114022 (617048), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Таким чином, можна виділити основні способи виявленні відставання учнів та відповідні прийоми роботи вчителя, які суттєво допоможуть у роботі з дітьми.[4; c.45]

(Див. Додаток 3)

1. Роль вчителя іноземної мови у процесі навчання

1. Активізація навчальної діяльності учнів на уроці

Пошук ефективних шляхів навчання, розвиток пізнавальних інтересів і виховання у кожного школяра свідомого ставлення до оволодіння знаннями з англійської мови залишаються сьогодні дуже актуальними [11; с. 113].

Зупинимось на питаннях організації навчального процесу з вивчення іноземної мови. [18; c.33]

Практика показала, що цьому значною мірою сприяє атмосфера колективного спілкування, організованого на основі комунікативних ситуацій.

Комунікативність - це мовленнєва направленість навчального процесу, яка включає в себе принципи: індивідуалізації, функціональності, ситуативності та інші.

Успіх у вивченні іноземної мови багато в чому залежить від першого уроку іноземної мови в житті дитини і початкового етапу навчання взагалі. Для дітей молодшого та середнього віку характерною є постійна жага до нового, цікавого, загадкового. Вони швидко втомлюються, якщо їм нецікаво, якщо урок введеться неемоційно.[17; c.56]

Перевагу на уроках необхідно надавати проблемним завданням, мовним іграм, проектам, мозковим штурмам, урокам - бесідам та урокам – екскурсіям.

Під час підготовки до уроку необхідно підбирати такий матеріал, який би зацікавив учнів, щоб він зміг заохотити їх висловлювати свою думку, спираючись на власний досвід. Від того, наскільки яскраво, нешаблонно почнеться урок, наскільки невимушено вчитель зможе ввести учнів до атмосфери іншомовного спілкування, залежить успіх комунікативної діяльності учнів на уроці.[ 14; c.67]

Велику увагу слід приділяти поетичному, фольклорному матеріалу на початковому етапі вивчення іноземної мови. Вивчення пісень, віршів, скоромовок, прислів’їв має багато переваг. Завдяки цьому створюється сприятливий психологічний клімат, знижується напруження, активізується мовленнєва діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення мови.

Особливу увагу також слід приділяти діалогічному мовленню: вчитися вживати форми ввічливої подяки, ввічливого звертання тощо. Засвоєння учнями комунікативних формул починається з першого уроку у 2 класі, і цей список розширюється з кожним уроком. Надалі ці вирази стають надійною опорою у вільному спілкуванні, яке приносить учням реальне задоволення. Для такої роботи бажано вибирати короткі діалоги, які відтворюють особливості вживання реплік – кліше.[14; c.79]

Навчаючи аудіювання та читання, великого значення слід надавати перед текстовим комунікативним завданням, які передбачають не поверхове а глибинне розуміння, аналіз прочитаного. А продумане читання дає неабияку змогу розвивати комунікативне навчання. Учням слід пропонувати висловлювати своє ставлення до прочитаного, з’ясувати, як автор сам ставиться до проблеми, назвати негативні та позитивні риси героїв, причини їх дій.[13; c.45]

Під час підготовки до уроку необхідно продумувати моменти релаксації, якщо діти стомились, а також способи реагування на непередбачені ситуації. У кожний новий клас необхідно заходити і починати урок з посмішки, дивлячись в очі кожному учневі. За кожну правильну відповідь діти повинні одержувати не лише оцінку, а й оцінюючу репліку (для старшокласників) та стимулюючі картинки – наклейки ( молодшим школярам), за кількістю яких можна в кінці навіть виставляти оцінки.

Урок можна закінчувати піснею, грою чи римівкою. Визначати усім разом, хто отримав найбільш гарні оцінки, а кому ще треба попрацювати, що сподобалось, а що ні на уроці, до яких моментів уроку, форм роботи учні хотіли б повернутись ще раз, що було важко.[16; c.67]

1. Методи та способи подолання неуспішності

Вивчення іноземної мови – справа непроста і не кожен учень у змозі оволодіти іноземною мовою. У процесі навчання може виникнути таке явище, як неуспішність - яке, в свою чергу, може суттєво змінити або навіть зіпсувати весь навчальний процес.[21; c.35]

Профілактика неуспішності:

Окремо слід зупинитися на профілактиці неуспішності. Учитель може вживати наступні профілактичні заходи:

1. У процесі контролю підготовленості учнів:

• спеціально контролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають у учнів найбільші труднощі;

• ретельно аналізувати та систематизувати помилки, яких припускаються учні у письмових роботах, усних відповідях, виявити типові для класу помилки та концентрувати увагу на їх ліквідації;

• контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки;

• після закінчення теми чи розділу узагальнювати підсумки засвоєння нових понять, законів, правил, умінь і навичок школярами, виявити причини відставання;

• створити атмосферу особливої доброзичливості під час опитування;

• знизити темп опитування, дозволити довше готуватись біля дошки;

• пропонувати учням приблизний план відповіді;

• дозволити користуватися наочними посібниками, які допомагають викласти сутність явища; стимулювати оцінкою, підбадьорюванням, похвалою.

1. Під час викладання нового матеріалу:

• обов’язково перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів матеріалу, який викладається;

• стимулювати питання з боку учнів у разі утруднення в засвоєнні навчального матеріалу;

• використовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань;

• забезпечити різноманітність методів навчання, які дозволяють усім учням активно засвоювати матеріал;

• уживати заходів щодо підтримки інтересу до слабко встигаючих із питаннями, які з’ясовують ступінь розуміння ними навчального матеріалу, залучати їх до ролі помічників під час підготовки приборів, дослідів тощо;

• залучати до висловлювання пропозиції в разі проблемного навчання, до висновків та узагальнень чи пояснення сутності проблеми, висловленої сильним учнем;

1. У ході самостійної роботи учнів на уроці:

• добирати до самостійної роботи завдання з найістотніших, складних та важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншою кількістю вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту;

• включати у зміст самостійної роботи вправи та ліквідацію помилок, які учні припустилися під час відповідей та у письмових роботах;

• стимулювати постановку питань до вчителя в разі утрудненнях в самостійній роботі;

• уміло надавати допомогу учням у роботі, розвивати їхню самостійність;

• навчати вмінь планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль;

• нагадувати прийоми та способи виконання завдання;

• вказувати на необхідність актуалізувати те чи інше правило;

• інструктувати про раціональні шляхи виконання завдань, вимоги щодо їхнього оформлення;

• більш ретельно контролювати їхню діяльність, вказувати на помилки, перевіряти та виправляти;

• добирати до груп слабко встигаючих найбільш раціональну систему вправ, а не механічне збільшення їхньої кількості;

• попереджати можливі утруднення, використовувати картки – консультації, картки з напрямом плану дій.

1. Під час організації самостійної роботи поза класом:

• забезпечити в ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу на найістотніших елементах програми, які зазвичай викликають найбільші труднощі;

• систематично давати домашні завдання з роботи над типовими помилками;

• чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій слабко встигаючими учнями.

3. Процес виховання вчителем іноземної мови

1. Створення ситуації успіху на уроці

Завдання школи сьогодні полягає в тому, щоб виховувати здатність учнів долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення, навчити розвивати себе як особистість, здатну робити вибір і контролювати своє життя, здатну брати на себе відповідальність за свої дії, здатну захищати себе і свої життєві цінності, а також діяти відповідно до них, здатну піклуватись про інших, діяти з ними і для них. Завдання вчителів – прищепити учням жагу до здобуття знань, створити такі умови, щоб процес здобуття знань був для них цікавим, потрібним, комфортним. Головним завданням стає створення ситуації успіху.

Ситуація успіху - це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значимості виникає у суб’єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного враження та інших видів труднощів.

Завдання педагога – допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Створення ситуації успіху на уроці передусім передбачає створення такої психологічної атмосфери, щоб учні без страху і побоювання йшли на урок. [14; c.56]

Зараз існує дуже багато методів, прийомів підвищення ефективності уроку, а отже, і якості знань учнів.

Головною метою навчання іноземної мови в школі є навчити користуватись нею в різних життєвих ситуаціях через створення на уроках комунікативних ситуацій, наближених до життєвих. Пам’ятаючи про те, що вивчення будь – якої іноземної мови – це важкий труд, особливо якщо не має можливості вільно спілкуватись із носіями іноземної мови, вчителю потрібно зробити все можливе для того, щоб зацікавленість учнів у вивченні мови не спадала, незважаючи на будь – які труднощі.[20; c.78]

Комунікативна спрямованість сучасного уроку дає таку можливість. Постановка проблемного запитання на початку уроку – це свого роду виклик, спрямований на те, що учень його прийме, якщо буде впевнений в тому, що в змозі розв’язати проблему. І, звичайно. Йому буде легше і цікавіше це зробити, якщо для цього йому буде запропоновано взяти участь у грі.

Раніше учень був пасивним споживачем готової інформації. Це призводить до того, що часто учні не виявляють зацікавленості в обговоренні питань, що пропонуються. Вони слабко реагують на хід уроку. Як наслідок, вивчення іноземної мови не сприймається учнями як єдиний творчий процес, покликаний створити необхідні умови як для розкриття особистого потенціалу учнів, так і для оволодіння ними іноземною мовою як засобом спілкування.[20; c.56]

Нова програма докорінно змінює роль вчителя та учня на уроці англійської мови, передбачає інший характер їх взаємовідносин і розподіл відповідальності за результат навчання.

Вчитель виступає тепер не стільки в ролі того, хто подає інформацію і дає інструкції учням, а більше як повноважний учасник комунікативного процесу, партнер у спілкуванні, радник, щодо володіння мовленнєвими і невербальними засобами комунікації.

Атмосфера уроку, завдання, що пропонуються, обрані режими і форми роботи мають стимулювати учнів до розширення загальноосвітнього і лінгвістичного кругозору, накопичення комунікативного досвіду. Тепер не тільки вчитель вирішує, що саме відбувається на уроці, але й учень, який може вносити пропозиції, визначати проблеми для обговорення або творчого письмового завдання, пропонувати наповнення для рольових та ділових ігор, створювати свої навчальні матеріали. За таких умов учень не меншою мірою сам відповідає за сої успіхи та невдачі.

Отже, можна сказати, що методи, якими вчителі користуються на уроках іноземної мови, такі, як постановка проблемних запитань, рольові ігри, створення проблемних ситуацій, проведення нестандартних уроків, засідань круглого столу, робота над складанням проектів, проведення уроків з використанням комп’ютерних технологій, допомагають нам у виконанні нашого завдання – створення ситуації успіху на уроці. [13; c.45]

3.2. Впровадження елементів національного виховання на уроках

іноземної мови

Становлення української державності, інтеграція у європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури, визначають основні напрями реформування навчального та виховного процесу.[15; c.90]

Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об’єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуванні молодої людини як громадянина України незалежно від етнічної приналежності.

Ідеалом виховання є гармонічно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.[7; c.78]

Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку українського народу, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.

Характеристики

Список файлов курсовой работы