і природою. Причому, людина розглядається як частина природи, вона існує всередині природи і невіддільна від неї. Зв'язок між людиною і природою виявляється, насамперед, у тій різноманітній ролі, що природа грає в матеріальному і духовному житті людей. Разом з тим вони виявляються й у зворотному впливі людини на природу, що у свою чергу може бути позитивним (охорона природи) і негативним (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин і інше). Матеріал про екологічні зв'язки повинний бути обов'язковим елементом змісту як уроку вивчення нового матеріалу, так і узагальнюючого уроку.

Одержуючи визначену систему знань на уроках "Природознавство", учні також можуть засвоїти норми і правила екологічної поведінки в природі, тому що через екологічну освіту виховується відповідальне відношення до природи. Але норми і правила поведінки будуть погано засвоєні, якщо не будуть враховуватися умови екологічного виховання.

2.6 Умови екологічного виховання

Перша найважливіша умова - екологічне виховання учнів повинне проводитись в системі, з використанням місцевого краєзнавчого матеріалу, з урахуванням наступності, поступового ускладнення і поглиблення окремих елементів.

Друга неодмінна умова - треба активно залучати школярів у посильні для них практичні справи по охороні місцевих природних ресурсів.

Таких справ дуже багато:

- внутрішнє і зовнішнє озеленення школи, скверу;

- догляд за квітниками;

- шефство над лісовими ділянками там, де ліс знаходиться близько від школи;

- збір плодів і насінь лугових і деревинно-чагарникових рослин;

- охорона і підгодівля птахів;

- шефство над пам'ятниками природи в ході вивчення рідного краю тощо.

Таким чином, виховання, засноване на розкритті конкретних екологічних зв'язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки в природі, що будуть усвідомленими й осмисленими переконаннями кожного учня.

Характеристики

Список файлов курсовой работы