59150 (610989), страница 3
Текст из файла (страница 3)
РОЗДІЛ ІІ. РЕФОРМИ ІВАНА IV
2.1 Обрана Рада
Як було сказано вище, в 1545-1547 рр. було здійснено декілька заходів, що були покликані підкреслити перехід всієї повноти влади до молодого самодержця: Іван Васильович почав ходити у військові походи, одружився на Анастасії Романівні, прийняв титул царя.
Послідовні невдачі спроб різноманітних «боярських партій» назавжди закріпитись при владі, невдоволення низьких верств класу служивих засиллям деяких партій біля престолу, недостатні можливості молодого царя для управління такою великою державою і необхідність проведення багатьох перетворень призвели до створення своєрідної урядової групи компромісу між різними верствами панівного класу, що пізніше отримала назву від Андрія Курбського «Обрана Рада». « ...Выдвинулось и стало около престола несколько дельных, благомыслящих и даровитых советников - Избранная рада». [2.5.:483]
Роль найбільш яскравих фігур в її складі зіграли люди, які не мали ніяких титулів і які не були пов’язані ані з царською сім’єю, ані з якимись аристократичними кланами родинними зв’язками. Отже, ніхто не боявся, що вони захоплять владу.
На політичну авансцену часів Обраної Ради виступили священик Благовіщенського собору в Кремлі Сильвестр і царський постільний Олексій Федорович Адашів. Окрім них до Обраної Ради увійшли князь Курлятів, князь Андрій Михайлович Курбський, дяк Іван Михайлович Висковатий і деякі інші представники аристократії.
Думки вчених розходяться стосовно мети цього гуртка і взагалі стосовно того, які люди його складали.
Платонов стверджує, що це була компанія бояр, об’єднаних з метою захопити владу, тобто політика Ради виражали інтереси людей, що входили до її складу. « ...Частный кружок, созданный временщиками для их целей, и поставленный ими около царя не в виде учреждения, а как собрание «доброхотающих» друзей». [2.10.:98]
Інша група вчених, зокрема Зимин і Смирнов, вважають, що ця група бояр виражали інтереси дворянства і далекоглядних кіл боярства. «Избранная Рада ...явилась проводником дворянских интересов». [2.3.:324]
Всього 10 років існувала Обрана Рада. Але навіть за цей короткий строк державний і соціальний устрій Росії зазнав колосальних змін, які не відбувались до цього кілька десятиліть помірного розвитку. Обрана Рада виникла не раніше 1549 р., а перестала існувати вже у 1560 р.
Виходячи з цього, я вважаю, що Обрана Рада носила продворянський характер. Виражати власні інтереси ця група людей не могла, бо зміни, які відбулись в державі в 1550 р. надто масштабні, щоб бути побічним продуктом діяльності, спрямованої на власне збагачення. Отже, друга група істориків була ближча до істини.
Обрана Рада розробили проект реформ. Одночасно свої «челобитные» подавав царю публіцист Іван Семенович Пересветов. Він радив шукати власну опору серед дворянства за рахунок бояр. В основу програми реформ були покладені думки, висловлені Пересветовим.
2.2 Перший Земський собор. Прийняття нового «Судебника»
Новому рівню політичної організації країни, що склався в середині XVI століття, мали відповідати і нові державні інститути – станові і представницькі установи, що відстоювали інтереси великих областей. Таким органом став Земський собор.
В лютому 1549 р. цар зібрав на нараду Боярську думу, Святий собор (вищих представників церкви) і вищих представників боярства і дворянства – перший Земський собор. Цар звинуватив бояр у зловживаннях і насильстві, які вони чинили, коли Іван був ще малим, і нагадав їм, як вони знущались над ним самим. Потім він закликав забути все погане і діяти разом заради загального блага. Звідси і назва Собору – «Собор примирення». На Соборі було оголошено про намічені реформи і про підготовку нового зводу законів. Рішенням Собору дворян звільнили від суду бояр-намісників і надали їм право на суд самого царя.
Собор 1549 р. став першим Земським собором, тобто зібранням станових представників із законорадчими функціями. Його скликання відобразило утвердження в Росії станово-представницької монархії. Однак перший собор ще не носив виборного характеру і там не були присутні представники торгівельно-ремісницького населення і селян. Але ці дві категорії населення і в подальшому не грали якоїсь значної ролі на наступних соборах. Поява станово-представницької монархії означала, що тепер всі важливі рішення будуть санкціоновані представниками панівного класу.
Необхідно пояснити значення терміну «Земський Собор». Соловйов в цьому понятті бачив ознаку сили, що протистояла цареві, «сили народної». За його визначенням, Земський собор – це станово-представницький орган єдиної держави, створений на противагу феодальному праву. [2.12.:446]
На Земському соборі 1550 р. було прийнято новий звід законів, що увібрав в себе, на відміну від архаїчного зводу 1497 р., норми всіх основних розділів тодішнього права. (див. додаток 2) Принциповим нововведенням стало прокламування в заключних статтях двох норм: безперервності розвитку законодавства, а також публічного характеру вступу в законну юридичну силу цього документу. До речі треба сказати, що в ньому врахована і судова практика тогочасної Росії.
Новий звід повністю відповідав потребам середини XVI століття. Наприклад, в ньому вперше вводилось покарання за хабарництво. В новому законодавчому документі з’явились норми права, які до цього часу існують не тільки на території Росії. Інститути влади, що виникали раніше, отримували уставні грамоти, тобто «подписывались под Судебник». Пізніше видавались нові документи, що лише доповнювали його.
Було підтверджено і уточнено норми переходу селян в Юр’їв день, збільшено «пожиткове», посилено владу феодалу над селянами, юридична сила «Судебника» розповсюджується на щойно приєднані землі. Було ліквідовано привілеї монастирів не платити податки до казни. Заборонено було передавати в холопи дітей боярських, введено покарання для бояр і дяків, що давали хабарі.
Таким чином, в середині XVI століття в Росії почала утверджуватись станово-представницька монархія в особі Земського собору, робота якого базувалась на новому зводі законів.
2.3 Реформи в органах управління
Центральною реформою органів управління стало скасування «кормлений», розпочате ще за Олени Глинської, і створення принципово нових органів управління на місцях. Це потягнуло за собою зміну у всіх важливих галузях життя суспільства, на всіх рівнях держаного врядування.
В той час землі, не внесені до реєстру княжого двору, входили до кола місцевого управління, якому належало все те, що не експлуатувалось княжим двором. Це управління здійснювалось намісниками і волостителями. Посада управителя мала назву «кормление», бо він харчувався за рахунок тих, ким сам управляв. Намісництва роздавались не за урядову працю, а за придворну службу. В цьому і була причина реформування цієї системи в 1550 р. «Так как примитивная система кормлений не могла удовлетворять требованиям времени, росту государства и усложнению общественного порядка, то ее было решено заменить иными формами управления». [2.9.:117]
Перший момент обмеження в тому, що центральний уряд став точніше визначати законодавчим шляхом встановлені за звичаєм або просто в ході багаторічної практики права і відповідальність обласних управлінь. Виразився цей момент в законі, прийнятому на другий день після царського виступу 27 лютого 1549 р. Цар з боярами наказав надалі у всіх містах землі Московської дітей боярських не судити ні в чому, окрім «душегубства и татьбы и разбоя с поличным». Цей закон передбачав те, що віднині дворян у найбільш важливих справах має право судити лише Царський суд, а не Боярський, як то було раніше. Це відбулось, безумовно, під тиском помісного дворянства.
Від зміни потерпають не тільки права місцевих правителів, але й сам порядок ведення судових процедур. Засобом для обмеження влади цих місцевих правителів слугував подвійний нагляд за ними, що йшов, як тоді казали, одночасно зверху і знизу.
Ця реформа поклала початок перебудови системи управління, розширила компетенцію судових приказів, які витісняли на місцях «кормленщиков», таким чином посилюючи позиції дворянства і місцевої влади. Ці заходи обмежували не лише свавілля, але й сам обсяг повноважень, бо з їхньої компетенції забрали всі найважливіші справи. Подальша доля цього інституту влади і до цього часу є спірним питанням.
Одним з елементів відміни «кормлений» була земська реформа, сутність якої полягала в тому, що деякі державні функції передавались земським старостам, обраним місцевим населенням. «Она состояла в попытке совсем отменить кормления, заменив наместников и волостелей выборными общественными властями, поручив самим земским мирам не только уголовную полицию, но и все местное земское управление вместе с гражданским судом. Решено было постепенно отменить все «кормления» и предоставить местному населению право выбирать самим своих управителей и судей». [2.5.:92]
До відома виборних осіб передавались не тільки суд і поліція, але й фінансове управління. Іноді старости отримували функції окремого інституту, і тоді перед очима ставала картина повної форми самоуправління. Ці органи місцевого управління найбільш повно замінили старі.
Зміна влади на місцях не могла не вплинути на зміни в центральних органах управління.
Процес становлення централізованої влади, який виражав інтереси правлячої верхівки і дворянства, відбувається в 1548-1549 рр. становленням цілого ряду центральних відомств – приказів і розростанням функцій канцелярій Великого двору і Казни. Формування нових центральних органів влади було прискорено через введення інститутів самоврядування на місцях, а утримання нових установ забезпечувалось особливими грошовими зборами на їхню користь.
Формування представницьких інститутів на місцях мало зворотною стороною посилення контролю з боку центру. Це не могло не викликати перебудови московських установ, що диктувалось також державними потребами, що і надалі розростались.
Централізація влади призвела до появи нової структури організації влади, але її характерною рисою була надзвичайна роздробленість відомств і відсутність чіткого розмежування функцій між ними. Територіальна роздробленість місцевого управління поєднувалась ще з його відомчою складністю. «В Дворцовой тетради 1552-1562 годах записано до 50 больших и дворовых дьяков, возглавлявших главнейшие приказы или избы». [2.11.:158]
В результаті перетворень створюється величезний бюрократичний апарат, який, звичайно ж, неможливо назвати позитивним результатом. Однак цю реформу відрізняє комплексність і цілеспрямованість. Так вважають декілька істориків. «Они совершались в одном строго определенном направлении: определение прав кормленщиков, доклад, введение земских заседателей в суд кормленщиков... - все это были, по-видимому, последовательные моменты одного процесса...». [2.5.:97]
Такі грандіозні зміни, які практично створювали нову структуру влади, потребували підкріплення в існуючому тоді законодавстві, а законодавство те було створене ще за Івана ІІІ. Отже, воно було застарілим і не відповідало новій системі управління. Тому цар запропонував, а бояри затвердили і доповнили «Уложение» Івана ІІІ відповідно до нових потреб Росії.
Влітку 1550 року царем і Боярською думою був прийнятий новий «Судебник», який повністю відповідав потребам того часу.
На думку багатьох вчених, спірним питанням є питання про те, чи були перетворення засновані на праві або проходили просто за волею царя. Більшість істориків стверджує, що ці реформи базувались на праві і крім того відрізнялись правовою спрямованістю. « ...царь предложил ...грамоты уставные, ...дабы чиновники не могли действовать самовластно и народ не был безгласным». [2.4.:486]
Скринніков же має абсолютно відмінну від інших точку зору. «Важной особенностью почти всех новшеств середины XVI века было... отсутствие у них законодательной в основы. Приказы не имели регламента, который определял бы структуру новых учреждений и регламентировал и деятельность». [2.11.:159]
Не дивлячись на думку історика, я вважаю, що ці реформи базувались на праві, проводились відповідно до правових норм, а створення системи управління відбувалось відповідно до законодавства. Перетворення відрізнялись чіткою направленістю, а всі зміни структури влади відбувались комплексно і виражали інтереси населення і, можливо, дрібного дворянства. Однак ці реформи призвели до створення нової структури, що відрізнялась бюрократизмом, який навряд чи є позитивним результатом.
2.4 Зміни в церкві. Культура в 50-ті рр.
Схваливши новий звід законів, Іван Грозний провів в Москві Собор Слуг Божих, який затвердив всі запропоновані ним (царем) постанови.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
