114296 (617148), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Організації ЗМІ повинні розглядати порушення прав дітей та питання, пов’язані з безпекою дітей, їхнім правом на особисте життя, захищеністю, освітою, здоров’ям і соціальним благополуччям, а також всіма формами експлуатації, як важливі проблеми для вивчення та громадського обговорення. Діти мають повне право на особисте життя, за винятком тих моментів, які чітко зазначені в ще одному важливому документі. Це Проект Основних положень та принципів Міжнародної федерації журналістів щодо всвітлення проблем, які торкаються дітей, прийнятий 2 травня 1998 року в м.Ресіфе, у Бразилії. Одним з найважливіших принципів Міжнародної федерації журналістів є принцип, згідно з яким журналістська діяльність, що торкається життя та благополуччя дітей, завжди має здійснюватися з урахуванням вразливого становища дітей. Журналісти та організації ЗМІ мають прагнути до дотримання найвищих форм етичної поведінки при висвітлені проблем, пов’язаних з дітьми. ЗМІ не повинні розглядати та висвітлювати становище дітей лише у вигляді окремих подій; вони мають постійно висвітлювати процеси, які можуть призвести або ведуть до цих подій [18, с.5]. На мою думку, дітям треба надавати більше можливостей для виступів в ЗМІ, де сьогодні дуже багато реклами і переважають комерційні інтереси.Адже у дітей є багато невирішених питань, проблем з якими вони зустрічаються в повсякденному житті.

2.2 Висновки до 2-го розділу

Ефективно права дитини можуть бути забезпечені та захищені тільки за умови позитивних змін у суспільстві.Реалізація соціально-педагогічного захисту можлива тільки завдяки широкому розгортанню мережі служб соціально-педагогічної допомоги дітям і підліткам. На наш погляд ці служби мають враховувати: сфери життєдіяльності дітей (навчальні заклади, місця проживання, місце роботи, дозвілля); актуальні та найтиповіші соціальні і психологічні проблеми дітей (наприклад, питання правового захисту, профілактики відхилень у поведінці, сексуальності, психологічні проблеми); категорії дітей. Специфіка і основна спрямованість соціально-педагогічного захисту дитинства виявляється в послабленні для дітей негативних наслідків та процесів, що відбуваються у суспільстві, а також у створенні умов для реалізації інтересів і життєво важливих потреб дітей завдяки видозмінам і створенню нових соціальних інститутів. Посилення гуманітарної спрямованості соціально-педагогічної діяльності відбивається в її принципах, установці,- від індивіда в його конкретній ситуації до цілісного бачення людини в її широкому соціальному оточенні. Це означає, що соціально педагогічна діяльність покликана спиратися й орієнтуватися на пріоритет загальнолюдських цінностей, а й останні включають широкий погляд на людину в її взаємозвязках з природою, суспільством, глобальними проблемами, продиктованими реаліями,загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, які сягають корінням родинного середовищ і фундаментальних основ моральності. Лише соціальні працівники і соціальні педагоги у взаємодії з різними мікроструктурами, і особами можуть здійснювати повноцінну правово-захисну політику стосовно дітей. Це дозволить поступово створити Раду шкіл великих міст, Раду виняткових дітей, Інститут “сім’я – школа”, Асоціацію батьків і вчителів, які стануть у подальшому найбільш активними помічниками і соціального педагога і соціального працівника.

ВИСНОВКИ

1. Аналізуючи теоретичні аспекти прав дітей в Україні можемо сказати, що

особливістю прав дитини є необхідність спеціального захисту цих прав, що були забезпечені можливості та сприятливі умови щодо вільного і повноцінного розвитку дітей. Головним пріоритетом у захисті прав дитини є якнайкраще забезпечення інтересів і потреб дитини.

1. Нами було проаналізоване нормативно-правове забезпечення прав дітей в

Україні. Законодавство України гарантує дитині певні права та свободи, що підтверджуються рядом таких документів, як ратифікована в Україні 1991 року Конвенція ООН про права дитини; Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства (1992р.); Концепція державної сімейної політики (1999р.); Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” (2001р.); Закон України “Про охорону дитинства” (2001р.), Сімейний кодекс (2004р.) та інші.

1. Аналіз отриманих результатів, проведеного нами анкетування, допоміг визначити показники усвідомлення дітьми своїх прав. На підставі яких ми

побачили, що діти мають незначне уявлення про свої права. В основному знають про право на освіту та право на свободу слова, мало знають про право на житло, громадянство та охорону здоров’я, взагалі не знають про право на життя, право на піклування з боку батьків, на збереження своєї індивідуальності, право на таємницю кориспонденції, право бути заслуханою в ході будь-якого розгляду, що стосується дитини, право на свободу совісті та релігії, право на особистий захист від викрадень та продажу, від фізичних форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, участі у військових діях та інших.

Діти не знають сутності своїх прав та мають складності у реалізації. Більшість дітей були в ситуаціях, коли порушувались їхні права, однак третя частина дітей не знають куди звертатися в разі порушення своїх прав. Основними документами, які захищають права дитини, вони вважають Конституцію України і Конвенцію про права дитини. Більшість дітей не знають, які організації займаються захистом прав дитини. Тому, на нашу думку, з метою покращення в учнів знань про свої права школа має здійснювати роз’яснення правових матеріалів просвітницького плану, введення мінікурсу “Права дитини” з врахуванням осоливостей вікових груп.

4. Нами було вивчено діяльність соціального педагога з реалізації прав дітей. Ми дійшли до висновку, що соціальні педагоги у взаємодії з різними мікроструктурами і особами можуть здійснювати повноцінну правово-захисну політику стосовно дітей. Це дозволить поступово створити Раду шкіл великих міст, Раду виняткових дітей, Інститут “сім’я-школа”, Асоціацію батьків і вчителів, які стануть у подальшому найбільш активними помічниками і соціального педагога і соціального працівника.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андрійчук С. Технології соціально-правового захисту дітей із дистантними сім’ями.//Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 11.Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка.

2. Управління: Зб.наукових праць.-К.:НПУ ім.М.П. Драгоманова, 2007.- Випуск 5.(частина І).-С.25-28.

3.Коваль Л.Г., Зверєва І.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч.посібник. – К.:ЗМН,1997.-390с.

4. Бочарова В.Г.Социальная работа: знакомство с профессией.-М., 1995.- 330с.

5. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи:

Навчальний посібник.- К.:МАУП, 2003.-382с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.-К.: “Либідь”, 1997.- 560с.

7. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник /За ред. проф. А.Й.Капської. - К.:Центр навчальної літератури, 2004р.- 352с.

8. Державна доповідь про становище дітей України за підсумками 1997р. - К.,Академпрес,1998.-180с.

9. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник /За ред. Капської. – К., 2000р.- 264с.

10. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Част.1. – К., АТ. Видавництво ”Столиця”, 1998.-248с.

11. Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів оціальних служб для молоді. Частина І. Організаційна діяльність. Робота з кадрами та державна служба.Фінансово-господарська діяльність.-К.: ДЦССМ, 2003.- 762с.

12. Александрова Т. Формування правової компетентності як превентивний напрям соціально-педагогічної роботи з підлітками// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.225. Педагогіка та психологія. -Чернівці: Рута, 2005. – С.3-6.

13. Конвенція ООН про права дитини.

14. Шевченко Н.Ю. Реалізація прав дитини в сім’ї //Соціальна педагогіка: теорія та практика//.- 2004р.-№1.-С.58-68.

15. Шевченко Н.Ю. Ставлення батьків до прав дитини //Діти - батьки – сім’я: Випуск 3 . – К.:Наук.світ, 2005.-С.16-21.

16. Копровська І. Основними порушеннями своїх прав діти вважають кривду й погрози, які походять від дорослих// Факти.- 2000.- №1057 .- С.3-4.

17. Рябоконь Л. Дітям – право голосу! //День.- 2001.-№53.-С.2-3.

18.Шевченко Н.Ю. Усвідомлене ставлення батьків до прав дитини: теоретичні аспекти //Проблеми педагогічних технологій: Збірник наукових праць / За заг.ред. В.С.Зубович. Випуск 3-4.- Луцьк: Волинський Академічний дім.- 2004. -С.25-31.

19.ЗМІ та права дітей: практичний посібник для працівників засобів масової інформації. (розроблено ЮНІСЕФ)-Press Wise, 1999.- 210с.

20. Шевченко Н.Ю. Соціалізація дитини в сім’ї:правовий аспект // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць/ За заг. Ред.А.Й. Капської. Том ХХІ.- К.: Логос, 2003.- С.48-55.

21. Права дитини : Програми співпраці Уряду України та ЮНІСЕФ на 1998-1999р.р.К.: -240с.

22. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.-К.; Центр навчальної літератури, 2006.- 464с.

ДОДАТОК А

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ ЗАХИСТУ ДИТИНСТВА.

І.Міжнародні документи

1.Декларація прав дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН, 20.11.1959р.).

2.Мінімальні стандартні правила (Пекінські правила) ООН, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (96 пленарне засідання ГЛ ООН від 29.11.1985р.).

3.Конвенція про права дитини (Резолюція ГА ООН від 20.11.1989р.44/25)

4.Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (Всесвітня зустріч в інтересах дітей—ООН ,м.Нью-Йорк, 30.09.1990р.).

ІІ. Державні документи

1. Конституція України (28.06.1996р.)(витяг)

Ст.3. Людина—найвища соціальна цінність.

Ст.21.Всі люди—вільні, рівні в своїх правах.

Ст.22.Конституційні права і свободи людини гарантуються.

Ст.23.Кожна людина має право на вільний, всебічний розвиток.

Ст.24.Всі громадяни рівні перед законом.

Ст.51.Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Ст.52.Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,покладається на державу.Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

2. Сімейний Кодекс України (10.01.2002р. №2847—111) (витяг)

Ст.2–7; ст.14; ст.16—17; ст.49—50; ст.55; ст.84—89; ст.109; ст.121—197; ст.198—207; ст.207—274; ст.281—289.

3. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”. (від 15.11.2001р. №2789—111) (витяг) Ст.4—15; ст.17.

4. Закон України “Про охорону дитинства”. (від 26.04.2001р. №2402—111 ).

5. Цивільний кодекс України

Ст.31.Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14-ти років.

Ст.32.Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14-ти до 18-ти років.

Ст.33.Цивільна відповідальність неповнолітньої особи.

Ст.55-79.Права дітей на опіку та піклування.

Ст.281.Право на життя.

Ст.282—290.Сукупність прав щодо охорони здоров’я.

Ст.291.Право на сім’ю.

Ст.292.Право на опіку та піклування.

Ст.293.Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Ст.294.Право на ім’я .

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення

Ст.13. Відповідальність неповнолітніх.

Ст.24. Заходи впливу, що застосовуються для неповнолітніх.

Ст.184.Невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.

7. Кодекс законів про працю

Ст.24.п.5.Укладання трудового договору з неповнолітнім.

Ст.187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах.

Ст.189—200.Праця дітей та молоді.

8. Кримінальний кодекс України.

Ст.98—108.Застосування видів покарання для неповнолітніх.

Ст.156.Розбещення неповнолітніх.

Ст.166.Злісне не виконання обов’язків по догляду за дитиною, або за особою щодо якої встановлено опіку чи піклування.

Ст.164.Ухиляння від сплати аліментів на утримання дітей.

9. Кримінально-процесуальний кодекс (28.12.1960р. зі змінами на 28.08.2001р.) Ст.432—449.Провадження у справах про злочини неповнолітніх.

10. Про попередження насильства у сім’ї (Закон від 15.11.2001р №.2789—111).

11. Про охорону дитинства (Закон від 26.04.2001р.№2404,зі змінами від 07.03.2002р.№3109 та 26.09.2002р.№177).

12. Про затвердження положеня про прийомну сім’ю (Постанови КМУ від 26.04.2002р. №565).

13. Про затвердження “Положення про дитячий будинок сімейного типу”(Постанова КМУ від 26.05.2002р.№564).

14. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю (Закон від 21.06.2001р.№...)

15. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам (Закон від16.11.2000р.№2109 та ЗУ від 20.12.2001р.№2905—111).

16. Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями (Указ Президента від 23.06.2001р.№467).

17. Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (Постанова КМУ від 05.04.1994р.№226).

18. Про заходи щодо поліпшення умов виховання,навчання та утримання дітей, які мають вади у фізичному та розумовому розвитку (Постанова КМУ від 29.04.1991р.№103).

19. Про розмір державної допомоги дітям інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД (Постанова КМУ від 23.05.1995р.№356).

20. Про Положення щодо Порядку організації направлення дітей на оздоровлення за кордон.(Постанова КМУ від 02.03.1998р.№263).

Характеристики

Список файлов курсовой работы