113477 (616836), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Методи проведення занять в гуртках можуть бути слідуючи: коротке повідомлення членів гуртка чи виклад в формі інсценіровки, вправи в рішенні задач, ребусів, загадок, задач збільшеної трудності , рішення логічних вправ, екскурсій, спостережень за трудовою діяльністю дорослих в зв’язку з екскурсіями, виготовлення наглядних посібників, випуск газет та інше.

Всі матеріали – результати роботи гуртка повинні зберігатися у відведеному місці. Члени гуртка періодично роблять виставки, на яких показують виготовлені наглядні посібники, математичні газети, збірники задач, складені членами гуртка по числових даних, взятих із життя, матеріали цікавих повідомлень, екскурсій та інше.

Отже робота математичного гуртка відрізняється від позакласних групових занять наступним:

1. В основу залучення учнів до гурткової роботи лежить принцип добровільності.

2. При підготовці та проведенні занять гуртка від сторони учнів проявляється значно більше самостійності і ініціативи. Позаурочні групові заняття з математики, як правило, готує і проводить сам учитель.

3. Методи проведення занять гуртка більш різноманітні, чим методи проведення групових позакласних занять.

1. Клубна форма позакласної роботи з математики.

В практиці деяких шкіл зустрічається особлива форма позакласної роботи з молодшими учнями, яка зветься клубами.

Клуб організовується в школі, де є декілька паралельних класів. Він може бути створений спеціально для позакласної роботи з математики або як форма яка обєднує позакласну роботу секцій по різних предметах. Якщо він створений для роботи тільки по математиці, то він може називатися клубом юних математиків (КЮМ). Якщо ж до клубу входить декілька секцій, тоді його назва може бути: клуб мислячих дітей (КМД), клуб допитливих і винахідливих (КДВ), клуб допитливих дітей (КДД) та інші.

До членів клубу юних математиків вчителя початкових класів рекомендують і виділяють по декілька чоловік від кожного класу враховуючі їхні здібності. Ці члени клубу складають його актив. В дні роботи клуб можуть відвідувати і інші учні.

Для керівництва позакласної роботи з математики в цьому клубі може бути виділений один учитель або роботу ведуть декілька вчителів по черзі, але відповідно з загальним планом клубу. На допомогу вчителям виділяються учні старших класів. Вчителя і старшокласники утворюють штаб клубу. Наявність колективного органу дозволяє творчо урізноманітнити роботу клубу. Штаб клубу – це організатор роботи, який планує всю його діяльність. Діти – члени клубу є безпосередніми активними учасниками всіх заходів клубу. Кожний вид діяльності членів клубу повинен збагачуватися новими знаннями, організаційними навиками і практичним вмінням.

Клуб юних математиків працює по плану, який склав вчитель, який веде в ньому основну роботу, і затвердженому після вільного обговорення на засіданні штабу.

В школі для роботи клубу виділяється одно із класних приміщень. В клубі повинні бути зосереджені різні математичні, логічні ігри, шахи , шашки, література з цікавої математики. На видному місці повинна знаходитись математична газета, запитання, задачі математичної вікторини, списки переможців конкурсів по математиці, конверти для запитань дітей з підписами “Запитуйте – відповідаємо” і інші. В клубі у відповідному місці повинні бути зосереджені вимірювальні інструменти і різноманітні матеріали ( папір, фарби, клей, пензлики, кольорові олівці і інше), які необхідні для виконання членами клубу різних видів робіт. Всіма цими матеріалами завідує один із членів клубу.

Клуб юних математиків працює щонеділі. В ці дні члени клубу збираються, щоб випустити математичну газету або роблять підбір матеріалів для конкурсів, оформляють відповідні стенди, для проведення репетицій інсценіровок, проведення математичних

і логічних ігор тощо. В ці звичайні дні робота клубу проводиться під керівництвом старшокурсників, одержують консультації вчителів. Однак контроль за результатами роботи членів клубу в ці дні здійснює вчитель, який продивляється оформлення газети , стенду, зміст запитань і задач для конкурсів та інше.

Один чи два рази на місяць проводиться збір членів клубу юних математиків. Такі збори проходять під керівництвом учителя. На зборах вчитель проводить заняття , аналогічні позакласним груповим заняттям з математики чи занять гуртка. Якщо членами клубу будуть учні з різною підготовкою, з різних класів початкових, то ці заняття можуть проводити 2-3 вчителя з відповідними віковими групами.

Один раз в півроку в клубі проводиться змагання між командами паралельних класів. В першому півроку проводять змагання між командами третіх класів, а в другому півріччі між командами других класів. До змагання команди готуються задовго до призначеного дня. Увесь сценарій по проведенню змагання штаб клубу готує також раніше, розподіляючи ролі між командами. Члени штабу на цих змаганнях утворюють судову комісію. Кожній команді можна дати визначену назву.

Примірний сценарій змагання.

1. Турнір капітанів.

(З допомогою вчителя кожний капітан завчасно підготував по три запитання, які він запропонує капітану другої команди).

1. Змагання команд.

(Першій і другій команді 2 запитання ставить ведучий. Відповідають із команди той, хто перший підняв руку).

1. “Аукціон”.

(Під такою назвою проходить змагання між командами, зміст якого в тому, щоб за 5 хвилин , переказати, як можна більше лічилок, загадок, цікавих фактів, пов’язаних з математикою із серії “Чи знаєте ви...”.

атрибутом аукціону в руках ведучого є деревяний молоток. При першому ударі молотка ведучий питає: “Хто ще добавить лічилку?” якщо команда мовчить, робить ще удар і запитує: “Не згадав хто не будь ще?” як тільки відповідь не пролунає ведучий робить 3 удари і оголошує число названих лічилок. Ударом молотка також дається сигнал про закінчення 5 хвилинного строку).

1. Конкурс смикали.

( Особливість цього виду змагань заключається в тому, що команди заздалегідь готують для другої команди по 3-5 загадок, запитань. Під час конкурсу запитання команди ставлять по черзі. На поставлене запитання хто-небудь з другої команди повинен дати відповідь зразу ж.

Якщо відповіді на яке-небудь запитання не буде, то роз’яснення повинен дати той , хто поставив його. Виграє та команда, яка поставила більш оригінальні запитання, задачі, загадки і яка дала найбільшу кількість правильних відповідей на запитання другої команди).

1. Колективний виступ команди.

( Капітан першої команди оголошує, що команда виконає “Пісеньку про арифметику”. Капітан другої команди оголошує вірш-жарт “Трикутник і квадрат”).

2.6 Математика на екскурсіях.

В безпосередньому навчальному процесі екскурсія являє собою один із методів наглядного навчання. Екскурсія є також одним із видів позакласної роботи з математики.

В початкових класах школи проводяться як спеціальні математичні екскурсії і екскурсії на природу, на виробництво. Математичні екскурсії мають задачу ознайомити дітей з різними методами вимірів на місцевості, з простими вимірювальними приборами і практичним застосуванням їх. Під час цих екскурсій діти вчаться вправляться у вимірюванні відстаней на око, у вимірах відстаней до недоступних точок і інше.

До виходу на місцевість в класі вчитель демонструє процес провішування, або з допомогою звичайних вішек, або на столі.

При виході на місцевість вчитель ділить клас (членів гуртка) на бригади по 5-6 чоловік. Для кожної бригад беруть комплект вішек, колочків, рулетку і т. д. Бригадам дають окремі завдання по вимірюванню певних відстаней (в 40-50 м ), поміж крайніми точками яких попередньо повинно було провести провішування прямих ліній.

Відомо, що відстані в десятки метрів поміж якимись точками на місцевості можна виміряти правильно тільки при умові, якщо ці виміри проводять по прямій лінії. Як же помітити великий відрізок прямої на місцевості? Цей спосіб і називається провішуванням, сутність якого заключається в тому, що на місцевості не суцільна пряма, а окремі точки цієї прямої. Точками прямої служать короткі колочки, забиті в землю, або довгі колочкі, які називають віхами . чим частіше ці колочки будуть поставлені, тим легше орієнтуватися по прямій при вимірюванні.

Під час екскурсії на місцевість можна навчити дітей визначати середню довжину свого кроку, а потім вимірювати відстані кроками. Для цього заздалегідь вимірюють відстань, наприклад в 20 м.

Потім кожна дитина вільним кроком проходить дану відстань чотири рази, запам’ятовуючи чи записуючи кількість кроків. Ці числа додають і одержану суму ділять на 4. так вони дізнаються, скільки кроків в середньому кожний з них робить на відстані 20 м. Нарешті поділивши 20 м на одержане середнє число кроків, знаходять довжину свого кроку в дециметрах чи сантиметрах.

Математичні екскурсії корисно використовувати для розвитку у дітей окоміру. В житті часто доводиться вимірювати відстані очима. Наприклад, шофер повинен при русі від другої машини на відомій дистанції, на відомій відстані до зупинки він повинен загальмувати і т. д. І ці відстані їм визначаються тільки на око. Певні навики у вимірах на око потрібні кожній людині.

Найбільш доцільні такі виміри на око, коли відстань, висота, довжина предмета оцінюються шляхом порівняння з видимим і уже відомим значенням величини. Якщо відомо, що відстань між телеграфними стовпами складає 50 м, то знаходячись на прямій дорозі, уздовж якої ідуть телеграфні стовпи, діти можуть визначити відстань до окремих дерев, до мосту, до будівлі, розміщених біля дороги. Для цього вони можуть порахувати кількість проміжків між стовпами від місця, де стоять, до окремого дерева, або до мосту, чи до будівлі край дороги. Помноживши 50 м на одержане число проміжків, знаходять відстань до перекислених об’єктів. Аналогічно можна визначити відстань між предметами, які розташовані на дорозі, яка йде під прямим кутом до направлення нашого погляду і вздовж якої поставлені телеграфні стовпи.

Орієнтуватися у визначенні відстаней можна також, користуючись таблицею розрізнення предметів. Бажано, щоб діти поступово знайомились з цією таблицею і в результаті практичного її використання запам’ятовували окремі її дані.

Користуючись таблицею потрібно зважати на умови в яких проводиться спостереження. Наприклад, предмети будуть здаватися ближче, чим на самому ділі єсть: 1) вони яскраво освічені;

2) між предметом, який спостерігається, і учнем немає інших предметів (при вимірюванні відстані у відкритому полі;

3)предмет розміщений на горі і його видно на фоні неба;

4) здовжений предмет розміщений вертикально, а не горизонтально.

Навпаки, предмети будуть здаватися далі, чим на самому ділі: 1) під час дощу і туману; 2) якщо між предметом, який спостерігається і учнем знаходяться проміжні предмети; 3) якщо спостерігач на горі, а предмет під горою.

Предмети З якої відстані видні

Заводські димарі 15 км

Села , великі будинки 8 км

Групи окремих будинків 5 км

Вікна в будинках 4 км

Димарі на покрівлях 3 км

Окремі дерева і одинокі люди 2 км

Кілометрові стовпи 1 км

Стовпи дерев 850 м

Оправи віконних рам 500 м

Рухи рук 400 м

Черепиця і дошки на покрівлі 200 м

Обличчя людей, ґудзики на сукні 150 м

Вираз обличчя 100 м

Очі 60 м

Білки очей 20 м

Для вироблення вміння визначати розміри на око в умовах місцевості корисно проводити вправи, коли розміри предметів чи відстані спочатку визначаються на око, а потім ці результати перетворюють інструментальними вимірами. Останні вправи корисно організовувати у формі гри – змагання.

На математичних екскурсіях діти набувають нові знання, тому в процесі екскурсії думка їх працює напружено, увага зосереджена. Це зобов’язує вчителя при плануванні екскурсії передбачити не тільки час на рух і освітню частину її, але і на відпочинок, який повинен бути розумно організованим. На екскурсію передбачається не більше 1.5 годин, з котрих 30 хвилин відводиться на 2 перерви. В хвилини відпочинку корисно організовувати рухливі і не рухливі ігри.

Математичні екскурсії плануються також, як і інші види позакласних заходів, так же, як і уроки. В плані передбачається:

1. підготовка до екскурсії, робота з дітьми (пояснення прийомів роботи, які будуть на екскурсії, вироблення дітьми первісних навиків);

2. виготовлення відповідних приладів;

3. розділення учнів на бригади, розподілення між ними приладів і вимірювальних інструментів;

4. пояснювальні бесіди, як потрібно себе вести під час походу на екскурсію і під час окремих видів роботи і відпочинку;

5. розподіл часу, який піде на кожний етап екскурсії;

6. виділення того матеріалу, який діти повинні записати в своїх зошитах;

7. обробка матеріалу після проведення екскурсіях.

Перед проведенням екскурсії вчитель сам повинен відвідати відповідні пункти, виділити роботу для кожного учня бригади, провести цю роботу, передбачивши всі елементи безпеки. Під час цього відвідування корисно урахувати час на рух до місця екскурсії і назад, намітити міста, зручні для відпочинку дітей.

1. Математичні вікторини, олімпіади, ранки.

Назва “вікторина” походить від латинського слова “віктория” – победа. Вікторина – це одна з форм організації змагання між командами, між окремими членами в області математики чи інших наук. Організація вікторин – одна із форм позакласної роботи з математики. Змагання в формі вікторини, дозволяє виділити кращого математика, кращий клас і проводиться наступним чином: пропонується система запитань, задач, прикладів, які доступні певній віковій групі учнів. Діти в добровільному порядку вирішують задачі, приклади, відповідають на запитання і в усній чи письмовій формі повідомляють результати. Пробірка якості результатів виконання завдань і відповідний облік дають основу відібрати кращого математика чи клас.

Організація вікторини вимагає не так уже багато часу. Цим вона приваблює вчителів. Вікторини проводяться в класі, де між собою змагаються окремі учні. Вікторини можуть проводитися і математичним гуртком, де виділяються кращі математики, в клубі юних математиків, де організовується змагання між командами паралельних класів.

Вікторини проводять з метою підвищення інтересу учнів до математики, для виявлення любителів математики з послідовним принадженням їх в математичні гуртки, де вони можуть проявити свої здібності.

Зміст і кількість завдань для вікторини залежить від того, в яких умовах і з яким складом учнів вона проводиться, якщо вікторина проводиться в класі чи клубі юних математиків і в усній формі, то включається 8-10 не важких запитань, завдань, які потребують тільки усних способів рішення, виконання. Серед них можуть бути запитання захоплюючого характеру. Ці запитання і завдання продумуються раніше. При проведенні вікторини перед учасниками в класі виступає в ролі ведучого учитель, а в клубі в ролі ведучого виступають два чоловіки ( два учнів старших класів або вчитель з помічником ). Ведучі по черзі задають учням запитання. Коли один із ведучих читає завдання, то другий слідкує за тим, хто із присутніх першим підняв руку для відповіді. Ведучі вислуховують рішення і роблять висновки про якість відповіді. Учень, який відповів одержує прапорець або зірочку, де вказаний номер запитання, за відповідь на який він отримав цей знак. Після одержання відповідей на всі запитання вікторини рахують очки, які одержали команди чи окремі учні, і відмічають переможців.

Частіше всього вікторина проводиться так, що на певний термін ( наприклад, тиждень ) пропонується декілька запитань, завдань по математиці (6-8). Ці запитання і завдання можуть бути представлені через стінну газету або оформлені на спеціальному плакаті з яскравим покликом до учнів. Діти протягом тижня виконують запропоновані завдання, відповідають на запитання, вирішують задачі і приклади, свої роботи в письмовому вигляді з указаним прізвищем і класом, в якому він навчається, кладуть в спеціальні конверти , прикріплені біля стінгазети чи плакату з вікториною. В цьому випадку ініціатором вікторини є або математичний гурток, або штаб клубу юних математиків.

Характеристики

Список файлов курсовой работы