94245 (613094), страница 2
Текст из файла (страница 2)
- значне зниження сутінкового й нічного зору
- утруднення зору при яскравому сонячному світлі через появу «сяйва» навколо джерел світла
- погіршення здатності розпізнавати кольори
- необхідність часто міняти окуляри
- складність з читанням
Причини виникнення катаракти: вік, травма очей, спадковість, цукровий діабет, тривале застосування деяких медикаментів, ультрафіолетове випромінювання, деякі обмінні порушення
Якщо симптоми катаракти мало виражені, використання спеціальних вітамінних крапель і зміна (призначення) окулярів може на якийсь час дати можливість працювати й жити більш комфортно.
Хірургічне лікування - це єдиний шлях лікування катаракт.
На щастя сучасне хірургічне лікування катаракт безпечно й ефективно. Про хірургічне лікування катаракти варто подумати тоді, коли катаракта знижує зір настільки, що це заважає Вам вести звичний спосіб життя й виконувати Вашу звичайну роботу. Ви разом з вашим лікарем повинні вирішити, коли доцільно робити операцію. Для людей, що ведуть активний спосіб життя, що водять автомобіль, багато читають - видалення катаракти може знадобитися на ранніх стадіях її розвитку. Для людей, які мало читають і не водять машину, операція може знадобитися значно пізніше.
При оперативному лікуванні катаракти помутнілий кришталик віддаляється з ока й заміщається штучним. Це дозволяє відновити прозорість оптичних середовищ ока і його фокусуючу здатності. У більшості випадків операція видалення катаракти й імплантації штучного кришталика (внутріочної лінзи – ІОЛ) дозволяє повністю відновити зір.
Катаракта не може бути вилучена лазером.
1.6 Кератоконус
Кератоконус – хронічне прогресуюче захворювання, що поступово призводить до стоншення рогівки. Відбувається це в результаті ослаблення зв'язку між її серединними шарами. У результаті рогівка під дією внутрішньоочного тиску деформується, розвивається астигматизм і короткозорість, зір погіршується. При виражених змінах рогівка здобуває конічну форму, звідки й назва захворювання. Згодом, при розвитку процесу може з'явитися набряк і помутніння рогівки, що ще більше ускладнює зір.
Як правило, процес двосторонній, але спочатку проявляється тільки на одному оці. Причина захворювання дотепер не ясна. Хвороба, як правило, не успадковується. Однак імовірність кератоконуса вища при деяких захворюваннях ока й системних патологіях організму. Помічено зв'язок розвитку захворювання з постійними тертями й травмами рогівки ока.
Деформація рогівки звичайно починає проявлятися клінічно після пубертатного віку, частота захворювання звичайно оцінюється як 1-2 на 10000 населення, частіше зустрічається серед південних народів.
Захворювання проявляється зниженням зору через розвиток астигматизму й короткозорості. Пацієнти скаржаться на необхідність частої зміни оптичної сили окулярів і появу непереносимості м'яких контактних лінз. Характерним є те, що описані скарги спочатку стосуються тільки одного ока.
При подальшому розвитку кератоконуса астигматизм підсилюється й корекція зору стає неможливою. Рогівка все більше стоншується до критичних величин. Настає момент, коли товщина рогівки стає настільки малою, що не в змозі підтримувати баланс внутрішньоочного й зовнішнього тиску. Розвивається набряк рогівки, ситуація стає небезпечною для цілісності ока.
Рання стадія захворювання до останнього часу важко діагностувалася й могла бути непомічена.
Останнім часом, завдяки появі нових технологій дослідження рогівки кератоконус діагностується частіше. Сучасні методи дослідження рогівки дозволяють одержувати повну топографічну карту передньої й задньої поверхні (що особливо важливо, тому що первісні зміни проявляються саме на задній поверхні рогівки) рогівки, її товщини в будь-якій точці з точність до 1 мікрона.
РОЗДІЛ 2 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
2.1 Особливості фізичного виховання дітей з вадами зору
Дошкільний вік - це період найбільш інтенсивного фізичного розвитку організму людини. В цей період закладаються основи фундаменту здоров'я людини.
В сучасних програмах виховання і навчання дітей дошкільного віку на одному з перших місць стоїть завдання охорони та зміцнення здоров'я дітей. У відповідності до віку дітей розроблені програми з фізичного виховання дітей в різних вікових групах.
Але в останній час значно збільшилася кількість дітей, які мають відхилення у психічному і фізичному розвитку. Особливе місце в дитячій патології займає порушення зору, яке може призвести до сліпоти. Тому фізичне виховання таких дітей повинно здійснюватися під постійним лікарським контролем.
Виражене зниження зору, яке є у дитини від народження або виникає в ранньому віці, призводить до виникнення вторинних відхилень, які можуть проявлятися в порушенні орієнтування у просторі, у гальмуванні формування предметних і просторових уявлень. Багато дітей з порушенням зору соматично слабкі, у них частіше, ніж у дітей з нормальним зором, проявляються зміни зі сторони інших органів і систем організму.
Враховуючи дану специфічність, особливість анатомо-фізіологічної будови дітей дошкільного віку, будови органів зору, у 1996 році в Києві були розроблені основні положення і програми для спеціалізованих дошкільних закладів, в яких виховуються і навчаються діти з порушенням зору.
Діти з порушенням зору потребують постійного систематичного контролю зі сторони лікарів-спеціалістів та лікування. Утримання таких дітей, їх навчання і фізичне виховання можна і необхідно проводити в спеціалізованих дошкільних закладах під керівництвом тифлопедаглгів, психологів, окулістів.
Навчально-виховна і корекційна робота вихователя повинна проводитися під керівництвом тифлопедагога та за рекомендаціями лікаря-офтальмолога у відповідності з особливостями загального розвитку і зорового сприйняття дітей.
Провідну роль при вирішенні спеціальних завдань виконує вихователь-дефектолог, який проводить всю учбово-корекційну роботу, проводить індивідуальні і групові заняття, узагальнює досвід роботи, працює в тісному контакті з лікарем-офтальмологом і вихователем групи.
В спеціалізованому дошкільному закладі здійснюються три основні напрями роботи:
1) організаційно-педагогічна - визначення рівня розвитку кожної дитини (діагностика), комплектування груп та підгруп дітей, урахування психофізичних особливостей під час вибору ігрового, наукового та наочного матеріалів, обладнання приміщення;
2) лікувально-відновлювана - метою якої є розвиток та охорона залишкового зору, бездоганне виконання охоронного режиму вчителем дефектологом, вихователями, музичними керівниками та керівниками з фізичної культури;
3) корекційно-виховна - лікарем офтальмологом визначається перспектива розвитку зору кожної дитини, встановлюється режим зорового навантаження, призначається корекція склом та іншими видами апаратного лікування.
Фізичне виховання здійснюється як вихователями, так й інструкторам з фізичної культури.
Таким чином, фізичне виховання в спеціалізованому дитячому закладі для дітей з порушенням зору спрямоване на подолання відхилень вторинного характеру та на цілеспрямоване фізичне вдосконалення дітей з дефектами зору.
2.2 Використання комплексної диференційованої профілактичної програми
Діти, які за станом здоров'я відносяться медиками до другої групи здоров'я, вимагають особливої уваги лікарів і педагогів. Дотримання гігієнічних рекомендацій щодо підвищення резистентності організму неспецифічними засобами: оптимальна рухова активність. загартовування природним;: чинниками природі;, раціональний режим дня. додаткова вітамінізація продуктів харчування [3] в сучасних умовах зумовлюються економічними можливостями дошкільних закладів. Вчасне проведення комплексу оздоровчих заходів матиме більшу ефективність в попередженні розвитку хронічної патології в дитячому і підлітковому віці.
Практичні рекомендації щодо оздоровлення дітей з вадами постави, зору, ожирінням, порушень ступні, розроблені фахівцями (Волкова С.С., 1981; Велитченко В.К., 1986; Мурза В.П., 1991; Дубогай О.Д., 1995), стосуються дітей спеціальної медичної групи - зі значними відхиленнями в стані здоров'я. Практичне використання рекомендованих комплексів у фізичному вихованні дітей другої групи здоров'я ускладнюється ще й тим, що більшість з них розроблено без урахування особливостей ряду показників дітей з різними відхиленнями в стані здоров'я.
У зв'язку з цим, нами був проведений констатуючий педагогічний експеримент, спрямований на вивчення особливостей показників фізичного розвитку, функціональних показників старших дошкільнят з відхиленнями в стані здоров'я [4]. На підставі отриманих результатів було сформовано експериментальну програму з фізичного виховання дошкільнят в умовах дитячих дошкільних закладів.
Мета - експериментально обґрунтувати положення комплексної диференційованої профілактично-коригувальної програми фізичного виховання дошкільнят з відхиленнями в стані здоров'я.
Комплексна диференційована профілактично-коригувальна програма, розроблена на підставі результатів констатуючого етапу педагогічного експерименту, передбачала широке застосування спеціальних оздоровчих заходів в процесі проведення усіх форм занять з фізичного виховання (таблиця 1) дітей з відхиленнями в стані здоров'я.
Як бачимо, повітряні ванни, сонячні ванни (розсіяна радіація при повітряних ваннах і пряма - при сонячних) застосовувалися під час проведення усіх форм фізичного виховання дошкільнят. Вологе обтирання тіла дитини рушником, обливання рук і ніг проводилися після фізкультурних занять і завершення гігієнічної гімнастики після денного сну, відповідно до рекомендацій [2]. При надмірному збудженні дітей після закінчення заняття з фізкультури проводилися елементи міорелаксації й аутогенного тренування. Ароматерапевтичні заходи передбачали виконання дихальних вправ дітьми в хвойному лісі під час пішого переходу. Психо-коригувальні рухові етюди [7] передбачали виконання імітаційних рухів в поєднанні з психологічними образами тварин, для загальмованих дітей - зайчика, для збудливих дітей - образу ведмедика, що сприяло психічному розвитку дитини, концентрувало увагу, розвивало і зміцнювало психічну сферу.
Враховуючи, щодня емоційних дітей характерна вихідна симпатикотонія, під час виконання вправ комплексів фізкультхвилинок чи фізкультпауз, інших заходів, включали тиху, ліричну музику [7]. У роботі з дітьми з пониженою реактивністю під час проведення музичної терапії частіше використовували бадьорі маршові мелодії.
Під час занять з лікувальної фізкультури ми навчали дітей виконувати елементарні прийоми самомасажу обличчя, вушних раковин, стоп і рекомендували застосовувати отримані навички в домашніх умовах. Масаж обличчя допомагає зменшити набряк слизової носоглотки, очистити придаткові пазухи носа (гайморові, решітчасті й фронтальні) від патологічного вмісту, нормалізувати дихання [3 ]. Об'єктом впливу масажу виступали крила носа, ділянка під очима (від носа до вух) і лоб. Масаж вушних раковин і стоп містить ще й елементи акупунктури [4]. Елементи акупунктури застосовувалися нами й під час ходьби дітей по доріжках зі злаків (горох, гречана крупа тощо) наприкінці ранкової гігієнічної гімнастики, босоніж по траві чи піску під час піших переходів.
В тих дитячих дошкільних закладах, які не мають умов для проведення плавання, фахівці [1] рекомендують проводити заняття в залі з дітьми босоніж: при відкритих вікнах протягом усього року, з подальшим (після уроку) обливанням стоп водою кімнатної температури і розтиранням рушником. Подібні заходи сприяють зміцненню м'язів ступні і профілактиці плоскостопості; забезпечать прищеплення дітям гігієнічних звичок і великий гартувальний ефект.
2.3 Проведення коригувальних занять
Коригувальні заняття іноді проводилися у вигляді занять з ритмічної гімнастики. Вправи ритмічної гімнастики легко дозуються, спрямовані за дією, дуже прості у виконанні і доступні у вивченні. Вони включали об'єднані у серії різні види бігу, стрибків, підскоків, танцювальних елементів, котрі виконуються в швидкому темпі. Окрім того, вправи ритмічної гімнастики виконувалися під музику і, залишаючись по суті гімнастичними вправами, мали танцювальний характер, формували почуття ритму, музичність, вміння узгоджувати свої рухи з музикою [3]. Вплив ритмічної гімнастики на організм дитини, виражається, перш за все, позитивним впливом на серцево-судинну і дихальну системи [3]. Через це комплекси коригувальної ритмічної гімнастики були рекомендовані для профілактики порушень постави у дітей з вадами зору, та розвитку дихальної мускулатури у дітей з вадами мови. Під час проведення коригувальної ритмічної гімнастики ми користувалися наступними методичними рекомендаціями. Так, комплекс коригувальної ритмічної гімнастики включав 4 частини: вправи з малою амплітудою для того, щоб підготувати організм до активної роботи; вправи з великою амплітудою; вправи для зміцнення м'язів передньої та задньої поверхні тулуба, косих м'язів, м'язів верхнього плечового пояса тощо; стрибкові вправи. Заняття проходили двічі на тиждень в 1 -му і тричі на тиждень - в 2-му і 3-му етапах. У кінці заняття обов'язково давалися вправи на розслаблення і заспокоєння нервової системи. В умовах дошкільних закладів застосування аутогенного тренування вважається придатним [3].
Під час занять з фізкультури, а також занять коригувальною гімнастикою нами застосовувалися окремі пози з йоги [3]. Відомо, що йогівські асами можна використовувати для лікування найрізноманітніших захворювань. Змінюючи зовнішню структуру положення, можна цілеспрямовано впливати на ті чи інші вегетативні функції [3]. Застосовувалися 23 асани, які покращують поставу [8]: поза зародка, кута, прямого кута, містка, дитини, доброї кішки, сердитої кішки, лагідної кішки, діамантова поза, поза гори, божественна поза, поза змії, цвіркуна, скручування, лелеки, голово колінна поза, бумеранга, берізки, плуга, лебедя, риби, верблюда, тронна поза. Враховувалися рекомендації щодо застосування таких нетрадиційних вправ хатха-йоги, як стійка на лопатках. Вважається, що подібні вправи призводять до покращення кровопостачання очних яблук, і, як показали результати досліджень [6], під час короткочасного виконання не викликають патологічних змін функцій серця. Тому стійка на лопатках короткочасно застосовувалась нами і в роботі з дітьми з косоокістю.
2.4 Особливості та значення занять з ЛФК в роботі зі слабозорими дітьми молодшого шкільного віку в умовах спеціалізованої школи
Серед учнів спеціалізованих шкіл для дітей з вадами зору спостерігаються стійкі патології різних органів і систем. Захворювання внутрішніх органів, нервової системи і хребта поєднуються з короткозорістю, порушенням акомодації [3,4].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
