96535 (613526), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2007 р.

Товарна група	Експорт		Імпорт
	Вартість, млн дол.	Питома вага в загальному обсязі,%	Вартість, млн дол.	Питома вага в загальному обсязі,%
1	2	3	4	5
Усього	14 572,6	100	13 956,0	100
І. Живі тварини та продукція тваринництва	366,3	2,51	104,4	0,75
II. Продукти рослинного походження	367,9	2,52	302,8	2,17
III. Жири і масла тваринного і рослинного походження	240,1	1,65	61,1	0,44
IV. Продукція харчової промисловості	403,1	2,77	439,7	3,15
V. Мінеральні продукти	1399,9	9,61	6540,1	46,86
У тому числі: 27. Паливо мінеральне, нафта і продукти її переробки	807,7	5,54	5997,9	42,98
VI. Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	1542,3	10,58	897,9	6,43
VII. Пластмаси і каучук	245,5	1,69	627,3	4,50
VIII. Шкіряна і хутрова сировина і вироби з них	117,3	0,81	46,3	0,33
IX. Деревина і вироби з неї	217,5	1,49	49,7	0,36
X. Паперова маса	200,8	1,38	386,4	2,77
XI. Текстиль і текстильні вироби	537,8	3,69	560,2	4 4,01
XII. Взуття, головні убори, парасольки	69,1	0,47	32,2	0,23
XIII. Вироби з каменя, гіпсу, цементу, скла, азбесту	116,9	0,80	148,5	1,06
XV. Неблагородні метали і вироби з них	6467,9	44,38	680,8	4,88
У тому числі: 72. Чорні метали	5031,2	34,52	247,7	1,77
XVI. Машини, устаткування та механізми	1358,1	9,32	1940,9	13,91
XVII. Засоби наземного, повітряного і водного транспорту	437,9	3,01	503,7	3,61
XVIII. Прилади і апарати, годинники, музичні інструменти	63,6	0,44	184,7	1,32
XIX. Різні промислові товари	73,0	0,50	89,1	0,64
XX. Твори мистецтва	0,03	0,00	0,09	0,00
Різне	347,3	2,38	359,2	2,58

3. Геостратегічна специфіка національної участі в міжнародній торгівлі

Ключове значення міжнародної торгівлі для України зумовлюється тим, що ефективні динамізація розвитку та модернізація економіки, структурна реформа та залучення масштабних іноземних інвестицій, новітніх технологій можливі лише за умови формування розвитку спеціалізованого виробництва в країні, органічного входження України в систему глобального розподілу праці [2, с.46].

Коли йдеться про особливості участі тієї або іншої країни в міжнародній торгівлі, виникає потреба в оцінці широкого комплексу геополітичних, історико-державних факторів експортно-імпортної діяльності, тих налагоджених міжнародних каналів збуту та закупівлі продукції, які, власне, й опосередковують товарний обмін країни із зовнішнім світом.

У перші місяці української незалежності було проголошено принцип багатовекторності зовнішньої політики, зокрема міжнародної торговельної діяльності держави. Це було пов'язано з прагненням дистанціюватися від пострадянського простору і передусім протидіяти спробам Росії зберегти контроль над колишніми республіками СРСР. Крім того, нереальними здавалися ідеї інтеграції до європейської спільноти, отже, головним гаслом міжнародної економічної орієнтації ніщо інше, власне, й бути не могло.

Водночас, проголошувалася і пріоритетність відносин з найближчими сусідами, що, з одного боку, було цілком природним, а з іншого - відносило Росію, решту країн до розряду "звичайних сусідів".

Узагалі ж активними торговельними партнерами, котрі є безпосередніми географічними сусідами, з якими Україна має суходільний кордон або прямий доступ до відкритих чорноморських портів, є, крім країн СНД (Молдова, Білорусь, Росія, Грузія), колишні сателіти СРСР по Східному блоку (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія), а також Туреччина.

Термін "близьке зарубіжжя", який увійшов до українського політико-економічного лексикону, позначає саме держави СНД. Але в межах цього блоку є й держави, з якими Україна має тісні торговельно-економічні контакти, і такі країни, рівень та обсяги співробітництва з якими мінімальні.

Крім того, в самому СНД простежується тенденція до формування біполярної структури. Створення угруповання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова) за лідерства України і підтримки решти країн об'єднання, а також Митного союзу та військово-політичних блоків на чолі з РФ (партнери в окремих напрямках такого блокування - Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Вірменія) є наочним свідченням розшарування інтересів держав Співдружності й переважно політичної природи цього об'єднання та його завдання сприяти їхньому м'якому "розлученню" [1, с.43].

Митний союз - це угода двох або кількох країн про скасування митних кордонів між ними. Територія держав, тих, що входять до митного союзу, є єдиною митною зоною із загальним митним тарифом. Учасники такого союзу скасовують митні збори у взаємній торгівлі і встановлюють спільний митний тариф у торгівлі з третіми країнами.

Зона вільної торгівлі також передбачає скасування митного кордону між державами, що уклали угоду про її створення, але на відміну від митного союзу країни - учасниці зони єдиного загального митного тарифу з країнами, що не є її учасницями, не встановлюють.

Митний союз є, безумовно, більш вираженим інтеграційним об'єднанням, ніж зона вільної торгівлі. Проте "більша інтегрованість" не є замінником слова "краще". Адже, з одного боку, переходу до будь-якого інтеграційного об'єднання має передувати складний та багатоаспектний процес узгодження інтересів і вироблення механізмів їх урахування. З іншого боку, інтеграційні завдання можуть бути не тільки конструктивними. Вони, наприклад, можуть мати декларативно-популістську природу, бути пов'язаними з національно-егоїстичною політикою, вписуватись у контекст великодержавної стратегії. У таких випадках повноцінної інтеграції може і не відбуватися або вона може розвиватися в обмежених і навіть спотворених формах.

Тому позиція України з цих питань базується на еволюційній моделі побудови торговельних відносин, яка передбачає поступальний перехід від менш до більш виражених інтеграційних форм відповідно до передумов, що реально постають. Такий підхід відображає як позитивний досвід провідних інтеграційних угруповань світу, так і негативні прояви "інтеграції на словах" та "інтеграційних відкатів" на пострадянському просторі [5, с.40].

Отже, основним змістом позиції України щодо формування торговельних режимів на пострадянському просторі зі своєю участю є встановлення режиму зони вільної торгівлі у відносинах як із окремими країнами, так і з економічними угрупованнями світу, блоками держав. Це ж саме завдання можна розглядати і стосовно групи країн СНД. Необхідність утворення зони вільної торгівлі СНД пов'язана з тим, що економіки колишніх республік СРСР розвивалися як частини єдиного господарського комплексу, а товари, які вони виробляли, часто не тільки не конкурували між собою, а виготовлялися відповідно до планової моделі спеціалізації та кооперування. І зараз функціонує інфраструктура взаємних поставок, передусім транспортна мережа.

Це геополітичне завдання вирішується двома шляхами:

укладення та подальша реалізація двосторонніх угод про вільну торгівлю;

упровадження укладеної на багатосторонньому рівні Угоди про створення зони вільної торгівлі (відповідний документ підписано від імені держав - учасниць СНД 15 квітня 1994 p).

Стратегічними торговельними партнерами України, крім партнерів по СНД є і географічно віддалені найбільші держави світу, які стосовно України є важливими ринками збуту та постачальниками технологічних товарів. Це - Китай, Сполучені Штати, Канада, ФРН, Нідерланди, Італія. Щоправда, особливістю вітчизняної дипломатії перших років незалежності було занадто часте вживання терміна "стратегічний" - жодна, навіть маленька та віддалена країна не була "обділена" цим епітетом з боку керівництва країни, яке хоча б формально у такий спосіб намагалося компенсувати брак реальних механізмів сприяння міжнародній торгівлі. Реально ж стратегічність геополітичного мислення було втрачено й ефективні зв'язки між країнами налагоджувались тільки спорадично.

ЄС уже перетворився на основне джерело поставок в Україну продукції переробної промисловості. Серед окремих країн - членів Союзу лідером поставок товарів переробної промисловості для України є Німеччина, на яку припадає 5-7% загального українського імпорту. Причому сама тільки Німеччина випереджає за цим показником Сполучені Штати (3-5%). Активними західноєвропейськими торговельними партнерами України є також Італія та Нідерланди [6, с.93].

Констатація загальних позитивних тенденцій у торгівлі й навіть оцінка відносно високих темпів розвитку співробітництва між ЄС та Україною далеко не вичерпує його характеристики. Більш прискіпливий аналіз висвітлює тут і чимало проблем.

Характеристики

Список файлов курсовой работы