Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Нижньою межею формування змісту операції є трудовий прийом, що складається не менш ніж з трьох трудових дій, які безперервно слідують одна за одною і мають конкретне цільове призначення.

Верхня межа поділу праці — виготовлення на одному робочому місці всього виробу повністю.

Економічна межа зумовлюється рівнем завантаження робітників і тривалістю виробничого циклу. Поділ праці призводить до скорочення виробничого циклу за рахунок паралельного виконання операцій, до підвищення продуктивності праці за рахунок спеціалізації знарядь праці й робочих місць, прискорення освоєння робітниками трудових прийомів і методів праці. Однак надмірний поділ праці на основі дроблення окремих технологічних операцій приводить до порушення пропорцій у структурі витрат часу. При цьому, з одного боку, знижується час обробки, а з іншого боку — збільшуються такі елементи витрат, як час на встановлення й зняття деталей, міжопераційне транспортування предмета праці, міжопераційний контроль, підготовчо-заключний час. Таким чином, оптимальним є варіант, за якого зальний вплив факторів, що знижують тривалість виробничого циклу, більший загального впливу протилежних факторів.

Іншим економічним критерієм є повнота використання робочого часу. Закріплення за працівником вузькоспеціалізованих функцій не завжди забезпечує його повну зайнятість. Тому необхідно знаходити такі варіанти формування виробничих операцій, при яких робітники не будуть простоювати чекаючи роботи або під час автоматичного циклу устаткування. Особливе значення це зауваження здобуває в цей час, коли під впливом науково-технічного прогресу росте частка часу спостереження за роботою устаткування. У цих умовах система операційного поділу праці не дозволяє забезпечити повну зайнятість робітників протягом зміни, а тому необхідно розширення їх зон обслуговування й виробничих функцій.

Психофізіологічна межа визначається ми фізичними й психологічними навантаженнями. Тривалість операцій повинна перебувати в допустимих межах і містити різноманітні трудові прийоми, виконання яких забезпечує чергування навантажень на різні органи й частини тіла працюючого. Монотонність трудового процесу, пов'язана із тривалістю й повторюваністю одноманітних прийомів і дій виконавців протягом певного періоду, залежить від числа елементів в операції, тривалості повторюваних елементів, повторюваності одноманітних прийомів і дій.

Соціальна межа визначається мінімально необхідною різноманітністю функцій, які виконуються, що забезпечує змістовність і привабливість праці. Працівник повинен не тільки бачити результати своєї праці, але й одержувати від нього певне задоволення. Праця, що являє собою набір найпростіших рухів і дій, знижує інтерес до неї. Вона позбавлений творчості, не сприяє росту кваліфікації працівників.

Значення поділу праці на підприємствах різних форм власності дозволяє господарюючому суб’єкту знизити витрати виробництва, коли менш складні елементи трудового процесу виконує менша чисельність працівників більш низької кваліфікації, що призводить до заощадження коштів, які можна використати для механізації або автоматизації діяльності, яке приведе до істотного зростання продуктивності праці [8, 70]. Здійснюючи раціональний поділ праці підприємством досягається встановлення правильних пропорцій у чисельності окремих груп робітників на підприємстві, відокремленні одних видів трудових процесів від інших та встановленні між ними певних кількісних співвідношень. Розвиток поділу праці на кожному підприємстві відбувається індивідуально, але спрямований на вирішення завдання щодо розподілу робіт між виконавцями, розстановкою робітників та визначенням для них видів робіт.

Значення і розвиток кооперування праці

на підприємствах різних форм власності

Поділ праці на виробництві нерозривно пов'язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.

Чим глибший поділ праці, тим більшого значення набуває кооперація. Колективна праця — не проста сума часткових трудових процесів. Тільки правильне співвідношення між частковими трудовими процесами разом із правильним розміщенням працівників, що забезпечує їхню раціональну зайнятість, приводить до високої продуктивності праці. Тому кооперація праці на підприємстві являє собою об'єднання працівників у ході спільно для виконання єдиного процесу або групи взаємозалежних процесів праці [8, 74].

Кооперація — це організована виробнича взаємодія у часі і просторі між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

Конкретні форми кооперації праці різноманітні, тому що вони нерозривно пов'язані з організаційно-технічними особливостями підприємства. Однак, незважаючи на різноманіття, їх прийнято зводити до трьох основних форм кооперації праці:

• міжцехової,

• внутрішньоцехової і

• внутрішньодільничної.

Міжцехова кооперація пов'язана з поділом виробничого процесу між цехами й укладається в участі колективів цехів у загальному для підприємства процесі праці по виготовленню продукції.

Внутрішньоцехова кооперація полягає у взаємодії окремих структурних підрозділів цехів (ділянок, потокових ліній).

Внутрішньодільнична кооперація полягає у взаємодії окремих працівників у процесі спільної праці або організації колективної праці робітників, об'єднаних у бригади.

Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили й засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці, а також у встановленні раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками виробництва та узгодженні їхніх інтересів і цілей виробництва.

Значення кооперації праці всередині підприємства на підприємстві, основаному на колективній формі власності майна, можна розглянути на прикладі вищезгадуваного товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНА». Так, один з диспетчерів сервісної служби протягом робочого дня виконує обов’язки кур’єра, а начальник відділу маркетингу і реклами — обов’язки заступника директора департаменту маркетингу і продажу. Власне суміщення професій — це виконання одним робітником функцій і робіт, що відносяться до різних професій. Воно може бути: повним, якщо робітник виконує всі трудові функції робітника іншої спеціальності, і частковим, якщо робітникові передається тільки частина функцій, виконуваних робітниками інших спеціальностей, професії [8, 80].

Значення суміщення полягає у тому, таким чином скорочується загальна чисельність робітників, розширюється профіль робітників, зростає продуктивності їхньої праці.

На підприємстві можна побачити міжцехову форму кооперації праці між заготівельним, механічним, механо-збиральним цехами, цим досягається те, що відокремлені самостійні структурні одиниці в результаті їх взаємодії «надають» цілісний готовий до використання повний комплект замовленої продукції (кінцевої продукції підприємства).

Між зварювальною, штампувальною, малярною, збирання вентиляторів, гумовотехнічних виробів дільницями підприємства встановлено внутрішьноцехову кооперацію праці механо-збирального цеху. Так досягається отримання одиниці кінцевої продукції цеху, що складається з елементів, виготовленням яких (роботою над якими) зайняті робітники тієї чи іншої дільниці цеху.

Робітники жодної з дільниць не можуть працювати відособлено: у них спільна мета, хоч завдання можуть різнитися. Тому, наприклад, на ділянці збирання вентиляторів, електрик взаємодіє зі слюсарем збиральником, щоб належним чином зібрати вентилятор.

Кооперація праці на приватному підприємстві «ТЕХНАМАКС», теж знаходить свій вираз у суміщенні професій, а саме: виконання на підприємстві бухгалтером поряд зі своїми основними функціональними обов’язками обов’язків інспектора з кадрів (обов’язки які стосуються кадрового діловодства). Цим досягається повна зайнятість робочого часу працівника, частина якого стала вільною за рахунок автоматизації робочого місця. В монтажних бригадах існує внутрішньобригадна кооперація праці з частковою взаємозаміною, як найбільш ефективна форма колективної організації праці. На її основі створюються максимальні можливості для трудової й суспільної активності членів бригади, краще затверджуються відносин товариського співробітництва, взаємодопомога й взаємна відповідальність.

Значення кооперації праці на підприємстві державної форми власності, на державному підприємстві заводі «Арсенал» полягає у тому, що таким чином досягається зв’язок між виробничими і невиробничими підрозділами. Більш раціональному використанню часу та більш повному навантаженню обладнання сприяє впровадження у виробничих підрозділах заводу розширення зон обслуговування — багатоверстатне обслуговування, які виконуються робітниками однієї професії. При цьому ручні операції на кожному верстаті виконуються послідовно, після чого верстат працює в автономному режимі до наступної ручної операції. Поряд з суміщенням професій на підприємствах застосовують також таку форму кооперації праці, як багатоверстатне (багатоагрегатне) обслуговування, тобто одночасне обслуговування одним робітником або групою декількох верстатів (агрегатів) при виконанні всіх необхідних технологічних і трудових ручних операцій на кожному з них і діючому контролі за їхньою роботою.

На всіх підприємствах всіх форм власності існує міжвиконавча форма кооперації — кооперація між автономними працівниками. Тобто свою роботу працівник повинен виконати вчасно, в належному обсязі і належної якості. Всі роботи на підприємстві пов’язані між собою і неналежне виконання робіт одними унеможливить подальше виконання робіт, бо кожна робота — послідовна ланка певного технологічного процесу, вцілому господарської діяльності підприємства. Наприклад, відділ постачання своєчасно не матеріалами (сировиною) виробничий комплекс, що спричинить призупинення виробництва; інспектор з кадрів, який не подасть місячного звіту про працюючих, унеможливить бухгалтерії вчинити дії з нарахування заробітної плати.

На підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи.

Кооперація праці має межі:

• організаційні й

• економічні.

Організаційна межа визначається тим, що, з одного боку, не можна об'єднати для виконання будь-якої роботи менш двох працівників, а з іншого боку — існує норма керованості, перевищення якої приводить до непогодженості дій і значних втрат робочого часу.

Економічна межа визначається можливістю максимального зниження витрат живої й упредметненої праці на одиницю продукції, яка випускається.

Кооперація праці на підприємствах різних форм власності, зайнятих у різних сферах діяльності має тим більше значення, чим більший ступінь поділу праці діє на підприємстві. Завдяки кооперації праці забезпечується здійснення «синтезу» всіх складових, які виробляються (виконуються) робітниками, і перетворення їх у кінцевий продукт виробництва підприємства. Становлення форм кооперації праці та напрямків їх удосконалення на кожному конкретному підприємстві відбувається індивідуально, але підлягає прогнозуванню і плануванню на підставі існуючого узагальненого досвіду та практики.

Висновки

Розвиток поділу та кооперації праці на підприємствах різних форм власності, — приватної, державної, колективної, — відбувається на кожному конкретному підприємстві зі своїми особливостями. Для одних підприємств ці процеси заздалегідь плануються і відповідно враховуються в діяльності. Для деяких, хоч і не плануються, але впроваджуються, бо зумовлюються об’єктивною необхідністю, так як призводять до зростання прибутку як головної мети діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта.

Поділ праці — одночасне співіснування різних видів трудової діяльності відіграє важливу роль у розвитку організації виробництва і праці.

З поділом праці нерозривно пов'язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій в затратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва [5, 160], [6, 322].

Поділ і кооперація праці проявляються на виробництві в різних формах. На вибір конкретних форм поділу й кооперації праці велике значення має технічний рівень виробництва. Так, від складу технологічного устаткування залежить спеціалізація праці основних і допоміжних робітників, зайнятих його обслуговуванням. Так само рівень механізації й автоматизації виробництва у значній мірі визначають зміст праці, а отже, склад, професійний і тарифікаційний рівень робітників цеху, ділянки. Як саме буде здійснюватися розвиток поділу та кооперації праці на підприємстві залежить від того чи розвивається останнє, чи впроваджуються ньому передові технології, чи застосовуються досягнення науково-технічного прогресу.

Вибір оптимального варіанта поділу й кооперації праці в умовах протидії різних факторів, характерних для кожного виробничого процесу, повинен ґрунтуватися на досягненні оптимальної рівноваги, що забезпечує найбільш ефективне досягнення поставленої мети. У кожному конкретному випадку вибір повинен здійснюватися на основі всебічного аналізу специфіки виробництва, характеру виконуваних робіт, вимог до їхньої якості, ступеню завантаженості працівників і ряду інших факторів.

Важливе завдання власників і керівників полягає у тому, щоб забезпечити:

• розумне розчленовування всієї сукупність операцій виробничого процесу,

• розумне визначення оптимального їхнього набору для кожного робочого місця,

• відповідну розстановку виконавців і встановлення найкращого взаємозв'язку між ними шляхом раціональної кооперації праці.

Правильне вирішення перерахованих завдань дозволяє більш ефективно використовувати живу й упредметнену працю, істотно скоротити втрати робочого часу й простої встаткування, підвищити ефективність виробництва на підприємствах всіх форми власності.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 року N 697-XII зі змінами.

2. Державний класифікатор України Класифікатор професій ДК 003-95, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 р. N 257 зі змінами (розділи 1-4).

3. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. N 336.

4. Багрова І. В. Нормування праці: Навч. посіб. —Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

5. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посіб. —К.: Знання - Прес, 2000.

6. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. Основи економіки праці: Навч. посіб. —К.: Знання, 2004.

7. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посіб.— К.: КНЕУ, 2000.

8. Организация, нормирование и оплата труда: Учебное пособие/ А. С. Головачев, Н. С. Березина, Н. Ч. Бокун, и др.; под общ. ред. А. С. Головачева. — М.: Новое знание, 2004 (Зкономическое образование)

9. Подоровская М. М. Организация труда: Конспект лекций. — К.: МАУП, 2001.

10. Абрамов В. М., Канюк В. М., Гриненко А. М., Колот А. М., Чернов В. І. Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 1995.

11. Генкин Б. М. Зкономика и социология труда: Учебник для вузов. —М.: ИНФА-М, 1998.

12. Калина А. В. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів — К., МАУП, 2004 (стор 92)

Характеристики

Список файлов курсовой работы