114997 (617385), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

З приходом дитини в школу змінюється його соціальна позиція, що веде діяльність з ігрової перетворюється на учбову і основним видом його діяльності повинне стати учення. Тому в початковій школі необхідно закласти в учнів основи учбової діяльності. Проте цей процес ускладнюється віковими особливостями молодших школярів: слабкою перемиканню уваги, його нестійкістю, мимовільністю пам'яті і мислення. Для подолання цього і в ученні повинні широко використовуватися ігрові форми активності дітей – учбова діяльність молодшого школяра має бути пронизана ігровими моментами.

Гра – це засіб, що знімає неприємні або заборонені для особи школяра переживання.

Тому навчання має бути організоване так, щоб воно виступало як вільна форма активності учнів, і такою формою активності, вже освоєної молодшими школярами, є гра.

Для молодших школярів навчання – нова і незвична справа. Тому при знайомстві з шкільним життям гра сприяє зняттю бар'єру між «зовнішнім світом знання» і психікою дитяти. Ігрова дія дозволяє освоювати те, що заздалегідь викликає у молодшого школяра страх невідомості, пошану, що постійно вселяється, до шкільної премудрості, що заважає вільному освоєнню знань. Окрім, того установка на виконання учбової роботи у дітей ще не сформована. Тому основним типом дидактичних ігор, використовуваних на початкових етапах, є ігри, що формують стійкий інтерес до учення і знімають напругу, яка виникає в період адаптації дитяти до шкільного режиму. Гра є одним із засобів формування психологічних утворень, украй необхідних для учбового процесу, – мислення, уваги, пам'яті і так далі

Як правило, гра направлена на рішення не однієї задачі, а цілого круга завдань, причому провідна функція гри визначається її дидактичними цілями. Наприклад, функція освоєння соціальних ролей може реалізовуватися в більшості ігор, оскільки дидактичні ігри найчастіше носять колективний характер і передбачають те або інше розділення ролей.

Дидактична гра є коштовним засобом виховання розумової активності дітей, вона активізує психічні процеси, викликає в учнів живий інтерес до процесу пізнання. У ній діти охоче долають значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності і уміння. Вона допомагає зробити будь-який учбовий матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань.

Високо оцінюючи значення гри, В.А. Сухомлинський писав: «Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитяти вливається цілющий потік вистав, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і допитливості».

Художньо оформлені іграшки, малюнки, демонстраційний і роздавальний матеріал до ігор виконують завдання художнього виховання.

Проте не всяка гра має істотне освітнє і виховне значення, а лише та, яка набуває характеру пізнавальної діяльності. Дидактична гра характеру, що виучується, зближує нову, пізнавальну діяльність дитини з вже звичною для нього, полегшуючи перехід від гри до серйозної розумової роботи.

Дидактичні ігри конструюються по-різному. У деяких з їх є всі елементи ролевої гри: сюжет, роль, дія, ігрове правило, в інших – лише окремі елементи: дія або правило або і те і інше.

Дидактичні ігри особливо необхідні в навчанні і вихованні дітей шестирічного віку. У них удається сконцентрувати увагу навіть самих інертних дітей. Спочатку діти виявляють цікавість лише до гри, а потім і до того учбового матеріалу, без якого гра неможлива.

Як показують спостереження за навчанням дітей шестирічного віку, найбільших успіхів досягають ті вчителі, які відводять на гру третю частину уроку. Недооцінка або переоцінка гри негативно позначаються на учбово-виховному процесі. При недостатньому використанні гри знижується активність учнів на уроці, ослабляється інтерес до навчання, при її переоцінці учні насилу перемикаються на навчання в неігрових умовах.

При організації математичних і логічних ігор необхідно дотримуватися наступних положень:

1. Правила гри мають бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння молодших школярів.

Якщо матеріал посильний лише окремим учням, а останні або не розуміють правила, або слабо знаються на вмісті математичної або логічної сторони гри, то вона не викличе інтересу дітей і проводитиметься лише формально.

1. Гра не сприятиме виконанню педагогічних цілей, якщо вона викликає дуже бурхливу реакцію у хлопців, але не дає достатньої їжі для безпосередньої розумової діяльності, не розвиває математичну зіркість їх і увагу.

2. Гра не дасть належного ефекту, якщо дидактичний матеріал до неї для дітей виготовляти складно або використовувати його під час гри не зовсім зручно.

3. Під час командних змагань потрібно продумати, як провести контроль за результатами ігор. Облік результату має бути справедливим, відкритим.

4. Для дітей гра буде цікавою тоді, коли кожен з них є активним учасником.

5. Якщо на уроці проводиться декілька ігор, то легені і важчі по математичному вмісту повинні чергуватися; при цьому найбільш легку і живішу слід пропонувати в самому кінці заняття.

1. Якщо на декількох заняттях проводяться ігри, пов'язані з схожими розумовими діями, то за змістом математичного матеріалу повинні дотримуватися принципи – від простого до складного.

2. Рухливі ігри повинні чергуватися із спокійними.

3. Оскільки ігри мають пізнавальне значення, то на перший план висувається розумове завдання, для вирішення якої в розумовій діяльності повинні використовувати порівняння, аналіз і синтез.

4. В процесі гри має бути виконана певна закінчена дія, вирішено конкретне завдання. Гру не слід обривати незавершеній.

Б.А. Кордемський стверджує, що «будь-яка дидактична гра є математичною, якщо її результат може бути зумовлений попереднім теоретичним аналізом».

При організації дидактичних ігор з математичним вмістом необхідно продумувати наступні питання методики:

1. Мета гри. Які уміння і навики в області математики діти освоюють в процесі гри. Якому моменту гри треба приділити особливу увагу. Які інші виховні цілі переслідуються при проведенні гри.

2. Кількість тих, що грають. Кожна гра вимагає певної мінімальної або максимальної кількості тих, що грають. Це доводиться враховувати при організації ігор.

3. Які матеріали і посібники знадобляться для гри.

4. Як з найменшою витратою часу познайомити хлопців з правилами гри.

5. На який час має бути розрахована гра, враховуючи, аби діти побажали ще раз повернутися до цієї гри.

6. Як забезпечити повнішу участь дітей в грі.

7. Як організувати спостереження за дітьми, аби з'ясувати, чи зацікавила їх гра.

8. Які зміни можна внести до гри, аби підвищити інтерес і активність дітей.

9. Як можна використовувати основу гри, аби застосувати в ній інший математичний матеріал.

10. Які виводи слід повідомити дітям на закінчення, після гри.

При підборі дидактичних ігор, необхідно виходити з основних закономірностей процесу навчання. Головним серед них є те, що навчання відбувається лише при активній діяльності учнів. Чим різностороннє забезпечувана вчителем інтенсивність діяльності що вчаться з предметом засвоєння, тим вище якість засвоєння на рівні, залежному від характеру організовуваної діяльності – репродуктивною або творчою.

Враховуючи цю закономірність, розроблені гри з врахуванням всіляких видів діяльності учня. По характеру пізнавальній діяльності їх можна віднести до наступних груп:

1. Ігри, що вимагають від дітей виконавської діяльності. За допомогою цих ігор діти виконують дії за зразком. Наприклад, складають узор за зразком і ін.

1. Гра, в ході якої діти виконують відтворюючу функцію. До цієї групи відноситься велике число ігор, направлених на формування навиків складання і віднімання.

1. Ігри, в яких запрограмована контролююча діяльність учнів.

2. Ігри, за допомогою яких діти здійснюють перетворюючу діяльність.

3. Ігри, що включають елементи пошукової діяльності.

Завдання розробки системи дидактичних ігор по всіх учбових предметах, і зокрема по математиці, впровадження її в практику стає в даний час особливо актуальною у зв'язку з переходом в нашій країні до навчання дітей в школі з шести років. При роботі з дітьми цього віку дидактична гра стає просто необхідною. Вона допомагає здійснити поступовий перехід від звичної для дошкільника ігрової діяльності до діяльності учбовою, допомагає зробити цей перехід більш непомітним і безболісним. Необхідно разом з іншими важливими питаннями звернути пильну увагу на вдосконалення методики проведення дидактичних ігор і використання різного роду ігрових цікавих вправ в процесі навчання.

Розглянемо використання деяких ігрових ситуацій при вивченні нумерації чисел в межах 10.

Допоможіть Незнайці.

Мета гри: закріпити уміння співвідносити цифру і число, встановлювати місце числа в натуральному ряду чисел, учити вживати в мові поняття «Попереднє число» і «подальше число», «стояти перед», «слідувати за» і «знаходитися між»; формувати навики рахунку.

Матеріал для гри: лінійка з прорізами, виготовлена з картону, в яких вставляються картки з цифрами; каса цифр.

Незнайка виготовив лінійку. Він наклеїв деякі числа на лінійці під рисками. Його покликала мама, і він не встиг закінчити цю роботу. Допоможіть Незнайці поставить на лінійці під рисками числа, які залишилося наклеїти.

1 варіант. Учні називають числа і вставляють в прорізи демонстраційної лінійки картки з цифрами, якими позначають відповідні числа.

2 варіант. Вчитель показує віконце, в яке потрібно вставити картку з відповідним числом. Учні називають це число.

3 варіант. Учні називають числа, які залишилося наклеїти Незнайці.

Назвіть числа.

Мета гри: закріплювати знання послідовності чисел від 1 до 10 (і в зворотному порядку).

1 варіант. Учні називають підряд числа від 1 до 10 таким чином: число 1 виголошують голосно, число 2 – тихо, число 3 – голосно, число 4 – тихо і так далі Називати числа можна і в зворотному порядку.

2 варіант. Назвіть числа від 1 до 10 через один. Учні називають число 1, пропускають число 2, називають число 3, пропускають число 4 і так далі Називати числа можна і в зворотному порядку.

3 варіант. Назвіть підряд числа від 1 до 10 так: Число 1 не називайте, а хлопніть в долоні, потім назвіть число 2, число 3 хлопніть в долоні і так далі Число бавовни може бути будь-яким або відповідати званому числу. Називати числа можна і в зворотному порядку.

Зовсім по-іншому це завдання сприйматиметься дітьми, якщо вчитель введе, наприклад, казкову ігрову ситуацію: «У лісовій школі урок математики вів ведмідь Михайло Михайлович. Білки і зайці вчилися називати числа від 1 до 10. Зайці виголошували число 1 голосно, білки – число 2 тихо і так далі»

Стук-стук.

Мета гри: формувати навики рахунку.

Матеріал для гри: молоточок (олівець, кубик), каса цифр.

Вчитель стукає кілька разів молоточком, а учні повинні визначити кількість ударів.

1 варіант.

– Я вистукуватиму молоточком. Ви, закривши очі, вважатимете скільки разів я ударила молоточком. Закрийте очі і слухайте уважно.

Вчитель вистукує молоточком 6 разів.

– Скільки звуків ви почули? Скажи, Ігор.

- 6.

– Правильно, молодець!

2 варіант.

– Я вистукуватиму молоточком. Ви, закривши очі, рахуватимете кількість ударів. Злічивши, розплющте очі і знайдіть картку, на якій змальовано стільки кружків, скільки ударів ви почули.

Вчитель складає картотеку ігор, розподілила їх по серіях і номерах. На кожній картці дала детальний опис гри. Ось деякі з них.

Складемо букет.

Заздалегідь приготувати з паперу зображення кольорів і аркушиків. На зворотному боці кожної фігурки приклеюється кишенька, куди можна вставити картку із записаним прикладом. Всі фігурки кольорів і листя розкладаються на полички біля дошки. До фланелеграфу вчитель прикладає вирізані з кольорового паперу зображення вази для кольорів і двох-трьох гілочок.

Учень личить до полички, бере вподобану йому квітку і вирішує приклад, записаний на зворотному боці малюнка. Якщо приклад буде вирішений вірно, учень прикріплює свою квітку до фланелеграфу. Якщо учневі не удалося знайти правильну відповідь, йому допомагає інший учень, який і прикріплює свою квітку до фланелеграфу. Так збирається великий букет з кольорів і листя. В кінці гри підраховується, учні з якого ряду зібрали більше всіх кольорів для букета.

Інший вчитель на уроках математики з дітьми часто використовує вірші або просто римовані тексти. Введення такого матеріалу оживляє урок, робить його цікавим, і діти, слухаючи вірші, непомітно включаються в учбовий процес і набувають нових знань.

Коли вона учить дітей додавати до будь-якого числа в межах 10 по 2 прийомом прораховування по одиниці (… + 1 + 1), учить писати знаки «+», «–», закріплює уміння і навики рахунку предметів шляхом збільшення і віднімання одиниці з будь-якого числа, прагне яскраво обладнати клас. Вивішує, наприклад, плакат, на якому намальована береза, виставляє годівниці, фігурки птиць, зайців, незнайки, картини «Лисенята в лісі» і ін., різні геометричні фігури, магнітну дошку, набірні полотна – «Лісова школа» і ін., каса цифр, дидактичний рахунковий матеріал, підручники, зошити, олівці.

Починає урок з повідомлення його теми (додавати до 1 і віднімати з числа 1) і мети (закріплення уміння). Потім говорить, що сьогодні всі разом вони проведуть незвичайне заняття.

Ми в ліс за наукою сьогодні підемо

Кмітливість, фантазію нашу візьмемо.

Дорогою з дороги нікуди не скрутимо.

Але аби ліс нам швидше досягти

Повинні ми піднятися

По сходах увись.

Характеристики

Список файлов курсовой работы