59128 (610981), страница 4
Текст из файла (страница 4)
У зв'язку з тим, що Радянський Союз не визнавав факту голоду, міжнародна допомога йому не надавалася.
У 1933 році Кремль, намагаючись уникнути катастрофи, вимушений був відмовитися від прискорених темпів індустріалізації й від підвищеного тиску на селян. Під час весняної посівної кампанії колгоспам була виділена продовольча позичка для годування тих, хто працював у громадському господарстві. Як писав С. Ко-сіор у листі до Й. Сталіна, — колгоспників так навчили «уму-розуму». Колгоспи поступово стали виходити з кризи.
У кінці ЗО-х рр. сільське господарство України вийшло на рівень, який існував до початку колективізації. Колгоспний лад перетворився на один з механізмів командно-бюрократичної економіки й авторитарного режиму. Насильницька колективізація, розкуркулення, Голодомор мали для України непередбачувані наслідки. У всі наступні роки СРСР і Радянська Україна відчували на собі страхітливий тягар минулого, вони так і не змогли ліквідувати продовольчий дефіцит, забезпечити народ повноцінним харчуванням.
Голодомор став національною катастрофою. За різними даними, голодною сиертю померли від 3,5 до 12 млн чоловік.
Закон України «Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні»
28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні».
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідн до своїх повноважень зобов’язані:
-
Брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу.
-
Сприяти консолідації та розвитку української нації.
-
Уживати заходів з увічнення пам’яті жертв та постраждалих від голодомору в Україні.
-
Забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ та організацій, учених, окремих громадян, які досліджують проблеми голдомору 1932 – 1933 рр. в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів із питань, що стосуються голдомору.
Закон визначає, що голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу.
Держава заперечуе умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам’ті жертв голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми.
Прийняття цього закону стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості до тих, хто став жертвою стаінського режиму. Визнання голодомору в Україні геноцидом українського народу було визнано і багатьма країнами світу.















