114414 (617194), страница 3
Текст из файла (страница 3)
У творчості Г. Ващенка помітна велика увага як до чинників, так і до інститутів виховання. До них він відносить родину, дитсадок, школу, церкву, мистецтво, працю, громадські організації, рідну мову, краєзнавство (батьківщинознавство), засоби масової інформації тощо. Всі вони є носіями та трансформаторами цінностей суспільства, і вихованець самостійно поза волею і увагою виховника взаємодіє з ними: сприймає, аналізує, дає їм моральну оцінку (виходячи з власного досвіду, своєї віри та запозичуючи й чужі погляди) і цим самим утверджує або заперечує щось у своєму власному світосприйманні. Цей процес займає у житті вільної людини чи не головне місце, значно більше, ніж часом ми думаємо, покладаючись на вплив родини і школи. І, власне, тому велика увага Г. Ващенка до них є цілком виправданою, а звідси і зрозумілою є його звичка говорити про виховання мистецтвом, працею, літературою, релігією тощо і дещо рідше говорити про естетичне виховання чи трудове виховання.
Першим з таких чинників та інститутів виховання Г. Ващенко вважає родину і дитячий садок. Звертаючи увагу на великі можливості дитсадка, зокрема, у національному вихованні, він виражає побажання, щоб його працівники (“садівнички“) мали добру педагогічну підготовку. На проблемах виховання в сім’ї і дитсадку він зосереджує увагу й у “Виховному ідеалі“, й у “Вихованні волі і характеру", а навіть присвячує їм спеціальну низку публікацій, включених тут під загальним заголовком “За здорову і свідому українську родину".
Виховна роль школи (шкільного життя, навчальних предметів тощо) висвітлена Г. Ващенком у його праці “Виховання любові до Батьківщини" (Лондон, 1954), що згодом увійшла до другої частини “Виховання волі і характеру".
Торкаючись функції церкви як чинника виховання, Г. Ващенко не заперечує сенсу її відокремлення від держави, але наполягає на тісній співпраці її зі школою.
Г. Ващенко високо ставить виховне значення праці, вважає її чинником виховання в людині працьовитості як риси характеру. Вільна праця, на його думку, сприяє також зміцненню волі, цілеспрямованості і самодисципліни. Вслід за К. Ушинським, він вважає, що праця, як і діяльність взагалі, - це саме життя. Натомість він дуже критично ставиться до того поняття “трудового виховання", яке сформувалося в нас у 30-ті роки на ґрунті відомої ідеї “політехнізації освіти“. На його думку, наше суспільство завжди було класовим, а “трудове виховання" ставило собі за мету прив’язати дитину до свого класу: дітей колгоспників зробити колгоспниками, а дітей робітників - робітниками.
Як чинники виховання у творчості Г. Ващенка широко розглянуто різні форми культури, мова, мистецтво тощо. Він постійно підкреслює факт, що вони можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на людину. Порівнюючи вплив мистецтва із значенням науки в поведінці людини, Г. Ващенко відзначає, що мистецтво діє на "цілу людину", на її почуття, мислення, волю. Його виховну вартість він бачить найперше в тій ідеї, яка в ньому закладена. Мистецтво - не самоціль, а засіб духовного вислову, духовного самовираження людини - такий же, як і мова. Від змісту висловлених ідей і залежить, чи мистецтво підносить людину до висот духовності, чи заганяє у сферу дрібних інтересів і тваринних прагнень. Воно може бути носієм краси й огидності, може виражати високі моральні ідеали або і їх антиподи, слугувати злу. Характерні приклади цього дають сучасне кіномистецтво, естрада і навіть література.
У ряді праць Г. Ващенко наголошує на виховній функції українознавства, яке в 20-ті роки було предметом уваги вчителів, а особливо мови. Як і К. Ушинський, О. Потебня, Б. Грінченко, педагог вважав, що рідна мова сприяє інтелектуальному розвиткові дитини, натомість намагання ”одягати свою думку в чужий одяг“ завжди складає певні психологічні труднощі і цей процес сповільнює. На його думку, українець повинен домагатися органічного володіння рідною мовою. Коли народ губить свою мову, він розкладається.
Вважаючи на велику значущість для людини зовнішніх чинників самовиховання, Г. Ващенко багато уваги приділяє питанням їх педагогічної оцінки. Цю функцію він покладає найперше на державну владу, яка зобов’язана оберігати духовне здоров’я людини і суспільства і, даючи свободу засобам масової інформації, все ж боронити суспільство від них, якщо вони завдають йому шкоди, керуючись чисто меркантильними міркуваннями. “Свобода не може бути необмеженою. Коли вона використовується для злочинів, її треба обмежити", [17,51]. Бо якщо свобода людини доводиться до безмежжя, то під загрозою опиняється вже свобода суспільства. “Нехай у нашій державі послужить доброю наукою те, що діється тепер у Франції, в Сполучених Штатах Америки і навіть у Німеччині", - пише Г. Ващенко, [17,51], маючи на увазі масове поширення творів морально шкідливого характеру, культу злочинності тощо.
Розділ 2. Всеукраїнське педагогічне товариство імені григорія ващенка
У травні 2000 року виповнилось 5 років з часу заснування у Львові Педагогічного товариства ім. Григорія Ващенка. Понад 270 педагогів є його членами, з них - 7 професорів та 79 кандидатів наук, 12 осередків у різних навчальних закладах, у кожному з яких є принаймні кілька творчих особистостей і справжніх ентузіастів.
Біля витоків Львівської організації стояла група науковців вищих навчальних закладів та працівники колишнього відділу вищої освіти, науки та професійної підготовки Львівської міської адміністрації, які ще у червні 1994 року у стінах Львівського державного університету ім. Івана Франка організували наукову конференцію “ Національне виховання молоді у навчальних закладах “. Тоді на конференції вперше було представлено концепцію національного виховання молоді, що ґрунтується на засадах християнської моралі, і це був перший крок до того, щоб виховання молоді у навчальних закладах стало на традиційно-християнську основу і дало поштовх моральному оздоровленню суспільства.
Однак дальша робота в цьому напрямку була перервана, так як невдовзі згаданий відділ був ліквідований новообраною міською радою, а двоє організаторів підприємства тривалий час, долаючи різні перешкоди, працевлаштовувались. Проте конференція не була намарне. Над її матеріалами, виданими вже після ліквідації відділу, розпочало працю засноване Педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка.
Першими членами Товариства на Установчій конференції 22 травня 1995 року стали 50 осіб. Серед них і організатори науково-практичної конференції 1994 року, які сьогодні складають інтелектуальне ядро товариства: Омелян Вишневський - професор, завідувач кафедри педагогіки Дрогобицького Педагогічного університету, Степан Стельмащук - проректор Української академії друкарства, Орест Тушницький - проректор Львівського лісотехнічного університету, Євген Приступа - професор Львівського інституту фізичної культури та багато інших.
Початок діяльності Товариства пов'язаний з ознайомленням постаті Григорія Ващенка та його працею “Виховний ідеал", що вийшла у Полтаві у 1994 році., а також продовженням роботи над Концепцію сучасного українського виховання, розробленою проф. О. Вишневським і схвально підтриманої на уже згадуваній конференції 1994 року. З метою популяризації Концепції у 1996р. було організовано два “Круглі столи" на теми “Християнство у системі українського виховання" та “ Концепція сучасного українського виховання”. Теоретичні матеріали цих “Круглих столів” подала на своїх сторінках обласна педагогічна газета “Основа" та всеукраїнська “Освіта”. На засіданнях “Круглих столів” їх учасники рекомендували керівникам освіти міста й області спільно з членами Товариства ім. Ващенка, розпочати роботу над програмою впровадження Концепції та опрацюванням нової редакції програми з християнської етики на основі діючих на той чаc експериментальних програм. Тоді ж у 1996 році, Товариство підготувало до друку методичний посібник О. Вишневського “Сучасне українське виховання" та видало його тиражем у 2000 примірників за доброчинні пожертви. Більша частина тиражу безкоштовно передана навчальним закладам, бібліотекам, надіслана кафедрам педагогіки вищих навчальних закладів України. Посібник дістав широке визнання у педагогів. Багатьом особам України Товариство надіслало поштою взагалі і цей посібник, і видані 2 роки пізніше “Вибрані педагогічні твори" Григорія Ващенка та посібник “Християнська етика", підготовлений до друку спільним зусиллям ЛОНМІО, Церкви і Педагогічного товариства ім. Ващенка. Інформація в газеті “Освіта" про друковані видання Педагогічного товариства ім. Ващенка дала поштовх широкому листуванню з педагогами різних міст України. Товариство надсилало книжки адресатам у Полтаві, Харкові, Донецьку, Бердянську, Хмельницькому, Житомирі, Ялті, Сімферополі, Вінниці, Макіївці, Сумах та інших містах. 1999 році Товариство почало активне видання серії брошур для самоосвіти вчителів під загальною назвою “Сучасне українське виховання", які також надсилаються зацікавленим педагогам. Автором серії є проф. О. Вишневський.
Про діяльність окремих осередків Товариства можна говорити багато. Ось хоч би осередок Педагогічного товариства у львівській СШ № 72, де регулярно проводяться конференції вчительського Клубу “Українська педагогіка в особах". У квітні цього року провели виїзне засідання в педагогічному училищі міста Самбора, присвячене Г. Ващенку.
Своє найважливіше завдання сьогодні Товариство вбачає у тому, щоб донести до вчителя потрібну йому книжку, допомогти розширювати горизонти знань, змінитись самому і змінювати світ навколо себе. Працює на громадських засадах, не очікуючи ані визнання, ані нагород. Звичайно, що інтелектуальний потенціал Товариства міг би використовуватись раціональніше, однак, існують проблеми. Корисні ініціативи людей часто не можуть бути реалізованими через нестачу коштів, відсутність власного приміщення. За 5 років досить помітної у Львові діяльності особливої зацікавленості збоку влади чи підтримки Товариство не дочекалося, на листи з приводу виділення приміщення надходять відписки або залишаються вони без відповіді. Зрозуміло, що для міської влади громадська організація, та ще діяльна - то зайвий неспокій, що багато педагогів взагалі і не читали нічого з Ващенка. Однак життя не стоїть на місці, і так чи інакше, нове знайде свою дорогу. І те, що імя Григорія Ващенка повернулося на Батьківщину, що його праці сьогодні може прочитати і використати вчитель - найкращий цьому доказ. Та найважливіше - злам у свідомості багатьох педагогів, які впізнали Ващенка.
Однією з важливих сторін діяльності членів Товариства стали спільні з Церквою зусилля, щодо впровадження у школи християнської етики, як однієї з ланок у системі національного виховання. Чи треба ще сьогодні когось переконувати в тому, що виховання дитини на засадах християнської моралі, в якій сконцентровані найвищі цінності людської цивілізації, єдине приводить до становлення національно свідомого і відповідального громадянина, для якого найвищою потребою життя є служіння Богові і Україні? У Львові ще з 1992 року педагогами та катехитами було опрацьовано кілька експериментальних програм і підготовлено групу вчителів християнської етики. В деяких школах факультативно проводились уроки з основ християнської моралі. Відсутність законодавчої бази і відповідних рішень влади не дозволяли запровадити християнську етику як навчальний предмет. Усвідомлюючи це, Товариство шукало шляхів, контактів з людьми, розуміння влади. Доводилось витрачати чимало зусиль на дискусії, долати недовіру, упередження, спротив, часом відверте несприйняття.
Все-таки у жовтні 1996 року при обласному управлінні освіти розпочала роботу комісія, яка творчо опрацювавши попередні експериментальні програми, створила наскрізну програму для 1-11 класів і найважливіше - наповнила її українським змістом. В комісії разом з педагогами співпрацювали духовні особи, представники різних конфесій. Існувало чимало видимих та невидимих перешкод та труднощів. Створена у 1996 році обласна комісія тепер є постійно діючою.
Завдяки ініціативі Педагогічного товариства ім. Ващенка, особистій участі його членів у підготовці відповідного документа сесія Львівської обласної ради 7 жовтня 1997 року прийняла рішення християнської етики у загальноосвітніх школах Львівщини.
Сьогодні це одна із сторінок нашої історії. Діти вивчають християнську етику в школі, а вчителі за спеціальною програмою набувають знань при Львівській Богословській академії та обласному інституті освіти. Багато доводиться розв’язувати проблем, але переконаність у незворотності вибраного шляху додає оптимізму. Цього року працювали курси для вчителів Східної України у Донецьку. У справі підготовки вчителів з християнської етики є чимало проблем. Основний тягар щодо організації курсів для вчителів - підготовка документації, розробка навчальних планів та програм, оплата праці лекторів, забезпечення слухачів навчальними матеріалами - взяла на себе Церква. Проте така важлива ділянка не може бути справою лише Церкви, вона також повинна стати турботою держави. Вчитель християнської етики повинен бути зрівняний у правах і можливостях з іншими вчителями - предметниками, а предмет “християнська етика" зайняти рівноправне місце поряд з іншими предметами у навчальних планах школи.
Зараз український народ повинен переосмислити та проаналізувати свої надбання, глибоко пізнати неоціненний скарб яким є християнська культура та українська педагогічна спадщина. Педагогічне товариство ім. Ващенка має широке поле діяльності. Вивчати самим і заохочувати до знання інших, поширювати і пропагувати педагогічну літературу, організовувати семінари, конференції, круглі столи, наповнювати національним змістом навчально-виховну роботу з молоддю. Сьогодні в найбільшій мірі педагог несе відповідальність за майбутнє. Однак, матеріально зубожілий і пригнічений вчитель все ще відчуває себе невільником обставин, побоюється відстоювати власну позицію, висловлювати власні думки. Тому, ще більша відповідальність лягає на політиків, діяльність яких призводить до появи законів та рішень, згідно з якими погіршується життєвий рівень значної частини громадян; зокрема педагогів, і змушують їх вести виснажливу боротьбу за існування, а з іншого боку, витворюють у державі атмосферу мовчазної приреченості і соціальної апатії. Чи може невільник виховати вільну людину? А ми ж прагнемо волі справжньої, не декларованої для себе і своїх нащадків. Проте самих лише прагнень замало, потрібні дії. А якраз дії - мізерні і малоефективні, радше переважає бездіяльність. Бо інакше як розцінювати споглядальну позицію громадян, зокрема інтелігенції, яка з різних міркувань погоджується з існуючим станом речей? Чи все тут гаразд з мораллю та моральною відповідальністю?
Вчитель, як ніхто інший болісно відчуває суспільні проблеми через доторкання до дитячої душі і розгублено розмірковує, як діяти. Можливо, що уважне прочитання виданих Педагогічним товариством ім. Ващенка книжок у Львові та Києві, може подати вчителеві стежину надії та відкрити перспективу майбутнього. Діяльність Педагогічного товариства у Львові є доказом того, що активні громадські організації не лише виконують цікаві завдання, забезпечуючи потреби окремих соціальних груп людей, а й надають можливість для самореалізації кожній особі, яка цього прагне і стає членом організації. Крім цього, громадська організація - це спільнота небайдужих однодумців, об’єднаних конкретною метою.
На Конгрес для обговорення найболючіших проблем з розвитку освіти з’їхались делегати з 23 областей України, включаючи Крим. Звітну доповідь про діяльність Товариства проголосив його голова проф. А. Погрібний. Були акцентовані першочергові завдання організації. Це - обстоювання засад української національної освіти, її підпорядкованість справі побудови Української держави, освоєння та пропагування, захист системи освіти та виховання, що її створили видатні українські педагоги Сковорода, Ушинський, Грінченко, Русова, Ващенко, Огієнко, Волошин, Сіропол, Сухомлинський та інші, видання творчої спадщини Г. Ващенка (близько 10 томів), захист правово-економічних інтересів українських освітян, протистояння антиукраїнським, антидержавницьким та неокомуністичним тенденціям в освіті.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
