60397 (611231), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Володимир прожив довгий вік і князював майже півсотні років, звеличивши і зміцнивши Київ і всю Русь. У Володимира було велике сімейство. В нього до грецької царівни Ганни, останньої дружини його, були ще дружини. Одна з них прекрасна, але нещасна Рогнеда, дочка Рогвольда, ображена, усиротіла, зганьблена, що стала лише на ім'я дружиною ненависного князя, була ним скоро забута. Вона вирощувала народженого від нього сина, страдаючи почуттям помсти, ревнощами і ображеною самолюбністю. І коли одного дня він її відвідав і, випадково, в неї заснув, вона зважилася на мужовбивство. На щастя, Володимир прокинувся вчасно і утримав занесену над ним руку з ножем. Мужовбивство і в норманів, і в слов'ян значило що не менше для винної. Княгиню ж за норманською традицією, міг страчувати тільки сам князь. І Володимир наказує надіти Рогнеді князівське плаття, сісти на багатому ліжку і чекати його. Але коли він ввійшов з м'ячем в руці, його зустрів навчений матір'ю маленький, 4-5-річний Ізяслав, ставши, теж з мечем на захист матері. І грізний язичник не посмів здійснити те, що наказувала йому норманська честь. Він розгублено говорить: "А хто ж тебе знав, що ти тут?!" Кидає меч і йде збирати бояр і просити їх поради. А бояри радять пробачити дружину і навіть повернути їй і Ізяславу землю Рогвольда. Мало того, Рогнеда знову була в честі. Від неї у Володимира було ще три сини: Мстислав, Всеволод і Ярослав, родоначальник всієї подальшої династії Рюриковичів, і дві дочки. Інші ж літописи суперечать цьому, повідомляючи, що Володимир мав від нещасної княжни полоцької одного тільки сина, Ізяслава, і відпустив її з сином в землю батька; з тих пір нащадки Рогнеди князювали особливо в Полоцьку і між ними і потомством Ярослава існувала постійна родова неприязнь, підтримувана переказами про своїх предків. Крім того він усиновив Святополка, сина вбитого брата свого Ярополка.

В кінці життя спіткало Володимира сильне засмучення. В 1014 році його син Ярослав, який князював у Новгороді і дав щороку до Києва по дві тисячі гривень, а тисячу роздавав в самому Новгороді дружині, в цей рік раптом не схотів давати данину батькові своєму. Володимир сказав: “Поправляйте дороги і мостіть мости”, - тому що хотів йти на Ярослава війною, так раптом розхворівся. Тим часом почули, що печеніги йдуть на Русь; Володимир вислав проти них сина Бориса, а сам сильно розхворівся; в цій хворобі і помер. Після кончини Володимира хотіли домогти сину Володимира Борису, якого батько напередодні відправляв у військовий похід проти печенігів. Щоб приховати смерть князя до тих пір, не повернеться Борис, бояри таємно проломили задню стіну терему і вночі віднесли тіло Володимира в церкву. Але народ дізнався про це, і до церкви зійшлася величезна кількість людей. “І плакали по йому. Бояри як по заступнику землі, бідні як по годувальнику”. Тіло Володимира поклали в мармурову труну і поховали в кам’яній церкві Святої Богородиці. Здивування гідно, скільки добра створив він на Російській землі, - сказав його літописець. Ім’я Князя Володимира Святого – Володимира Червоне Сонечко – назавжди пов’язано з хрещенням Русі. На найвищому горбі Києва йому спорудять пам’ятник. Горб цей отримав назву Володимирська гора. А сам князь Володимир зарахований до лику Святих.

На об’єднаних Володимиром землях мешкали різні племена та народи. Усі вони дотримувалися своїх споконвічних звичаїв і традицій, вірили у своїх богів, які здебільшого були різними навіть у споріднених племен, різнилися мовою, побутом, а найвіддаленіші – способом життя. За таких умов територіальна єдність держави підтримувана лише силою зброї, була доволі примарною.

Отож, аби зміцнити державу київський князь повинен був подбати про свій авторитет у підлеглих землян. За давніх часів право володарювати вважалося дароване богами. За умов панування язичницьких культів Володимир наражався на небезпеку постійного спротиву племен, що поклонялися кожен своєму Богу і корилися освяченому тим Богом правителю.

Володимирова імперія була несумісна із язичницьким багатобожжям. Для всієї держави мусив бути єдиний Бог, який своєю волею надавав право володарювати київському князеві. Джерела до наших днів зберегли легенди, про те, як Володимир зважено і прискіпливо вибирав нову віру для себе та своєї держави. Щоб остаточно впевнитися в правильності Володимир розіслав посланців до різних країн для “випробовування віри”. Лише почувши звіт кожного князь оголосив про своє рішення прилучитися до християнства.

Насправді впровадження християнства як державної релігії було зумовлене самим плином життя. Наміри охрестити Русь мали ще князь Аскольд і княгиня Ольга.

Отож, на думку дослідників, літописні легенди є відгомоном складених міждержавних переговорів, що їх здійснював уряд Володимира перед актом хрещення Русі.

Використана література:

1. Амелькин А. О., Кретінін С. В., Філюшкин А. Й. Всесвітня історія в особах для дітей. Книга для читання. - Вороніж : Центрально-Черноземноє книжкове видавництво, 1996 рік - 558 с.

2. Бутромєєв В. П. Всесвітня історія в особах : Раннє середньовіччя. Енциклопедія для школярів. Серія "Дитячий плутарх". - Москва : видавництво "ОЛМА-ПРЕСС", 1999 - 320 с.

1. Ошимова А. О. Історія держави Російського з його виникнення до часів Петра І. - Москва : видавництво ТКО ACT, 1996 рік - 464 с.

2. Півнів Ю. Д. Науково-популярний літературно-художній журнал 3. - Москва: культурно просвітницьке видавництво "Історія", "Метагалактика", 1997 рік - 288 с.

3. Потапчук І. Читання по російській історії. Хрестоматія для старшокласників. - Тула :видавництво "Пересвіт II", фірма "Ослябя", 1995 рік - 592 с.

4. Поспелов Н. П., Лісової Н. Н. Російські долі. Свята Ольга - Владимир Святий. -Москва : видавництво "Новатор", 1996 рік - 400 с.

5. "Російська Православна Церква 988 - 1988". - Москва: видання Московської Патріархії, 1988 рік.

6. Солов'їв С. М. Читання і розповіді по історії. - Москва: видавництво "Правда", 1989 рік - 768 с.

9. Кульчицький С. В., Мицик Ю. А., Власов В. С. Історія України, Київ, 2007 рік.

10. Гісем О. В., Мартинюк. Історія України. Тернопіль. Навчальна книга – Богдан, 2003 р.

6

Характеристики

Список файлов курсовой работы