17430-1 (607606), страница 5
Текст из файла (страница 5)
к) Встановлення спеціального обладнання, що зменшить витоки важких металів‚ токсичних газів у атмосферу‚ промислові води чи в тверді відходи виробництва. Це особливо стосується нафтохімічних та інших хімічнихмпідприємств‚ розташованих поблизу населених пунктів.
л) Встановлення обладнання для очистки промислових стічних вод на підприємствах (наприклад‚ текстильної та целюлозно-паперової промисловості‚ що несуть відповідальність за викиди БТК та інших шкідливих речовин у відносно чисті води річок в районах‚ розташованих за течією вище населених пунктів.
м) Капіталовкладення для зменшення скидів засолених вод із шахт в таких країнах як Чеська Республіка, Польща‚ Україна‚ за умови‚ що шахти повернуть вкладені кошти у довгостроковій перспективі.
Жоден з випадків‚ розглянутих у пп л) та м) не завдає великої та тривалої шкоди здоров’ю населення‚ хоча економічні втрати через скиди солоної води дуже великі. Але у випадках к) та л) свідчень про те, що в грунти в місцях забору питної води потрапили важкі метали і/або токсичні хімікати достатньо‚щоб віднести ці пункти в категорію проблем‚ що вимагають термінового вирішення.
Щодо хімічних підприємств категорії к)‚ то маємо реальний‚ але не визначений кількісно ризик для здоров’я людей. У найбільшій небезпеці здоров’я персоналу даних підприємств. Не меншу загрозу становлять і викиди ртуті‚ мономера вінілхлориду та БТК (бензолу‚ толуолу‚ ксилолу).
Працівників заводів має захищати чинне трудове законодавство та гігієна праці. Викиди за межами заводів повинні контролюватися відповідними законами у галузі охорони навколишнього середовища.
В усх випадках “гарне ведення домашнього господарства” дасть можливість значно скоротити обєм шкідливих викидів. Кошти повернуться через скорочення витрат сировини та зниження витрат на стандатртні виробничі операції.
Урядові інвестиції в середньостроковій перспективі мають концентруватиися на проблемі викидів від малих промислових підприємств, сфери послуг та приватних господарств. Їх (інвестиції) слід використовувати, щоб зробити користування вугілля невигідним, заохочувати економію енергії споживачами, а також для пошуку недорогих методів обробки великих обємів стоків, що зараз забруднюють ріки та підземні води. Це саме ті заходи, які не стануть результаом перебудови економіки і для яких необхідна участь державного сектору.
Більшість малих споживачів вугілля із задоволенням хотіли б перейти на використання газу, навіть якщо він коштуватиме дорожче, оскільки цей спосіб зручніший і не такий трудомісткий. Основним лімітуючим фактором є можливості місцевих мереж газорозподілення для опалення житлових будинків. У Болгарії, наприклад, постачання газу обмежене великими підприємствами, тому необхідно створити нову систему газорозподілення. В Польщі місцеві газопроводи були сконструйовані для задоволення потреб домашнього господарства, для приготування їжі, а не для опалення. Таким чином, необхідна широка програма інвестицій для розвитку інфраструктури. Це дасть можливість споживачам перейти на використання газу. Програма займе не менше 10 років, а може й більш тривалий час. Очевидно, що в першу чергу увагу слід звернути на розподіл газу в тих районах, де особливо високий вміст твердих частинок та/або диоксиду сірки в повітрі через спалювання вугілля.
Такі державні інвестиції, наскільки це можливо, мають бути каталізатором дій приватного сектору, які мобілізують приватні інвестиції в економічні реформації. В свою чергу такі реформації несуть в собі і природоохоронні прибутки. Державні інвестиції також відіграють важливу роль у фінансуванні пріоритетних проектів у тих галузях господарства, які вимагають спільних зусиль для функціонування основних природоохоронних служб. Наприклад, інфраструктур для збору та ліквідації відходів, управління водними ресурсами, а також для охорони живої природи, інформаційних служб та досліджень.
ПІДСУМКИ
Економічний розвиток визначається трьома факторами економічного росту, трудовими ресурсами, штучно ствшореними засобами виробництва,природними ресурсами економічна наука мало звертала увагу на екологічні проблеми, що й стало одною з причин формування техногенного типу економічного розвитку. Цей тип можна охарактеризувати як природоруйнівний, оснований на використанні штучних засобів виробництва, створених без урахування екологічних обмежень.
Для запобігання глобальної та локальної екологічних криз необхідно змінити техногенний тип розвитку на стійкий. Останняій дає можливість задовільнити потреби сучасних поколінь. Але не ставить під загрозу існування наступних. Концепція стійкого розвитку набула визнання як в економічній науці, так і в міжнародній практиці.
Економічний механізм природокористування в Україні знаходиться у стадії формування . його подальший розвиток повинен базуватися на:
оцінці ефективних чинних елементів економічної системи в стимулюванні раціонального користування природними ресурсами.
розробці спеціальних елементів економічного механізму, що стимулював би збереження середовища існування людини, законодавче та нормативно-методичне забезпечення їх функціонування.
оцінці світових тенденцій економічного розвитку.
Розвиток екологічної економіки тісно повязаний з пріоритетами внутрішньої та зовнішньої політики держави. Вони повинні забезпечити природо- та ресурсозберезжні національні інтереси.
При цьому очевидна потреба у підвищенні достовірності інформації про функціонування різних блоків економічних регуляторів у галузі управління природокористуванням. Це сприятиме ліквідації недоліків у економічному та правовому механізм
Список литературы
Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А..Ф. Экономика и качество окружающей среды. - СПб., 1995. – 296 с.
Бобылев С.Н. Экологизация экономического развития. – М.,1994.- 404 с.
Боголюбов С.А. Защита экологических прав.- М., 1996. – с. 8-20.
Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.- 455 с.
Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. – СПб.,: «Специальная литература», 1997 с. – 304 с.
Макар С.В. Основы экономики природопользования. – М.: Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1998. – 192с.
Мелешкин М.Т., Зайцев А.П., Маринов Х. Экономика и окружающая среда (Взаимодействие и управление). М.: Экономика, 1996. – 206с.
Чепурных Н.В., Новоселов А.П. экономика и экология: развитие, катастрофы. – М. 1996.- 388с.
Robert Costanza. Ecological Economics: the Science and Management of Sustainability. Columbia University Press, New York
10.Costanza, R., H.E.Daly. 1987. Toward an Ecological Economics. Ecological Modelling 38:1-7.
11.H.E.Daly. 1986. Comments on “Population Growth and Economic Development.” Population and Development Review 12: 582-585.
12. Demeny, P. 1988. Social Science and Population Policy. Population and Development Review14: 451-479.
13. Hardin, G. 1972. Exploring New Ethics for Survival. New York: Vicing.
14. Hardin, G. 1986. Cultural Carrying Capacity: A Biological Approach to Human Problems. BioScience 36:599-606.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
