Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

4) не рекомендується проставляти на кресленні розміри невидного контуру, зображеного штриховими лініями.

Розмірні та виносні лінії. Розміри на кресленнях зазначають розмірними числами і розмірними лініями. Під час нанесення розміру прямолінійного відрізка розмірну лінію проводять паралельно цьому відрізку, а виносні лінії – перпендикулярно до розмірних.

Розмірні лінії проводять суцільною тонкою лінією та обмежують вузькими стрілками у вигляді гострих кутів. Розміри елементів стрілок розмірних ліній вибирають залежно від товщини s суцільної основної лінії та креслять стрілки приблизно однаковими на всьому кресленні. Стрілки мають впиратися вістрям у відповідні лінії контуру – виносні, осьові та ін.

Наносячи розмір кута, розмірну лінію проводять у вигляді дуги з центром у його вершині, а виносні лінії – радіально.

Під час нанесення розміру дуги кола розмірну лінію проводять концентричне дузі, виносні лінії – паралельно бісектрисі кута, а над розмірним числом ставлять знак . Допускається розташовувати виносні лінії розміру дуги радіально, а якщо є ще концентричні дуги, необхідно вказувати, якої дуги стосується розмір.

Відстань між паралельними розмірними лініями, а також відстань від розмірних ліній до паралельних їм ліній контуру, осьових, центрових, виносних мають знаходитися в межах 6 .10 мм.

Розмірні лінії по можливості не повинні перетинатися між собою.

Виносні лінії проводять, як правило, перпендикулярно до розмірних, причому вони мають виходити за кінці стрілок розмірних ліній на 1 .5 мм.

Розмірні лінії допускається проводити з обривом і зі стрілкою тільки біля одного кінця в таких випадках:

1) при зазначенні розмірів симетричного предмета або симетрично розташованих елементів, якщо їх вигляд чи розріз зображено тільки до осі симетрії або з обривом; при цьому розмірну лінію обривають далі осі чи лінії обриву предмета;

2) при зазначенні розміру діаметра кола незалежно від того, як зображено коло – повністю або частково; при цьому розмірну лінію обривають далі центра кола.

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розміщення на ній стрілок, то її продовжують за виносні лінії (або за контурні, осьові, центрові), а стрілки наносять зовні, спрямувавши вістря до відповідних ліній. При нестачі місця для стрілок на розмічальних лініях, розташованих ланцюжком, стрілки допускається заміняти засічками, які наносять під кутом 45° до розмірних ліній, або чіткими точками.

При нестачі місця для стрілок через близько розташовану контурну або виносну лінію останню допускається переривати.

Якщо потрібно показати координати вершини кута, що скругляється, або центра дуги скруглення, то виносні лінії проводять від точки перетину сторін кута, який скругляється, чи центра дуги скруглення .

Розмірні числа. Їх на кресленнях треба проставляти чітко та ясно. При цьому необхідно додержуватися таких вимог:

1. Розмірні числа слід наносити над розмірною лінією якомога ближче до її середини.

2. Наносячи кілька паралельних або концентричних розмірних ліній на невеликій відстані одну від одної, розмірні числа над ними рекомендується розташовувати в шаховому порядку.

3. Кутові розміри слід наносити так. У зоні, розташованій вище горизонтальної осьової лінії, розмірні числа треба поміщати над розмірними лініями з боку їх опуклості, а в зоні, що знаходиться нижче горизонтальної осьової лінії, – з боку вгнутості розмірних ліній. В заштрихованій зоні наносити розмірні лінії не рекомендується. В цьому разі розмірні числа слід указувати на горизонтально нанесених поличках. Для кутів малих розмірів при нестачі місця розмірні числа потрібно поміщати на поличках ліній-виносок у будь-якій зоні.

4. Розмірні числа та граничні відхилення не допускається розділяти або перетинати будь-якими лініями креслення. Не допускається розривати лінію контуру для нанесення розмірного числа та наносити розмірні числа в місцях перетину розмірних, осьових і центрових ліній. У місці нанесення розмірного числа осьові, центрові лінії та лінії штрихування треба переривати.

Умовні знаки. Діаметри. Циліндричні поверхні позначаються на кресленнях умовним знаком Ø, що має вигляд кола, перетятого прямою лінією. Висота та нахил останньої відповідають висоті й нахилу розмірних чисел. Нанесення знака діаметра дає змогу іноді уникати зайвої проекції зображуваної деталі.

Знак діаметра наноситься над розмірною лінією, перед розмірним числом.

Розмір діаметра циліндричної поверхні рекомендується наносити між твірними. Розміщення його по колу допускається тільки в разі необхідності.

Розміри кількох однакових елементів виробу, як правило, наносять один раз із зазначенням на полиці лінії-виноски кількості цих елементів.

Наносячи розміри елементів, рівномірно розташованих по колу виробу (наприклад, отворів), замість кутових розмірів, що визначають взаємне розташування елементів, зазначають тільки їх кількість.

Розміри двох симетрично розташованих елементів виробу (крім отворів) наносять один раз без зазначення їх кількості, групуючи, як правило, в одному місці всі розміри. Кількість однакових отворів завжди вказують повністю, а їх розміри – тільки один раз.

Радіуси. Перед розмірним числом, що вказує значення радіуса, наноситься велика літера R латинського алфавіту, її висота та висота розмірного числа мають бути однаковими. У разі проведення кількох розмірних ліній радіусів з одного центра вони не повинні розташовуватися на одній прямій.

Якщо радіуси скруглень, згинів на всьому кресленні однакові або який-небудь радіус переважає, то замість нанесення розмірів цих радіусів безпосередньо на зображення в технічних вимогах рекомендується робити такі записи, як "Радіуси скруглень 4 мм", "Внутрішні радіуси згинів 10 мм", "Невказані радіуси 8 мм" тощо.

Конусність і похил. Перед розмірним числом, що характеризує конусність, наносять знак , гострий кут якого має бути спрямований у бік вершини конуса. Перед розмірним числом, яке визначає похил, наносять знак <, гострий кут якого має бути спрямований у бік похилу.

Фаска. Для позначення фасок з кутом 45° застосовують умовний напис, в якому перша цифра вказує довжину катета фаски у міліметрах, а друга – значення кута, наприклад 2 х 45°. Розміри фасок під іншими кутами зазначають за загальними правилами – лінійними та кутовими розмірами або двома лінійними розмірами.

Масштаби. Масштабом зображення називають відношення розмірів предмета, виконаних на кресленні без спотворення його зображення, до їх номінальних значень.

Типові помилки при нанесенні розмірів

1. розміри нанесені в сантиметрах, а не в міліметрах;

2. на кресленні, виконаному в масштабі, замість натуральних розмірів їх нанесено зменшеними або збільшеними;

3. розміри розрізу або перерізу не відповідають розмірам відповідних елементів просторової форми, перетнутої січною площиною;

4. розміри деталі, нанесені на ескізі, не відповідають її справжнім розмірам;

5. розміри зображень деталі на робочому кресленні (з урахуванням масштабу) не відповідають справжнім розмірам деталі;

6. розмірні лінії є продовженням суцільних товстих основних ліній;

7. розмір різьби зображено не за її більшим діаметром, а діаметр різьби не відповідає позначенню різьби;

8. учень не знає розмірів креслярських шрифтів, приблизних співвідношень між шириною і висотою літер, розмірами елементів літер і цифр, відстанями між буквами, словами і рядками;

9. лінійні і кутові розміри нанесено в незручним для їх читання місцях, під кутом 30^о відповідно до вертикальної та горизонтальної ліній;

10. нерівномірно розподілено розміри між трьома виглядами;

11. на зображеннях просторової форми повторно нанесено той самий розмір.

2.2. Розробка уроку на тему: „Нанесення розмірів”

Мета: Вивчити основні правила і норми нанесення розмірів на кресленні; навчитися наносити розміри на проекції предметів різних форм; розвивати просторове мислення (уявлення про форму предметів).

Устаткування: креслярські інструменти, зошит, підручник.

Завдання: розвиток творчого мислення, виховання пізнавального інтересу до предмета, формування самостійності, акуратності, навчити правильно наносити розміри на креслення.

Зміст уроку:

І. Організаційний момент

Перевірка наявності необхідних креслярського приладдя, половина зошитового листка для фронтального опитування. На листку у верхньому правому куті написані: Прізвище, клас. Учні готові для початку уроку.

ІІ. Фронтальне опитування попереднього матеріалу

Учні відповідають на питання письмово на приготовлених аркушах (половина), позначаючи № (номер) питанняи(питання не записують) один по одному. Питання записані на дошці.

Питання:

1. Що називається кресленням?

2. Що таке стандарт ЕСКД?

3. Які розміри має лист формату А4?

4. Яке призначення суцільної тонкої лінії? Яка її товщина?

5. Яке маркування олівця для проведення суцільної тонкої лінії?

6. Накреслити горизонтально суцільну тонку лінію.

Через 5 хвилин учитель пропонує здати листочки на перевірку.

ІІІ. Корекція знань по опитуванню

Для з'ясування помилок і неточностей, допущених при опитуванні, на уроці, після здачі аркушів, учитель викладає правильні відповіді:

1) Креслення - це документ, що містить зображення предмета, виробу (або архітектурного спорудження) і інші дані (розміри, масштаб, технічні вимоги), необхідні для його виготовлення (будівництва) і контролю.

2) Стандарт ЕСКД - це нормативний документ, що встановлює єдиного правила виконання й оформлення конструкторських документів для всіх галузей промисловості (єдина система конструкторської документації), затверджений Державним комітетом зі стандартизації.

3) А4 - розміри сторін 210x297.

4) Суцільна тонка лінія призначена для нанесення розмірних і виносних ліній, штрихування, ліній-винесень, ліній побудови. Товщина S/3 до S/2.

5) Олівці для проведення суцільної тонкої лінії повинні бути твердими T, 2T, 3T.

6) Суцільна тонка і Суцільна товста основна

4. Постановка цілей.

На попередніх заняттях ви навчилися виконувати найпростіші креслення за допомогою основних ліній, що допомогло відробити побудови по програмі Компас - Графік, засвоїли алгоритми побудови відрізків і кутів. Виконували лінії креслення, що допоможуть нам вичерчувати більш складні креслення і нанесення розмірів. Мета сьогоднішнього заняття - навчитися виконувати креслення на основі базових алгоритмів та наносити розміри.

V. Виклад нового матеріалу.

Розвиток технічної графіки останнім часом показав, що графічні зображення, до яких відноситься креслення, можуть бути виконані машинним способом за допомогою спеціальних програм комп'ютерного забезпечення. Це значно спрощує виконання креслень і прискорює розробку проектно-конструкторської документації, але необхідно виконувати деякі умови.

Вивчення нової теми

Одиниці виміру. Існує два види розмірів: кутові і лінійні. На практиці використовуються лінійні, тому що вони проставляються в міліметрах без позначення (мм) розміру і характеризують довжину, ширину, висоту, товщину, діаметр, радіус різних частин зображуваного предмета. Кутові розміри вказуються в градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниць виміру (6°, 5', 10") і характеризують величину кута.

При нанесенні розмірів, насамперед, треба визначити необхідність кожного розміру на кресленні. Загальна кількість розмірів повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю. Наносити зайві розміри або повторювати їх на кресленні не варто.

Підставлені розміри повинні забезпечити не тільки можливість побудови зображення, але і виготовлення того, що зображено.

Стандартом установлені правила нанесення розмірів. Лінія, використовувана для виконання розмірів - суцільна тонка.

Виносні лінії. При нанесенні розмірів для вказівки границь виміру, і виносу розміру за контур зображення, проводять прямі. Лінії, що називають виносними. Їх варто проводити перпендикулярно прямолінійному відрізку елемента деталі, розмір якого вказують. Лінії, в основному, розташовують поза контуром зображення виду (проекції) предмета.

Виносні лінії, що виходять за стрілки, повинні бути рівними від 2 до 5 мм і однаковими на всьому кресленні.

Виносні лінії допускається проводити від лінії невидимого контуру тільки при нагоді, якщо відпадає необхідність виконувати додаткове зображення.

Розмірні лінії. Для визначення границі виміру частин, форми предмета проводять як пряму лінію, так і дуги окружності, над якими надписують розміри, називають розмірними лініями.

Ці лінії зображують суцільними і проводять паралельно прямолінійному відрізкові елемента деталі, розмір якого вказується. Розмірні лінії проводять між виносними лініями, осьовими, іноді допускається проводити безпосередньо до ліній видимого контуру.

По можливості варто уникати перетинання розмірних і виносних ліній.

Не допускається використання ліній контуру, осьових, центрових, а так само виносних ліній у якості розмірних.

Стрілки. Розмірні лінії, що упираються у виносні, осьові, контурні обмежують стрілками. Форма стрілки представляє визначену геометричну фігуру, що має задані параметри.

Ці параметри зберігаються на всьому кресленні, обраного формату. (Величина стрілок повинна бути однакової на всьому листі).

Якщо неможливо розмістити стрілки на кінцях розмірної лінії, то їх розміщують із зовнішньої сторони виносних.

При недоліку місця на розмірній лінії, стрілки можна замінити зарубками (під кутом 45° до розмірної лінії), або крапками. Допускається переривати контурну або виносну лінію, що обмежує місце положення стрілки.

Розмірні числа. Надписані числа, що показують розміри над розмірними лініями називаються розмірними числами. Існує спосіб нанесення розмірних чисел на кресленні, що допомагає визначити величину вимірюваного відрізка. Він дозволяє провести пряму лінію без розриву і надписати число над нею. Розмірні числа не слід розділяти або перетинати якими б те ні було лініями креслення.

Цифри розмірних чисел при різних нахилах розмірних ліній варто розташовувати як показано на малюнку, уникаючи проведення розмірних ліній у межах кутів 30° і числа виносяться на лінії-винесення горизонтально.

Розмірне число наносять ближче до середини.

При відсутності додаткових зображень (проекцій) визначальну форму предмета перед розмірним числом наносять знак ((квадрат), якщо сторони елемента деталі плоскі грані. Знак ((діаметр), якщо елемент складається з тіл обертання, знак R (радіус) при округлених кутах (сполученнях).

Класифікація розмірів. Для забезпечення читання розмірів, що вказуються на кресленнях, їх можна розбити з погляду визначення величини й ув'язування елементів на сім груп розмірів: габаритні, конструктивні, координуючі, технологічні, визначаючі форму деталі, настановні і приєднувальні.

Габаритні розміри - найбільші розміри деталі по ширині, висоті, довжині. В основному ці розміри використовуються для вибору заготовки деталі, контролю розмірів у випадку установки деталі в пристрій.

Розміри, що визначають форму - визначають лінійні, кутові, заокруглення, що характеризують форму елементів деталі.

Способи нанесення розмірів. Установлено два способи нанесення розмірів: координатний і ланцюговий.

Координатний - нанесення розмірів від однієї сторони (основної бази) або драбинкою, при цьому способі розміри дають чітка побудова предмета.

Ланцюговий - нанесення розмірів ланцюжком (один за іншим), але цей спосіб виключає один розмір (частини деталі, несхильний обробці) і тут потрібний довідковий розмір.

Відстань між рівнобіжними розмірними лініями вибирають одну для всього креслення від 6 до 10 мм.

Товщина плоскої деталі позначається буквою s з наступною вказівкою розмірного числа. Довжина виробу позначається малою буквою латинського алфавіту - L (ель).

Іноді на кресленнях наносять довідкові розміри.

Довідковими - називають розміри , щоне піддаються контролеві. На кресленні вони відрізняються знаком *. Над основним написом роблять запис:

*- розмір для довідок.

VІ. Закріплення матеріалу

Для закріплення нового матеріалу використаємо диференційований підхід. Клас ділимо на кілька груп. Перша група (слабкі діти) на картках отримує запитання:

1) На підставі чого можна судити про величину деталі? (розміри).

2) У яких одиницях виміру виражають розміри на кресленнях? (у мм, градусах, хвилинах, секундах).

3) Яку відстань залишають між контуром зображення і розмірних ліній? (від 6 до 10 мм).

4) На скількох мм повинні виступати выносные лінії за кінці стрілок? (від 2 до 5 мм).

5) Які розміри називаються габаритними? (найбільші розміри предмета по довжині, висоті, ширині).

6) Якими знаками позначаються довжина, товщина, квадрат, радіус, діаметр, розмір для довідок.

Друга група (середнього рівня успішності учні):

Завдання: зробити креслення для виготовлення молотка. Нанести всі відповідні розміри.

Третя група (високого рівня успішності учні)

Завдання: Побудувати креслення деталі, зображеної на малюнку, з нанесенням всіх необхідних розмірів.

VІІ. Підведення підсумків уроку

Висновки

Навчально-виховний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим. А навчання за таких умов – диференційованим навчанням

Диференційоване навчанням - вид навчання, що базується на принципі диференціації та педагогічній технології диференційованого навчання, яке передбачає створення різних умов навчання для різних шкіл, класів, груп з метою врахування як індивідуальних особливостей, так і домінуючих особливостей їх контингентів.

Диференційоване навчання на уроці потребує ґрунтовної підготовки педагога, певних умінь. Необхідно вивчати індивідуальні особливості учнів, розподілити їх за групами, розмістити ці групи; підібрати консультантів; розробити заняття в деяких; чітко сформулювати основні й додаткові запитання, визначити час на їх виконання; продумати систему оперативного контролю; поєднувати індивідуальну, групову і фронтальну роботу, продумати власну педагогічну діяльність на заняття; підготувати необхідні дидактичні матеріали.

Позитивним у деференційованому навчанні є те, що воно дає можливість ставити перед учнями навчальні завдання що передбачають пошук; створюються передумови для використання комплексних розумових дій; навчальні завдання розв’язуються у процесі спілкування членів групи, що сприяє вихованню колективізму, формуванню комунікативних якостей, поділу праці між членами групи; учитель здійснює керівництво навчальним процесом опосередковано.

Види диференціації визначаються, виходячи з тих індивідуально-типологічних особливостей учнів, що у даному випадку враховуються. Традиційно виділяються наступні види диференційованого навчання: за загальними і спеціальними здібностях, за інтересами, за майбутньою професією.

Найпоширенішою формою внутрішньокласової диференціації є виконання учнями завдань різного рівня складності. При цьому ускладнення може відбуватися за рахунок залучення пройденого матеріалу, коли учням необхідно встановити близькі або далекі зв'язки між різними фрагментами змісту. Ускладнення завдань може відбуватися і за рахунок ускладнення видів роботи, посилення рівня творчої діяльності, необхідної при виконанні завдання.

В роботі розглядаються вимоги до нанесення розмірів, методичні аспекти нанесення розмірів, типові помилки, які можуть допускати учні при нанесенні розмірів. В роботі наведена розробка уроку з теми „Нанесення розмірів з урахування форми предмета”.

Список використаної літератури

1. Василевская А.М., Пономарева Р.А. Развитие технического творческого мышления у подростков и юношества. – К.: Вища школа, 1982. – 144 с.

2. Вінасевич І. Структурні компоненти технічних здібностей школярів. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2007. - № 4. – С. 26-29.

3. Гетта В. Розвиток технічного мислення учнів: стратегія і тактика. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. - № 1. – С. 47-50

4. Гольдин И.И. Формирование в процессе проблемного обучения рациональных способов решения конструктивно-технических задач. — О проблемном обучении, 1969, вып. 2, С. 9 — 20.

5. Гриценко Л. Методи і методичні прийоми формування системи понять шкільного предмета “Креслення” в учнів 8–9-х класів // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Випуск 5/6 (26–27). – Полтава, 2002. – С. 163–168.

6. Гриценко Л. Технічні засоби навчання та посібники як один із шляхів активізації розумової діяльності учнів в процесі оволодіння основами графічної грамоти // Розвиток особистості в системах трудової та професійної підготовки молоді. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кривий Ріг: Видавництво “І.В.І.”. – Жовтень, 2002. – С. 114–117.

7. Гриценко Л. Формування в учнів понять про розрізи в процесі навчання креслення // Технічна та художня творчість у трудовій підготовці молоді – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 46–51.

8. Гриценко Л. Шляхи активізації навчального процесу при вивченні графічних дисциплін // Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4–6 березня 2002 р. – Полтава: АСМІ, 2002. – С.94–98.

9. Гунська Л. Розвиток творчих здібностей на уроках трудового навчання. // Трудове навчання. – 2008. - № 12 (грудень). – С. 5 – 8.

10. Дидактика производственного обучения/ /Под ред. О. Ф. Федоровой. — М.: Высшая школа, 1973. — 418 с.

11. Зыкова В.И. Опыт формирования интеллектуальных умений у старших школьников при решении практических задач. — Вопросы психологии, 1966, № 3, с. 117 - 129.

12. Ительсон П.Б. Основы методики профессионального обучения школьников. — М.: Учпедгиз, 1968. — 230 с.

13. Калошина И.П. Проблемы формирования технического мышления. – М., 1974. – 185 с.

14. Качнев В.И. Развитие конструкторско-технологичаских знаний, умений у подростков в процессе трудового обучения. — Советская педагогика, 1963, № 10, с. 61 - 69.

15. Ковальский М.И. Производственное обучение учащихся средней школы. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.

16. Кохан Л.М. Вплив технічної творчої діяльності учнів у гуртках на вибір професії. Технічна творчість у школі. – К., 1974.

17. Кудрявцев Т.В. Внедрение принципа проблемности в обучение. — М.: Высшая школа, 1968. - 65 с.

18. Кудрявцев Т.В. Психология технического мышления. — М.: Просвещение, 1975. - 303 с.

19. Кудрявцев Т.В., Якиманская И.С. Развитие технического мышления учащихся. — М.: Высшая школа, 1964. — 88 с.

20. Левитов Н.Д. О психологических компонентах технической деятельности. — Вопросы психологии, 1958, № 6, с. 181 — 190.

21. Михайлов А.А, Техническое творчество школьников. - М.: Просвещение, 1969. - 207 с.

22. Пирьов Г.Д. Понимание и гипотеза в процессе решения технических задач. — Вопросы психологии, 1975, № 1, с. 20 — 29.

23. Психология решения учащимися производственно-технических задач. — М.: Просвещение, 1965. — 254 с.

24. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. — М.: Педагогика, 1973. - 428 с.

25. Секей Л. Продуктивные процессы в обучении и мышлении. — В кн.; Психология мышления. М.: Прогресс, 1963, с. 366 — 386.

26. Сорокин Н. Развитие технического мышления учащихся. - Профессионально-техническое обучение, 1969, № 2, с. 9 – 12.

27. Страхов И. С. Психология труда. - М.: Учпедгиз, 1963. - 240 с.

28. Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.

29. Тхоржевський В.С. Суть технічної творчості та її значення для всебічного розвитку особистості. // Тхоржевський В.С. Методика трудового і професійного навчання: Ч.1. – К., 2001. – С. 136 - 142.

30. Федорова О.Ф. Некоторые вопросы активизации учащихся в процессе теоретического и производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1970. -300 с.

31. Хімчук Л. Формування технічного мислення в учнів початкової школи у позашкільній діяльності .// Обдарована дитина. – 2006. - № 5. – С. 7-11.

32. Чебышвва В. В. Психология трудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. - 303 с.

33. Шведов А. Активизация учащихся на уроках производственного обучения. — Профессионально-техническое образование, 1965, №2,с. 8 — 10.

34. Якиманская И.С. Формирование интеллектуальных умений в процессе производственного обучения. — М.: Высшая школа, 1979. — 88 с.

35. Якубовський З. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. - № 2. – С. 11 – 14.

36. Яровий І.М., Рябінцев В.М. Розв`язування технічних задач – засіб розвитку творчої активності учнів. Технічна творчість учнів у школі. – К., 1974. – С. 55 – 61.

Характеристики

Список файлов курсовой работы