36812 (606711), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Слідчий і наглядовий судді можуть бути до закінчення річного строку відкликані з цих посад — у даному разі принцип незмінюваності не застосовується, оскільки суддя звільняється від функцій, а не від посади судді.
Трибунал проводить слухання справ як у першій, так і в апеляційній інстанції усно і відкрито. Але у випадках, безпосередньо зазначених у ЦПК, може проводити засідання в закритому режимі, на що вказано у ст. 43 Уложення[8,c.59].
В)апеляційні суди
В апеляційних судах судової системи Італії розглядаються переважно скарги, що подаються в порядку апеляції на рішення трибуналів, схвалених у першій інстанції по кримінальних і цивільних справах. На апеляційні суди віднесені також функції контролю за здійсненням слідчим відділенням покладених на них законом обов'язків, які передбачені нормами КПК. У цих судах на законних підставах вирішуються й інші питання. Члени апеляційного суду мають звання "апеляційний магістрат".
Ці суди розташовані в адміністративних центрах апеляційних судових округів (їх 23, а областей в Італії 20). Можуть бути створені місцеві відділення апеляційного суду в провінціях або комунах, які здійснюють свою юрисдикцію в межах їх територіальної компетенції.
В апеляційному суді створюються відділення: за галузевою ознакою — кримінальне, трудове, цивільне; за суб'єктною ознакою — у справах неповнолітніх; за предметно-функціональною ознакою — слідче, а також відділення, що є обласним трибуналом у справах публічного водокористування[6,c.218].
У порядку, встановленому ст. 7 Уложення, щорічно призначається голова і радники (члени суду) кожного відділення, а також голова і радники, у тому числі й на випадок заміни, у слідчому відділенні. Відділення очолює суддя — касаційний магістрат.
Галузеві відділення діють тільки як апеляційні щодо перевірки питань факту та права судових рішень, схвалених у першій інстанції.
Засідання в апеляційному суді проводяться у складі трьох суддів, крім засідань за скаргами на рішення трибуналів у справах неповнолітніх, в якому засідання відбуваються у складі трьох магістратів і двох експертів, які виконують роль судді за аналогом трибуналу у справах неповнолітніх. Цим особам присвоюються звання радників і вони мають у судовому засіданні носити суддівську мантію відповідного суду.
Це відділення утворюється на початку судового року Декретом Глави держави. Головою і членами відділення, як правило, призначаються магістрати, які є суддями трибуналів у справах неповнолітніх. Функції радника відділу нагля ду відносно виконання вироків щодо неповнолітніх виконує один із магістратів, які належать до складу суддів відділення[6,c.235].
У слідчому відділенні працюють п'ять суддів і ще один або кілька на випадок заміни. Відділення очолює головуючий або один з радників відділення, який є старшим за віком. Воно засідає у складі трьох осіб, розглядає питання відносно правової обгрунтованості проведення слідчих дій, хід яких і акти, що були прийняті під час їх проведення, піддані оскарженню, тобто фактично касаційні повноваження. У випадках, коли таке відділення не можна утворити, воно замінюється відділенням у правах неповнолітніх.
При апеляційному суді створюється обласний трибунал у справах публічного водокористування, що діє як відділення цього суду. До цього трибуналу магістрати призначаються у звичайному порядку. До складу цього трибуналу включені три фахівці цивільної інженерної служби, які призначаються декретом Глави держави за пропозицією голови ради публічних робіт у порядку, передбаченому для призначення магістратів, що зафіксовано у ст. 6 Уложення, тому їхні повноваження адекватні повноваженням магістратів. Цей трибунал засідає у складі трьох осіб, одна з яких за законом обов'язково має бути технічним спеціалістом і приводиться до присяги у порядку, визначеному для магістратів. Члени вказаного трибуналу одержують матеріальну винагороду, встановлену законом[6,c.251].
Г)суди присяжних
Система судів присяжних в Італії існує автономно від викладеної ієрархії суддів загальної юрисдикції, хоч за призначенням належить до цієї гілки судової влади. До компетенції цих судів належать справи, що стосуються найбільш серйозних кримінальних злочинів. Суд присяжних в Італії за методологією організації і функціонування віддзеркалює французький погляд на цей вид судочинства. Відмінність лише у тому, що ці утворення діють як у першій, так й у другій інстанції.
Відповідно до ст. 60 Уложення, в межах апеляційного округу окремо створюються судові округи для судів присяжних, яких в Італії існує 94. До складу цього суду входять шість народних суддів, один магістрат трибуналу і один апе ляційний магістрат (головуючий). Усі вони становлять єдину колегію і ухвалюють рішення на спільній нараді. Вироки цього суду оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду присяжних .
В Італії, на відміну від інших країн, створені окремі апеляційні судові округи для суду присяжних — їх існує 34. В апеляційному суді присяжних засідання також відбуваються у складі восьми суддів, з яких: шість народних суддів, один апеляційний магістрат і один касаційний магістрат (головуючий). Цей склад суду проведе нове слухання справи з дослідженням доказів, що не дослідив суд присяжних першої інстанції, але у тому й є особливість, що докази передосліджує також суд присяжних.
Магістрати, які повинні виконувати суддівські обов'язки у судах присяжних обох ієрархічних рівнів, щорічно призначаються Декретом Глави держави при збереженні порядку, визначеного для заміщення посад в судах і для створення відділень у судах. Призначення вдруге не виключається.
Вимоги до кандидатів на посади народних суддів, їхній правовий статус (права, обов'язки, гарантії), порядок їх обрання, формування і склад конкретної судової колегії, їх атрибути в судовому засіданні встановлює спеціальний закон, прийнятий 10 квітня 1951 р., та деякі інші акти[8,c.116].
Виконання функцій народного судді є обов'язковим для обраних громадян і повністю прирівнюється до виконання громадянином іншої виборної державної посади. Під час виконання своїх функцій народні судді судів присяжних і апеляційних судів присяжних прирівнюються за протоколом відповідно до магістратів трибуналу і до апеляційних магістратів. За виконання функцій присяжних обрані особи одержують матеріальну винагороду та інші компенсаційні виплати, що встановлено законом.
Д)верховний касаційний суд
Верховний касаційний суд є верховним органом правосуддя у системі судів загальної юрисдикції і забезпечує точне застосування і однакове тлумачення законів, єдність національного об'єктивного права, дотримання сфер компетенції судів різних юрисдикцій, а також вирішує колізії компетенцій і функцій, виконує інші завдання, покладені на нього законом. Юрисдикція цього суду поширюється на всю територію Італії, а місцем його розташування є місто Рим.
Верховний касаційний суд має три відділення з кримінальних справ і три відділення з цивільних справ, які розглядають у касаційному порядку судові рішення, що були схвалені судами першої та апеляційної інстанцій. До складу суду входять перший Президент, його заступник, президенти відділень і радники (члени суду). Склад відділень формується щорічно на початку судового року.
До їх складу призначається як мінімум один магістрат, якого наділено функціями Голови відділення. Перший Президент головує на спільних засіданнях відділень, на урочистих зборах і під час проведення урочистих актів, а крім того, інколи може головувати на засіданнях певних відділень.
Засідання проводяться у відділеннях складом з п'яти суддів. З метою вирішення складних питань може бути проведено спільне засідання галузевих відділень складом судової колегії з дев'яти суддів. Для спільних засідань відділень у цивільних справах судова колегія утворюється із магістратів, які належать до відділень з цивільних справ, а під час спільних засідань відділень у кримінальних справах судова колегія складається із магістратів, які належать до відділень з кримінальних справ.
У Касаційному суді утворюються також управління з підготовки збірників постанов і судових рішень (максимаріїв) у питаннях штатів[2,c.213].
Розділ 4. Магістратура
Магістрати - судді та прокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єри й розрізняються включно за функціями, які вони виконують.
Положення щодо статусу магістратів та питання їхньої діяльності записані в тому ж "Уложенні про судовий устрій" від 30 січня 1941 р., що регламентує порядок організації, структури і компетенцію судів Італії.
В Італії магістрати поділяються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні та касаційні магістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, які можуть займати магістрати вказаних категорій (статті 118—120)[4,c.311].
Судочинство у галузі цивільної і кримінальної юрисдикцій здійснюється мировим суддею, претором, магістрами трибуналів, апеляційних і Верховних судів. Юрисдикційна діяльність органів адміністративної юстиції і статус осіб, які її здійснюють, а також юрисдикція та статус осіб, спеціалізованих відділень при судах звичайної юрисдикції регулюються окремими законами.
До корпусу службовців суду належать також аудитори, судові секретарі, помічники магістратів трибуналу, апеляційних і касаційних магістратів, магістратів прокуратури[4,c.313].
Вимоги до зарахування до магістратури.
Вища Рада магістратури відповідно до вказаного "Уложення про судовий устрій" розглядає питання зарахування до штату магістратури. Вимоги щодо осіб, які кандидують на посаду магістрата, зазначені в ст. 8 вказаного Уложення: бути громадянином Італії, мати громадянську правоздатність, бути бездоганним у моральній в громадянській поведінці та фізично здатним до такої посади, відповідати професійним вимогам, у тому числі рівню освіти.
Для допуску до магістратських посад необхідне стажування на посаді судового магістрата, крім випадків, коли Вища рада магістратури призначає за видатні заслуги касацій ними магістратами професорів права університетів, адвокатів, які мають не менш як 15 років стажу й внесені до спеціальних адвокатських списків до вищих судів (статті 121 і 122).
На посаду судового аудитора певна особа призначається за конкурсом відповідно до підсумків сукупності іспитів, які складаються: а) письмово з цивільного і римського, адміністративного та кримінального права окремо; б) усних, також окремо — з римського, цивільного, кримінального, адміністративного, конституційного, трудового, міжнародного, соціального і церковного права, цивільного і кримінального процесу, основ статистики.
Законодавство встановлює відповідні вимоги щодо нарахування балів (ст. 123), але до вказаного конкурсу допускаються тільки ті особи, які мають дипломи випускника юридичного факультету університету віком 21—30 років. В окремих випадках, які передбачені законом, можливе підвищення верхньої межі вікового ліміту. До конкурсу не допускаються особи, відносно яких є свідчення про невідповідність вимогам щодо моральності та бездоганної поведінки. Така думка, після її ухвалення Вищою Радою магістратури, не може бути оскарженою[5,c.120].
Конкурс відбувається в Римі, переважно один раз на рік. Екзаменаційна комісія призначається Вищою Радою магістратури і складається з касаційного магістрату, який є головуючим; 12 членів не нижче категорії апеляційних магістратів, які є чи були членами попередніх екзаменаційних комісій; шести викладачів юридичних дисциплін в університетах. Засідання комісії є правомочним за умови присутності не менше семи її членів, в тому числі головуючого та двох викладачів.
Особи, які кандидують на посади магістратів і успішно здали іспит, класифікуються відповідно до отриманих балів за загальним списком і призначаються судовими аудиторами Декретом глави держави на вакантні місця у порядку першості у списку. За пропозицією міністра юстиції Вища рада магістратури має право надати вакансії наступним за класифікацією особам, але чисельністю не більше 1/10 учасників конкурсу, якщо такі з'являться упродовж шести місяців з Дня складання класифікаційних списків.
Просування магістратів по службі та їх звільнення.
Апеляційний магістрат.
Кандидатура магістрату трибуналу, який не менше 11 років перебуває у цій категорії, за умови, що він не менш як 5 років працював в судових органах, може бути представлена на обговорення до судової ради при апеляційному суді для призначення апеляційним магістратом. На підставі вмотивованого висновку цієї ради щодо кваліфікаційної і професійної здатності магістрату впродовж останніх 5 років Вища рада магістратури приймає рішення про призначення його апеляційним магістратом (статті 145 і 146). Критерії оцінки його діяльності викладені у ст. 149 вказаного Уложення. Магістрати, яких не було призначено апеляційними магістратами на підставі незадовільного висновку, можуть бути підтверджені новій оцінці після 2 років. Вказане Уложення в статтях 152, 153 і 154 містить вказівки про юридичні й економічні результати призначення, залишення на попередній посаді через відсутність вакансій, а також у випадках, коли магістрат сам відмовляється від нового призначення[4,c.267].
Касаційний магістрат.
Умовою для розгляду питання про підвищення особи до категорії касаційного магістрату є вислуга в категорії апеляційного магістрату, що повинна нараховувати не менш як 7 років. Звернення про таке підвищення надається апеляційним магістратом Вищої ради магістратури за місцем його служби. Таке звернення може бути прийняте до розгляду за умови, що стаж роботи на посадах судді становить не менше 10 років. Довідку з оцінкою діяльності магістрату складає судова або адміністративна рада і сама надсилає до Вищої Ради магістратури, яка оцінює кандидатури за такими критеріями: 1) професійна придатність і підготовленість; 2) добросовісність при виконанні службових обов'язків; 3) вміння кваліфіковано розглядати судові справи. Вищою Радою магістратури можуть бути застосовані інші поглиблені критерії оцінки діяльності магістрата, про що повідомляється канди-дуюча особа (ст. 187-8).
Висновок вказаної ради приймається у формі вмотивованого рішення. Магістрати, які отримали позитивну оцінку, призначаються касаційними магістратами за чергою з урахуванням вислуги років. Уже як касаційні магістрати вони залишаються на попередніх посадах до призначення їх на нові посади, що також здійснюється Вищою Радою магістратури за проханням зацікавленої особи у порядку, передбаченому ст. 187-10. Вища Рада магістратури може відмовити особі у призначенні її касаційним магістратом. Кандидатура магістрата, який не отримав позитивної оцінки висувається для повторного розгляду Вищій Раді магістратури не раніше як через 3 роки[4,c.272].
Заняття керівних посад в судах і переміщення.
Призначення на керівні посади в судах здійснюється Вищою Радою магістратури, в порядку, який передбачено у главі 8 Уложення, за винятком керівної посади в претурії. Усі призначення здійснюються за пропозицією комісії, яка складається з трьох членів: два з них обрані магістратами, один — парламентом Італії. Ця пропозиція має бути узгоджена з Міністерством юстиції.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
