112035 (616356), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Однаковими є і правила виставлення оцінок. Ці умови відкривають дорогу для об'єктивного порівняння індивідуальних структур знання і незнання.

Рівень знань виявляється при аналізі відповідей на всі завдання тесту. Чим більше правильних відповідей, тим вище індивідуальний тестовий бал. Звичайно в системах дистанційної освіти цей тестовий бал асоціюється з поняттям "рівень знань" і проходить процедуру уточнення на основі тієї чи іншої моделі виміру. Той самий рівень знань може бути отриманий за рахунок відповідей на різні завдання.

Наприклад, у тесті з тридцяти завдань студент одержав десять балів. Ці бали, скоріш за все, отримані за рахунок правильних відповідей на перші десять, порівняно легких завдань. Властиву для такого випадку послідовність одиниць, а потім нулів можна назвати правильним профілем знань учня.

Якщо тестовий бал нижче необхідного рівня (вимірюваного критерію), то виявлені при цьому знання, уміння, навички і представлення вказують на докритеріальний рівень підготовленості. Цей рівень є найпоширенішим і масовим. Для багатьох він виявляється цілком переборним у міру вивчення ними наук і оволодіння майстерністю. Однак деякі, переважно в силу недоліку здібностей і старанності, так і залишаються на цьому рівні.

Структура знань оцінюється на основі послідовності правильних і неправильних відповідей на завдання зростаючої складності. Формою представлення індивідуальної структури знання і незнання є профіль знань, що представляється послідовністю одиниць і нулів, одержуваних кожним студентом.

Профіль знань являє собою упорядкований набір оцінок (вектор-рядок) у матриці тестових результатів. Якщо випробуваний відповідає правильно на перші, порівняно легкі завдання, можна говорити про правильну структуру знань. Профіль називається правильним, якщо в рядку балів у випробуваного всі нулі випливають за всіма одиницями.

Якщо ж виявляється протилежна картина, (випробуваний правильно відповідає на важкі завдання і неправильно - на легкі), то це суперечить логіці тесту і тому така структура знань може бути названа інвертованою. Вона зустрічається рідко, і найчастіше, через порушення вимоги розташовувати завдання в міру зростаючої складності.

За умови, що тест зроблений правильно, кожен профіль свідчить про структуру знань. Цю структуру можна назвати елементарною (оскільки є ще факторні структури, що виявляються за допомогою методів факторного аналізу).

Роль структури знань багаторазово підкреслювалася видатним педагогом А. Дистервегом, а також психологом Д. Брунером. Останній вважає, що "виклад структури знань, оволодіння цією структурою, а не просте засвоєння фактів і технічних прийомів є центральним моментом".

Розробники систем дистанційного навчання повинні прагнути, у першу чергу, до формування правильних індивідуальних структур знань, у яких не було би пробілів (розривів у знаннях), і на цій основі підвищувати рівень підготовки. Рівень знань у значній мірі залежить від особистих зусиль і здібностей тих, хто навчається за допомогою таких систем, у той час як структура знань помітно залежить від правильної організації навчальної системи, від індивідуалізації навчання, від рівня поданого матеріалу, від об'єктивності контролю - загалом, від усього того, чого зазвичай не вистачає.

Як справедливо відзначав М. Мінський, людина не може добре вчитися, якщо розриви для нього між відомим і невідомим занадто великі. Рівень знань у значній мірі залежить від особистих зусиль і здібностей учнів. У той час як структура знань залежить від правильної організації навчального процесу, від індивідуалізації навчання, від майстерності педагога, від об'єктивності контролю. Загалом, від усього того, чого звичайно в нас не вистачає.

2. 2. Класи і види тестів

Традиційний тест являє собою єдність, щонайменше, трьох систем:

• змістовної системи знань, яка описується мовою навчальної дисципліни, що перевіряється;

• формальної системи завдань зростаючої складності;

• статистичних характеристик завдань і результатів.

Традиційний навчальний тест потрібно розглядати з двох сторін: як метод педагогічного виміру і як результат застосування тесту.

Обидва ці критерії характеризують тест із різних сторін, тому що тест треба розуміти одночасно і як метод, і як результат навчального виміру. Одне доповнює інше. Тест як метод не мислиться без результатів, що підтверджують якість його самого і якість оцінок виміру випробуваних різного рівня підготовленості.

Головна ідея традиційного тесту - мінімальним числом завдань, за короткий час, швидко, якісно і з найменшими витратами порівняти знання як можна більшого числа учнів.

Власне кажучи цим відбивається ідея ефективності навчальної діяльності в області контролю знань в системах дистанційного навчання.

1. 2.1 Гомогенні тести

До традиційних тестів відносяться тести гомогенні і гетерогенні.

Гомогенний тест являє собою систему завдань зростаючої складності, специфічної форми і визначеного змісту - система, створювані з метою об'єктивного, якісного, і ефективного методу оцінки структури і виміри рівня підготовленості учнів по одній навчальній дисципліні.

Легко бачити, що у своїй основі визначення гомогенного тесту збігається з визначенням традиційного тесту.

Гомогенні тести поширені більше інших. Вони створюються для контролю знань по одній навчальній дисципліні чи по одному розділі такої, наприклад, об'ємної навчальної дисципліни, як фізика. У гомогенному педагогічному тесті не допускається використання завдань, що виявляють інші властивості. Наявність останніх порушує вимога дисциплінарної чистоти навчального тесту. Адже кожен тест вимірює щось заздалегідь визначене.

1. 2.2 Гетерогенні тести

Гетерогенний тест являє собою систему завдань зростаючої складності, специфічної форми і визначеного змісту - система, створена з метою об'єктивного, якісного, і ефективного методу оцінки структури і виміри рівня підготовленості по декількох навчальних дисциплінах.

Нерідко в такі тести включаються і психологічні завдання для оцінки рівня інтелектуального розвитку.

Звичайно гетерогенні тести використовуються для комплексної оцінки випускника шкіл, оцінки особистості при прийомі на роботу і для добору найбільш підготовлених абітурієнтів при прийомі до вузи. Оскільки кожен гетерогенний тест складається з гомогенних тестів, інтерпретація результатів тестування ведеться по відповідях на завдання кожного тесту (тут вони називаються шкалами) і крім того, за допомогою різних методів агрегування балів робляться спроби дати загальну оцінку підготовленості.

Нагадаємо, що традиційний тест являє собою метод діагностики, у якому відповідається на одні завдань, в однаковий час, в однакових умовах і з однаковою оцінкою.

При такій орієнтації задачі визначення точного обсягу і структури освоєного навчального матеріалу відступають на задній план. У тест відбирається таку мінімально достатню кількість завдань, що дозволяє порівняно точно визначити, образно говорячи, не "хто що знає", а "хто знає більше".

Інтерпретація результатів тестування ведеться переважно мовою тестології, з опорою на середню арифметичну, моду чи медіану і на так звані процентні норми, що показують - скільки відсотків випробуваних мають тестовий результат гірше, ніж у будь-якого узятого для аналізу випробуваного з його тестовим балом. Така інтерпретація називається нормативно-орієнтованою.

Тут висновок добудовується рейтингом:

завдання відповіді висновки про знання рейтинг, що розуміється як висновок про місце чи ранзі випробуваного.

1. 2.3 Інтегровані тести

Інтегрованим можна назвати тест, який складається із системи завдань, що відповідають вимогам інтегрованого змісту, тестової форми, які збільшують складність завдань, націлених на узагальнену підсумкову діагностику підготовленості.

Діагностика проводиться за допомогою таких завдань, правильні відповіді на які вимагають інтегрованих (узагальнених, явно взаємозалежних) знань в області двох і більшого числа навчальних дисциплін. Створення таких тестів дається тільки тим викладачам, що володіють знаннями ряду навчальних дисциплін, розуміють важливу роль міжпредметних зв'язків у навчанні, здатні створювати завдання, правильні відповіді на які потребують знань різних дисциплін і умінь застосовувати такі знання.

Перевага інтегрованих тестів перед гетерогенними полягає в більшій змістовній інформативності кожного завдання й у меншому числі самих завдань.

Методика створення інтегрованих тестів подібна з методикою створення традиційних тестів, за винятком роботи з визначення змісту завдань. Для створення змістовних інтегрованих тестів використання експертних методів є обов'язковим. Це пов'язано з тим, що тільки експерти можуть визначити адекватність змісту завдань цілям тесту. Але, насамперед, самим експертам важливо буде визначитися з цілями утворення і вивчення тих чи інших освітніх програм, а потім і домовитися між собою по принципових питаннях, залишивши для експертизи лише варіації в розумінні ступеня значимості окремих елементів у загальній структурі підготовленості.

2.4 Адаптивні тести

Доцільність адаптивного контролю випливає з необхідності раціоналізації традиційного тестування.

Кожен викладач розуміє, що добре підготовленому учню немає необхідності давати легкі завдання, тому що занадто високо імовірність правильного рішення. До того ж легкі матеріали не володіють помітним потенціалом розвитку. Симетрично, через високу імовірність неправильного рішення нема рації давати важкі завдання слабкому учню. Відомо, що важкі і дуже важкі завдання знижують навчальну мотивацію багатьох учнів.

Потрібно було знайти порівняння в одній шкалі для міри складності завдань і міри рівня знань. Ця міра була знайдена в теорії педагогічних вимірів. Датський математик Г. Раск назвав цю міру словом "логіт".

Після появи комп'ютерів ця міра лягла в основу методики адаптивного контролю знань, де використовуються способи регулювання складності і числа пропонованих завдань, у залежності від відповіді учнів.

При успішній відповіді наступне завдання комп’ютер підбирає більш важким, при неуспішному - легшим. Зрозуміло, цей алгоритм вимагає попереднього випробування всіх завдань, визначення їх міри складності, а також створення банка завдань і спеціальної програми.

Використання завдань, що відповідають рівню підготовленості, істотно підвищує точність вимірів і мінімізує час індивідуального тестування до 5-10 хвилин. Адаптивне тестування дозволяє забезпечити комп'ютерну видачу завдань на оптимальному, приблизно 50%-му рівні імовірності правильної відповіді для кожного учня.

Зараз у світі три варіанти адаптивного тестування.

Перший називається пірамідальним тестуванням. При відсутності попередніх оцінок всім дається завдання середніх труднощів і вже потім, у залежності від відповіді, кожному дається завдання легше чи важче; на кожнім кроці корисно використовувати правило розподілу шкали складності навпіл.

Другий варіант - flexilevel-контроль починається рівня складності, який обирає сам той, хто проходить тестування, з поступовим наближенням до реального рівня знань.

Третій варіант - stradaptive (від англ. stratified adaptive), коли тестування проводиться за допомогою банку завдань, розділених за рівнями складності. При правильній відповіді наступне завдання береться з верхнього рівня, при неправильному - з нижнього.

Таким чином, адаптивний тест являє собою варіант автоматизованої системи тестування з заздалегідь відомими параметрами складності і здатністю кожного завдання, що диференціює.

Ця система створена у виді комп'ютерного банку завдань, упорядкованих відповідно до цікавлячого характеристиками завдань.

1. 2.5 Критеріально-орієнтовані тести

Це дуже умовне й в принципі неправильна назва групи тестів, що одержали в нас деяке поширення і визнання. Власне кажучи ж ми маємо справу не стільки з тестами названого роду, скільки з інтерпретацією тестових результатів

Якщо головною задачею є прагнення з'ясувати, які елементи змісту навчальної дисципліни засвоєні, то це випадок предметно-педагогічного підходу до інтерпретації результатів тестування. При цьому визначається: що з головної сукупності завдань (по англ. Domain) випробуваний знає і чого не знає. Інтерпретація результатів ведеться педагогами, мовою навчальної дисципліни.

Висновок вибудовується уздовж логічного ланцюжка:

зміст навчальної дисципліни головна сукупність завдання для виміру знань тест як вибірка завдань з цієї сукупності, відповіді імовірнісний висновок про знання навчальної дисципліни.

При орієнтації на такі тести потрібно велике число завдань і досить повного визначення змісту досліджуваної дисципліни. Інтерпретація результатів ведеться педагогами.

Характеристики

Список файлов курсовой работы