115021 (617392), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

в) відношення суб'єкта (суб'єктів) до предмета розмови;

г) умови мовленнєвого акту.

Навчальні комунікаційні системи створюються на уроці за допомогою вербальних і різних вербальних аудіовізуальних засобів. Вони повинні стимулювати мотивацію навчання, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання якнайкраще виконати завдання.

Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість. Мовлення, як правило, емоційно забарвлене, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні тощо. Справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення та ін.

Іншою визначальною рисою діалогічного мовлення є його спонтанність.

Відомо, що мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється мовленнєвою поведінкою партнера. Саме тому діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це й зумовлює спонтанність, непідготовленість мовленнєвих дій, потребує досить високого ступеня автоматизованості й готовності до використання мовного матеріалу.

Діалогічне мовлення має двосторонній характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера. Іншими словами, обмін репліками не може здійснюватися без вза­ємного розуміння, яке відбувається через аудіювання. Отже володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності. Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати його до продовження розмови.

Розглянемо питання структури діалогу.

Будь-який діалог складається з окремих взаємопов'язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називають реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності — від однієї до кількох фраз. В діалозі вони тісно пов'язані одна з одною - за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв'язок має місце між суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю. Діалогічна єдність є одиницею навчання діалогічного мовлення.

Перша репліка діалогічної єдності завжди ініціативна (її називають ще реплікою-спонуканням або керуючою реплікою). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукан­ня до наступного.

Приклад 1.

Англ.. Peter: What would you like to eat, Edith?

Edith: A meat sandwich.

Нім. Martin: Kann ich mal deinen Kugelschreiber haben?

Anke: Tut mir leid. Ich habe keinen.

Франц. Prof.: Pourquoi etes-vous en retard?

Jean: C'est a cause de l'embouteillage.

Ісп. Rafael: Donde has estado este verano?

Ines: He visitado el norte de Espafia. Es precioso.

Приклад 2.

Англ. Ben: Is lunch ready?

Anne: Yes. Let's have lunch in the garden.

Him. Monika: Wann hast du Geburtstag?

Lutz: Am 30. Juli. Und du, Monika?

Франц. Marie: As-tu regarde le nouveau film avec A.Delon?

Lucie: Oui. Je te propose d'acheter son poster.

Ісп. Pedro: Te gusta este color?

Jaime: No mucho. Y a ti? Va bien con tu camisa.

В обох прикладах перша репліка діалогічної єдності звичайно ініціативна, друга репліка у прикладі 1 - реактивна (тут розмова може і зупинитися), а в прикладі 2 вона реактивно-ініціативна: спочатку реакція (відповідь на запитання), а потім спонукання (пропозиція), тобто розмова продовжується.

Учні мають навчитися:

1) починати розмову, використовуючи ініціативину репліку;

2) правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмов­ника реактивною реплікою;

3) підтримувати бесіду, тобто з метою продовження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки.

В залежності від функціонального взаємозв'язку реплік у діалозі виділяють різні види діалогічної єдності. Основні види діалогічної єдності представлено у додатку 1.

Наведемо приклади деяких видів діалектичної єдності.

1. Діалектична єдність «повідомлення – повідомлення»

Англ. Pretty girl: I want to buy a hat.

Assistant: Hats are upstairs on the next floor.

Him. Lisa: Ich mochte ein schones Kleid kaufen.

Susi: Schone Kleider gibt es im Kaufhaus am Marktplatz.

Франц. Michel: J'ai oublie mon cahier a la maison.

Anne: Prends cette feuille de papier, voila.

Icn. Carmen: Yo no tengo los patines.

Lola: Yo tengo dos pares. Те presto uno.

2. Діалектична єдність «повідомлення – запитання».

Англ. Hostess Bradley: Alice! Perhaps that passenger is a hijacker! Hostess Allen: Which passenger, Anne?

Нім. Werner: Unsere FuBbaUmannschaft hat gestern gespielt. Paul: Wirklich? Wer hat gewonnen?

Франц. Serge: On va passer le week-end a la montagne.

Pierre: Qu'est-ce qu'il fautprendre avec soi?

Icn. Teresa: jManana sera mi gran dia!

Marisol: Por que? Te ocurre algo?

3. Діалогічна єдність «запитання – контрзапитання»

Англ. Voice A.: What's wrong with you, Mrs. Bloggs?

Mrs Bloggs: What's wrong with me?

Hім. Christa: Hast du den Aufsatz geschrieben?

Hella: Den Aufsatz? Und du?

Франц. Georges: Pourquoi je ne vois pas Nadine? Elle est malade?

Nicolas: Et qui Га vue hier?

Icn. Pilar: Recuerdas el lugar del que te hable?

Ana: Cual? Donde nace el rio Mundo?

4. Діалогічна єдність «спонукання – запитання».

Англ. Anne: Let's eat lunch in the garden.

Ben: Shall we sit on this seat?

Hім. Olaf: Wollen wir drauBen spielen!

Stefan: Im Garten?

Франц. Paul: Allons prendre du the au "Colomba"!

Marie: Mais comment у aller, a pied?

Icn. Pedro: Ramon, mira esta camisa. Es muy moderna.

Ramon: Es para ti?

Усі види діалогічної єдності, згадані в додатку, а також у прикладах, називаються простими, бо містять репліки, кожна з яких виконує лише одну комунікативну функцію. Але в реальних діалогах більшість діалогічних єдностей є складними, наприклад: "запитання - відповідь - спонукання" тощо.

Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють функціональні типи діалогів. Результати досліджень, проведених на автентичних навчальних матеріалах англійською, німецькою і російською мовами, показали, що найпоширенішими є чотири основних типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями думками, діалог-обговорення / дискусія.

Діалог-розпитування може бути одностороннім або двостороннім. У першому випадку ініціатива запитувати інформацію належить лише одному партнеру, у другому - кожному з них. Двосторонній діалог-розпитування розвиває ініціативність обох партнерів, характерну для природного спілкування.

Одне з важливих умінь, яким учні повинні оволодіти з першого року навчання іноземної мови, є уміння вести діалог-домовленість. Діалог-домовленість використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри він є найбільш посильним для учнів. Після оволодіння діалогом - домовленістю здійснюється навчання змішаного типу діалогу: розпитування-домовленості.

Наступним за складністю є діалог-обмін враженнями і думками, метою якого є виклад свого бачення якогось предмета, події, явища, коли співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують її. При цьому ініціатива ведення бесіди є двосторонньою.

Найскладнішим для оволодіння є діалог-обговорення і дискусія, коли співрозмовники прагнуть виробити якесь рішення, дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь.

Кожен функціональний тип діалогу характеризується певним набором діалогічної єдності що представлено в додатку 2. Види діалогічних єдностей для кожного типу діалогу подані за ступенем їх поширеності в мовленні.

Основними якісними показниками сформованості загального вміння вести діалог іноземною мовою є такі спеціальні вміння:

1. Уміння починати діалог, вживаючи відповідну ініціативну репліку (повідомлення, спонукання, запитання);

2. Уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника, використовуючи репліки, що мають різні комунікативні функції;

3. Уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку;

4. Уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру;

1. Уміння продукувати діалогічні єдності різних типів;

2. Уміння продукувати діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій (в межах тематики, мовного і мовленнєвого матеріалу, визначених чинною програмою для даного класу і типу школи);

3. Уміння в разі необхідності (нерозуміння репліки співрозмовника чи утруднення при висловлюванні своєї думки) ввічливо перервати розмову і звернутися за допомогою до партнера або навіть до довідника (розмовника, словника).

Базовий рівень володіння іноземною мовою передбачає опанування учнями такими типами діалогу:

1. діалог етикетного характеру;

2. діалог-розпитування;

3. діалог-домовленість;

4. діалог-обмін думками, повідомленнями.

В результаті учні мають навчитися виконувати такі мовленнєві завдання для ведення діалогів згаданих типів:

1) для ведення діалогу етикетного характеру:

• привітати і відповісти на привітання;

• назвати себе, назвати іншу людину;

• попрощатися;

• поздоровити, висловити побажання і прореагувати на них;

• висловити вдячність і прореагувати на неї;

• погодитися / не погодитися з чимось;

• висловити радість / засмучення.

2) для ведення діалогу-розпитування:

• запитувати і повідомляти інформацію з позиції того, хто відповідає, і навпаки;

• цілеспрямовано запитувати інформацію в односторонньому порядку за допомогою запитань: Хто? Що? Де? Куди? Коли? тощо.

3) для ведення діалогу-домовленості:

• звернутися з проханням, висловити готовність / відмову його виконати:

• висловити пропозицію і погодитися / не погодитися з нею;

• запросити до дії / взаємодії і погодитися / не погодитися взяти в ній участь:

• домовитися про певні спільні дії.

4) для ведення діалогу-обміну думками, повідомленнями:

• вислухати думку/повідомлення співрозмовника і погодитися/не
  погодитися з ним;

• висловити свою точку зору, обґрунтувати її, щоб переконати спів­
  розмовника;

• висловити сумнів, невпевненість;

• висловити схвалення / несхвалення, осуд.

2.2. Етапи навчання діалогічного мовлення

Існують різні підходи до навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основних. Відповідно до першого – «зверху вниз» - навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу – зразка з його наступним варіюванням, а згодом і створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Другий - "знизу вверх" - передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу (реплік діалогічної єдності) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної системи, що не виключає прослуховування діалогів-зразків.

Обидва підходи є можливими. Вже у процесі формування мовленнєвих навичок (граматичних, лексичних) учні виходять на рівень понадфразової єдності, в тому числі діалогічних єдностей. Проте увага учня в цьому випадку зосереджена на вживанні нової граматичної структури або лексичної одиниці. Виходячи на рівень обміну репліками, він використовує вже знайомі йому діалогічні єдності. Завдання ж навчання діалогічних єдностей включають засвоєння учнями нових видів діалогічних єдностей, притаманних тому функціональному типу діалогу, який є метою навчання на даному відрізку навчально-виховного процесу.

Навчання реплікування можна вважати підготовчим або нульовим етапом формування навичок та вмінь діалогічного мовлення учнів. На цьому етапі виконуються знайомі вже вам рецептивно-репродуктивні та репродуктивні умовно-комунікативні вправи на імітацію, підстановку, відповіді на запитання, на запит певної інформації (за зразком), повідомлення інформації тощо.

При навчанні реплікування важливо поступово збільшувати обсяг репліки учня - від однієї до двох-трьох фраз.

Коли учні засвоять репліку-реакцію та ініціативну репліку певної діалогічної єдності, можна переходити до першого етапу формування навичок і вмінь діалогічного мовлення - оволодіння певними діалогічними єдностями. На цьому етапі використовуються рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи з обміну репліками. Учасниками спілкування є самі учні, а вчитель лише дає їм певне комунікативне завдання, де окреслюється комунікативна ситуація і вказуються ролі, що їх виконуватимуть учні.

Характеристики

Список файлов курсовой работы