113980 (617032), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Окремі з них можна сформувати на вихідних основах цікавого та змістовного дослідження А. Малько [14, 36-40].
3.2 Стратегія розробки концепції шкільної соціально-педагогічної діяльності
1. Створення творчої групи для розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього навчального закладу, до складу якої можуть увійти члени дирекції школи, соціальний педагог, педагог-органі-затор, шкільний психолог, класовод, звільнений класний керівник, активні вчителі, співробітники, батьки, представники громадськості, науковий консультант. Зважаючи на міждисциплінарну специфіку процесу соціалізації у складі творчої групи об'єднати, насамперед, фахівців, які змогли б обґрунтувати концепцію з позицій культурології, соціології, психології, соціальної педагогіки та соціальної роботи.
2.Орієнтація на те, що сутністю соціально-педагогічної діяльності школи є створення шкільного і позашкільного культурно-виховного простору через організацію суспільної життєдіяльності школярів, який сприяв би позитивному розвитку їх внутрішньоінтенційної спрямованості в руслі вимог європейського Кодексу виховних цінностей.
3. Розглядати соціальну роботу в школі як один із аспектів соціально-педагогічної діяльності, пам'ятаючи, що орієнтація лише на неї здатна створювати ефект «сизифової праці», коли доводиться усувати наслідки, не зачіпаючи їх причин.
4.У визначенні об'єкта соціально-педагогічної діяльності орієнтуватися не лише на дітей-жертв несприятливих умов соціалізації, а на кожного школяра як особистість, котра заслуговує власного автентичного самовизначення, цілеспрямування на шляху самореалізації, створення найсприятливіших умов для скорочення в майбутньому стартового періоду акме.
5. Об'єктом соціально-педагогічного впливу вважати також батьків учнів, оскільки діти, у випадку необхідності, стають ефективним інструментом цього процесу.
6.Суб'єктом соціально-педагогічної діяльності вважати всіх членів педагогічного колективу, батьків, представників громадськості, наукових консультантів, зважаючи нате, що виняткову відповідальність за організацію та результати цієї діяльності несуть члени адміністрації школи, особливо, заступник директора з виховної роботи, соціальний педагог, педагог-організатор, шкільний психолог, класоводи, звільнені класні керівники.
7. Базовою основою для змісту соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу може бути Конвенція ООН про права дитини (1989), Концепція національного виховання (1994), постанова «Про вдосконалення керівництва виховною роботою в закладах Міносвіти України» (1994), «Концепція виховання у національній системі освіти» (1996), «Національна програма «Діти України» (1996), Національна доктрина розвитку освіти в Україні, сучасний вітчизняний та зарубіжний досвід соціально-педагогічної діяльності.
8.Визначення методів та форм соціально-педагогічної діяльності в узгодженні з метою її, назрілими завданнями, потребами та наявними засобами і можливостями.
А.Малько пропонує також структурно доцільну модель соціально-педагогічної діяльності освітнього закладу. У випадку незначних змін чи доповнень, викликаних специфікою діяльності певного загальноосвітнього навчального закладу, її можна використати як вихідну основу для створення власної. Вона складається з внутрішньої та зовнішньої частин соціально-виховної діяльності закладу, які взаємодоповнюють одна одну. Внутрішкільна соціально-педагогічна діяльність полягає в діагностуванні об'єктів соціального виховання, управлінні соціально-виховною діяльністю. На основі діагностування (соціологічного, психологічного, педагогічного, соціально-педагогічного) рівня сформованості соціального досвіду, соціальної вихованості, потреб та інтересів дітей, плануються заходи соціального працівника з охорони та захисту прав дитини. Поряд із цим проектується здійснення соціального виховання за трьома напрямами: організація життєдіяльності з метою формування людяності; соціально-педагогічна корекція позицій та поведінки дитини, відхиленої від допустимих норм; соціально-педагогічна реабілітація. Реалізація цих частин соціального виховання відбувається у процесі створення та функціонування культурно-виховного простору школи. Він складається з таких взаємопов'язаних виховних сфер: традицій школи (історія, свята, гімн, герб, прапор, норми одягу, вітання тощо), виробництва (навчальний процес, догляд за приміщенням школи, присадибними ділянками, третій трудовий семестр), інформаційної системи (бібліотечно-інформаційний центр, газета, телебачення, радіо, комп'ютерна мережа, архів), мистецтва та дозвілля (гуртки, секції, клуби, театри, музеї, художня і музична школи), економіки (грошова одиниця, стипендії, гранти) тощо.
«Культурно-виховний простір школи, - небезпідставно вважає А.Малько, - в умовах демократизації суспільства має будуватися на принципі самоуправління, тому провідна роль в оновленні соціального виховання належить таким виховним сферам: самоуправління (парламент, рада, шкільний кооператив, загальні збори), право і політика (писані закони школи, суд, боротьба за досягнення бажаних змін шкільної життєдіяльності законними і моральними засобами), громадська думка (моральні закони, соціальні цінності школи), соціальна робота (самозахист та самодопомога дітей)» [14, 36-40].
3.3 Стратегія зовнішньої соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу
1. Діагностування учнями, вихователями, класними керівниками під керівництвом заступника директора з виховної роботи та соціального педагога культурного рівня мікрорайону з виділенням таких аспектів цього рівня: соціального, економічного, політичного, демографічного, етнічного та релігійного.
2. Визначення на основі результатів діагностування сприятливих і несприятливих можливостей для соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні.
3. Планування соціально-педагогічних заходів із метою оптимального використання сприятливих можливостей соціалізації школярів у мікрорайоні та заходів з метою подолання несприятливих можливостей для соціального виховання.
4. Вивчення класоводами, вихователями та класними керівниками соціально-культурних умов сімей, у яких проживають учні. Складання на основі зібраних даних соціальних паспортів класних колективів [22, 356].
5. Використання соціальних паспортів класів з метою надання соціально-педагогічної та можливої матеріальної допомоги тим сім'ям, які потребують цього у першу чергу.
6. На основі вивчення соціальної інфраструктури мікрорайону спланувати заходи з метою організації та самоорганізації дозвілля школярів. Насамперед, передбачити створення спортивних майданчиків та підготовку з числа колишніх учнів школи громадських інструкторів із різних видів спорту, представлених матеріальними засобами майданчика.
7.Організувати за місцем проживання учнів, за прикладом шведської молоді, молодіжне товариство спортивно-екологічного спрямування «Чистий, чиста, чисте». Продумати атрибутику його та зміст і форми заходів, спрямованих на виховання бажань поєднати екологію зовнішнього середовища з екологією душі.
8.Для підготовки соціально-педагогічних заходів у мікрорайонах продумати форми та методи співробітництва загальноосвітніх навчальних закладів із місцевими органами влади, засобами інформації, різноманітними громадськими організаціями, культурно-дозвіллєвими закладами та організаціями, правовими та судовими органами, медичними закладами, виробничими колективами, закладами соціального забезпечення, службами у справах неповнолітніх та сім'ї й молоді, відомими, авторитетними в краї людьми: представниками господарського, громадського, спортивного, мистецького життя.
3.4 Стратегія управління соціально-педагогічною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу
1. Створюючи творчу групу для розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього закладу, в структурі її передбачити елементи самоконтролю, контролю, корекції та звітності.
2.Аналіз діагностичних досліджень з метою виявлення соціально-педагогічних ситуацій, які потребують посиленого контролю з боку адміністрації школи.
3.Вивчення ефективності діяльності соціалізуючого простору школи, окремих фахівців, які працюють у цьому просторі, з метою доцільної корекції їх діяльності або надання відповідної методичної допомоги.
4.Налагодження зв'язків із випускниками школи, виробничими колективами, організаціями та установами, які знаходяться в мікрорайоні школи, активістами батьківського комітету з метою залучення їх до соціально-педагогічної діяльності та інтеграції культурно-виховного простору школи з культурно-виховним простором мікрорайону.
5. Вивчення можливостей отримання спонсорської допомоги з метою організації соціально-педагогічної діяльності.
6.Визначення ефективності індивідуальної соціально-педагогічної концепції освітнього закладу, проблем, які виникають у ході її реалізації, необхідності та можливостей змін із метою вдосконалення.
4. Методика планування діяльності соціального педагогика в загальноосавтньому навчальному закладі
Місце та роль соціального педагога в соціально-педагогічному просторі школи визначаються його місією бути гарантом прав та інтересів дітей, їхнього розвитку згідно з власною внутрішньоінтенційною спрямованістю, комфортних умов для життєдіяльності.
Рамки його діяльності виходять за межі освітнього закладу, включаючи в себе соціум різних рівнів: сім'ю, вулицю, мікрорайон, державні заклади та установи.
Завдання соціального педагога - допомога загальноосвітньому закладу в а) формуванні в учнів комплексу знань, навичок та вмінь, необхідних для: самопізнання, доцільного розвитку власної інтенційної спрямованості, засвоєння норм соціальної поведінки, гармонізації внутрішньоособистісних та загальносуспільних інтересів, уміння вибудовувати загальноприйнятливий стиль своїх стосунків із навколишніми; б) соціально-педагогічній корекції поведінки вихованців, доцільній вибірковості їхніх соціальних зв'язків; в) соціально-педагогічній профілактиці девіантної поведінки підлітків; г) координації взаємодії різноманітних соціальних інститутів у ході розв'язання найгостріших соціальних проблем; г) можливій реабілітації несприятливого соціалізуючого середовиша.
Спираючись на індивідуальну концепцію соціально-педагогічної діяльності навчального закладу, результати вивчення сприятливих і несприятливих можливостей для соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні школи, узагальнені дані соціальної паспортизації класів, накреслити головні орієнтири соціально-педагогічної діяльності упродовж року.
В орієнтованих напрямах діяльності визначити конкретні соціально-педагогічні заходи, терміни їхнього проведення, основних організаторів та відповідальних, систему контролю і корекції.
Річна циклограма діяльності соціального педагога може мати приблизно таке спрямування:
Серпень: формування цілей і завдань соціально-педагогічної діяльності; дослідження соціуму: виявлення фактів позитивного і негативного впливу на соціалізацію учнів; планування складу допоміжних соціально-педагогічних сил.
Вересень: організація діяльності творчої групи з метою розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього закладу; вивчення соціально-культурних умов сімей, у яких проживають учні; проведення інструктивних нарад з класоводами, вихователями, класними керівниками стосовно узагальнення зібраних даних та оформлення соціальних паспортів класів; формування проблемного поля на основі даних соціальної паспортизації класів; планування соціально-педагогічної діяльності в межах проблемного поля; здійснення соціально-педагогічної підтримки учнів, які вперше прибули для навчання в нових для них класних колективах; надання допомоги в адаптації до нових умов навчання учням п'ятих класів; первинне налагодження зв'язків з батьками та громадськістю мікрорайону школи.
Жовтень: організація діагностування культурного рівня мікрорайону школи з виділенням соціального, економічного, політичного, демографічного, етнічного та релігійного аспектів. Організація соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на подолання несприятливого соціалізуючого впливу певних сторін життя мікрорайону; участь в організації та проведенні спільного засідання батьківського комітету навчального закладу, дирекції, вихователів, класоводів та класних керівників (кураторів у гімназіях) з метою надання матеріальної допомоги учням, які проживають у малозабезпечених сім'ях, сиротам і напівсиротам; попередня підготовка матеріалів засідання на основі соціальної паспортизації класі та представлених відповідними комісіями (у складі не менше трьох чоловік, як правило, класовода чи класного керівника, представника батьківського комітету, депутата місцевої ради) актів обстеження матеріально-побутових умов життя сімей, у яких проживають учні, претенденти на матеріальну допомогу; надання методичної допомоги громадським інструкторам із складу колишніх учнів школи у налагодженні корисного дозвілля школярів за місцем їх проживання.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
