72880 (612066), страница 3
Текст из файла (страница 3)
У середньому ступені (V-IX класи) література є самостійним предметом. У V-VII класах літературний твір вивчається як результат творчості письменника, як результат естетичного осмислення життя. Уявлення про літературу як мистецтво слова припускає розвиток сприйняття і розуміння тексту, поетики автора. Виховується культура мови, культура мислення і спілкування, формується емоційна чуйність, здібність до переживання і співпереживання.
Програми V-VII класів побудовані за концентричним принципом і на хронологічній основі: від фольклору і літератури минулого – до сучасності.
У V-VI класах учні не просто знаходять в тексті порівняння, метафори, епітети, а вчаться визначати їх призначення, вчаться "малювати" словами ті або інші картини, опановувати поняттям жанру, визначати значення окремих слів і виразів, розуміти значення композиції і складових її компонентів. З цікавістю відносяться п'ятикласники до завдань типу: "Що таке вигадка? "; "Чому нам цікаво читати? "; "Пригадай фольклорні жанри, які тобі відомі"; "Склади план казки, підбираючи назву для кожного епізоду"; "Доведи, що це чарівна казка"; "По запропонованому початку продовж казку, постарайся пригадати назву і визначити жанр"; "Прочитай визначення поняття "конфлікт" і постарайся визначити, в чому схожість конфлікту абсолютна у всіх казках". У учбовій хрестоматії для VI класу (автори А.Г. Кутузов та інші) запропонований у вигляді подорожей різноманітний матеріал, зокрема старогрецькі міфи, народна лірична пісня, лірика російських класиків XIX століття, ліроепічні і епічні твори, духовна література, драматичні твори [19, с.70-75].
Вивчення літературного твору в школі складається з чотирьох основних етапів: вступні заняття, читання, аналіз і завершальні заняття. Кожен етап включає різноманітні види діяльності учнів. Етапи не є строго розмежованими. Навпаки, вони взаємодіють один з одним і переходять один в іншій.
Основна мета вступних занять: створення установки на сприйняття і розуміння тексту, мотивування подальшого аналізу і створення орієнтирів сприйняття [19].
Завершальні заняття мають на меті не тільки підбиття підсумків і формування узагальнень і висновків. Завершальні заняття орієнтують учнів на відтворення цілісності твору, на доведення читацького сприйняття до глибокого поєднання образних і понятійних елементів мислення. Висновок завжди несе в собі елемент новизни і зосередженості на найголовніше. Особливого значення набуває робота з підручником, з опорними конспектами, завдання порівняльного характеру, творчі роботи, використання ілюстрацій, виразне читання уривків з тексту з метою відтворити емоційне сприйняття літературного тексту.
Вперше шостикласники знайомляться з обрядовим фольклором, календарно-обрядовими піснями. Ця поезія не зовсім зрозуміла школярам, тому треба наблизити її, зробити цікавою для учнів.
Щоб сприйняти багатство старовинної української обрядової поезії, треба знати, про які обряди йдеться, коли і для чого вони здійснювалися, яку роль при цьому грала пісня.
Учні зіткнуться і з такими труднощами, як слова, що вживаються в місцевих говорах і розповсюдженнях, що не отримали, в літературній мові (для цього є підрядкові примітки, а можна заздалегідь виписати ці слова з поясненнями на дошці). Зустрінуться також незвичні словосполучення, неприйнятий порядок слів. З цими труднощами можна справитися за допомогою попередніх пояснень і коментованого читання.
Дуже важливо при вивченні даної теми повідомити необхідні відомості, які багато що пояснять і зроблять зрозумілішою поезію, що вивчається. Не менш важливий підготувати виразне читання поміщених в хрестоматії пісень. Це повинен зробити вчитель.
Все це допоможе таким, що вчиться відкрити мир поезії, що сторіччями створювався народом, стане, можливо, ясніше, чому народною обрядовою поезією цікавилися багато знаменитих письменників, композитори, художники.
Висновки до першого розділу
Вивчення фольклорних творів на уроках української літератури в середній школі показує, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрібне цілеспрямоване наукове дослідження.
Вивчення усної народної творчості повинне стати ідейною основою збагнення його витоків. Багатство змісту і форми, простота і ясність думки, краса і влучність народної мови творів фольклору в шкільному вивченні збагачують знання учнів про природу і навколишнє середовище, формують у них високі моральні і духовні якості, розвивають їх естетичний смак, залучають дітей до витоків образної народної мови.
Залучення до фольклору розвиває інтерес до народного слова, звичаїв, засад і традицій попередніх поколінь, створюючи тим самим основи їх спадкоємності. Також, твори фольклорної творчості, заломлюючись через побутовий устрій народного життя, є надзвичайно багатим матеріалом для усвідомлення дітьми складних соціальних реалій. Різноманіття художніх форм і жанрів усної поезії дозволяє в цікавій і доступній для дитини формі розкривати нормативно-ціннісні відносини людини і суспільства, людини і природи, людини і людини; таким чином діти не тільки цікаво проводять час, але вчаться співпереживати героям, виділяти цінність того або іншого їх вчинку, дізнаються про загальнолюдські представлення добра і зла, справедливості і підступності, честі, краса і ін.
Розділ 2. Вивчення творів фольклору з огляду на їх жанрову специфіку
2.1 Особливості вивчення ліричних творів
В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва: лірика, епос, драма. Розглянемо специфіку вивчення ліричних та епічних творів.
До поетичної народної творчості належать: пісні, голосіння, думи, билини, приказки, примовки, прислів'я, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних і родових відносин.
Пісні, наприклад, класифікуються таким чином: трудові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні та ін.
Ліричні пісні про кохання і балади характеризуються емоційними особливостями.
Герой у ліричних піснях, як правило, знаходиться поза планом розповіді, наявний монолог – розповідь. Дія відбувається або в даний момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя [18, с.113-115].
Натомість у думах, історичних піснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських піснях найчастіше маємо поєднання кількох часових планів. Це дозволяє показати еволюцію подій, настроїв і переживань героїв.
Досі вивчення ліричних творів на уроках літератури викликає багато труднощів [20, с.265]. Перед вчителем постає проблема як найглибше розкрити зміст твору, щоб донести учням найглибші почуття, які автор за допомогою свого твору намагався передати, щоб учні не залишилися байдужими до ліричних творів і щоб подальше вивчення лірики не викликало у них труднощів. Непростим завданням є навчити відчувати і бачити красу в звучанні, в ритмомелодиці вірша, в його композиції, строфічній будові, ритмічних повторах.
Ліричні твори мають дуже давню історію. Вперше вони з’явились ще у VI-VII ст.д.о н. е. Але ще й досі не існує єдиного методу, за допомогою якого вивчення ліричних творів буде не таким складним. Вивчення лірики викликає багато труднощів тому, що не великі за змістом твори несуть у собі багатий духовний світ поета. І ця ситуація пояснюється естетичною не підготовленістю до сприйняття ліричного твору, невмінням отримувати естетичну насолоду від його звучання, мови, не розуміння специфіки лірики як літературного роду. Лірика є вираженням думок, почуттів, переживань автора. Щоб зрозуміти ліричний твір, треба увійти в непростий світ авторських емоцій та фантазій [20, с.263-276].
Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені ще й тим, що мова поезії в більшій мірі умовна, ніж мова прози, адже в житті ніхто не говорить віршами.
Уже багато років науковці намагаються знайти методи, за допомогою яких сприймання учнями ліричних творів матиме найкраще результати. Складність полягає у тому, що емоційно забарвлений твір кожний учень сприймає по своєму, у кожного виникають свої почуття, емоції, думки. І тому дуже важко передбачити за допомогою яких з багатьох методів вдасться захопити дітей вивченням лірики. Над вирішенням цієї проблеми працюють багато науковців з яких можна виділити Мірошніченко Л.Ф., Черниш Т.М., Нестерчук Н.Ф., Зеленський О.Ф.
В їхніх роботах можна відмітити велику різноманітність методів для вивчення ліричних творів.
2.2 Специфіка вивчення епічних творів
Слово "епос" у грецькій мові означає розповідь. Це один з трьох основних родів літератури, поряд з лірикою та драмою.
Епічний твір – це твір розповідного жанру, в якому зображено життєві події, людські характери, вчинки.
Зміст епічних творів розкривається у формі авторської розповіді. Автор (найчастіше це сам письменник) виступає ніби очевидцем зображуваних подій, які він описує, про які розповідає, виражає своє ставлення до них.
Серед епічних творів, які пропонує до вивчення програма, - казка, байка, оповідання. В залежності від віку та літературного розвитку школярів програма пропонує епічні твори: у 5 класі – казки, у 5-7 класах – оповідання.
З метою посилити увагу учнів до тексту використовують такий прийом, як розповідь (переказ), близько до тексту.
Розповідь чи переказування буває: стислим, розповідь – витяг, творчий переказ. Така робота сприяє розвитку мовлення школярів, збагачує їхній активний словник.
У епічних творах відтворюється життя, дійсний, об'єктивний хід подій, і автор є як би простим оповідачем. Але мета епічного тексту, як і будь-якого іншого, – довести читачеві важливу для автора ідею. Події в епічному творі дані в авторському викладі, збудовані в авторській логіці (сюжетною), герої і їх вчинки іноді безпосередньо оцінюються автором. Тому, не дивлячись на те що автор оповідання здебільшого прихований, ми повинні допомогти дитині побачити авторську позицію, його відношення до людей, збагатити дитяче уявлення роздумами дорослої, розумної, такої, що багато побачив в житті людини, про взаємини людей, причини і наслідки вчинків [20, с.263-270].
Основою епічного тексту є сюжет, він його "цементує". У чарівній казці розвиток сюжету визначається втручанням чарівних надприродних сил. У російських народних казках існує декілька типів сюжетів: що розвиваються через бій з супротивником, засновані на рішенні важкої задачі і ін. У казках авторських, вже як в житті, в основі розвитку сюжету лежать вчинки героїв, їх поведінка, що визначаються якостями їх характеру. Розвиток сюжету, послідовність подій визначають шлях аналізу будь-якого епічного твору, тому нам дуже важливо, особливо якщо наші читачі ще малі і недосвідчені, щоб вони ясно і чітко уявляли собі сюжет епічного твору. Найпоширенішим прийомом осмислення сюжету є складання плану. Це особливо важливо, коли твір достатній велике за об'ємом. План може бути традиційним, а може бути "картинним", тобто мальованим, коли, окрім заголовка, діти малюють ілюстрацію до події.
Велике значення в роботі з епічним текстом має осмислення фіналу твору. Адже в тому, як автор завершує сюжет, виявляються його головні позиції в оцінці героїв і їх вчинків. У фіналі автор "нагороджує" своїх коханих і "карає" злих, неприємних йому героїв. Так поступає А.С. Пушкін в своїх казках, "караючи" жадібну стару або злу, заздрісну мачуху.
Епос, як і будь-який інший поетичний рід, завжди знаходиться в русі. Він історично мінливий і, по суті, як би наново народжується в кожному епічному творі великого художника. У епічному творі завжди повествується про людські долі, про те, що вже здійснилося, вже було.
Епос дає можливість розкривати життєві явища в їх причинно-наслідкових зв'язках, взаємовідображеннях, зчепленнях одиничного із загальним.
В результаті грунтовного оповідання (характерного для будь-якого епічного жанру), що розгортається, кожна конкретна подія постає "як окремий прояв багатобічного, цілого буття"
Висновки до другого розділу
Вивчення ліричних творів сприяє розвитку особи. "Найбільше, що може лірика, - це збагатити душу і ускладнити переживання", - писав А. Блок. Нам здається, що новому поколінню зараз це украй необхідно. У юнацькому віці спостерігається прагнення школярів до самоудосконалення, пошуку і придбання знань, чому сприяє бажання стати цікавою, освіченою людиною.
Правильне і систематичне вивчення ліричних творів сприяє розвитку у школярів смислової, образної і асоціативної пам'яті. Це, у свою чергу, формує самостійність мислення, а також допомагає учневі усвідомити себе як особу соціальну, відчути свій зв'язок з історією.
Ліричний образ – це образ – переживання, безпосереднє віддзеркалення думок і відчуттів.
У ліриці аналогом оповідача (фігури більш менш умовної) може бути визнаний ліричний герой. Термін "ліричний герой" сприяє розрізненню багатообразних способів виразу в ліриці авторської свідомості.
Головна мета вчителя при вивченні поезії – добитися співпереживання і спільні роздуми з поетом, розкрити силу і глибину відчуття і думки, вкласти цеглинку у формування читацьких якостей, необхідних для повноцінного сприйняття лірики: емоційної чуйності, образного асоціативного мислення, естетичної реакції на художнє слово.
Епос, як і будь-який інший поетичний рід, завжди знаходиться в русі. Він історично мінливий і, по суті, як би наново народжується в кожному епічному творі великого художника. У епічному творі – завжди повествується про людські долі, про те, що вже здійснилося, вже було.
Для вивчення епічних творів існують вступні заняття, мета яких зводиться до того, щоб викликати у дітей інтерес до матеріалу, що вивчається, і створити умови, що сприяють розумінню його. То і інше покликане сприяти активному і ефективному сприйняттю того, що вивчається.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
