35968 (606249), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Для виконання обов'язків по боротьбі зі злочинністю міліції надане право викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, а в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу [4, с. 71-72].
Працівники міліції здійснюють у порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства; здійснюють на підставах і в порядку, встановленому законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів; проводять кіно-, фотозйомку і звукозапис як допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття правопорушень (наприклад, у випадках проведення несанкціонованих зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій); проводять огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден.
Здійснюючи нагляд за виконанням правил дозвільної системи, міліція має право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів та речовин при невиконанні ними встановленого порядку користування і поводження з ними або недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири, стенди, збройно-ремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил; анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, мають психічні захворювання; оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання.
У будь-який час працівники міліції мають право входити в житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки; перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили.
Виконуючи охоронні функції та функції боротьби з економічною злочинністю, міліція має право проводити з участю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення з фактів порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій та ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності вилучати документи, зразки сировини і продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей [3, с. 55-57].
Виконуючи функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, міліція має право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд автомототранспорту; організувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами; використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках; відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах.
З метою здійснення профілактичних заходів міліція має право виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний обліки в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію; повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення; вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, організаціям обов'язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень [12, с. 13-15].
Окрім зазначених працівники міліції мають й інші права: одержувати безперешкодно і безкоштовно від підприємств, установ та організацій, громадських об'єднань відомості, необхідні у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами про правопорушення, що знаходяться у проваджені міліції; користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження. У разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць; можуть використовувати безпосередньо транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію; користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безкоштовно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засоби зв'язку, що належать громадянам — за їх згодою; користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх скоїли, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісті, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї обов'язків.
3. Нові підходи до поліцейської діяльності в США
На початку 90-х років в США склалася дуже непроста кримінальна ситуація. У 1991 р. було виявлено 34,7 млн. злочинів, 6,4 млн. злочинів було пов'язано з насильством над особистістю, 15,8 млн. крадіжок, порушень недоторканності житла, розкрадань автомобілів. По кількості злочинів 1991 р. наблизився до сумно рекордного 1981 р. При цьому лише 49% справ про насильницькі злочини, зроблених у 1991 р., було передано для розгляду в суд [9, с. 4]. Акценти в політиці держави були перенесені на забезпечення системності у впливі на злочинність, розвиток мір соціальної превенції.
Серйозним змінам була піддана поліцейська діяльність у США на початку 90-х років. Численні комісії, що перевіряли діяльність поліцейського відомства США, констатували, що ця структура, утворила свою власну субкультуру, ізолювалася від населення і не в змозі контролювати розвиток кримінальної обстановки в країні.
Дослідження вчених показали, що збільшення у визначеному районі числа патрульних автомобілів не приводить до зменшення кількості чинених там злочинів і позитивно не змінює почуття безпеки в жителів (так само як і не сприяє почуттю задоволення роботою поліції). Використання патрульних машин породжує фізичну, психологічну і соціальну роз'єднаність поліцейських і простих людей. З цього був зроблений висновок, що одного збільшення числа поліцейських для зміцнення порядку недостатньо. Необхідно змінювати методи роботи.
Аналіз ефективності реагування моторизованих поліцейських патрулів на сигнали про злочини також показав низьку результативність. Патрульна машина на прибуття до місця злочину затрачала в середньому від 5 до 15 хвилин. За цей час (а сигнал про злочин звичайно також надходить із запізненням) злочинці, як правило, устигали сховатися. У сфері діяльності поліції виявляється лише невелика частина реально вчинених злочинів. Визначну частину сигналів поліція залишає без реагування, а значна частка зареєстрованих злочинів залишається нерозкритою. Усе це може звести ефективність поліцейської діяльності до дуже скромних параметрів [10, с. 4].
У суспільстві знову став наростати скепсис із приводу можливості приборкати злочинність за допомогою твердих каральних мір. За даними опитування, лише 34,7% американців вірять у можливість виправлення злочинців у в'язницях.
Наприкінці 80-х — початку 90-х рр. стратегічна лінія американської поліції стала мінятися. Нова стратегія одержала назву суспільної поліцейської діяльності (community policing), чи політики орієнтації на громади. Основою її стала формула: головною задачею поліції є активна діяльність по попередженню злочинів, а не реагування на дзвоники про події. Свою роботу американська поліція за прикладом японських колег сконцентрувала в мікрорайонах. Головний акцент став робитися на демонстрацію присутності в житлових районах. Причому поліцейські значною мірою відмовилися від використання автомобілів, щоб бути ближче до людей, вони стали користатися велосипедами або патрулювати пішки. Особлива увага стала приділятися усуненню причин і умов злочинів, підтримці суспільного порядку на вулицях і в житлах, припиненню актів вандалізму і превентивному розв’язанню спірних питань, не даючи їм розвитися до кримінальної стадії. Поліцейські докладають зусиль для того, щоб прилучити громадян до процесу поліпшення їхнього життя в мікрорайоні, проводять роз'яснювальну роботу на предмет того, що кожний громадянин може внести власний вклад у запобігання росту злочинності.
Довірчі відносини між поліцією і громадянами стали сприяти розкриттю злочинів і одержанню сигналів про місцезнаходження злочинців. Ефективність діяльності поліції зросла, у той час як втрати в поліцейському середовищі значно зменшилися: щорічно в США гине близько 60 поліцейських [11, с. 40].
Змінилися підходи і до використання поліцією досить традиційних заходів впливу на злочинців. Вчені провели прикладне дослідження й установили, що застереження, що практикувала поліція стосовно порушників закону, ефективні лише у відношенні випадкових правопорушників. Більшість попереджуваних сприймали дану акцію як підкріплення їхньої впевненості в безкарності. У відношенні таких типів за пропозицією вчених стали застосовувати короткочасну затримку. За даними дослідників, антикриміногений ефект короткочасної затримки зберігається приблизно протягом року (12 місяців правопорушник утримується від порушень закону). Ця превентивна концепція йде врозріз з висновками теоретиків стигми, що рекомендують зводити до мінімуму спілкування громадян з в'язницею. Однак саме вона покладена в основу каральної практики: щорічно в США заарештовується в 56 разів більше людей, чим надалі судом засуджується до позбавлення волі. Тривалість тюремного ув'язнення частіше обчислюється в добах (зазвичай вона варіюється від одного дня до одного тижня) [8, с. 44-45]. Не останню роль у такій гуманізації грають економічні розрахунки: наприклад, довічний висновок злочинця, якого засудили, коли йому було 25 лет, у зв'язку з поліпшенням умов змісту в 90-х рр. стало обходитися державі від 600 тис. до 1 млн. доларів.
Та й дослідження кримінологів показали, що збільшення числа поліцейських на вулицях і в інших громадських місцях робить на злочинців більший стримуючий ефект, чим збільшення тривалості тюремного ув'язнення [7, с. 5].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
