Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

6) недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

7) розрив традиційних виробничих зв’язків на пострадянському економічному просторі і з країнами колишньої РЕВ без завоювання нових постійних «ніш» на світовому ринку;

8) збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

9) низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утрудняє використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни;

10) норми українського законодавства, які закріплюють відповідальність постачальника за недоброякісну продукцію, не відповідають принципам, що прийняті в міжнародній практиці.

Враховуючи весь комплекс факторів, що визначають стан і перспективи розвитку українського експорту, назріла необхідність невідкладних кроків щодо формування цілісної системи заходів державного стимулювання експорту, які повинні знайти відображення в спеціальній Національній програмі розвитку і реалізації експортного потенціалу України. [8, с. 23–31]

3.2 Зовнішній борг України

З проблемою міжнародних економічних відносин тісно повязане питання зовнішнього боргу України. Ця проблема має два аспекти. По-перше, зовнішній борг України після розпаду СРСР. Величина його поставлена в залежність від частки України у ВНП колишнього СРСР і встановлена на рівні 16,37%. Рівноправний розподіл боргів передбачає справедливий розподіл інших активів колишнього Союзу – алмазного, валютного, золотого фонду, зарубіжних активів за кордоном (майно посольств, консульств та ін.). ці активи становили близько 33 млрд. дол.

Згідно з підписаною між Росією і Україною угодою прийнято «нульовий варіант» щодо розподілу активів і боргів. Це означає, що Росія сплачує іноземним державам частку колишнього боргу СРСР, а Україна не претендує на свою частку майна та активів. Щорічно по зовнішньому боргу України Росія сплачує близько 700 млн. дол. Проте розподіл активів і боргів відбувається не на користь України, оскільки на її частку припадало майже вдвічі більше активів.

По-друге, це борги, причиною яких є пасивний торговий баланс, пов’язаний з оплатою енергоносіїв. До 2010 р., згідно з оцінками спеціалістів, Україна матиме 36 – 40 млрд. дол. зовнішнього боргу. Його зростання зумовлене її неспроможністю позбутися сировинної та енергетичної залежності від інших держав і радикально перебудувати власну економічну систему, насамперед зовнішньоекономічну діяльність.

Перспективним напрямком інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об’єктами інтелектуальної власності – патентами, ліцензіями, «ноу-хау» та ін.

3.3 Україна і міжнародні економічні організації

Україна стала членом: МВФ(1992), МБРР, ЕБРР(1991), МТП(1998), МОП(1954), Рада митного співробітництва (1990).

Співробітництво України з МВФ було започатковане у 1992 р. і спрямовувалося на підтримку ринкової трансформації економіки України, макроекономічної стабільності та збалансованості національної валюти. За час цього співробітництва Україна отримала кредитні ресурси Фонду на суму понад 4 млрд. дол.

У співробітництві України з МВФ можна виділити такі етапи:

1. Перший (1994–1995 рр.). Україні було надано фінансову допомогу STF для підтримки платіжного балансу, стан якого погіршився внаслідок серйозних порушень в традиційній системі зовнішньої торгівлі і розрахунків з окремими країнами. Як показав аналіз, підтримка МВФ у подальшому позитивно вплинула на хід економічних перетворень в Україні.

2. Другий (1995–1998 рр.). Україна отримала від МВФ позики за програмами Стенд бай, головною метою якої є підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу. В цей період в Україні здійснено заходи щодо регулювання валютних курсів, системи платежів та ліквідації обмежень, що стримували зростання міжнародної торгівлі. Завдяки плідній співпраці з міжнародними фінансовими організаціями Україна мала змогу вийти на світові ринки капіталу.

3. Третій (1998–2000 рр.). Україна намагалась отримати від МВФ кредит за програмою розширеного фінансування (ПРФ). Ця позика є необхідною для продовження фінансування економічних реформ в Україні, які б забезпечили не тільки короткострокові спроби зі зменшення дефіциту платіжного балансу, але й структурні заходи більш довгострокової дії, для усунення причин дефіциту платіжного балансу.

Співробітництво мало як позитивні, так і негативні наслідки для України. Так, залучення кредитів МВФ сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшенню дефіциту платіжного балансу, пом’якшенню негативних наслідків російської фінансової кризи 1998 р., дало змогу залучити пільгові фінансові ресурси інших міжнародних фінансових організацій, насамперед Світового банку та ЄБРР.

Водночас вимоги, що висувалися до України під час отримання чергових траншів, часто мали політичне забарвлення і не завжди відповідали економічним інтересам нашої держави.

Необхідність у залученні кредитних ресурсів МВФ до 1999 р. була зумовлена дефіцитом рахунка поточних операцій платіжного балансу, тобто від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами та поточним обслуговуванням державного зовнішнього боргу.

Протягом 1995–1999 р. за рахунок кредитів МВФ було профінансовано приблизно 2/3 суми дефіциту поточного рахунка платіжного балансу України.

У вересні 1998 р. МВФ відкрив Україні фінансування по кредиту EFF – СДР 1,92 млрд., з яких Україна вже отримала СДР 1,19 млрд.

9 вересня 2002 р. закінчилась реалізація для України програми МВФ «Механізм розширеного фінансування» (ЕЕF). Загальний обсяг програми, затверджений Радою директорів МВФ, у 1998 р. становив 1919,95 млн. СПЗ, або понад 2,27 млрд.дол.

Ця програма є одним із найпільговіших кредитних інструментів МВФ, оскільки передбачає надання кредитів на 10-річчний термін із пільговим періодом 4,5 року під невисокі процентні ставки.

У межах програми Україною отримано 1,6 млрд. дол., що становить 62,1% від її загального обсягу. Стан виплат в І кварталі 2002 р.: Україна скоротила свій борг на 26, 8 млн. дол. або 21,4 млн. СДР (1 СДР=1,25285 дол.), який станом на 31 березня складав 1878,5 млн. дол. В січні-березні в рахунок обслуговування та погашення боргу було виплачено 32,1 СДР, в т. ч. 10,7 млн. СДР відсотків. Останній раз МВФ надавав Україні кошти 25.09.2001 – 290,8 млн. СДР. З того часу НБУ вже повернув Фонду 120,2 млн. СДР.В І півріччі 2002 р. борг України перед Фондом зріс до 1,922 млрд. дол. з причини підвищення курсу долара до гривні. Виплати по кредитам МВФ в 2003 р. повинні становити СДР 185,8 млн.,

В 2004 р. – СДр237,9 млн., В 2005 р. – СДР 201,1 млн., В 2006 – СДР 223,4 млн.

Взагалі в 2002 р. Україна скоротила борг перед МВФ на 10,8%(СДР 183,5 млн.) до СДР

1523 млн. (2071 млн. дол.).

В 2003 р. Україна повинна виплатити СДР 178,7 млн., в т.ч. СДР 35,2 млн. відсотків. [12]

Висновки

Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити особливості сучасних світових процесів, що суттєво впливають на зовнішню торгівлю України.

1) Посилення монополізації та тиску на «слабкі країни» (сьогодні транснаціональні компанії контролюють до 40% світового промислового виробництва та понад 50% світової торгівлі).

2) Посилення цінової конкуренції.

3) Диспаритетність розвитку світових економічних систем і прискорення процесу їхнього зближення;

4) Часткова зміна якості конкурентної боротьби (через оволодіння певною кількістю напрямів унаслідок штучного ослаблення конкурентів, наприклад, на території колишнього СРСР).

5) Структурні зрушення у світовому господарстві.

6) Переважання факторів рентабельності над факторами ефективності (через відсутність паритетного регулювання економічних відносин між країнами з різними умовами розвитку).

Створення ефективної системи сприяння розвитку зовнішньоторговельного потенціалу в Україні повинно здійснюватися за наступними основними напрямками:

1) кредитно-страхова підтримка інновацій і розвитку пріоритетних, експортоорієнтованих виробництв;

2) надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції й експортерам;

3) розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів;

4) адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;

5) розвиток міждержавного лізингу;

6) розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний й експортний контроль;

7) розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, у т.ч. механізму клірингу;

8) створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів і представництв у країнах найближчих торгових парнерах України;

9) створення сприятливих умов і надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій;

10) заохочення прямих інвестицій національних інвесторів;

11) використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів.

За 2006 рік системних успіхів на американському напрямі досягти не вдалося. Підтримка США зовніш ньополітичного курсу України залишається фактично нереалізованою через внутрішньополітичні проблеми. Україна виявилася не готовою до реалізації низки спільних ініціатив. Стан відносин України та США не достатньою мірою сприяє формуванню стратегічного партнерства між країнами.

За 2006 рік системного прогрессу у відносинах з РФ теж не вдалося досягти. Попри певні успіхи, в політиці України на російському напрямі відчувається дефіцит скоординованості, стратегічних підходів, ефективності дій у відстоюванні національних інтересів. Цей комплекс проблем, з одного боку, помітно послаблює позиції України в умовах асиметрії відносин і неспівмірності економічного та воєннополітичного потенціалів країн. З іншого – об’єктивно провокує зростання жорсткого тиску з боку РФ. Цивілізаційна близькість до Європи дає Україні унікальний шанс змінити систему координат формування своєї ідентичності з формули «Україна – не Росія» на формулу «Україна – невід’ємна частина Європи». Репрезентація України як частини політичної і економічної Європи у відносинах з Російською Федерацією дає її колосальні преференції і дозволяє, з одного боку, зняти весь комплекс геополітичних претензій Росії, з іншого – значно посилює потенціал економічної співпраці.

Знаходячись на перетині геополітичних інтересів країн Заходу, Сходу, Півночі та Півдня Україна має величезні можливості для варіації зазначеними інтересами, а відтак знаходити собі партнерів, союзників і просувати свої інтереси на цих чотирьох напрямах, завойовуючи собі статус регіонального лідера, з яким буде змушена рахуватися Російська Федерація.

Перелік літератури

1. Василенко Ю. Експортна діяльність України. 2007 р., с. 17–20

2. Ватманюк Г. та ін. Макроекономіка /Київ – 2001 р., с. 275

3. Інтернет:http //www.allbest.ru

4. Климко Г., Нестеренко В. та ін. Основи економічної теорії / Київ. Вища школа – 2002 р., с. 328

5. Кокорін В. Конкурентоспроможність економіки України. Газета «Бізнес і Економіка» – 2003 р., с. 9–11

6. Макконел К.Р., Брю С.Л. Економіка /М. 12004 р., с. 123–146

7. Мочерний С. Основи економічних знань / Київ.2008 р., с. 94–105

8. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. Київ: КНЕУ – 2005., с. 23–31

9. Паламарчук В. Важлива умова економічного зростання. 2007., с. 8–10

10. Ревенчук К. Проблеми іноземних інвестицій. 2006., с. 54

11. Філіпенко А., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв’язків України/Економіка України – 2002., с. 25–33

12. Журнал: Політика і час №7/2008

13. Онищенко В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної політики України. «Газета Економіка України.» 2006. №2.

14. Гончарова О. Торгівельні бар'єри на шляху до вільної міжнародної торгівлі. «Российский Экономический Журнал.» 2004. №8.

15. Беляцький З. «Міжнародний економічний взаємозв'язок і взаємозалежність: проблеми і тенденції. «2007. №6.

16. Фомичев В. І. «Международная торговля.» Підручник–М., 2004.

17. Шреплер Х.А. Міжнародні організації: Довідник.–М., Міжнародні відносини. 2005.

Характеристики

Список файлов курсовой работы