Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Недоліки попереднього розгляду співвідношення законності та демократії радянськими вченими вказав О.Б. Венгеров: „Без законності не може бути демократії, свободи особистості - це теоретичне розуміння розвивалось і на минулому етапі вітчизняної теорії держави і права, звичайно ж, без різносторонньої оцінки тих законів, указів та інших нормативно-правових актів, які пропонувалось виконувати, без критичного осмислення правової системи соціалізму”⁰. Та й власне про яку демократію в часи тоталітарного режиму можна говорити. Саме правова активність громадян, юридичних осіб, суспільних об’єднань і громадянського суспільства в цілому, їх власна правомірна поведінка, їх постійна, узгоджена систематична боротьба за дотримання вимог закону всіма суб’єктами права, включаючи державні органи, проти правопорушень і сваволі, є в кінцевому результаті найголовнішим фактором і необхідним підґрунтям для формування і ствердження в країні режиму правової законності и реального правопорядку⁰. В той же час без демократичних механізмів та інститутів законність і правопорядок не матимуть соціальної та гуманістичної цінності, не принесуть людині і суспільству користі. Лише завдяки демократичним механізмам, інститутам, нормам можна легітимно змінювати нормативно-правову основу суспільства і затверджувати в ньому законність і правопорядок.

З другого боку, лише демократично сильна правова держава здатна належним чином забезпечити законність і правопорядок у суспільстві, гарантувати права і свободи громадян. Саме на це й мають бути спрямовані сучасна правова політика та засоби її реалізації⁰. Методи здійснення державної влади в умовах демократії завжди відповідають принципам законності. Інакше сам факт демократизації не відіграє ніякої ролі для відносин громадськості та державного апарату, та й взагалі, враховуючи невіддільність законності та демократії, важко допустити втілення в реальності "влади народу" без створення юридичної основи

Одночасно варто зауважити, що з точки зору теорії держави і права встановлення режиму законності та стану правопорядку не завжди ведуть до демократії. Виключення із цієї взаємозалежності спостерігається при розумінні права в юридичному позитивізмі. Якщо виходити з тотожності права і закону, то "законопорядок" в публічній сфері не в усіх випадках відповідає демократичним принципам. У подібних випадках закон стає виключно інструментом одностороннього впливу держави на народ, можливе порушення прав людини.

Законність і правопорядок виступають як основа, ядро порядку в суспільстві, як умови і необхідні елементи демократії, як загальнолюдські цінності і, виходячи з цього, суттєві частини правової і загальної культури. Держава стане демократичною і правовою тільки при наявності міцної законності і стабільного, заснованого на праві та законності порядку. "Влада народу" обов’язково має зміцнюватись "владою права". Досягнення державою критеріїв демократії не може бути швидким. Воно є тривалим процесом через необхідність перевиховання не лише суспільства, а й посадовців. Потрібно розглядати законність і правопорядок як внутрішні передумови закріплення демократії. Вони забезпечують органічність демократичних засад та національних особливостей правової організації в державі.

Висновки

Під час виконання даної роботи ми розглянули зміст, принципи, співвідношення фундаментальних понять теорії держави і права - законності і правопорядку. Також було проведено встановлення їх взаємозв’язків із демократією, оскільки вони є дуже важливими для визначення ролі права у суспільно-політичному житті держави.

Законність можна розглядати як метод діяльності державних органів, принцип відповідності праву діяльності всіх суб’єктів та суспільно-політичний режим у державі. Вона призначена для забезпечення втілення в життя волі законодавця, якщо вона не суперечить інтересам суспільства.

Україна, задекларувавши себе як правова держава, має багато проблем щодо встановлення законності і правопорядку. По-перше, це створення дієвої системи законодавства, налагодження роботи законодавчих органів. По-друге, держава має переконувати суспільство в необхідності дотримання цього законодавства в усіх сферах. І нарешті, державні органи повинні бути належно організовані, адекватно реагувати на порушення законів у суспільстві, не допускати їх в самій системі державних органів. Для цього необхідно мати ґарантії законності, які забезпечують її фактичне існування як суспільно-політичного режиму. Вони є вирішальними при узгодженні діяльності держави і суспільства в усіх сферах, створюють міцний фундамент, убезпечують режим від порушень. Крім того, законність повинна відповідати таким головним принципам, як єдність, загальність, верховенство закону. Всі інші принципи можна вважати похідними, але від того вони не стають неважливими.

Правопорядок одночасно розглядається як фактичний результат дотримання законності в державі і як частина суспільного порядку. Внаслідок неможливості чіткого розмежування суспільних відносин, які регулюються лише нормами права та лише іншими соціальними нормами, правопорядок найчастіше називають суспільним порядком, заснованим на праві. При цьому потрібно відрізняти абстрактний і реальний правопорядок. Це пов’язано з невідповідністю якості норм законів та фактичного їх втілення у суспільних відносинах. Тому проблема встановлення правопорядку може вирішуватися лише за умови поєднання можливості держави та свідомого бажання індивіда. Жорсткий контроль держави перетворює її на поліцейську, а самовільна діяльність громадян веде до хаосу. Для уникнення цих крайнощів між державою і громадянським суспільством має бути взаєморозуміння, координація зусиль. Не можна розглядати правовий порядок окремо від суспільного. Навпаки, вони є нерозривними, тому що встановлення одного неможливе без забезпечення другого. Порушення цього принципу взаємопов’язаності призводить до надмірного перебільшення ролі закону, особливо при його недосконалості. Це проявляється тоді, коли виконання закону призводить до порушення інших соціальних норм, наприклад, моралі. Деякі норми права встановлюють юридичну відповідальність за порушення громадського порядку, сприяючи його забезпеченню.

Якщо визначати законність як метод, принцип і суспільно-політичний режим, то правопорядок є результатом її втілення в реальності. Закріплення цих основних засад має відбуватися законодавчо на найвищому рівні. Велика увага має приділятися організації правоохоронних органів з наділенням їх можливістю застосування державного примусу. Державі потрібна їх ефективна взаємодія з метою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, взаємний контроль з метою недопущення систематичності їх порушення. Встановлення правопорядку також є необхідною умовою демократії в державі. Це пов’язано з тим, що він передбачає рівність громадян перед законом, забезпечення їхніх прав і свобод. З іншого боку, демократія передбачає здійснення влади народом, його контроль над діяльністю державних органів, втілення принципу поділу влад. Без дотримання законності та встановлення правопорядку виконання цих вимог є неможливим взагалі.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України. - Луганськ.: Тандем-плюс., 2005. - 48 с.

2. Конституція (Основний Закон) УРСР (1978 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України. - Том 2. лютий 1917 - 1996 р.: Навч. посібник для юрид. Вищих навч. закладів і факультетів: У 2 Т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; За ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д. Гончаренка. - К.: Ін Юре. - 1997. - С.638 - 668.

Книги та серійні видання:

1. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. Т.1. - М.: Юрид. лит., 1981. - 361 с.

2. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. - М.: Российское право, 1992. - 320 с.

3. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - 3-е изд. - М.: Юриспруденция, 1999. - 528 с.

4. Загальна теорія держави і права / За ред.В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 320 с.

5. Корельский В.М. Власть, демократия, перестройка. - М.: Мысль, 1990. - 237 с.

6. Ленин В.И. О “двойном” подчинении и законности: Полн. собр. соч.5-е изд. - Т.45. - М, 1970. - С. 197-201.

7. Мурашин Г.О. Демократія // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.2. - С.61-62.

8. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М, 1999. - 552 с.

9. Общая теория права. / Под редакцией В.К. Бабаева. - Нижний Новгород, 1993. - 538 с.

10. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред.В. В. Лазарева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.

11. Основы права: Учебн. пособие для средних специальных учебных заведений. - 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред.В. В. Лазарева. - М: Юристъ, 2001. - 448 с.

12. Право и законность: Пер. с венг. - М.: Юридическая литература, 1987. - 360 с.

13. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. - 2-е изд., пере раб. и доп. - М.: Юрайт-М, 2001. - 346 с.

14. Пугинский Б.И., Шестакова М.П. Законность и дисциплина в хозяйственной деятельности. Пособие для слушателей народных университетов. - М.: Знание, 1987. - 128 с.

15. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.

16. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суми.: ВТД „Університетська книга”, 2005. - 536 с.

17. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред.Н.И. Матузова и А.В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с.

18. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. : В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М, 1997. - 570 с.

19. Фаткуллин Ф.Н. Основы учения о праве и государстве: Вводный курс. - Казань, 1997.

20. Шемшученко Ю.С. Правопорядок // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.5. - С.48.

21. Шемшученко Ю.С., Бобровник С.В. Законність // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.2. - С.498-499.

Періодичні видання:

1. Агафонов С. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні та шляхи їх вирішення // Юридичний журнал. - 2006. - №1.

2. Бігун В. Як унеможливити легітимацію беззаконності. Тези до теми в сучасному українському контексті // Юридична газета. - 2007. - №23. / www.yur-gazeta.com.

3. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. - 2003 рік. - №4.

4. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності // Право України. - 2004. - № 2. С.4-9.

5. Демків Р. Розвиток принципів правового регулювання в умовах розбудови правової держави // Юридична Україна. - 2006. - № 8. - С. 19-22.

6. Козлов С. Конституційний процес України: історія та реальність // Юридична газета. - 2006. - №2. / www.yur-gazeta.com.

7. Козочкин, И.Д. Принцип законности в современном американском уголовном праве // Правоведение. - 2005. - № 6. - С.48 - 61.

8. Крижанівський А. Типологія порядку: підстави класифікації та їх загальна характеристика // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 2. - с.25-32.

9. Крисюк Ю. Світоглядний смисл соціального порядку // Право України. - 2004. - № 1. - С.17-21.

10. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. - 2004. - № 8. - С.25-29.

11. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности // Гос-во и право. 1997. №3.

12. Маляренко В. За підсумками року: Голова ВСУ аналізує діяльність судів України у 2004 році // Юридична газета. - 2005. - №4. /www.yur-gazeta.com.

13. Нерсесянц В.С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости // Социс. - 2001. - № 10. - С.3-15.

14. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавствоУкраїни [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.pravoznavec.com.ua.

15. Руденко М. Проблеми розвитку прокуратури України // Право України. - 2003 рік. - №2. / www.lawbook. by.ru.

16. Савченко О. Принцип верховенства права - нормативна основа громадянського суспільства та правової держави // Юридична Україна. - 2006. - № 12. - С.17-20.

17. Свиридов Б. Слідчі особливого призначення // Юридична газета. - 2004. - №9. / www.yur-gazeta.com.

18. Степанов В.Ф. Важнейшие критерии эффективности демократического государства // Государство и право. - 2004. - № 5, С.93-96.

19. Тесленко М. Право як інсрумент соцільної справедливості // Право України. - 2004. - № 7. - С.40-43.

20. Цимбалюк В., Дума В. Ґарантії правозастосовчої діяльності у протидії організованій злочинності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - Науково-практичний журнал - 2006. - №13. / www.lawbook. by.ru.

21. Шемшученко Ю. Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики // Юридична газета. - 2006. - 14 липня.

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов курсовой работы