73244 (612131), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Саймон зображений щирим хлопчиком. Він допоможе кожному, хто цього потребує, він підбадьорить молодших дітей, і також він намагатиметься вибити з голови молодших дітей, що у лісі живе монстр. Більшість часу у романі він проводить в спокійному місці, яке він знайшов на острові. Він єдиний підліток, що спілкується з «Володарем мух», або, як ми вже знаємо, з свинячою головою. Після його конфронтації він розуміє, що усі довкола дикуни, які жадають крові та чекають найліпшої можливості аби їх зірвали з прив'язі. Коли він знаходить мертвого парашутиста, то на думці у кожного звір. Але коли він намагається сказати іншим, що немає ніякого звіра, коли він перериває племінний танок, хлопчики його вбивають.
Сем та Ерік ніколи не відходять один від одного, і тому їх прозвали Семіерік. Це близнюки, які роблять те, що їм говорять, що є їх суттєвим недоліком. Коли Джек створив своє власне плем'я, близнюки були змушені приєднатися, залишивши Ральфа і Поросятка самих. Відколи вони перейшли до іншого племені вони намагаються допомагати Ральфові , але коли їх залякали, вони показали де ховався Ральф.
Роджер в романі змальований як злодій. На початку ми бачимо як він намагається спровокувати інших дітей розкодуватися піском та камінням. З розвитком сюжету Роджер стає все агресивнішим, роблячи себе «палачем» групи. Ми бачимо як далеко він може зайти, коли він вбиває Поросятка величезним каменем. Він навіть не жалкує про скоєне, навіть якщо знає, що був неправий. Від початку і до кінця роману Роджер безжалісно тероризує інших підлітків задля розваг та насолоди.
Таким чином, зміст цієї книги Голдінга не лише в тому, що зло може прокинутися в людині, але й у тому, що людина здатна приборкати зло, що пробуджується.
II. Образ підлітка в романах Сью Таунсенд
1. Образ підлітка в романі «Таємний щоденник Адріана Моула»
Зовсім по-іншому розкрито образ підлітка в романах Сью Таунсенд. Її головний герой – Адріан Моул, про якого написано 6 книжок (щоденників): «Таємний щоденник Адріана Моула», «Страждання Адріана Моула», «Зізнання Адріана Моула», «Дикі літа», «Роки капучіно» та «Адріан Моул та зброя масового ураження». Але його підліткове життя описане тільки в трьох перших щоденниках.
Адріан уперше з'явився на сторінках "Таємного щоденника Адріана Моула" на початку 80-х. Тринадцятирічний школяр із середнього класу чесно й дуже смішно оповідав про звичайні проблеми невдачливого підлітка. Точність у відтворенні побутових деталей, чесний (і не дуже злий) портрет звичайних англійців, гумор - усі умови для створення якісної книги були дотримані. Але головною удачею Таунсенд став сам Адріан. Наївний, добрий невдаха, у якому чи не кожний читач зміг побачити себе в ті самі 13 років і до якого не можна не відчувати симпатії. Тому успіх викликав цілу серію продовжень. І продовження довели талант Таунсенд, її вміння не експлуатувати комерційно вигідний образ, а мистецьки, зберігаючи свій неповторний гумор і поєднуючи його з більш драматичними елементами, показати дорослішання й еволюцію свого героя [1:9].
Первінець Джорджа и Полін Моул, Адріану подобаеться називати себе «інтелектуалом». Значна частина гумору в книжці походить від Адріанового перебільшеного сприйняття своїх інтелектуальних здібностей, які він має завдяки своїй любові до літератури, що розширює його словниковий запас, а не інтелектуальний рівень. Адріан часто постає як педантичний, обмежений, безпомічний, шовіністичний та не чуйний, але не дивлячись на так багато недоліків, симпатія до нього виникає автоматично. Його особисті звички є найтиповішими для британців, і поки світ довкола міняється, він активно протистоїть змінам.
Його стійкість до нового стає великим джерелом, з якого черпається гумор для наступних книжок. Але він має добре серце, що заставляє читачів полюбити його, не дивлячись на усю його нестерпність.
На перший погляд, життя головного героя (автора щоденника) тринадцятирічного Адріана Моула неймовірно складне: батьки розлучаються, батько сидить без роботи, він не знає, ким стати сільським ветеринаром або великим письменником, у школі дошкуляє громило- рекетир, красуня однокласниця Пандора гуляє з іншим і не подивилася сьогодні в його бік, та ще й спілка "Добрі самаритяни" (британський аналог тимурівського руху) направило бідолаху Адріана допомагати по господарству буйному старому забулдизі й увечері потрібно йти стригти йому нігті. Життя непросте, коли тобі 13 років. Адріан Моул, придуманий англійською письменницею Сью Таунсенд, здобув у літературному світі славу не меншу, аніж у Робінзона Крузо, а його ім'я стало загальним. Сью Таунсенд змушує нас глузувати зі своїх персонажів і вивертає навиворіт будь-яку абсурдну ситуацію, у яку вони заганяють себе, чи то розлучення батьків, публікація в літературному журналі або незданий шкільний іспит. Але, посміявшись, читач розуміє, що "Щоденники" - це насамперед книга про самотність і її подолання, про любов і відданіст, про те, як знайти себе в цьому світі. І стає ясно, чому Адріан Моул такий популярний в усьому світі, - під його "Щоденниками" міг би підписатися кожен з нас.[12:308]
З усього цього можна було б спорудити цілком гідний твір соціальної тематики - на зразок роману "Життя попереду" Эміля Ажара. Але в Сью Таунсенд зовсім інші цілі: вона нікого не прагне лякати. Навпаки, вона намагається "приручити" загадковий і ворожий дорослий світ, перетворити його в затишне й логічне продовження світу дитинства, довести, що, за винятком плюшевих ведмежат і кольору шпалер у спальні, вік не так уже багато чого змінює. Можна вирости, але при цьому не розучитися літати.
З "Таємного щоденника" так і «бризкає» позитив. Звичайно ж, однокласниця полюбить Адріана, батьки помиряться, батько знайде роботу. І тому, що все це відбувається підкреслено реалістичним, більш того - сугубо комічним способом, відчуття свята й казки не лише не зникає, але, навпаки, сильнішає й стає більш яскравим. Ось англійський роман для підлітків "єралашевського" віку. 1982 року, що на 15 років випередив першого "Гаррі Поттера". Таунсенд - видатна англосаксонська гумористка; єдина претензія до неї - дуже вже дріботить, занадто багато нот, як сказали одного разу Моцарту; занадто багато жартів, однаково побудованих. Не встигають губи розпрямитися від однієї посмішки, як уже набігає друга, третя, і так усю дорогу, без найменшого перепочинку. Але ви вже знаєте, на що йдете, вас і на обкладинці задньої попереджають, що це смішна книга; так що терпіть вже.
Пригоди Адріана Моула зовсім не такі вже й захоплюючі, властиво, ніяких пригод немає зовсім, усе більше дрібні події; найбільша його авантюра зводиться до того, що він йде в школу в червоних шкарпетках - замість дозволених чорних. Це скоріше енциклопедія дорослішання, "написана їм самим". Адріан - вже не Гаррі Поттер, ще не Холден Колфілд. Щоденник тринадцятирічного Адріана Моула пародіює "Робінзона Крузо". Адріан насправді схожий на нього - такий же правильний, господарський, дбайливий; молодий скупердяй. Він катастрофічно серйозний: "Тепер я точно знаю - я інтелектуал". Він "легкий підліток", такий "легкий", що краще вже був би важким, тому що він занадто дорослий і самостійний; занадто правильний, що повчає навіть і батьків; занадто англієць із самого раннього віку. Скажено іронічний стосовно навколишнього світу, він при цьому забуває іронізувати над собою; забавно.
Це - без перебільшення - сама англійська із усіх англійських книг, написаних за минулі десять років. Адріан Моул - це такий собі підліток з батьками (які протягом книги встигають вщент розсваритися, розійтися, завести коханця й коханку (відповідно), знову зійтися й з новими силами узятися за виховання синочка, що вже подорослішав).
У нашого Адріана є кращий друг Найджел. А дама серця - однокласниця Моула Пандора Брейтуейт "з волоссям кольору патоки" - спортсменка, активістка й просто красуня. Адріан закоханий по вуха й готовий заради своєї дами серця на будь-які шаленості - наприклад, надягти в школу червоні шкарпетки. Це спровокує "шкарпетковий протест", очолюваний радикально настроєною Пандорою, і цілу війну підлітків зі злісним директором школи Скратоном. Закінчиться все, втім, безславно (як усе типові революції): “Комітет Червоних Шкарпеток проголосував тимчасово уступити Скратону. Зараз ми носимо червоні шкарпетки під чорними. Від цього взуття жме, але нам плювати, тому що принципи вищі за усе” [15:87]
До речі, політики в романі предосить. "Таємний щоденник Адріана Моула" - це не хроніка статевого дозрівання нервового підлітка, а сатиричний портрет епохи "тетчеризма" в Англії. Не випадково злісний директор Скратон виявляється затятим прихильником "залізної леді". Таунсенд ненав'язливо накидає на полотно роману то тут, то там штрихи- прикмети часу: безробіття, наплив іммігрантів з колишніх колоній, наркомани й панки… А весілля принца Чарльза й Діани Спенсер (Diana Spencer), на честь якої гучні сусіди Моулів організовують грандіозну вечірку, дозволяє навіть точно визначити час дії роману - 1981 рік. Та й сам "інтелектуал" Адріан Моул, з його вухами, що стирчать під кутом 90 градусів до голови ("виміряв транспортиром, так що це науковий факт"), - чи часом не пародія це на принца Чарльза? Втім, швидше за все, це просто іронічна деталь - як і те, що день народження Адріана (2 квітня) збігається із днем народження самої Сью Таунсенд…
Словом, у цьому невигадливому на перший погляд щоденнику багато чого можна знайти. Прославлений англійський гумор переливається всіма фарбами в діапазоні від незлобивих жартів до їдкої сатири - втім, у цьому Таунсенд не самотня, вони там в Англії всі такі, від Джерома до Вудхауза. Але вона умудряється бути одночасно смішною і грубувато-зворушливою, а головна загадка - звідки в простої англійської жінки з робітничого класу, матері- одиночки таке знання психології хлопчиська- підлітка?! Адже воно усе так і було, згадаймо: прищ, що не вчасно вискочив, видався кінцем світу, усі вчителі були ворогами, а перші невдачі в любові могли привести до смертельного результату…
Англійська письменниця Сью Таунсенд і сама не знала про те, що створює бестселер, коли писала книгу про невдачливого підлітка і його безглуздих батьків. Однак гумористичний "Таємний щоденник Адріана Моула" став хітом, а його головний герой - практично символом епохи.
Адріан хвилюється через те, що його батьки зовсім безладні й не вміють піклуватися про дитину ("Мама шукає роботу! Тепер я точно стану малолітнім злочинцем, стану валандатися по вулицях цілими днями"). А ще - через те, що красуня Пандора не звертає на нього уваги ("Я сказав їй, що очі у неї такого ж кольору, як у мого собаки. Вона запитала, якої породи собака. Двірняжка, відповів я")... І всіма цими хвилюваннями Адріан ділиться зі своїм щоденником.
Ситуація збільшується ще більше, коли мама зненацька закохується в одруженого сусіда ("гада Лукаса") і втікає з ним. Тепер Адріану доводиться розриватися між батьками та їх новими парами (батько теж знаходить собі пасію – Бабку (рос. - стрекоза) Сушену, ще й з малолітньою дитиною). Однак він не збирається сумувати, тим більше що любов усього його життя зненацька стала ставитися до нього прихильно ("У нас із Пандорой любов! Офіційно! Вона сказала Клер Нільсон, та сказала Найджелу, а він мені"). Крім того, Адріан відкрив у собі інтелектуала ("Записався в бібліотеку. Купив "Догляд за шкірою", "Походження видів" і книжку, написану однією тіткою, від якої мама шаленіє"), почав писати вірші й розповіді й вирішів зв'язати з літературою все своє подальше життя... Нажаль, широка публіка не оцінила письменницький дар Адріана, але він упевнений - це справа часу, він ще стане супер-зіркою!
"Таємний щоденник" (який, до речі, є тільки першою книгою в серії про Адріана Моула) просто вражає першокласним англійським гумором. Відразу видно, що його автор - людина розумна й безжурна.
Письменниця в першій книзі явила світові тінейджера , що вважає себе інтелектуалом і талановитим поетом. Читачі в подробицях були ознайомлені з підлітковими проблемами, що стосуються зовнішності, взаємин з дівчатами, батьками, друзями.
2. Образ підлітка в романах Сью Таунсенд «Страждання Адріана Моула» та «Зізнання Адріана Моула»
В подальшому ми зустрічаємо Адріана на сторінках його другого щоденника «Страждання Адріана Моула».
Адріан Моул - кумир сучасної Британії - продовжує вести свій таємний щоденник. Він дорослішає, але його записки не стають нуднішими. Разнообразив життєвий досвід і пізнавши солодку гіркоту дорослого життя, Адріан відверто описує свої життєві колотнечі й сердечні катаклізми. Життя таке нелегке, коли тобі перевалило за 14 років. Особливо якщо твої батьки загрузли в стосунках зі сторонніми; тебе обвинувачують у токсикоманії; замість побачень із коханою дівчиною доводиться силою вибивати у чиновників законне грошове забезпечення; а замість уроків - приймати пологи у власної матері. Отут мимоволі станеш знедоленим інтелектуалом і почнеш писати геніальний роман [16:3]
Невідомо, яка доля чекає шедевр Адріана Моула, але книга його створювачки Сью Таунсенд стала самою, що читається не тільки в Англії, але й у всій Європі. Після виходу "Зізнань Адріана Моула" за Сью Таунсенд міцно закріпилася слава головного гумориста Англії, гідного продовжувача традицій Дж. К.Джерома й П.Вудхауза, а по усьому світу як гриби почали рости фан- клуби Адріана Моула.
В його третьому щоденнику герой суттєво не змінюється, йому й досі 14 років і живе він тим самим заклопотаним життям.
III. Образ підлітка в драмі Сьюзан Хілл «Я в замку король»
«Я в замку король» - це драма Сьюзан Хілл, яка не тільки торкає за живе, але змушує замислитися над тяжкою психологією людських стосунків. Якщо в «Таємному щоденнику Адріана Моула» можна було побачити іронічне зображення картини суспільства, то в цій драмі все трагічно. Герої драми (Едмунд Хупер та Чарльз Кіншоу) скоріше нагадують Джека та Ральфа з «Володаря мух». Тут співставляється два характера, дві особистості. Хупер – син заможного вдівця, який не бажає чужого вторгнення в свій будинок. Але батько запрошує додому гувернантку, на якій пізніше одружується. Це стало трагедією і для Хупера, і для Кіншоу (сина гувернантки), вони ненавидять один одного, адже ще до переїзду в помешкання Хуперів Чарльз, не знаючи їх, не бажав родичатися; і Едмунд, коли мати з сином підходили до будинку, кинув записку, де було сказано, що він не хотів, щоб Чарльз приїжджав[2:48].
Едмунд – закомплексований та загадковий герой. В десять років у нього вже немає матері. Він емоційно задушений клаустрофобним оточенням Ворінгс (помешкання, де він живе) та обтяжений холодом батька. Але він сам такий самий холодний і не бажає товаришувати з Чарльзом Кіншоу, який йому постійно ніби набридає.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
