112811 (616608), страница 2
Текст из файла (страница 2)
4. Те саме, але руки, відведені назад, під час стрибка рухаються вниз-вперед-угору, а в момент приземлення слід простягнути їх вперед.
Після цього починають удосконалюватися в техніці виконання стрибка.
Навчаючи дошкільників стрибка в довжину, ставлять за мету сформувати в них уміння правильно відштовхуватися і приземлятися. Діти спочатку виконують стрибок з одного кроку: з вихідного положення махова нога попереду пошговхової, за 30—40 см від краю ями або мати, поштовхова на носку ступити крок поштовховою вперед, ставлячи її на всю стопу і трохи зігнувши, потім зразу відштовхнутися, одночасно зробити другою, зігнутою в коліні, мах угору і приземлитися на обидві ноги (на п'ятки з швидким перекочуванням на всю стопу). Після цього діти 2-4 років виконують стрибки з двох — шести кроків.
Рис. 1. Стрибок у довжину з місця
Рис. 2. Стрибок способом «зігнувши ноги»
Під час виконання стрибка у довжину найчастіше допускають такі помилки: 1) неправильно ставлять ногу на місце відштовхування; 2) недостатньо згинають махову ногу в момент відштовхування, внаслідок чого стегно мало піднімається вгору; 3) неповністю випрямляють поштовхову ногу в момент відштовхування. Щоб усунути першу помилку, треба розмітити дистанцію розбігу; другу — виконувати стрибки через стрічку, натягнуту поперек розбігу біля місця відштовхування (висота 10—15 см) або через набивний м'яч; третю помилку можна виправити, стрибаючи вгору, щоб дістати рукою підвішений предмет.
Спеціально-підвідними вправами до стрибка у висоту можуть бути: настрибування на м'яку перешкоду, стрибки у довжину через невисокі перешкоди, стрибки з діставанням рукою високо підвішених предметів (м'ячів).
Спочатку долають висоту 10—15 см з розбігу один — три кроки; поступово збільшують як висоту стрибка, так і довжину. Після оволодіння технікою стрибка на 40 см можна приступати до вдосконалення в техніці (також і на більшу висоту), орієнтуючись на виконання навчальних норм, а не на максимальний результат.
5. Техніка виконання стрибків
Стрибки з місця мають прикладне значення, сприяють розвитку швидкісно-силових якостей, а також застосовуються при оволодінні угрупованню в польоті і навчанню приземленню в стрибках у довжину.
Техніка стрибка в довжину з місця (мал. 3). Стрибок виконується з вихідного положення вузька стійка ноги нарізно (ступні ніг паралельно, на ширині однієї ступні) руки вперед-нагору; вправа починається з відведення рук назад, потім активний рух руками вниз-уперед-нагору сполучається зі швидким підсіданням, що переходить у розгинання.
Рис. 3. Техніка стрибка з місця
Початок польоту характеризується випрямленням тіла вперед-нагору. Потім ноги, згинаючи в колінних суглобах, підтягуються до грудей (угруповання). Приземлення має бути на зігнуті ноги (руки виносяться вперед), забезпечуючи амортизацію і збереження рівноваги. У стрибках на результат за умови відмінного місця для приземлення допускається винос гомілки вперед при приземленні, але з обов'язковим наступним згинанням ніг у колінному суглобі. При стрибках на твердій поверхні обов'язковим є м'яке приземлення і збереження рівноваги.
Техніка стрибків у висоту з місця відрізняється більш вертикальним напрямком зусиль у відштовхуванні і більшим угрупованням (підтягуванням колін до грудей) при переході через перешкоду. Приземлення на тверду поверхню починається з торкання ґрунту передньою частиною стопи з наступною амортизацією за рахунок згинання в гомілковостопному, колінному і тазостегновому суглобах.
Діти дошкільного віку здатні опанувати елементами стрибків з місця. Однак момент відштовхування в них недостатньо активний, часто спостерігається зайве присідання перед відштовхуванням і тверде приземлення.
Указівки до навчання
Початкове навчання може проводитися на площадках з рівним покриттям. Бажане приземлення на гімнастичні мати. При стрибках на результат яма з піском повинна бути добре підготовлена. На початку навчання стрибки в довжину з місця проводяться в розімкнутих шеренгах. При виконанні стрибків на дальність кількість одночасно виконуючих вправу школярів залежить від розмірів ями.
При навчанні стрибкам з місця варто домагатися правильного махового руху руками з розгинанням ніг у відштовхуванні. Варто також навчити використовувати енергію пружної деформації м'язів ніг. Цьому буде сприяти швидке виконання присідання й активний мах руками.
Послідовність навчання стрибкам з місця
1. Стрибки вперед-вгору з місця з напівприсіда руки на пояс.
2. Стрибки вперед-вгору зі швидким виконанням напівприсіда.
3. Виконання маху напівзігнутими руками з різкою зупинкою при положенні ліктів на рівні плечового пояса.
4. Стрибки в довжину з місця з напівприсіда, руки відведені назад.
5. Стрибки з місця нагору з виконанням швидкого напівприсідання і маху руками.
6. Стрибки в довжину на точність і на результат.
7. Застрибування на перешкоду висотою 30 — 40 см у положенні присіда.
8. Стрибки з місця у висоту.
До техніки рухів стрибка в довжину пред`являються наступні вимоги (мал. 4):
Рис. 4.Техніка рухів стрибка в довжину
а) у відштовхуванні махова нога, зігнута в колінному суглобі, швидко виноситься вперед — нагору руху рук з більшою амплітудою і швидкістю. Закінчення відштовхування і початок польоту повинні мати положення «широкого кроку» — повне випрямлення штовхової ноги, винос стегна махової ноги паралельно землі, вертикальне положення тулуба;
б) у п`ятирічних дітей відштовхування недостатньо акцентоване («змазане»), зусилля спрямовані більше вперед;
в) у польоті, у зв'язку з малою його довжиною, штовхова нога після відриву від опори, згинається і підтягується до махового, обидві руки виносяться вперед, тулуб нахиляється вперед.
Указівки до навчання
Починати навчання слід з оволодіння відштовхування однією ногою і приземлення на дві. У відштовхуванні варто домагатися активного маху зігнутої в коліні ногою і повним випрямленням штовхової ноги. При виконанні стрибка з розбігу місце відштовхування не слід обмежувати, щоб учень зміг зосередити увагу на швидкому виконанні останнього кроку.
Послідовність навчання
1. Стрибки в довжину з місця з в.п. поштовхова нога попереду, махова позаду на носку. Домагатися активного виносу стегна махової ноги і приземлення на обидві ноги (мал. 5).
Рис. 5 Приземлення
2. Стрибки з 4—6-х кроків. Домагатися швидкого виконання останнього кроку, правильного положення тулуба при відштовхуванні й у польоті.
Стрибки у висоту
Внаслідок неможливості значно змінити напрямок руху через невисокий рівень розвитку сили (швидкісно-силових якостей) відмінність техніки стрибка у висоту від стрибка в довжину несуттєва. Відмінність складається лише в більшому угрупованні при переході через планку і способі приземлення (як у стрибках у висоту з місця) (мал. 6).
Рис. 6. Стрибки у висоту
Указівки до навчання
Через велику подібність доцільно вивчати стрибки в довжину й у висоту паралельно. Спочатку навчання необхідно, щоб діти відштовхувалися і лівою і правою ногою. Місце відштовхування варто позначати на доріжці. Змінюючи відстань від місця відштовхування до перешкоди (планки), можна домагатися зміни напрямку відштовхування. При виконанні стрибків варто домагатися, щоб учні не зупинялися перед відштовхуванням, не розтягували останній крок. Для відчуття групування можна використовувати місток з гумовим покриттям. Слід, однак, мати на увазі, що систематичне його застосування негативно позначається на формуванні навичок відштовхування.
Послідовність навчання
Запригування в упор присівши на перешкоду (купа гімнастичних матів) висотою 20—30 см і з в.п. поштовхова нога попереду, махова позаду на носку.
Застрибування в упор присівши на перешкоду 30—40 см з 2—3—4-х кроків розбігу (мал. 7).
Рис. 7. Застрибування в упор
1. Стрибки у висоту з прямого розбігу 3—4 кроків. Висота планки — 30—40 см.
Розподіл навантаження
Навантаження в стрибках на кожну з форм занять розраховуються, виходячи з вимог до тижневого рухового режиму, орієнтовного обсягу рухової активності дітей 2 – 5-річного віку, що рекомендується програмою дошкільного закладу. Розподіл навантаження залежить від організації занять по фізкультурі у вікових групах, можливостей виконання дітьми певних завдань.
На заняттях фізкультури при визначенні дозування в стрибках варто враховувати навантаження, одержуване при виконанні інших вправ, складність вправ, їхній вплив на організм, рівень підготовленості і вікові особливості дошкільнят.
На одному занятті рекомендується наступне дозування:
1 група — різновиди підскакування, стрибків на двох і одній нозі — 30—40 разів.
2 група — стрибки з місця, зстрибування 8—10 разів.
3 група — стрибки з розбігу — 8—10 разів.
В одне заняття може включатися 2—3 види стрибків, але так, щоб їхній обсяг не перевищував зазначених. У цей обсяг входить і кількість стрибків, виконуваних в іграх.
На заняттях у дитячому садку звичайно проводиться одна-дві ігри в молодшій групі, а в старшій — по одній.
Страхування при стрибках проводиться за допомогою гімнастичних матів. Діти стрибають тільки на мати.
6. Методика навчання вправ з стрибків
Завданням навчання в дитячому садку є оволодіння навичкою відштовхування нагору, необхідною для багатьох вправ і ознайомлення зі стрибком у висоту з прямого розбігу й у довжину з розбігу «зігнувши ноги». Для вирішення цієї загальної задачі варто навчити концентрації зусиль у відштовхуванні, використанню енергії пружної деформації м'язів, збереженню правильного положення тіла у відштовхуванні, сполученню рухів частин тіла. Крім цього учнів варто навчити м'якого приземлення, розвивати швидкісно-силові якості, «стрибкову сміливість і спритність».
У молодшій та середній групах дошкільнят матеріал з стрибків вивчається при проходженні розділів програми гімнастики і рухливих ігор.
При визначенні завдань навчання і підборі засобів навчання і розвитку фізичних якостей варто враховувати особливості вікового розвитку опорно-рухового апарату та рухового аналізатора, а також неоднаковий рівень підготовленості в стрибках. Діти, що пройшли спеціальне навчання, мають більш досконалі навички в стрибках, їх якісні та кількісні показники.
Спостереження показують, що в кінці п`ятого році життя діти опановують елементами техніки стрибка в довжину й у висоту з місця, з розбігу, краще узгоджують рухи рук і ніг. Однак момент відштовхування недостатньо активний і енергійний.
Діти шостого року життя можуть у достатньому ступені опанувати технікою стрибка в його різноманітних видах.
З п`яти років починати навчання потрібно з вивчення підскакувань (мал. 8). Варто пам'ятати, що підскакування на довільну висоту в початковому періоді застосування легше підскакування з діставанням орієнтира над головою і на задану висоту. Вправи в підскакуванні сприяють зміцненню м'язово-зв'язкового апарату, формуванню уміння концентрувати зусилля у відштовхуванні. Найважливішою задачею при застосуванні підскакувань є навчання м якому приземленню, без значних струсів. При цьому варто застосовувати приземлення, спочатку торкаючись ґрунту передньою частиною стоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням ніг у колінних суглобах.
Рис. 8. Вивчення підскакувань
При виконанні підскакувань необхідно звертати увагу на положення частин тіла відносно одна одної й опори: не допускати надмірного нахилу при випрямлених ногах.
Підскакування на двох ногах виконуються на місці, а потім з невеликим просуванням уперед. Це більш складна в координаційному відношенні вправа. При приземленні тут необхідно домагатися стійкої рівноваги за рахунок оптимального згинання в колінних і тазостегнових суглобах. Бажано, щоб у момент торкання опори передньою частиною стопи плечі і таз складали вертикальну лінію, а під час амортизації не було зайвого нахилу вперед (амортизація за рахунок згинання ніг у колінному та тазостегновому суглобах). Підсідання при амортизації з підвищенням координації рухів і розвитком опорно-рухового апарату зменшується. Після оволодіння підскакуванням можна приступити до стрибків на двох ногах.
Стрибки на двох ногах на місці і з просуванням уперед, стрибки на одній нозі відрізняються від підскакування тим, що відразу після амортизації починається формування режиму роботи м'язів, характерного для легкоатлетичних стрибків — реверсивного. Так називають режим скорочення зі зміною напрямку руху і з переходом від уступаючого до переборючого. Реверсивний режим скорочення дозволяє максимально використовувати енергію пружної деформації м'язів. Ефективність відштовхування підвищується при виконанні активного маху руками. Стрибки з просуванням варто виконувати невеликими по величині просуваннями. Далекі стрибки приводять до «натикання», труднощів у збереженні правильного положення тіла, неможливості швидко виконати відштовхування. Для підвищення ефективності закріплення навичок в стрибках варто широко використовувати рухливі ігри, як: «Зайці в городі», «Попригунчики-горобці», «Стрибки по купинах», «Салки на одній нозі», «Стрибки по смужках». Для створення правильного уявлення про відштовхування корисно застосовувати стрибки, що імітують: «Як стрибає м'яч». «Як стрибає пташка» і так далі.
Послідовність навчання «підскакуванням» і стрибкам на двох і одній нозі:
1. Стрибки на місці на двох ногах без якого-небудь визначеного положення рук. Спочатку даються стрибки низькі, потім більш високі, а далі чергуються низькі з високими.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
