70525 (611771), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

2.1 Музеї України

У музеях України зберігаються археологічні пам’ятки від палеоліту до часів Київської Русі та козаччини. Серед пам’яток державної частини Музейного фонду України є унікальні твори живопису світового рівня. Українських митців представлено такими іменами, як С.Васильківський, С. Світославський, М. Пимоненко, К. Білокур, М. Приймаченко, Д. Бурлюк, О. Мурашко, П. Левченко, російських – І. Шишкін, І. Рєпін, В. Васнєцов, І. Айвазовський, К. Судковський. Україна має багату збірку західноєвропейського мистецтва (М. Караваджо, А. Канова, Я. Матейко, Ф. Албані, Ж. Де Ла Тур, М.Мункачі).

Станом на 2009 рік в Україні діє 438 державних та комунальних музеїв, у тому числі 22 національних заклади, серед них 8 національних музеїв, що підпорядковані МКТ:

· Національний музей історії України,

· Національний музей літератури України,

· Національний художній музей України,

· Національний музей Тараса Шевченка,

· Національний науково-дослідний реставраційний центр України,

· Національний музей-заповідник українського гончарства (с. Опішня),

· Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»,

· Національний музей у Львові імені Андрія Шептицького.

У музеях і заповідниках України зберігається понад 11 млн. пам’яток. У 2008 році музеї відвідало близько 19 млн. осіб. Протягом 2008 року організовано близько 5 тисяч виставок у музеях в різних регіонах України.

Пріоритетними напрямками музейної політики в Україні залишаються:

· збереження національно-культурного надбання та вдосконалення існуючої мережі музейних закладів;

· розробка та впровадження інноваційних підходів до музейного будівництва;

· інтеграція музеїв України в світовий простір.

Основною проблемою у музейній галузі в Україні залишається матеріально-технічна база, що в більшості музеїв України не відповідає вимогам щодо зберігання та експонування пам’яток Музейного фонду України (49,8% будівель музеїв потребують капітального ремонту).

Загалом недостатнім залишається фінансування музейних закладів та матеріально-технічне забезпечення реставраційної справи. Обсяги видатків з Державного бюджету та місцевих бюджетів на утримання музеїв здебільшого вистачає лише на оплату праці, енергоносіїв, охорону та комунальні послуги. Не вистачає коштів на поповнення музейних фондів, проведення ремонтно-реставраційних робіт, встановлення сигналізації, оновлення музейного обладнання. Досі не мають власних приміщень Національний науково-дослідний реставраційний центр України та Дирекція художніх виставок України. На початку 2007 року реставраційних робіт потребували майже 760 тис. пам’яток, а відреставровані лише 13 тис., що складає 2% від потреб.

Національним науково-дослідним реставраційним центром України обстежено 268 музеїв. З них лише 216 – мають охорону: відомчу – 53; міліцейську – 27; сторожову – 100; іншу – 36.

Музейні приміщення загальною площею 879 949 м² взагалі не обладнані охоронно-пожежною сигналізацією.

Відсутність фінансування не дозволяє завершити створення Державного реєстру національного культурного надбання. Першочергової ваги набуває вирішення питання фінансування охорони музеїв, оновлення та ремонту застарілих засобів охоронного призначення з державного та місцевого бюджетів та врегулювання тарифів на охоронні послуги, а також:

- вдосконалення науково-аналітичного та інформаційно-методичного забезпечення музейної справи;

- розробка й впровадження концепції застосування у роботі музеїв маркетингового та інноваційного підходів з метою збільшення небюджетної частини фінансування;

- запровадження нових платних послуг, що задовольняли б вимоги відвідувачів;

- врегулювання питань пов’язаних з діяльністю музеїв та інших установ, які зберігають пам’ятки недержавної частини Музейного фонду України;

- продовження формування Державного реєстру національного культурного надбання із створенням електронної версії реєстру (рухомих пам’яток), та створення централізованої бази даних «Музейний фонд України»;

- продовження звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією, а також проведення комплексного обстеження фондових приміщень музеїв і стану збереження пам’яток;

- законодавче врегулювання нормативно-правової бази, пов’язаної з діяльністю музеїв, музеїв-заповідників;

- створення ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для музейної галузі;

- розвиток міжнародного співробітництва у музейній справі.

2.2 Комп'ютерні технології в музейній справі

Сьогодні музеї як хранителі культурних цінностей і шедеврів мистецтва потребують інформаційної підтримки, яскравої реклами, вливанні свіжих і сучасних ідей. Один з найефективніших способів це зробити – застосування комп’ютерних технологій, Інтернет.

Мистецтво і комп'ютерні технології – речі, які на перший погляд важко сумістити, але це тільки на перший погляд. Кожний музей, піклуючись про власний розвиток і імідж, прагне сьогодні створити web-сторінку, з максимально яскравим наповненням і детальною інформацією про експозиції.

Проте, далеко не у всіх українських музеїв сьогодні є власні сайти. Не говорячи вже про використовування цифрових технологій. Хоча, показати нашим музеям є що.

Хтось може помітити, що західний світ в цьому плані вже давно попереду нас. Так, кожна людина, яка має доступ до Інтернету, з легкістю може дозволити собі відвідати віртуальний варіант якого-небудь великого європейського музею.

На сайтах багатьох світових музеїв є різні інтерактивні опції, наприклад, «віртуальний тур». Натискаючи цю опцію, ви зможете побачити, як виглядає музей зсередини, які експонати в ньому представлені, панорамні знімки з прикладеною детальною інформацією про об'єкти і колекції.

Уявіть собі, що для того, що б відвідати який-небудь музей вам не доведеться кожного разу підключаться до Інтернету. А ще, ви зможете не тільки самі познайомиться з колекцією, але і скористатися послугами Віртуального гіда. Для цього створюються спеціальні програмні продукти, які розміщено на оптичних носіях – дисках.

В Україні вже створено перший вітчизняний продукт такого ґатунку. Все це доступно в програмному продукті «Віртуальна екскурсія. Музей їм. Б.В. Ханенко». На сьогоднішній день це унікальний проект в Україні. Він вже є на диску, а зараз його можна знайти і в Інтернеті, за адресою www.3dart-studio.com. Що ж собою представляє ця «Віртуальна екскурсія»?

Це кардинально новий підхід до демонстрацій і рекламування експозицій музею. Все дуже просто, встановивши програмний продукт на свій комп'ютер, ви потрапляєте безпосередньо в музей, можете переміщатися із залу в зал, від однієї вітрини до іншої, можете близько розглянути будь-який об'єкт, а особливо цінні можна оглянути з усіх боків! Чи могли Ви коли-небудь собі уявити, що, потрапивши до музею, Ви зможете роздивитись будь-який експонат так, ніби тримаєте його у руках? Тепер це можливо! Завдяки таким унікальним рішенням як віртуальні екскурсії, ви можете відвідати будь-який музей або архітектурну пам'ятку, не виходячи з дому.

Програма має два режими, перший – Віртуальний гід: вас ведуть по музею автоматично, демонструючи найцікавіші експонати колекції, при цьому звучить детальна, повна історій і захоплюючих фактів інформація.

Другий – Вільний огляд, в цьому режимі ви самостійно пересуваєтеся по залах Східної колекції, можете заглянути в будь-який кут, і поводитися так, як ніби ви одні в музеї. Програмний продукт простий у використанні, при установці можна вибрати українську або англійську версію.

Кажучи про подібні проекти, дуже важливо зрозуміти, що нові технології не зможуть конкурувати з музеями. Навпаки, на сьогоднішній день вони зроблять ним якісну рекламу, яка виведе хранителів наших культурних цінностей на новий рівень спілкування з своїми відвідувачами.

Сучасні технології відкривають широкі можливості для організації віртуальних інтерактивних презентацій та виставок, зокрема у режимі on-line. Завдяки новим технологіям стає можливою демонстрація тривимірних об'єктів за допомогою будь-якого комп’ютера з’єднаного з Інтернет.

2.3 Проблеми охорони і зберігання музейних цінностей

В 2009 році в державному бюджеті на охорону музеїв передбачено лише 2,175 мільйони гривень при потребі 13,4 мільйони. Небезпека крадіжок музейних цінностей ще більше загострюється в зв’язку з посиленням фінансової кризи та супутніх їй негативних явищ і зменшення статків населення.

В Україні існує 458 державних і комунальних музеїв (в яких налічується 1,2 мільйони предметів), у тому числі 27 – національних закладів, серед яких 10 належать до сфери управління Міністерства культури і туризму.

В 2007 році на охорону музеїв було виділено більше 5,2 млн., а в 2008 – 7,6 млн. Тобто цього року засобів виділено в 3,5 рази менше ніж минулого року. Це притому, що ціна на послуги охорони постійно зростає.

Фінансування – найбільший головний біль всіх працівників музеїв, які, згідно ухвалі Кабінету Міністрів України від 1993 року обов'язково повинні охоронятися. Проте, зараз з 458 музеїв в Україні – 72 не охороняються взагалі.

Державною службою охорони охороняється 35% всіх вітчизняних музеїв, 233 з них охороняється відомчою охороною і 36 – недержавними підприємствами.

Заборгованість музеїв службам охорони складає 3,5 мільйони гривень. З них 1,1 мільйони — державному бюджету, інші – місцевим. Державна служба охорони фінансується не з бюджету – вона знаходиться на самофінансуванні. Тому найголовніша проблема – у ряді музейних закладів цього року бюджетом не передбачено ні копійки на охорону. А для мінімального забезпечення охорони всіх музеїв в цілому потрібне 43 мільйони гривень. Один з шляхів рішення проблеми – максимально перейти на технічний вид охорони. Очевидно, що вихід, і на цьому наполягає як сама охорона, так і працівники музеїв – у вдосконаленні технічної безпеки.

Сьогодні музеї працюють по інструкції 1984 року, що не може надати можливість повноцінного зберігання музейних фондів. В Україні повинна бути відпрацьована система музейної безпеки, яка складається із запобігання викраденням, знищенню унаслідок кліматичних чинників, а також необхідно враховувати чинники людські. Ці моменти є дуже важливими.

З чого починається музей? З комплектування колекції. Крім того, нагальним питанням є професійна підготовка фахівців: зараз в Україні працівників музею не готує жоден вуз. Тому що якщо це університет культури, то там вивчають тільки музеєзнавство, а історії, філології або природних наук випускники не знають предмету наочно. Виходить, що людина, яка приходить в музей з історичною освітою, не має музейної, і навпаки. Тому потрібно відпрацювати систему музейної безпеки і підготовки кадрів.

Дуже важливим питанням є законодавче забезпечення охорони музеїв і культурних пам'яток. Нині експерти сперечаються: чи потрібно для запобігання крадіжкам музейних цінностей – робити більш жорстким покарання. Загрози зростають, тому слід підвищувати рівень захищеності музеїв, зокрема, і законодавчої. Україна, узявши курс на євроінтеграцію, узяла зобов'язання, які не дають нам можливості посилювати відповідальність, кримінальну в першу чергу. Можна тільки лібералізувати наше законодавство, а краще всього – добре виховувати підростаюче покоління і підвищувати рівень правосвідомості громадян. З цим не погоджуються багато працівників музеїв, наводячи приклади Греції, де за законодавством за привласнення музейних експонатів покарання є дуже суворим (до 10 років в'язниці). Особливо, на думку фахівців, сьогодні слід надати увагу самим вразливим, тобто, найменше захищеним місцям: наприклад, археологічним пам'яткам, адже як стверджують експерти, ніде в світі неможливо організувати їх тотальну охорону. Вже підготовлено декілька проектів законів, які повинні врегулювати, зокрема, і питання діяльності музеїв. На 17-у році незалежності Верховна Рада проголосувала в першому читанні Закон України «Про музеї і музейну справу», адже законодавча база – ще часів Радянської України.

Висновки

Музейна справа – це спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури.

Являє собою:

а) національну музейну політику (музейне законодавство, музейне будівництво, організацію керівництва музеями);

б) музеєзнавство;

в) музейну практику.

Музеєзнавство вивчає технічні, правові, фінансові і суспільні передумови діяльності музею, застосовує основні поняття наукової теорії.

По багатозначності свого предмету музеєзнавство входить в розряд міждисциплінарних наук. В той же час є всі підстави віднести музеєзнавство до суспільних наук, оскільки предметом його дослідження є закономірності, пов'язані з процесами пізнання і передачі інформації за допомогою музейних предметів, з функціонуванням музею як соціокультурного інституту.

У зв'язку з тим, що музеєзнавство має міждисциплінарні риси, його зв'язки з іншими науками носять характер інтеграції. Іншими словами, елементи різних дисциплін і специфічно музейні елементи, поєднуючись, створюють нову якість. В ході цієї взаємодії музеєзнавство – для вирішення задач свого предмету – запозичило в перетвореному вигляді елементи мови і методів відповідних дисциплін.

Згідно сучасним уявленням, музеєзнавство – це наукова дисципліна, що вивчає специфічне музейне відношення людини до дійсності і породжений нею феномен музею, яка досліджує процеси збереження соціальної інформації, її пізнання і передачі за допомогою музейних предметів, а також розвиток музейної справи і напрями музейної діяльності.

Характеристики

Список файлов курсовой работы