70859 (611829), страница 3
Текст из файла (страница 3)
На сьогодні гончарство, як і інші кустарні промисли, суттєво занепало, більшість його центрів припинили своє існування. Керамічні підприємства у Косові, Опішні та деякі інші здебільшого спеціалізуються на виготовленні декоративного посуду і скульптури.
Список використаних джерел
-
Бобринский А.А. К истории гончарного ремесла в Полесье // Советская археология. – 1966. – №4.
-
Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мистецтво, 1995. – 336.
-
Гарбузова Любов. Гончарство на Житомирщині // Українське Гончарство: Національний культурологічний щорічник. За рік 1994. – Опішне: Українське Народознавство, 1995. – Кн. 2. – С. 155–165.
-
Гатальська Наталя. Жива глина // Народне мистецтво. – №1–2 (5–6). – 1999. – С. 18–21.
-
Готун Ігор, Шевцова Леся. Автуничі – селище гончарів Х-ХІІІ століть // Українське Гончарство: Національний культурологічний щорічник. За рік 1994. – Опішне: Українське Народознавство, 1995. – Кн.2. – С. 61–76.
-
Залізняк Леонід. Полісся в системі культурно-історичних регіонів України (за даними археології) // Полісся: мова, культура, історія (матеріали міжнародної конференції). – К.: Асоціація етнологів, 1996. – С. 182–188.
-
Захарчук-Чугай Раїса. До проблеми дослідження народного декоративного мистецтва Полісся (за матер. етнограф. експед.) // Полісся: мова, культура, історія (матеріали міжнародної конференції). – К.: Асоціація етнологів, 1996. – С. 283–287.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
