114006 (617042), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

І. Оголошення теми та завдань уроку.

Вступна бесіда. Звучить пісня.

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Приспів:

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося -

Небагацько нас є!

Що перший цвіточок —

То рідний батенько,

Хорошенько цвіте.

А другий цвіточок —

То рідная ненька,

Хорошенько цвіте.

А третій цвіточок —

Рідна сторононька,

Хорошенько цвіте.

Вчитель. Діти! Урок розпочався піснею «У полі калина», що її склав народ. Як ви гадаєте, що символізує тут образ калини? Що то за дивна калина, на якій усього три квіточки?

Вона символізує весь рід. Іншими словами, образ отого великого родового дерева, нашого народу і кожної людини бачимо в тій пісні. До свого роду звертається автор: «Нецураймося, признаваймося — небагацько нас є!». Запам'ятайте цей символ! А тепер погляньте ось на цей малюнок. Що ви бачите на ньому? Дерево. Сильне, могутнє дерево. Але в нього відтяте коріння. А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрізати під корінь?

— Воно зів'яне, засохне.

— І чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння?

— Дає соки землі.

— Дерево бере сили від землі корінням.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

Так співає Н.Матвієнко в пісні «Сік землі». І тут саме говориться пре родове дерево. А тепер уявіть собі, що це не дерево, а ваш рід. Що тут є корінням і де б ви на цьому дереві знайшли самих себе, найменших членів роду

Діти - молоденькі листочки, гілки — тато й мама. Стовбур, що ближче до нас, міцний, це, можливо, наші дідусі, бабусі. А коріння — це вже наші прадіди, ті, хто жив сто чи й двісті років тому.

От бачите, ви — молоденькі зелені листочки. А тепер знову уявіть собі, що якась сила чорним страшним мечем вшила ваше коріння. Чи довго зеленітимуть листочки?

— Ні, вони швидко зів'януть.

— А чи знаєте, яка в тому корінні сила?

— Коли в корінні дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева — пам'ять роду. Людина без пам'яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду — як листок, відірваний від дерева. А чи в кожного з нас є оте святе — пам'ять родовідна? Чи кожен з нас пам'ятає своїх дідуся і бабусю, близьких та далеких родичів?

У нас уже були уроки, на яких ви розповідали про своїх рідних, сімейні реліквії, які передаються з покоління в покоління. Деякі учні склали своє родовідне дерево. Перед нами два родовідних дерева. Бачите, які вони великі та пишні! Якщо у людини такий сильний рід, їй ніщо в житті не страшне. Із знання свого родоводу починається кожна людина. А коріння її закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. Кожна мати, кожний батько вчать свою дитину любити рідний край — місце, де народився, вчать любити рідну хату.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

(Звучить пісня «Смерекова хата», сл. М.Бокая, муз. П.Дворського).

В давнину старі люди говорили, що берегинею роду є хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім'ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і спогадом. Наші предки любили прикрашати своє житло: розписували вибілені стіни й печі, різьбили ложки, віконниці, малювали ікони й картини, плели мереживо, вишивали рушники, серветки, скатерті, сорочки, наволочки, ткали килими, доріжки, клали візерунки на глиняний полив'яний посуд.

Гордістю кожної оселі була піч. Піч — друга мати: і обігріє, й нагодує, й обсушить. Прикрашали піч декоративними розписами, витинанками. Що ж таке витинанки? Витинанки — різноманітні прикраси з паперу. їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Є думка, що спочатку витинанки робили зі шкіри. їх широко використовували як прикраси народного одягу — кожухів, свиток, керсеток. Витинанки, як ажурні прикраси з білого і кольорового паперу, буди дуже поширені з середини XIX ст. Перші згадки про них знаходимо в творах І.Тургенєва, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Коцюбинського. Виготовленням витинанок у дитинстві захоплювались М.Гоголь, художники І.Репін, М.Добужинський.

Дивовижний світ мереживних візерунків відкривають роботи талановитих майстрів села Саїнка Вінницької області. Серед них веселі витинанки Ксенії Бурлака, різноманітні зірочки, створені її дочкою — Ганною Бабій. Фантастичні дерева життя, що дихають віковічною давниною, розквітають у творчості Наталки Кушнір. Тематичні витинанки характерні для творчості Галини Гречаної з Петрівки, що на Дніпропетровщині.

Жила і працювала в Києві заслужений майстер народної творчості України, художник декоративного розпису Пелагея Іванівна Глущенко. Її роботи «Сині кульбаби», «Червоні півонії» відзначалися не лише масштабністю, але й легкістю малюнка.

Краса витинанок, яка виявляється в ритмі, симетрії, надзвичайній вишуканості ажурного паперового мережива, впливає на почуття людей. Краса народної витинанки не вмирає. Вона знаходить своє оригінальне застосування в сучасних матеріалах.

Інструменти для витинання дуже прості: ножиці, ніж та пробійнички — своєрідні штампики, які в перерізі мають геометричні фігурки у вигляді ромбиків, трикутників. кружечків. Від того, як складено аркуш паперу, залежить і майбутній малюнок витинанки. Якщо він складений вдвоє, то утворюється стрічковий малюнок з однією віссю симетрії, а якщо складений у чотири, вісім, шістнадцять складок, то вирізані фігури малюнка розміщуються колом по променевих осях складеного паперу.

Є чимало різних способів утворення витинанок. Одні виготовляються з цілого аркуша паперу і мають ажурний малюнок чотирикутника чи кола. Аплікаційні витинанки складніші за композицією й утворюються з окремих вирізаних елементів залежно від малюнка, наклеєного на папір. Здебільшого вони багатобарвні, часто схожі на розписи або невеликі ткані килими.

Ми вже вміємо з вами робити прості витинанки. Тепер спробуємо зробити складніші композиції.

II. Виготовлення витинанок. (Робота по групах).

а) Елементи дерева роду.

б) Орнаментальні композиції.

III. Оформлення робіт.

а) Складання композиції «Дерево роду».

б) Оздоблення витинанками печі.

IV. Самостійна творча робота. Оформлення рамки фотокартки сім'ї витинанками

V. Контроль роботи, підведення підсумків, оцінка роботи, прибирання робочого місця.

VI. Підсумок уроку.

А тепер знову поглянемо на дерево і уявімо собі, що це родове дерево нашого українського народу. Коріння сягає глибоко в землю, на якій він жив споконвіку. Що в тому корінні?

— Пам'ять!

— Пам'ять народу, його історія, його минуле.

— А якщо коріння відтяти? Що станеться з народом?

— Це буде народ без пам'яті, без історії.

— Чи може такий народ існувати? Чи буде він взагалі народом?

— Ні, народ без минулого, без пам'яті, без історії — не народ.

— Так, це вже просто населення. Це люди, в яких немає нічого свого, нічого святого. Такий народ легко поневолити як фізично, так і духовно, — він не зможе себе боронити.

Чи житиме народ наш, чи зникне з лиця землі, залежить від нас з вами. Від того, як ми зуміємо зберегти свою мову, свою пісню, свою культуру, свій дух. Тож не даймо всохнути родовому дереву нашого народу!

Людське безсмертя з роду і роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, —

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивершувати. Хай буде щасливою ваша дорога! Нехай стелеться вона вам ось таким рушником. (Вчитель розстеляє рушник).

Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рідних людей. (Звучить «Пісня про рушник»).

Висновки

У процесі технічної творчості потрібно створювати спеціальну обстановку навчання, викликати інтерес та прагнення учнів удосконалювати свою діяльність. Позитивні, емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості.

Значимість у розв'язанні завдань творчого розвитку особистості передбачає комплексний підхід до вирішення проблеми реалізації навчальних, розвиваючих та виховних цілей. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення.

На розвиток технічної творчості учнів впливає ряд суб`єктивних факторів. Тому процес технічної творчості відбувається найбільш успішно, коли учні забезпечуються індивідуальними завданнями, що враховують їх особисту підготовку інтереси та ін.

Основним шляхом трудового навчання молодших школярів за даним підходом є проектування. Основна увага на них приділяється навчанню дітей розв'язувати проблемні завдання щодо створення виробу, а не його репродуктивного виготовлення. Вся діяльність вчителя початкових класів повинна бути спрямована на формування в учнів умінь спостерігати навколишній світ і оволодівати прийомами зображення (живопис, графіка, аплікація, ліплення, декоративно-прикладна діяльність, конструювання на основі дизайну). Велику увагу потрібно приділяти створенню умов для розкриття творчих здібностей школярів, формуванню трудових навичок та вмінь, вихованню любові й поваги до праці, розвитку художньо-естетичного смаку.

В своїй роботі ми наводимо приклади проведення уроків трудового навчання в початкових класах.

Список використаних джерел

1. Василевская А. М., Пономарева Р.А. Развитие технического творческого мышления у подростков и юношества. – К.: Вища школа, 1982. – 144 с.

2. Василевская А. М. Некоторые вопросы методики решения продуктивных задач в процессе производственного обучения. — В кн.: Дидактика производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1973, С. 336 — 357.

3. Гольдин И. И. Формирование в процессе проблемного обучения рациональных способов решения конструктивно-технических задач. — О проблемном обучении, 1969, вып. 2, С. 9 — 20.

4. Дидактика производственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоровой. — М.: Высшая школа, 1973. — 418 с.

5. Ительсон П. Б. Основы методики профессионального обучения школьников. — М.: Учпедгиз, 1968. — 230 с.

6. Ковальский М. И. Производственное обучение учащихся средней школы. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.

7. Кудрявцев Т. В., Якиманская И. С. Развитие технического мышления учащихся. — М.: Высшая школа, 1964. — 88 с.

8. Кудрявцев Т. В. Психология технического мышления. — М.: Просвещение, 1975. - 303 с.

9. Левитов Н. Д. О психологических компонентах технической деятельности. — Вопросы психологии, 1958, № 6, с. 181 — 190.

10. Михайлов А. А, Техническое творчество школьников. - М.: Просвещение, 1969. - 207 с.

11. Психология решения учащимися производственно-технических задач. — М.: Просвещение, 1965. — 254 с.

12. Страхов И. С. Психология труда. - М.: Учпедгиз, 1963. - 240 с.

13. Сорокин Н. Развитие технического мышления учащихся. - Профессионально-техническое обучение, 1969, № 2, с. 9 – 12.

14. Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.

15. Чебышвва В. В. Психология трудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. - 303 с.

16. Шведов А. Активизация учащихся на уроках производственного обучения. — Профессионально-техническое образование, 1965, №2,с. 8 — 10.

17. Якиманская И. С. Формирование интеллектуальных умений в процессе производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1979. — 88 с.

18. Якубовський З. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. - № 2. – С. 11 – 14.

Характеристики

Список файлов курсовой работы